Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №917/2268/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/2268/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вх.№1018 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25 (суддя Ківшик О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль М", смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області,

до відповідачів:

1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м.Київ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс", м.Рава-Руська, Львівський район, Львівська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 , м. Сокаль, Червоноградський район Львівської області,

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 55494,15грн та 3500,00грн вартості послуг судового експерта

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" (далі – ТОВ "Магістраль М", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавдрик Транс" (далі - ТОВ "Мавдрик Транс", відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 55494,15грн; а з відповідача-2 вартості послуг судового експерта Пилипенка А.І. в розмірі 3500,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано заподіянням шкоди майну позивача на суму 67150,29грн, спричиненою водієм відповідача-2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП). Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача-2 була застрахована ПрАТ СК "ПЗУ Україна" (відповідач-1), тому остання частково відшкодувала позивачу страхове відшкодування в розмірі 11656,14грн; сума невиплаченого страхового відшкодування, яке підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ПрАТ СК "ПЗУ Україна", становить 55494,15грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25 позов задоволено частково:

- закрито провадження у справі в частині стягнення з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" страхового відшкодування в розмірі 44302,43грн;

- стягнуто з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Магістраль М" страхове відшкодування в розмірі 11191,72грн та 488,53грн судового збору;

- стягнуто з ТОВ "Мавдрик Транс" на користь ТОВ "Магістраль М" вартість послуг судового експерта ОСОБА_2 в розмірі 3500,00грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винного водія відповідача-2 була застрахована у відповідача-1, тому шкоду за спричинені позивачу збитки у розмірі має відшкодовувати страхувальник – відповідач-1;

- суд першої інстанції встановив, що після подання позову відповідач-1 сплатив страхове відшкодування в розмірі 44302,43грн, тому у цій частині закрив провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору;

- до подання позову відповідачем-1 було частково відшкодовано страхове відшкодування в розмірі 11656,14грн, що визнається учасниками справи;

- встановивши, що станція технічного обслуговування, яка виставила позивачу рахунок на суму 84480,10грн є платником податку на додану вартість, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ (в сумі 11191,72грн) має виплачуватися страховою компанією винної сторони (відповідачем-1) на користь позивача;

- витрати, понесені позивачем у зв`язку з проведення експертизи, підлягають відшкодуванню і покладаються на відповідача-2.

Не погодившись із вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25 в частині задоволення позовної вимоги ТОВ "Магістраль М" про стягнення з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" страхового відшкодування в розмірі 11191,72грн та 488,53грн судових витрат та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на відсутність підстав для сплати відповідачем-2 страхового відшкодування у сумі 11191,72грн (ПДВ), оскільки вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ має виплачуватися страховою компанією після надання документів про такі витрати, зокрема, доказів про фактичне здійснення ремонту автомобіля, що СТО є платником ПДВ, а також здійснення оплати за проведений ремонт з урахуванням ПДВ. Разом з тим, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було перевірено зазначених обставин та не було враховано того, що наданий позивачем рахунок СТО - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" №DP-2400401 від 19.01.2024 на суму 84480,10грн не є первинним господарським документом у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зазначивши про те, що СТО - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" є платником ПДВ, місцевий господарський суд належним чином не перевірив та не встановив обставин ані фактичного здійснення ремонту пошкодженого автомобіля, ані доказів оплати такого ремонту.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 поновлено ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026, у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026, у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.

До початку розгляду апеляційної скарги позивач та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі (11191,72грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

14.12.2023 о 07:20 годині на 190 км + 880 м автодороги Київ-Харків-Довжанський М-03 (територія АЗС "Маршал") водій ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), керуючи транспортним засобом DAF XF 460 FT д.н.з НОМЕР_1 в складі зі спеціалізованим напівпричепом SCHMITZ SKO24 д.н.з НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності руху та допустив зіткнення з транспортним засобом DAF XF 105.460 д.н.з НОМЕР_3 в складі зі спеціалізованим напівпричепом SCHMITZ SKOF27 д.н.з НОМЕР_4 , під керуванням працівника позивача - ТОВ "Магістраль М"- водія ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ).

З огляду на Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , дата реєстрації 21.10.2021, напівпричіп SCHMITZ SKOF27 д.н.з НОМЕР_4 належить на праві власності позивачу – ТОВ "Магістраль М".

Транспортний засіб DAF XF 105.460 днз НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_4 , який згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є кінцевим бенефіціаром ТОВ "Магістраль М".

Як встановлено судом першої інстанції, в результаті ДТП було пошкоджено майно позивача, а саме спеціалізований напівпричіп SCHMITZ SKOF27 д.н.з НОМЕР_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 – працівник ТОВ "Мавдрик Транс", що підтверджується наказом про прийняття його на роботу, що був наданий Лубенському міськрайонному суду Полтавської області в межах справи №539/2873/24 за позовом ТОВ "Магістраль М" до ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ТОВ "Мавдрик Транс", третьої особи - ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за результатом розгляду якої ухвалою суду від 06.11.2024 провадження у справі було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.01.2024 у справі №539/6173/23 водія ОСОБА_1 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На час ДТП (14.12.2023) цивільно-правова відповідальність власника ТЗ DAF XF 460 FT д.н.з НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.216406695 від 22.08.2023, строк дії якого встановлено з 28.08.2023 по 27.08.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для визначення розміру збитків звернувся до судового експерта із заявою про проведення транспортно-товарознавчого експертного дослідження. За результатом експертного дослідження судовим експертом Пилипенком А.І. 11.03.2024 було складено Висновок №49/24, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа SCHMITZ SKOF27 д.р.н. НОМЕР_4 внаслідок його пошкодження в ДТП 14.12.2023, складає 67150,29грн.

Як додаток до висновку експерта було додано рахунок СТО - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" №DP-2400401 від 19.01.2024, з якого вбачається, що загальна сума до оплати становить 84480,10грн з урахуванням суми ПДВ 20% (всього за роботи 54405грн та всього за запчастини 30075,10грн).

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, відповідно до страхового акту №35761/1 та розпорядження №35761/1/1 на виплату страхового відшкодування відповідачем-1 було здійснено відшкодування в сумі 11656,14грн.

Також згідно зі страховим актом №35761/2 та розпорядженням №35761/2/1 на виплату страхового відшкодування відповідач-1 здійснив оплату страхового відшкодування в розмірі 44302,43грн, що підтверджується платіжною інструкцією №113 від 07.01.2026.

У зв`язку із пошкодженням спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKOF27 д.н.з АЕ3187ХF позивач поніс додаткові витрати, пов`язані зі сплатою послуг експерта в розмірі 3500,00грн.

Як вже зазначалось, за результатом розгляду позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку про їх часткове задоволення.

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження судового рішення в частині правомірності стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування виключно в частині ПДВ в сумі 11191,72грн, а в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому враховуючи приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу лише в оскаржуваній частині.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є питання щодо правомірності нарахування позивачем та стягнення судом першої інстанції з відповідача-1 страхового відшкодування з урахуванням ПДВ.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

За змістом ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Судова колегія враховує, що факт скоєння ДТП, доведеність вини водія відповідача, розмір нарахованого та виплаченого страхового відшкодування не ставиться під сумнів та визнається учасниками справи.

Натомість, спірним є питання щодо правомірності включення до суми страхового відшкодування ПДВ, що заперечується відповідачем з підстав відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів проведення фактичного ремонту автомобіля та доказів оплати такого ремонту з урахуванням ПДВ.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.

У спірних правовідносинах праву потерпілої особи (юридичної особи, майну якої заподіяна шкода внаслідок ДТП - ТОВ "Магістраль М") кореспондує зустрічний обов`язок особи, яка завдала шкоди (роботодавця винного водія - ТОВ "Мавдрик Транс") - відшкодувати завдані в результаті ДТП збитки.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ "Мавдрик Транс" була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна", а тому остання як страховик має відшкодувати шкоду потерпілій особі - ТОВ "Магістраль М".

Відповідно до норм ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).

Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування договором майнового страхування.

Водночас пунктом 36.2. ст. 36 цього Закону передбачено, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №565/1210/19; від 21.12.2020 у справі №911/286/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума страхового відшкодування (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) у розмірі 67150,29грн була обрахована та визначена позивачем підставі Висновку експерта №49/24 від 11.03.2024, який для проведення дослідження та визначення вартості матеріального збитку використовував інформацію про необхідність проведення відновлювального ремонту, що міститься у рахунку СТО - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" №DP-2400401 від 19.01.2024, з якого вбачається, що загальна сума до оплати становить 84480,10грн, у тому числі ПДВ 14080,02грн.

Отже, судом встановлено, що до складу розміру страхового відшкодування виплати було включено суму ПДВ.

Проте, визначаючи розмір заподіяної шкоди та стягуючи з відповідача-1 на користь позивача розмір страхового відшкодування у сумі 11191,72грн (суми ПДВ), суд першої інстанції наведених вище норм законодавства та висновків Верховного Суду не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність фактичної (реальної) суми ремонту транспортного засобу, а також те, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ.

Зазначивши в оскаржуваному рішенні про те, що СТО – ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" є платником ПДВ, місцевий господарський суд не досліджував питання щодо фактичного проведення ремонту пошкодженого автомобіля та здійснення оплати такого ремонту.

Судом апеляційної інстанції проаналізовано матеріали справи та встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля на СТО та здійснення його оплати на користь виконавця, який є платником податку на додану вартість, з огляду на таке.

Як вже зазначалося, позивач провів розрахунок та визначив розмір збитків з урахуванням коефіцієнту зносу на основі висновку експерта, який ґрунтується лише на вартості відновлювального ремонту на підставі виставленого рахунку - фактури СТО, що також включає ПДВ, але доказів фактичного проведення остаточних ремонтних робіт та розрахунків матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції зазначив, що висновок експерта та його розрахунки сум матеріального збитку, завданого потерпілому в результаті ДТП, є остаточним та таким, на основі якого має відбуватись страхове відшкодування страховиком винного. Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками та зазначає, що саме лише посилання у висновку експерта на рахунок, здійснений на СТО, не є доказом понесених фактичних витрат на ремонт пошкодженого ТЗ.

Сам по собі висновок експерта в частині обґрунтування розміру ремонту є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що має бути витрачена на відновлення пошкодженого майна. Висновок експерта не може бути підтвердженням фактичного здійснення та виконання ремонту пошкодженого транспортного засобу, що є важливим в розрізі дослідження питання відшкодування страховиком вартості ремонту автомобіля.

Реальним підтвердженням здійснення ремонтних робіт та здійснення їх оплати є саме первинні документи, зокрема акти виконаних робіт та платіжні документи про здійснення такої виплати, які у матеріалах цієї справи відсутні.

При цьому, рахунок-фактура є лише попереднім (інформаційним) документом, який містить перелік робіт та послуг, їх вартість. Сам лише рахунок не вимагає обов`язкової оплати, а стає підставою для розрахунку лише після підписання між сторонами акта про фактично виконані роботи.

Дослідивши зміст виставленого СТО - ТОВ "Дніпро-Скан-Сервіс" рахунку №DP-2400401 від 19.01.2024 на суму 84480,10грн, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ньому міститься посилання на видатковий документ: акт №2400447 від 19.01.2024, який позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутній.

Також у примітках вказаного рахунку зазначено про необхідність "вказати в платіжному дорученні номер та дату цього рахунку", що додатково підтверджує висновок суду про те, що вказаний рахунок є лише попереднім документом, а станом на момент його складання не відбулося ані фактичної оплати коштів з урахуванням ПДВ, ані фактичного виконання робіт.

Доказів наявності складеного між позивачем та СТО акта виконаних робіт чи платіжного доручення про оплату таких послуг позивачем не надано та судом не встановлено.

Отже, позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП, а відтак не довів необхідність відшкодування завданої йому майнової шкоди у визначеній сумі з урахуванням ПДВ.

Колегія суддів вважає, що позивач повинен був довести зазначені суми, проте він не виконав своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП.

Як встановлено судом, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу становить 67150,29грн та розрахована експертом на підставі рахунку СТО таким чином: 54405,00грн (вартість робіт) + 5318,23грн (вартість матеріалів) + 24756,87грн (вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту) х (1 – 0,7) – коефіцієнт фізичного зносу.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжною інструкцією №113 від 07.01.2026 відповідачем-1 було здійснено платіж на суму 44302,43грн (страхове відшкодування) на рахунок отримувача - ТОВ "Магістраль М", тобто безпосередньо потерпілій особі, а не на рахунок СТО.

Як передбачено абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Тобто, сума страхового відшкодування розраховується як витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з урахуванням вимог ст. 196 Податкового кодексу України, зменшується на 20% (ставка ПДВ). При цьому, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати, за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку ж, коли відновлювальний ремонт автомобіля не здійснено, податкові зобов`язання зі сплати ПДВ у страховика не виникають. Вказана правова позиція є сталою та викладена в численних постановах Верховного Cуду, зокрема, від 19.11.2020 у справі №808/1120/17, від 19.09.2018 у справі №523/5890/15-ц, від 07.04.2021 у справі №826/7454/17, від 29.08.2019 у справі №756/16859/19, від 13.05.2019 у справі №522/538/17.

Колегія суддів зауважує, що сума страхового відшкодування відповідачем-1 не оскаржується (окрім суми включеного ПДВ) та ним здійснено виплату в загальному на 55958,57грн.

Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі №591/1861/22 зазначив, що у разі відсутності в матеріалах справи документального підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту, правильним є зменшення вартості відновлювального ремонту на суму ПДВ.

У свою чергу, жодних доказів на спростування доводів відповідача щодо недоведеності факту ремонту пошкодженого в результаті ДТП автомобіля та, відповідно, оплати такого ремонту особі, яка є платником податку на додану вартість, позивачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП і, відповідно, сплати ПДВ, суд першої інстанції мав зменшити вартість матеріального збитку на суму ПДВ (20%), яка в даному випадку складає 11191,72грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що останній здійснював витрати на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та, відповідно, поніс витрати у вигляді ПДВ, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Магістраль М" страхового відшкодування в розмірі 11191,72грн із прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати відповідача за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" страхового відшкодування в розмірі 11191,72грн - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У решті рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026 у справі №917/2268/25 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль М" (вул.Теплична, 16-б, Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 36877622) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул.Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20782312) 3633,60грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Демідова П.В.