Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №905/199/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків Справа № 905/199/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача (апелянта): Бова Я.О., довіреність №10/11-24 від 10.11.2025;

від відповідача: не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх. №1460 Д/2),

на рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 (повне рішення складено 18.06.2026) у справі № 905/199/26 (суддя Зельман Ю.С.),

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ,

до відповідача Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 13482175,55грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі – ПрАТ "НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі – АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 13482175,55грн, з яких: 13445941,11грн - основний борг, 36234,44грн – 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0518-03041-ПД від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за період січень - лютий 2026 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 13445941,11грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в сумі 36234,44грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 13445941,11грн та заперечував проти позовних вимог про стягнення 3% річних, які нараховані на прострочення оплати планової вартості послуг за кожну декаду розрахункового періоду, посилаючись на відсутність в матеріалах справи вихідних даних, з яких можливо встановити відповідність визначеного у рахунках обсягу та вартості плановому обсягу послуги, що унеможливлює встановлення судом правильності розрахунків позивача.

Також, 12.06.2026 відповідачем подана до суду заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/199/26 на 12 місяців.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" до АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" задоволено частково.

Стягнуто з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 13463464,70грн, з яких 13445941,11грн заборгованості, 17523,59грн - 3% річних. Крім того, стягнуто судовий збір в сумі 80668,52грн.

Відстрочено виконання рішення суду строком на 6 місяців до 16.12.2026.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактичний обсяг наданої позивачем послуги відповідачу у розрахунковому періоді січень - лютий 2026 року складає загальну суму 13445941,11грн, що підтверджується відповідними актами надання послуг та визначається відповідачем. Оскільки в порушення умов договору та приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості послуги за період січень - лютий 2026 року не виконав, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 13445941,11грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

При розгляді позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 36234,44грн, господарський суд першої інстанції вказав, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних має здійснюватись на прострочення оплати фактичного обсягу наданої послуги, що відображена в актах наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу. При цьому, суд послався на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23, які зведено до необхідності виходити з конкретних погоджених сторонами умов договору.

Водночас господарський суд відхилив доводи позивача з приводу необхідності здійснення нарахування 3% річних на прострочення планових обсягів наданої послуги за спірний період, що відображена в рахунка-фактурах. Суд виходив з того, що вказані рахунки не є тими доказами, що підтверджують дані Адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду, а інших доказів (вихідних даних), з яких можливо встановити відповідність визначеного у рахунках обсягу та вартості плановому обсягу послуги, яким він мав бути, матеріали справи не містять.

З огляду на вищевказане, перевіривши розрахунок 3% річних, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 18710,85грн, як таких, що нараховані на планові показники, а в решті вимог про стягнення 3% в сумі 17523,59грн, які нараховані за прострочення оплати фактично наданих послуг, суд задовольнив позовні вимоги.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано достатні докази та наведено переконливі аргументи з приводу обставин, які ускладнюють негайне виконання рішення. Поряд із цим, з метою захисту інтересів обох сторін, в тому числі і позивача, який також зазнає негативних наслідків, спричинених військовою агресією, суд вважав, що справедливим та таким, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, буде часткове задоволення заяви АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" в частині надання відстрочення виконання рішення у даній справі строком на 6 місяців.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач - ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі № 905/199/26 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 18 710,85грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити; скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 в частині відстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців до 16.12.2026 та відмовити АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення; в іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 залишити без змін. Крім того, скаржник просить судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовані наступним:

- умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пунктами 3.4– 3.7 сторони погодили обов`язок відповідача здійснювати поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду, а після закінчення такого періоду - розрахуватися за фактичний обсяг наданої послуги. Отже, плановий та фактичний обсяги послуги є взаємопов`язаними складовими передбаченого договором порядку розрахунків, а невнесення планових платежів у визначені договором строки свідчить про прострочення грошового зобов`язання та є підставою для нарахування 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- застосовані судом першої інстанції висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 914/2625/23 не є релевантними до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі № 905/199/26, оскільки стосувалися іншої редакції договору (до 01.01.2024), іншого періоду правовідносин та відмінних умов визначення планової та фактичної вартості послуги. Застосування судом висновків Об`єднаної палати до цієї справи має здійснюватися не шляхом формального ототожнення спорів, а шляхом порівняння фактичних обставин та конкретних договірних умов, що відповідає ч. 4 ст. 236 ГПК України;

- у справі № 914/2625/23, яка розглядалася Об`єднаною палатою Верховного Суду вирішальним було те, що суди встановили відсутність у договорі 2019 року погодженого порядку визначення планових обсягів як бази для попередньої оплати. Натомість, у даній справі № 905/199/26 така підстава відсутня, а сам договір від 01.01.2024 № 0518-03041-ПД прямо передбачає планову вартість та обсяг послуги, джерело його визначення, строки поетапної оплати, строк остаточного розрахунку за фактичний обсяг послуги та порядок прийняття актів;

- з огляду на викладене апелянт вважає, що навіть за підходом, сформульованим Об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 914/2625/23, у цій справі наявні всі передумови для стягнення суми основної заборгованості та 3% річних, зважаючи на: реальне надання послуг, визначену і погоджену вартість послуг, встановлений договором строк оплати, прострочення виконання грошового зобов`язання та відсутність доказів належного виконання відповідачем обов`язку з оплати;

- щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині надання відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, апелянт зазначає про те, що відповідачем не було доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Посилання відповідача на воєнний стан, особливості господарської діяльності та фінансове становище підприємства є недостатніми, оскільки наведені обставини стосуються підприємницьких ризиків відповідача та не підтверджують можливості виконання рішення після закінчення запитуваного дванадцятимісячного строку. На переконання апелянта, суд також не урахував необхідність дотримання балансу майнових інтересів сторін, а також того, що необґрунтоване відстрочення виконання судового рішення покладає негативні наслідки на НЕК "Укренерго".

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №905/199/26 на 04.08.2026 о 17:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 задоволено заяву представника ПрАТ "НЕК "Укренерго" – адвоката Бови Я.О. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026, у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.

До початку розгляду апеляційної скарги відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 04.08.2026 приймав участь у режимі відеоконференції представник позивача (апелянта), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% в повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 04.08.2026 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача (апелянта), судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі, а АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" є оператором системи розподілу електричної енергії.

На виконання постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1763 та наказу НЕК "Укренерго" від 22.12.2023 № 742 позивач забезпечив укладення з користувачами системи передачі договорів про надання послуг із диспетчерського (оперативно-технологічного) управління шляхом приєднання за спрощеною процедурою.

Відповідач подав заяву-приєднання, якою підтвердив приєднання до договору та ознайомлення з його умовами. Повідомленням від 20.12.2023 №01/70377 позивач повідомив відповідача про приєднання до договору. Сторони визначили ідентифікатор договору - №0518-03041-ПД, датою його акцептування є 01.01.2024.

Договір про надання послуг із диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0518-03041-ПД є публічним договором приєднання, умови якого розміщені на офіційному вебсайті НЕК "Укренерго". Наказом НЕК «Укренерго» від 06.08.2025 № 627 затверджено оновлені умови договору, які набрали чинності 06.08.2025 та діяли у спірний період січень – лютий 2026 року.

Відповідно до п. 2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі – послуга).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що його ціна визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 (один) календарний місяць.

Згідно з пунктом 3.2 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Відповідно до п.3.4 договору планова та фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.5 договору встановлено поетапну оплату користувачем планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду:

перший платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді;

другий платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

третій платіж - до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, у розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

За умовами пункту 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення її планової вартості, встановлюється на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, включно, на підставі рахунків та актів надання послуги, наданих ОСП або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу.

Вартість фактично наданої послуги визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, а акти надання послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Коригування обсягів і вартості фактично наданої послуги здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком".

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуг (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Пунктом 3.8 договору встановлено обов`язок користувача підписати акт надання послуги протягом трьох робочих днів із дня його отримання. У разі виникнення розбіжностей щодо вартості або фактичного обсягу послуги користувач має право його оскаржити, шляхом направлення ОСП, АКО та ППКО відповідного повідомлення протягом п`яти робочих днів із дня отримання акта. Оскарження зазначених в акті показників не звільняє користувача від виконання платіжного зобов`язання у передбачений договором строк. Якщо таке повідомлення не направлено, акт вважається прийнятим без розбіжностей.

Згідно з пунктом 3.9 договору за наявності заборгованості отримані кошти зараховуються насамперед у рахунок погашення заборгованості минулих періодів із найдавнішим строком її виникнення. Якщо фактична сума оплати перевищує нараховану вартість послуг, ОСП за заявою користувача повертає надлишок коштів або, за відсутності такої заяви, враховує його як оплату послуг наступних розрахункових періодів.

Пунктом 4.2.1 договору на користувача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.

Пунктами 11.3, 11.5 - 11.7, 11.9 договору врегульовано електронний документообіг сторін. Зокрема, Акти, рахунки та інші повідомлення повинні направлятися за допомогою відповідного сервісу. Електронний документ вважається отриманим іншою стороною з моменту набуття ним статусу «Доставлено». Документ, сформований, підписаний і переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має юридичну силу, рівнозначну документу в паперовій формі.

Як встановлено судом, у січні та лютому 2026 року позивач надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 13445941,11грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг:

- №ДУА-0022839 від 31.01.2026 за січень 2026 року на суму 7134208,10грн;

- №ДУА-0023683 від 28.02.2026 за лютий 2026 року на суму 6311733,01грн.

Також на виконання умов договору позивачем сформовано та виставлено відповідачу наступні рахунки - фактури, які виставлені в системі управління ринком: №ДУ-0087913/0518-03041-ПД від 11.02.2026 за січень 2026 на суму 713428,10грн та №ДУ-0091008/0518-03041-ПД від 11.03.2026 за лютий 2026 на суму 6311733,01грн.

Для проведення оплати планової вартості послуг (подекадних розрахунків) позивач сформував та направив відповідачу такі рахунки-фактури:

- від 14.01.2026 № ДУ-0085678/0518-03041-ПД на суму 2328875,96грн - за першу декаду січня 2026 року;

- від 24.01.2026 № ДУ-0086441/0518-03041-ПД на суму 2224108,81грн - за другу декаду січня 2026 року;

- від 05.02.2026 № ДУ-0087157/0518-03041-ПД на суму 2664136,85грн - за третю декаду січня 2026 року;

- від 14.02.2026 № ДУ-0088696/0518-03041-ПД на суму 2357498,90грн - за першу декаду лютого 2026 року;

- від 24.02.2026 № ДУ-0089462/0518-03041-ПД на суму 2187905,06грн - за другу декаду лютого 2026 року;

- від 04.03.2026 № ДУ-0090234/0518-03041-ПД на суму 1714444,44грн - за третю декаду лютого 2026 року;

Наявні у справі витяг із сервісу електронного документообігу містить відомості про направлення та доставлення зазначених рахунків відповідно 14.01.2026, 24.01.2026, 05.02.2026, 14.02.2026, 24.02.2026 та 04.03.2026, тобто до настання передбачених п. 3.5 договору строків внесення відповідних планових платежів.

Доказів оплати як вартості планових послуг, так і фактично наданих послуг відповідач не надав.

У зв`язку з невнесенням планових (подекадних) платежів та оплати фактично наданих послуг позивач здійснив нарахування 3% річних в загальній сумі 36234,44грн, з яких: 18710,85грн - за прострочення оплати планової вартості та 17523,59грн - за прострочення оплати вартості фактично наданих послуг.

Із загальної суми 3% річних нараховано 18710,85грн за прострочення подекадних платежів, зокрема 10182,85грн - за січень 2026 року та 8527,99грн - за лютий 2026 року (у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено).

При цьому нарахування на планову вартість послуг здійснювалося до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а з 16 числа - на фактичну вартість послуг, визначену відповідними актами надних послуг.

Різниця між загальним розміром нарахувань і зазначеною вище сумою становить 17523,59грн (вимоги про стягнення яких задоволені судом першої інстанції).

12.06.2026 АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" подало до суду першої інстанції заяву про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців. Заяву мотивовано здійсненням ліцензованої діяльності на території Донецької області, веденням на цій території бойових дій, пошкодженням і втратою частини розподільчих електричних мереж, необхідністю постійного проведення аварійно-відновлювальних робіт, цільовим використанням тарифних коштів, наявністю значної кредиторської заборгованості більше 4,6 млрд.грн., арештів всіх рахунків підприємства та наявністю значної дебіторської заборгованості споживачів (населення, бюджетних та комунальних підприємств).

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення від 16.06.2026 у справі №905/199/26, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 13463464,70грн, з яких 13445941,11грн заборгованості та 17523,59грн - 3% річних, а у задоволенні решти позовних вимог (стягнення 3% річних в сумі 18710,85грн ) відмовлено.

Крім того, судом відстрочено виконання рішення суду строком на 6 місяців до 16.12.2026.

Зі змісту доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 оскаржується позивачем у двох частинах: у частині відмови у стягненні 3 % річних в сумі 18710,85грн; у частині задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Надаючи власну кваліфікацію спірних правовідносин, судова колегія виходить з наступного.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є, окрім іншого, правомірність відмови судом першої інстанції у стягненні 3% річних в сумі 18710,85грн, нарахованих у зв`язку з простроченням оплати планової вартості послуги за три декади січня та лютого 2026 року. В іншій частині нарахування 3% річних у розмірі 17523,59грн (за прострочення фактично наданих послуг) оскаржуване судове рішення не переглядається.

Колегія суддів враховує, що під час здійснення перевірки правомірності нарахування 3% річних на планові платежі першочергово необхідно з`ясувати питання, чи передбачав укладений сторонами договір самостійний обов`язок відповідача здійснювати оплату планової вартості послуги у визначені договором строки та чи є прострочення виконання такого обов`язку порушенням грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. Лише після цього суд має перевірити, чи довів позивач виникнення та розмір кожного з відповідних планових платежів.

Укладений між сторонами договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0518-03041-ПД від 01.01.2024 за своєю правовою природою є договором про надання послуг (регулюється главою 63 ЦК України), який одночасно за способом укладення є публічним договором приєднання.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять діяльність на договірних засадах.

Частиною 4 ст. 33 цього Закону передбачено, що оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів, затверджених Регулятором. Порядок укладення таких договорів визначається Кодексом системи передачі.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 зазначеного Закону оплата послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1763 внесено зміни до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та з 01.01.2024 запроваджено оновлений порядок укладення договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Так, пунктами 6.1, 6.2 глави 6 розділу XI Кодексу системи передачі передбачено, що такий договір визначає організаційні, технічні та фінансові умови здійснення ОСП диспетчерського управління, а відповідна послуга надається безперервно на підставі договору між ОСП і користувачем.

Згідно з пунктом 6.4 глави 6 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з диспетчерського управління є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, затвердженої Регулятором.

Пункт 6.5 передбачає оплату послуги за встановленим Регулятором тарифом, а пункт 6.6 визначає порядок встановлення обсягу відповідної послуги. Зазначена редакція Кодексу системи передачі введена в дію постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763.

На виконання зазначених положень АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" приєдналося до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД, датою акцептування якого є 01.01.2024.

За змістом ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а укладений договір є обов`язковим для сторін.

Як вже зазначалося, відповідач у відзиві на позов визнав існування основної заборгованості у визначеному заявником розмірі та погодився із простроченням її оплати, однак заперечував проти нарахування 3% на суми простроченої вартості планових послуг, посилаючись на відсутність в матеріалах справи вихідних даних, з яких можливо встановити відповідність визначеного у рахунках обсягу та вартості плановому обсягу послуги.

Відповідно до пункту 3.1 договору (тут і надалі - у редакції від 07.06.2024) його ціна визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим за цим договором періодом є один календарний місяць.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що наведене положення визначає лише остаточну ціну договору за результатами фактично наданої послуги, але саме по собі не встановлює єдиного строку виконання всіх платіжних зобов`язань користувача за цим договором.

Відповідно до пункту 3.4 договору планова та фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді.

Отже, вказаними умовами п. 3.4 договору прямо передбачено існування двох різних розрахункових величин - планової та фактичної вартості послуги. При цьому, кожна з них визначається як добуток установленого НКРЕКП тарифу та відповідного планового або фактичного обсягу послуги.

Таким чином, аналіз змісту п. 3.4 договору свідчить про те, що планова вартість послуг є прямо визначеною договором розрахунковою величиною.

За умовами п. 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду: перший платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді; другий платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді; третій платіж - до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді.

При цьому, пункт 3.6 договору визначає джерело отримання даних для встановлення такої вартості, а саме: плановий обсяг послуги, що використовується для визначення її планової вартості, встановлюється на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду.

Колегія суддів враховує, що функції АКО виконує НЕК "Укренерго", тобто саме позивач формує та надає інформаційні відомості про плановий обсяг наданих послуг.

Таким чином, умови укладеного між сторонами договору визначають: предмет відповідного платіжного обов`язку - планова вартість послуги; спосіб установлення її розміру - добуток тарифу та планового обсягу; джерело даних про плановий обсяг - дані АКО за кожну декаду; періодичність платежів - окремо за кожну декаду; конкретні строки виконання кожного платіжного обов`язку (конкретні дати 18, 28, 8).

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що сторони у договорі погодили чіткий механізм визначення планового платежу відповідно до п.п. 3.4– 3.6 договору.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків та актів надання послуги. Вартість фактично наданої послуги визначається до 10 числа наступного місяця, а акти направляються користувачу до 12 числа.

Таким чином, аналіз умов п.п. 3.5 та 3.7 договору свідчить, що вони регулюють не два різні предмети оплати, а послідовні стадії виконання єдиного грошового зобов`язання: протягом розрахункового періоду та до 8 числа наступного місяця користувач сплачує визначену за даними АКО планову вартість послуги за кожну декаду; а після завершення розрахункового періоду встановлюються фактичний обсяг і фактична вартість послуги; до 15 числа наступного місяця здійснюється остаточний розрахунок з урахуванням раніше нарахованих та сплачених планових платежів.

При цьому, сплачені планові платежі не утворюють поряд із фактичною вартістю додаткової ціни послуги. Вони зараховуються у виконання одного й того самого договірного зобов`язання, остаточний розмір якого визначається за фактичним обсягом послуги.

Тобто, у відповідача спочатку виникає обов`язок зі здійснення поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п. 3.5 договору, з подальшим перерахунком за фактичний обсяг послуги у строки, встановлені в п. 3.7 договору.

Оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання.

Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданої послуги.

Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом надання послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст. 611, 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 23.11.2023 у справі №925/654/22, від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23.

Отже, колегія суддів зазначає, що оплата планового обсягу послуг у строки, погоджені сторонами в пункті 3.5. договору, є самостійним грошовим зобов`язанням. У зв`язку з наведеним, за порушення таких термінів кредитор має право нараховувати 3% втрати незалежно від розрахунків за фактичними обсягами.

Разом з цим, інший підхід означав би, що користувач міг би без будь-яких наслідків не виконувати встановлені пунктом 3.5 строки оплати планових платежів, очікуючи формування місячного акта, хоча договір прямо передбачає більш ранні строки виконання відповідних грошових обов`язків. Таке тлумачення фактично позбавляло б пункт 3.5 договору обов`язкової сили.

Як встановлено судом, у даній справі позивач заявив до стягнення 3% річних у загальному розмірі 36234,44грн. При цьому зазначені відсотки річних нараховано за принципом "безперервного прострочення": на суму кожної декади окремо – за кожним рахунком-фактурою, виставленими на оплату планової вартості послуги, а після виставлення підсумкового Акта за фактичний обсяг наданої послуги – на загальну суму боргу за відповідний розрахунковий місяць.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування відсотків річних у загальній сумі 36 234,44грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

За приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у встановлений договором строк є порушенням зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив його виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити, зокрема, 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи, що строки виконання планових платежів (конкретні дати 18, 28, 8 число) безпосередньо встановлені пунктом 3.5 договору, тому прострочення виникає після закінчення відповідного строку без необхідності пред`явлення позивачем додаткової вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення рахунків - фактур у такому випадку не створює самого зобов`язання та не встановлює строк його виконання. Ці рахунки є лише розрахунковими (інформаційними) документами, за допомогою яких АКО повідомляє користувача про конкретний розмір платежу, визначений за передбаченою договором формулою.

Водночас, питання про те, чи підтверджують наявні в матеріалах справи рахунки – фактури конкретні суми планових платежів підлягає окремій оцінці разом з іншими доказами відповідно до ст. 86 ГПК України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що планові платежі є проміжними розрахунками за кожну декаду та визначаються за спеціально встановленим пунтом 3.6 джерелом такої інформації – на підставі даних АКО, яким є позивач – НЕК "Укренерго".

Щодо посилання суду першої інстанції на судову практику Верховного Суду, зокрема, постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі №914/2625/23, колегія суддів зазначає, що зміст цих висновків не свідчить про відсутність підстав для нарахування 3 % річних на грошові зобов`язання, які виникли на підставі планових оплат за надані послуги у цій справі.

Зокрема, у справі № 914/2625/23 правовідносини сторін виникли на підставі договору про надання послуг з диспетчерського управління від 29.06.2019. Пункт 2.4 того договору передбачав часткову попередню оплату у відсотковому співвідношенні, однак фактично укладений договір не містив умови про те, що базою для таких платежів є плановий обсяг послуги, та не визначав механізму його встановлення для здійснення відповідних розрахунків.

Саме з огляду на зміст того договору об`єднана палата Верховного Суду у справі №914/2625/23 дійшла висновку, що оплата планових обсягів ним не передбачена. Водночас об`єднана палата не сформулювала загального висновку про неможливість виникнення грошового зобов`язання з оплати планової вартості послуг з диспетчерського управління. Навпаки, у пунктах 8.19 – 8.37 цієї постанови наголошено, що відповідь на це питання залежить від конкретного змісту укладеного сторонами договору.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір № 0518-03041-ПД, який є підставою позову в цій справі, датований 01.01.2024 (із змінами від 07.06.2024) та був укладений вже після введення в дію постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1763. На відміну від договору, дослідженого Верховним Судом у справах № 914/3621/23 та №914/2625/23, пункти 3.4 – 3.6 даного договору № 0518-03041-ПД безпосередньо передбачають планову вартість як окреме грошове зобов`язання, її подекадну оплату та визначення планового обсягу на підставі даних АКО.

Таким чином, застосування правового підходу об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 914/2625/23, відповідно до якого визначальними є умови фактично укладеного договору, є підставою для висновку про існування у відповідача обов`язку сплачувати планову вартість у строки, встановлені пунктом 3.5 договору.

Такий підхід підтверджено постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №918/1018/25, де досліджувалися умови договору від 01.01.2024, який містив аналогічний механізм: використання планового та фактичного обсягів, установлення планового обсягу за даними АКО, подекадну оплату планової вартості до 18, 28 та 8 числа і подальший розрахунок за фактичним обсягом до 15 числа наступного місяця.

У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності відповідних договірних умов неналежне виконання користувачем обов`язку з оплати планової вартості є порушенням грошового зобов`язання, яке тягне наслідки, передбачені ст.ст. 611, 625 ЦК України. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні 93 231,43 грн 3 % річних та залишив у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Аналогічний підхід до застосування ст. 625 ЦК України у разі порушення прямо передбачених договором строків оплати планової вартості застосовано також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25.

Колегія суддів також ураховує висновки, викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.06.2026 у справі №904/2616/24. У зазначеній справі договірний механізм також передбачав визначення планового обсягу на підставі декадних даних адміністратора комерційного обліку, оплату планової вартості до 18, 28 та 8 числа й наступний розрахунок за фактичним обсягом. Верховний Суд виходив із того, що за наявності прямо погоджених планового та фактичного грошових обов`язків неналежне виконання кожного з них має передбачені ст.ст. 611, 625 ЦК України наслідки. І хоча наведена справа стосувалася послуг з передачі електричної енергії, значення цього висновку для спірних правовідносин зумовлене подібністю змісту платіжного механізму, а не найменуванням відповідної послуги.

Судова колегія приймає до уваги, що наведені справи стосувалися договорів про надання послуг з передачі електричної енергії, а не диспетчерського управління, у той же час правове значення цих висновків полягає не в тотожності виду послуги, а в аналогічності договірного механізму розрахунків - наявності прямо встановлених планового і фактичного обсягів, подекадних строків оплати планової вартості та остаточного розрахунку за фактичним обсягом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що правомірним є розрахунок застосованої відповідальності на підстави ст. 625 ЦК України за період прострочення виконання спірного грошового зобов`язання лише за фактичний обсяг послуги, колегія суддів вважає помилковим.

Досліджуючи належність документального оформлення та підтвердження планових обсягів послуги, формування рахунків та правильність розрахунку 3% річних у сумі 36234,44грн, колегія суддів зазначає наступне.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що що позивач не довів розмір планового обсягу послуги за кожну декаду січня та лютого 2026 року, оскільки не надав вихідних даних адміністратора комерційного обліку, а тому виставлені рахунки-фактури та здійснений на їх підставі розрахунок 3% річних не можуть вважатися належними доказами, судова колегія зазначає таке.

За змістом ст.ст. 73, 74, 76– 79 та 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд має оцінити належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставина вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

Стандарт вірогідності доказів передбачає не формальну перевірку кількості поданих документів, а зіставлення доказів обох сторін для визначення того, яка з протилежних версій обставин справи є більш переконливою (див. постанову Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Наведене свідчить, що саме на позивача покладено обов`язок довести розмір відповідних планових платежів, строки їх внесення та факт прострочення. Разом з цим, після подання позивачем взаємопов`язаної сукупності доказів відповідач, заперечуючи визначені в них обсяги та вартість послуги, повинен навести не лише припущення про можливість існування інших показників, а й подати суду власні докази, які підтверджують інший плановий обсяг, іншу вартість послуги або конкретну помилку у здійсненому позивачем розрахунку.

У свою чергу, ненадання відповідачем таких доказів саме по собі не звільняє позивача від доказування, однак підлягає врахуванню судом під час зіставлення вірогідності поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі. Адміністратор комерційного обліку, зокрема, отримує від постачальників послуг комерційного обліку дані комерційного обліку електричної енергії, визначає їх придатність до використання, здійснює їх центральну агрегацію та надає відповідні дані учасникам ринку.

За змістом пп. 5, 6, 9 п. 2.2.2 та пп. 6 п. 2.3.1 ККОЕЕ, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, адміністратор комерційного обліку отримує від постачальників послуг комерційного обліку валідовані дані, перевіряє їх повноту та придатність до використання, агрегує такі дані і надає сертифіковані дані учасникам ринку, тоді як постачальники послуг комерційного обліку формують та передають електронні документи з даними комерційного обліку.

Наведене узгоджується з пунктом 3.6 договору, за яким плановий обсяг послуги для визначення її планової вартості встановлюється саме на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду.

Отже, плановий обсяг у спірних правовідносинах не є довільними/ абстрактними чи прогнозованими даними позивача, а визначається у межах установленої законодавством системи формування, передачі, перевірки та використання даних комерційного обліку.

При цьому, колегією суддів встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов`язку позивача надсилати користувачу разом із кожним рахунком окрему деталізовану вибірку з інформаційної системи адміністратора комерційного обліку або розшифровку кожної складової відповідного обсягу планової послуги. Відсутність такої інформації серед додатків до рахунку не означає автоматичної недоведеності планового платежу. Рахунок із зазначенням розрахункового періоду, відповідної декади, планового обсягу та вартості послуги є одним із доказів, який підлягає оцінці в сукупності з умовами договору, відомостями електронного документообігу, актами надання послуги та іншими матеріалами справи.

Щодо належності електронних рахунків - фактур як доказів у справі колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи та метадані.

За приписами ст.ст. 5, 7, 8 та 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ може бути оригіналом документа, а його юридична сила та допустимість як доказу не можуть заперечуватися виключно через електронну форму. Момент одержання електронного документа визначається відповідно до встановленого законом або погодженого сторонами порядку.

Верховний Суд також послідовно виходить із того, що сама по собі електронна форма існування інформації не є підставою для відхилення відповідного доказу; такі висновки, зокрема, викладені у постановах від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20.

Як встановлено судом, пунктами 11.3, 11.5 – 11.7 та 11.9 договору сторони безпосередньо погодили можливість направлення рахунків та інших документів за допомогою сервісу електронного документообігу. Електронний документ, направлений через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття ним статусу "Доставлено". Сторони також визнали, що сформований, підписаний і переданий за допомогою Сервісу електронний документ є оригіналом, має повну юридичну силу та породжує для них відповідні права й обов`язки.

Матеріали справи містять шість рахунків - фактур (а.с. 121-132 т. 1) щодо планової вартості послуги за кожну декаду січня та лютого 2026 року, а також відомості електронного сервісу про їх формування, підписання, направлення та доставлення відповідачу (14.01.2026, 24.01.2026, 05.02.2026, 14.02.2026, 24.02.2026, 04.03.2026), тобто до встановлених пунктом 3.5 договору строків оплати планових платежів - 18.01.2026, 28.01.2026, 08.02.2026, 18.02.2026, 28.02.2026, 08.03.2026;

Застосований у розрахунках планового обсягу тариф у розмірі 110,03 грн/МВт·год був установлений на період з 01.01.2026 по 30.06.2026 постановою НКРЕКП від від 05.12.2025 № 2555, а сукупний плановий обсяг по трьом декадам відповідає фактичному обсягу наданої послуги, що міститься в актах надання послуги за січень та лютий 2026 року.

Суд також враховує, що підписані між сторонами акти надання послуг за результатами відповідних місяців не замінюють показників за кожну окрему декаду, однак у сукупності з рахунками, відомостями про їх доставлення, установленим тарифом і деталізованим розрахунком підтверджують реальне надання послуги та співмірність визначених планових показників фактичним обсягам послуги.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів установила, що позивач здійснив нарахування відсотків річних у наступному порядку та розмірі:

1) за січень 2026 року:

на суму планових платежів - 2328875,96грн (1 декада) за період з 19.01.2026 по 15.02.2026 в сумі 5359,60грн; на суму 2224108,81грн (2 декада) за період з 29.01.2026 по 15.02.2026 в сумі 3290,26грн; на суму 26664136,85грн (3 декада) за період з 09.02.2026 по 15.02.2026 в сумі 1532,79грн;

та на суму фактично наданої послуги за січень 2026 року в сумі 7134208,10грн за період з 16.02.2026 по 16.03.2026 в сумі 17004,82грн. А всього за січень 2026 року 3 % річних - 27 187,68грн.

2) за лютий 2026 року:

на суму планових платежів - 2357498,90грн (1 декада) за період з 19.02.2026 по 15.03.2026 в сумі 4844,18грн; на суму 2187905,06грн (2 декада) за період з 01.03.2026 по 15.03.2026 в сумі 2697,42грн; на суму 1714444,44грн (3 декада) за період з 09.03.2026 по 15.03.2026 в сумі 986,39грн;

та на суму фактично наданої послуги за лютий 2026 року в сумі 6311733,01грн за період з 16.03.2026 по 16.03.2026 в сумі 518,77грн. А всього за лютий 2026 року 3 % річних – 9046,76грн.

Всього за підсумком розрахунку позивач визначив до стягнення 3% річних в сумі 36234,44грн.

При цьому, початкові дати кожного періоду нарахування 3% за прострочення планових оплат визначено позивачем правильно - з наступного дня після закінчення встановленого договором строку внесення відповідного платежу. Кінцевою датою нарахування на планові платежі за кожний місяць є 15-те число місяця, наступного за розрахунковим, після чого з 16-го числа позивач здійснював нарахування вже на фактичну вартість послуги за відповідний місяць.

Колегія суддів також враховує, що пункт 3.5 договору визначає терміни виконання платіжних зобов`язань конкретними календарними датами - до 18-го та 28-го числа розрахункового періоду і до 8-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Тому правило ч. 5 ст. 254 ЦК України про перенесення останнього дня строку, який припав на вихідний або інший неробочий день, до цих термінів не застосовується. Такий підхід узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 16.05.2024 у справі №910/7012/23 та від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23.

У зв`язку з наведеним, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0518-03041-ПД, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних, нарахованих на суми простроченої заборгованості як з оплати планових платежів, так і з оплати фактичного обсягу послуги, у загальному розмірі 36234,44грн.

Разом із тим, відповідачем не надано суду альтернативного розрахунку планових обсягів або нарахованих 3% річних. Відповідач не визначив іншу базу нарахування за кожну декаду, не навів іншого тарифу, не спростував кількості днів прострочення та не вказав на арифметичні помилки у формулі позивача. Зміст заперечень відповідача, викладених у відзиві, ґрунтується виключно на неможливості встановлення планових обсягів та вартості послуг, але власних доказів на підтвердженн чи спростування цих обставин відповідач суду не надав.

Відтак, оскільки відповідачем не було надано суду жодних власних доказів на підтвердження іншого планового обсягу послуги, ніж зазначений позивачем у виставлених ним рахунках, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про недоведеність позивачем планових обсягів послуги у спірний період.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегією суддів встановлено, що він є арифметично та методологічно правильним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18710,85грн, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується також про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 ГПК України).

ГПК України не містить заборони щодо включення питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2025 у справі № 908/1721/23).

Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №916/3015/23 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Єммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

Питання про відстрочення виконання рішення суду судами має вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 Конституційного суду України у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012. Конституційного суду України у справі № 11-рп/2012)..

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2025 у cправі №910/9798/24.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач в обґрунтування наведеного клопотання про відстрочення виконання судового рішення посилався на наступні обставини:

- загальновідомим є той факт, що на всій території Донецької області ведуться жорстокі бої, із застосуванням важкої зброї, мінометних систем, систем залпового вогню, здійснюються авіа удари по цивільним об`єктам та об`єктам критичної інфраструктури. Під час воєнного стану та ведення бойових дій відповідач продовжує надавати послуги з розподілу електричної енергії відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, усуває аварії та докладає усіх зусиль з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності Донецької області та суміжних областей;

- АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших. Від стабільності роботи товариства залежить робота усіх об`єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, а це фактично обороноздатність України. Без стабільного розподілу електроенергії неможливе функціонування лікарень, шпиталів, поліклінік, станцій переливання крові, що є критично важливим для нашої країни та усіх українців.

- АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" посилює резерви потужності лікарень і військових частин області, а також забезпечує електроенергією бомбосховища, блокпости, центри прийому переселенців. Нині сили відповідача спрямовані на те, аби забезпечувати стабільну роботу критично важливих об`єктів в Донецькі області, та скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та підготовку до наступного осінньо-зимового періоду;

- окрім того, відповідач наголошував, що через постійні ворожі обстріли практично всіх районів Донецької області, частина мереж АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує постійного відновлення, у зв`язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності Донецького регіону.

Відповідач зазначав, що внаслідок тимчасової окупації та проведенням активних бойових дій з 24.02.2022 та по теперішній час, товариство фактично позбавлене можливості здійснювати управління діяльністю та доступу до більшої частини об`єктів енергетики, задіяних у процесі надання послуг з розподілу електричної енергії, розпоряджатися майном, технологічними транспортними засобами, товарно-матеріальними цінностями та документацією в структурних підрозділах, що розташовані на території: м. Волноваха, м. Маріуполь, м. Лиман, м. Святогірськ, с. Сонячне, п. Ольгинка, с. Рівнопіль, с. Рибинське, с. Степове, с. Новопетрівка, смт. Ялта, смт. Мангуш, смт. Нікольське, с. Зелений Яр, с. Малоянисоль, смт. Новотроїцьке, смт. Зарічне, смт. Дробишево, с. Зелена долина, с. Білогорівка, с. Коровій Яр, с. Яцьківка, смт. Миронівський, смт. Дробишеве, смт. Богородичне та інші.

Внаслідок вищезазначених подій товариством були втрачені власні розподільчі мережі та доступ до мережі споживачів в населених пунктах розташованих на територіях: Маріупольської ОТГ, Великоновоселківської СТГ, Волноваської МТГ, Вугледарської МТГ, Комарської СТГ, Мирненської СТГ, Ольгинської СТГ, Старомлинівської СТГ, Хлібодарівської СТГ, Часовоярської МТГ, Андріївської СТГ, Іллінівської СТГ, Лиманської МТГ, Миколаївської МТГ, Олександрівської СТГ, Святогірської МТГ, Черкаської СТГ, Кальчицької СТГ, Мангушської СТГ, Нікольської СТГ, Сартанської СТГ, частково на територіях Покровського, Краматорського, Бахмутського та Слов`янського районів.

Відповідач також зауважує, що на сьогоднішній день АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, про що свідчить також велика дебіторська заборгованість.

Основним джерелом доходів відповідача – є кошти, які надходять на поточні рахунки АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", на які споживачі електричної енергії, вносять плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії. При цьому, основними клієнтами АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на території Донецької області є населення, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету (шахти, водовідведення/водопостачання, наприклад, КП "Компанія "Вода Донбасу". Несвоєчасні розрахунки клієнтів відповідача за отримані послуги з розподілу електричної енергії, зокрема, є причиною порушення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" умов договору щодо здійснення своєчасних розрахунків з позивачем.

Відповідач послався на постанову НКРЕКП від 27.11.2018 № 1531, відповідно до якої здійснює ліцензовану діяльність із розподілу електричної енергії на території Донецької області, а також на передбачений ліцензійними умовами обов`язок використовувати кошти, отримані від діяльності з розподілу електричної енергії, за визначеними структурою тарифу напрямами.

До заяви про відстрочення та матеріалів справи відповідач долучив довідку від 21.04.2026 № 63/5465-вих, згідно з якою дебіторська заборгованість споживачів і постачальників перед товариством: станом на 01.01.2026 становила 2227670517,51грн, з яких 696896053,30грн - за послуги з постачання електричної енергії до 01.01.2019; 1520947449,48грн - за послуги з розподілу електричної енергії та 9827014,73грн - за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії; станом на 01.04.2026 становила 2365047978,23грн, з яких 697269751,16грн - за послуги з постачання електричної енергії до 01.01.2019; 1657508044,61грн - за послуги з розподілу електричної енергії та 10270182,46грн - за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Матеріали справи також містять складену відповідачем довідку, відповідно до якої станом на 20.04.2025 товариство мало понад 730 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості на свою користь на загальну суму понад 133 млн. грн.

Згідно з балансом АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" станом на 31.12.2025, складеним у тисячах гривень, загальна вартість активів становила 3 417 026 тис. грн, оборотних активів – 2 440 178 тис. грн, грошових коштів та їх еквівалентів - 1254 тис. грн, тоді як загальний розмір пасиву складає - 9 812 294 тис. грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2025 рік чистий дохід відповідача від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг становив 1474323 тис. грн, валовий прибуток – 0 тис. грн., чистий прибуток - 0 тис. грн. За 2025 рік підприємство мало валовий збиток у розмірі 1342296 тис. грн та збиток від операційної діяльності в розмірі 1504652 тис. грн, водночас чистий прибуток становив 0 тис. грн., а збиток 1842185 тис. грн.

Крім того, відповідач повідомив суду, що постановою ВПВРВ від 29.06.2022 за виконавчим провадженням № 51833760 арештовано всі рахунки підприємства, а отже, зазначав відповідач, на сьогоднішній день фактично заблоковано усю господарську діяльність підприємства, що унеможливлює здійснення будь-яких виплат, в т.ч. погашення заборгованості перед кредиторами.

На переконання відповідача, вказані обставини фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання. Тоді як невідкладне стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України.

У свою чергу, заперечуючи проти відстрочення виконання рішення, позивач зазначив наступне:

- збройною агресією рф позивачу також надано збитків і значна кількість енергетичних активів є втраченими, мають значні руйнування та потребують значних капіталовкладень для їх відновлення;

- впровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, оскільки наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін, як відповідача, так і позивача;

- відповідачем не надано доказів виконання зобов`язань по сплаті заборгованості по інших справах;

- надання відстрочки виконання рішення призведе до порушення балансу інтересів сторін договору.

За змістом доводів апеляційної скарги позивач також зазначає, що неотримання НЕК "Укренерго" коштів за надані послуги, які є джерелом його фінансування, в тому числі для здійснення аварійно-відновлювальних робіт енергетичної інфраструктури електромереж та підстанцій, які перманентно та цільово знищуються внаслідок ракетних обстрілів російською федерацією, ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі, безпеку енергетичної системи та її існування як таке.

Звертає увагу на те, що загальний розмір заборгованості учасників ринку перед Позивачем станом на 01.06.2026 становить 46478682986,81грн. Тенденція накопичення боргу продовжує зростати. Відповідно і НЕК "Укренерго" має заборгованість перед своїми контрагентами, так станом на 01.06.2026 загальний борг ОСП становить 30672910395,47грн. Борги на ринку електроенергії ускладнюють необхідні ремонти.

Апелянт вважає, що як позивач, так і відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій.

Крім того, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що після спливу зазначеного у заяві строку відстрочення він зможе виконати рішення суду, відтак заява про відстрочку виконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши доводи, викладені сторонами в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення та висновки суду першої інстанції з приводу зазначених у клопотанні доводів та заперечень позивача, доказів, наданих сторонами, на їх підтвердження, а також вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені вище обставини мали наслідком суттєве погіршення фінансового стану відповідача, яке виникло в тому числі і внаслідок збройної агресії проти України, внаслідок масованих ракетних обстрілів об`єктів енергетичної інфраструктури, а також проведення активних бойових дій на території Донецькій області, що призвело до втрати відповідачем контролю над значною кількістю енергетичних об`єктів товариства, їх руйнуванню та пошкоджень.

Отже, наведені відповідачем обставини, які підтверджені відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи, є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення в цій справі.

Суд також враховує, що тяжка економічна ситуація в країні, спричинена воєнною агресією, а також наслідки безпрецедентної ворожої атаки на інфраструктуру підприємств сторін, які в умовах воєнного стану продовжують виконувати найважливіші функції по забезпеченню діяльності енергетичної системи країни, носить загальний характер та стосується обох сторін у цій справі.

Також колегія суддів вважає, що скрутний фінансовий стан відповідача чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед боржником не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, як просив у заяві відповідач, оскільки обставини воєнної агресії мають безпосередній вплив і на фінансовий стан стягувача як господарюючого суб`єкта. Так само як і відповідач, позивач вимушений здійснювати свою господарську діяльність, не зважаючи на завдані воєнною агресією збитки. Отже, безпрецедентні, протизаконні дії країни-агресора мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що негайне виконання судового рішення хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яка на даний момент є ускладненою, а також може поставити під загрозу інтереси інших кредиторів, що суперечить принципу справедливого балансу інтересів сторін та меті ефективного правосуддя.

Крім того, негайне виконання рішення за таких виняткових обставин, як руйнування критичної інфраструктури відповідача через активні бойові дії не лише унеможливлює фактичне виконання рішення у повному обсязі, але може й призвести до непоправних наслідків для підприємства-боржника, у тому числі його ліквідації, що суперечить засадам пропорційності, розумності та забезпечення реального, а не формального правового захисту.

Суд приймає до уваги стратегічне значення діяльності позивача, яка безумовно є важливою для загального функціонування відповідного ринку. Разом із цим, необхідно також враховувати можливі негативні наслідки як для стягувача при затримці виконання рішення суду, так і для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

Надані сторонами звіти про фінансові результати діяльності за 2024 - 2025 рокипідтверджують збиткову діяльності обох підприємств у цей період. Разом з цим, для відповідача ненадання відстрочки виконання рішення може призвести до загрози банкрутства підприємства. У той же час для позивача, ПрАТ "НЕК "Укренерго", затримка в отриманні коштів не призведе до збитків та банкрутства.

В апеляційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" вказує про те, що вирішуючи питання про надання відстрочки рішення суду на 6 місяців, судом першої інстанції необхідно було перш за все врахувати той факт, що скрутний майновий стан наявний не лише у відповідача, наявність військового стану та пошкодження/знищення майна діє на обидві сторони, відтак, у разі задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду має місце недотримання справедливого балансу між сторонами.

Водночас, колегія суддів зауважує на тому, що безумовно військова агресія істотно негативно впливає на всі підприємства, які ведуть господарську діяльність на території України. Особливо істотно вказані обставини впливають на діяльність підприємств, що є учасниками ринку електричної енергії, у тому числі, й на позивача.

Вказане також враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд цілком правомірно врахував безпосередню близькість провадження господарської діяльності до зони проведення бойових дій, захоплення значної частини майна на тимчасово окупованій території України, спричинення істотної майнової шкоди внаслідок численних обстрілів агресором об`єктів енергетичної інфраструктури, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству акумулювати грошові кошти, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем.

Колегія суддів також враховує, що діяльність відповідача є надзвичайно важливою та підтримує життєздатність цивільної та військової інфраструктури Донецької області, а необхідність забезпечення роботи підприємства відповідача, основними споживачами якого є населення Донецької області, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету, в умовах воєнного стану є очевидною. Отже, господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик, а можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження до грошових коштів від кінцевих споживачів.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).

З огляду на наведене та беручи до уваги надані сторонами докази у своїй сукупності, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем доводи та докази, надані на їх підтвердження, у сукупності свідчать про виключність обставин, які є підставою для надання відстрочення виконання судового рішення.

Окрім того, заявником апеляційної скарги не надано доказів, що відстрочення виконання рішення суду призведе до виникнення збитків у позивача, істотної зміни його матеріального стану, у тому числі, внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви і надання відстрочення виконання рішення суду на шість місяців і це не порушує принципу збалансованості інтересів сторін, відповідає принципам справедливого судового розгляду в контексті ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, доводи позивача щодо неправомірного відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, матеріалами справи не обґрунтовані, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 підлягає сасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 18710,85грн з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому післягає залишенню без змін.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги (в частині майнових вимог про стягнення 3% річних), а також відсутність в Законі України "Про судовий збір" окремої ставки судового збору за апеляційне оскарження рішення в частині відстрочення виконання рішення суду, апеляційний господарський згідно з вимогами ст. 129 ГПК України покладає на відповідача в повному обсязі судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги.

Також колегія суддів зазначає, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" сплатило за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 6656,00грн, тоді як належний до сплати розмір судового збору становив 4992,80грн. Таким чином, заявником внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а сума переплати становить 1663,20грн.

Водночас, суд зазначає, що сплачений позивачем судовий збір сумі 1663,20грн не покладається на відповідача та згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі № 905/199/26 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" 3% річних в сумі 18710,85грн - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги позивача задовольнити.

Викласти абзаци 1 та 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 у наступній редакції:

"Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення 13482175,55грн, з яких: 13445941,11грн – заборгованість, 36234,44грн – 3% річних, задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8; код ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 13463464,70грн, з яких 13445941,11грн – заборгованість, 36234,44грн - 3% річних, судовий збір в сумі 80893,05грн. ".

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2026 у справі №905/199/26 - залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8; код ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4992,80грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 12.08.2026.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов