Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №922/1344/23 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/1344/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Крестьянінов О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Горгуль Н.В., посвідчення від 01.03.2023;

від позивача: не з`явилися;

від відповідача (апелянта): Невмержицький С.І., ордер серія АА № 1642785 від 05.11.2025;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (вх. 1390 Х/2),

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23 (суддя Новікова Н.А.),

за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато", м. Київ,

про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1344/23, залишеним в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Cуду від 13.03.2024, позов керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (далі – ТОВ "Веріфікато") задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, укладений 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.

Зобов`язано ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м.Харків, пров. Банний.

Стягнуто з ТОВ "Веріфікато" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 26186,15грн.

Господарським судом Харківської області видано відповідні накази на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023, постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024.

27.08.2024 постановою головного державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №75910412 з примусового виконання наказу (дублікат) №922/1344/23 від 15.09.2023 щодо зобов`язання ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

30.04.2026 постановою головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. закінчено виконавче провадження №75910412 на підставі ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, державним виконавцем подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 382 КК України від 30.04.2026 №52278.

26.05.2026 боржник - ТОВ "Веріфікато" звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. з винесення постанови від 30.04.2026 про закінчення виконавчого провадження. У поданій скарзі боржник також просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання скарги на дії та рішення державного виконавця та поновити строк на звернення до суду із цією скаргою, посилаючись на поважність причин пропуску такого строку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23:

- відмовлено боржнику, ТОВ "Веріфікато", у поновленні строку на подання скарги з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026;

- скаргу боржника, ТОВ "Веріфікато", на дії головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 залишено без розгляду.

Розглянувши скаргу на дії виконавця та на постанову про закінчення виконавчого провадження та клопотання про поновлення строку на її подання, місцевий господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку на оскарження та, як наслідок, залишив останню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, боржник - ТОВ "Веріфікато" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; також скаржник просить вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами апеляційного провадження.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права щодо належної правової оцінки обставин, викладених у клопотанні про поновлення строків на подання скарги на дії та постанову виконавця, виходячи з наступного:

- постанову про закінчення виконавчого провадження винесено державним виконавцем 30.04.2026, проте, оскільки у боржника відсутній обов`язок щоденно контролювати надходження постанов до Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі – АСВП), а дата публікації документів у системі не відображається, тому про закінчення виконавчого провадження боржник дізнався лише 04.05.2026 із АСВП та отримав її засобами поштового зв`язку 07.05.2026, у зв`язку з чим десятиденний строк на оскарження станом на момент подання першої скарги (12.05.2026) ще не сплинув;

- у період з 27.04.2026 по 10.05.2026 представник боржника – адвокат Невмержицький С.І. перебував у щорічній відпустці та був позбавлений можливості належним чином підготувати скаргу та подати до суду у вказаний період; одразу після виходу з відпустки (на наступний день - 12.05.2026) представник звернувся до суду з первісною скаргою та керувався спеціальною нормою ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" (10 робочих днів), у зв`язку з цим клопотання про поновлення строку до неї не додавалося;

- ухвалою від 22.05.2026 первісну скаргу було залишено без розгляду саме у зв`язку з пропуском строку та відсутністю клопотання про його поновлення, що й зумовило необхідність повторного звернення до суду 26.05.2026 (через два робочих дні після отримання ухвали) з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та клопотанням про його поновлення;

- з урахуванням сукупності наведених обставин, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд помилково залишив скаргу без розгляду, не врахувавши того, що причини пропуску такого строку є поважними, а відтак строк на подання скарги підлягає поновленню.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Веріфікато" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23 залишено без руху; встановлено апелянту строк на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати Східному апеляційному господарському суду докази направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів Основ`яно-Слобідському ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в порядку ст.ст. 42, 258, 259 ГПК України.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків (вх. №7539 від 09.07.2026).

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026, у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Веріфікато" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1344/23 на 28.07.2026 о 16:30 году приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104.

24.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду від Салтівської окружної прокуратури м. Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій прокурор заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Прокурор вважає, що наведені скаржником обставини в обґрунтування клопотання про поновлення строків на подання скарги не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи та Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 задоволено заяву представника ТОВ "Веріфікато" – адвоката Невмержицького С.І. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До початку розгляду апеляційної скарги позивач (стягувач) не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 28.07.2026 приймав участь у режимі відеоконференції представник боржника (апелянта), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану рішення суду першої інстанції та направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Присутня у судовому засіданні 28.07.2026 прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила суд залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Уповноважені представники позивача (стягувача) у судове засіданні не з`явилися, про дату та час судового засідання всі учасники справи повідомлені у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача (стягувача), у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У квітні 2023 року керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" про:

- розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, укладений 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11;

- зобов`язання ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1344/23 позов задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002, укладений 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.

Зобов`язано ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

Стягнуто з ТОВ "Веріфікато" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 26186,15грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1344/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний; ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/1344/23 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Cуду від 13.03.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 щодо позовної вимоги зобов`язати ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова земельну ділянку та стягнення витрат зі сплати судового збору скасовано, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у цій частині залишено в силі.

Господарським судом Харківської області видано відповідні накази на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023, постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024.

27.08.2024 постановою головного державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №75910412 з примусового виконання наказу (дублікат) №922/1344/23 від 15.09.2023 щодо зобов`язання ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

30.04.2026 постановою головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. закінчено виконавче провадження №75910412 на підставі ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, державним виконавцем подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 382 КК України від 30.04.2026 № 52278.

Прийнята постанова та повідомлення виконавця обґрунтовані тим, що станом на 30.04.2026 судове рішення у справі № 922/1344/23 боржником не виконано, при цьому останній був належним чином повідомлений про його існування, але умисно ухиляється від виконання судового рішення, чим порушує законні права та інтереси стягувача.

Боржник не погодився з діями державного виконавця та винесеними постановою та повідомленням, у зв`язку з чим 12.05.2026 первісно звернувся до суду першої інстанції зі скаргою з вимогами про:

- визнання неправомірними дій головного державного виконавця Основ`яно- Слобідського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 (ВП № 75910412);

- визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. від 30.04.2026 про закінчення виконавчого провадження №75910412;

- зобов`язання головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. повернути стягувачу, Харківській міській раді, виконавчий документ – наказ (дублікат) №922/1344/23 від 15.09.2023, виданий Господарським судом Харківської області, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Скарга обґрунтована неправомірністю закінчення виконавчого провадження відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з невиконанням судового рішення боржником без поважних причин, оскільки, як стверджує боржник, для примусового виконання рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі № 922/1344/23 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку саме стягувач (Харківська міська рада), а не ТОВ "Веріфікато", мав би звернутися до державного реєстратора з метою внесення змін до запису в Державному реєстрі речових прав про передачу (повернення) земельної ділянки територіальній громаді. При цьому, обставини невиконання судового рішення боржником пов`язані виключно з неможливістю такого виконання, тобто наявні поважні причини.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2026 залишено без розгляду скаргу ТОВ "Веріфікато" (вх. №11465 від 12.05.2026) на рішення виконавця органу державної виконавчої служби.

26.05.2026 боржник - ТОВ "Веріфікато" повторно подав до Господарського суду Харківської області скаргу на дії головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

У поданій повторно скарзі було заявлено клопотання про поновлення строків на подання скарги, яке обґрунтовано, зокрема тим, що перше подання скарги (12.05.2026) відбулося в межах строків, встановлених ч. 5 ст. 74 Закону України Закону України "Про виконавче провадження", а саме протягом 10 робочих днів з дня, коли він отримав постанову державного виконавця від 30.04.2026 засобами поштового зв`язку (07.05.2026), що підтверджується листом АТ "Укрпошта" та трекінгом поштового пересилання. Посилаючись на те, що ухвалу суду від 22.05.2026 про залишення без розгляду першої скарги боржник отримав 22.05.2026 (п`ятниця) та звертається повторно зі скаргою 26.05.2026 (через два робочих дні), скаржник просив суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання скарги.

Як вже зазначалося, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23:

- відмовлено боржнику у поновленні строку на подання скарги з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026;

- скаргу ТОВ "Веріфікато" на дії головного державного виконавця Основ`яно-Слобідського ВДВС у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхового Д.В. з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 341 ГПК України.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що скаржником не доведено обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання скарги у відповідні строки), що свідчить про відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного строку на подання скарги, за наведених у клопотанні обставин.

Судом зауважено, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження боржник дізнався про ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 щонайменше 04.05.2026 (про що свідчить подання скарги на дії виконавця до начальника ДВС), а тому десятиденний строк її оскарження встановлений до 14.05.2026 (включно), натомість скаржник звернувся зі скаргою на дії та постанову виконавця 26.05.2026.

Разом з цим, місцевий господарський суд відхилив посилання скаржника на перебування його представника адвоката Невмержицького С.І. у щорічній відпустці в період з 27.04.2026 по 10.05.2026, зазначивши при цьому, що наведене спростовуються матеріалами виконавчого провадження, адже перебування представника боржника у відпустці за фактичного вчинення ним у цей самий період процесуальних дій щодо оскарження тієї ж постанови не може розцінюватися як обставина об`єктивного характеру, що унеможливлювала своєчасне звернення до суду.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою залишено скаргу боржника на дії та постанову державного виконавця без розгляду з підстав пропуску строку на звернення зі скаргою.

За приписами ст. 339-1 ГПК Україн сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Відповідно ж до приписів ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (пункт "а" частини першої).

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Стаття 118 ГПК України передбачає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України).

Вирішення питання щодо поновлення цього строку перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який згідно з ст. 341 ГПК України за заявою скаржника може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи це питання, суд у світлі конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що можливість поновлення цього строку не є необмеженою, оскільки право доступу до суду не є абсолютним, і відхилення від принципу правової визначеності (певності), який включає й дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata), що закріплені у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можливе лише за виняткових обставин.

Тому, при розгляді питання про поновлення строку на звернення із скаргою суди мають особливо прискіпливо розглядати обставини пропуску строку, встановленого законом для вчинення відповідних дій, і обов`язково враховувати поведінку скаржника щодо вжиття ним заходів щодо подання своєчасно та належним чином оформленої скарги.

Разом з тим, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він поновленню. Тому, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, для чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Відтак, вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних доказів.

Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Як вбачається з матерів справи, скаржник в якості підстави для поновлення строку на подання скарги зазначає, що ТОВ "Веріфікато" було отримано постанову державного виконавця від 30.04.2026 засобами поштового зв`язку лише 07.05.2026, що підтверджується копію листа та трекінг відстеження відправлень Укрпошта (а.с. 156 т.7). При цьому, оскільки з 27.04.2026 по 10.05.2026 представник скаржника - адвокат Невмержицький С.І. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим він не міг ні ознайомитись з постановою, ні підготувати скаргу в межах десятиденного строку. Лише 11.05.2026 представник скаржника повернувся з щорічної відпустки та в той же день ознайомився з оскаржуваною постановою. Після цього, вже 12.05.2026 представник скаржника звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення виконавця органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що першу скаргу боржником було подано до Господарського суду Харківської області - 12.05.2026.

Однак, ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2026 скаргу боржника на дії та рішення державного виконавця залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 та ч. 2 ст. 341 ГПК України, оскільки таку скаргу подано поза межами строку на її подання та без клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги.

26.05.2026 представник боржника повторно звернувся до суду першої інстанції зі скаргою дії державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 з примусового виконання судового рішення у справі №922/1344/23 разом з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строків на подання скарги та поновлення таких строків.

Суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 15.06.2026 визнав строк пропущеним, а причини пропуску строку для подання скарги неповажними та залишив скаргу без розгляду.

Місцевий господарський суд встановив, що станом на 04.05.2026 представник скаржника був обізнаний зі змістом оскаржуваної постанови державного виконавця від 30.04.2026, оскільки фактично реалізовував право на її оскарження в адміністративному порядку (до начальника відділу ДВС), активно вчиняючи процесуальні дії, спрямовані на захист інтересів боржника.

У зв`язку з наведеним, господарський суд першої інстанції відхилив посилання скаржника на перебування його представника у відпустці як на причину, що об`єктивно унеможливлювала своєчасне звернення до суду. Суд зауважив, що перебування представника у відпустці у цьому випадку не позбавляло його ані можливості ознайомлення з постановою, ані можливості вчинення процесуальних дій щодо її оскарження, що прямо підтверджується самим фактом подання скарги до органу державної виконавчої служби 04.05.2026.

Скаржник в апеляційній скарзі, окрім іншого, посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді клопотання про поновлення строків на подання скарги не звернув уваги на той факт, що його перше звернення до суду (12.05.2026) зі скаргою на дії та рішення державного виконавця відбулося в межах встановлених строків на оскарження, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження була отримана ним засобами поштового зв`язку – 07.05.2026.

Колегія суддів зазначає, що у вирішенні спірного питання щодо наявності або відсутності правових підстав для поновлення строків процесуальних строків, встановлених ст. 341 ГПК України на звернення зі скаргою важливим та необхідним є встановлення конкретного часового проміжку, коли саме та з якого моменту боржник довідався та / або мав можливість довідатись про порушення своїх прав оскаржуваними діями та рішенням державного виконавця.

Невстановлення такої дати унеможливлює належну перевірку обставин щодо дотримання скаржником вимог ст. 341 ГПК України у цій справі.

Положеннями ст. 18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частиною 1 ст. 19 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 28 Закону Україну "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами (ч. 5 ст. 28 цього Закону).

Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.

У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях ст. 341 ГПК України, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у ч. 1 ст. 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, Верховний Суд, зокрема у постановах від 14.08.2019 у справі №910/7221/17, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г, від 19.01.2024 у справі №911/1216/21, зазначив, що враховуючи положення законодавства (статей 18, 19, 28 Закону "Про виконавче провадження"), учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні (пункти 52, 53 постанови Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №910/18480/20).

Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця (у даному випадку про закінчення виконавчого провадження) до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже в учасника виконавчого провадження немає обов`язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень. Вказане відповідає висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі №910/22695/13, від 07.07.2022 у справі №918/539/16.

За змістом клопотання про поновлення пропущеного строку боржник обґрунтовує причин пропуску строку тим, що з 27.04.2026 по 10.05.2026 представник скаржника - адвокат Невмержицький С.І. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим не міг ні ознайомитись з постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026, ні підготувати та подати скаргу в межах десятиденного строку з моменту її прийняття.

Колегія суддів враховує, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом "Про виконавче провадження" та відповідними підзаконними нормативними актами.

У матеріалах справи міститься докази про направлення державним виконавцем засобами поштового зв`язку на належні адреси стягувача, боржника та Господарського суду Харківської області постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 (а.с. 116-119 т.7), копія якої була отримана боржником - 07.05.2026 (а.с. 156 т. 7).

Разом з цим, як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, згідно інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень 05.05.2026 Основ`яно-Слобідським ВДВС у м. Харкові було зареєстровано скаргу адвоката Невмержицького С.І. за вих. №765 від 04.05.2026 на дії головного державного виконавця Шляхового Д.В. з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд установив, що щонайменше з 04.05.2026 боржник був ознайомлений з прийнятою постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026, а отже доводи заявника про обізнаність з цією постановою лише 07.05.2026, тобто після отримання засобами поштового зв`язку, спростовуються встановленими судом обставинами справи.

За таких обставин, встановивши, що боржник дізнався про ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 щонайменше 04.05.2026, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачений ч. 1 ст. 341 ГПК України десятиденний строк на її оскарження був встановлений до 14.05.2026 (включно).

Разом з цим, місцевий господарський суд установив, що скарга боржника надійшла до суду 26.05.2026, тобто зі значним пропуском строку, а причини пропуску строку судом визнані неповажними.

Апеляційний господарський суд, погоджуючись в цілому зі здійсненою судом оцінкою встановлених фактичних обставин справи щодо початку та закінчення відліку строку на подання скарги, з урахуванням обізнаності боржника з постановою державного оскаржуваною виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 саме 04.05.2026, водночас не погоджується з висновками суду про відсутність підстав для визнання поважними причини пропуску такого строку.

Як вже зазначалося раніше, перша скарга на дії та рішення державного виконавця була подана боржником до господарського суду першої інстанції - 12.05.2026, тобто в межах десятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 341 ГПК України, зокрема з дня, коли особа могла дізнатися про порушення її права (04.05.2026).

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів та в АСВП відсутні дані про отримання боржником чи про його обізнаність з оскаржуваною постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 раніше 04.05.2026, тому при здійсненні обрахунку процесуального строку, встановленого ст. 341 ГПК України на подання скарги, суд мав керуватися саме цією датою.

Водночас, колегія суддів вважає, що Господарського суду Харківської області, залишаючи ухвалою від 22.05.2026 першу скаргу без розгляду як таку, що була подана (12.05.2026) з пропуском встановленого строку на її подання та без клопотання про поновлення строку, помилково керувався необхідністю відліку початку строку на оскарження саме з моменту прийняття постанови ДВС (30.04.2026) та не перевірив наявну в АСВП інформацію, яка свідчить про обізнаність скаржника із прийнятою постановою з 04.05.2026.

Обмежившись лише посиланням на те, що боржник не зазначив, коли саме він дізнався про постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2026 та роблячи висновок про обізнаність боржника з цією постановою в день її прийняття, суд не врахував наявні в матеріалах справи докази направлення виконавцем цієї постанови сторонам виконавчого провадження та суду засобами поштового зв`язку лише 30.06.2026 (а.с. 116 т.7) та відсутність обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати АСВП.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що дата прийняття постанови державного виконавця не є вирішальною для початку відліку строку на оскарження, оскільки відповідно до ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" відлік строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а не з дня винесення документа.

Отже, застосована судом в ухвалі від 22.05.2026 презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні пов`язується не з формальною датою винесення постанови державним виконавцем, а з моментом, коли особа реально дізналася або за обставинами конкретної справи мала реальну можливість дізнатися про вчинену дію чи прийняте рішення виконавцем.

Навіть попри це, якщо керуватися позицією суду про необхідність обрахунку строку на оскарження постанови ДВС з моменту її прийняття, що не передбачено нормами процесуального законодавством, перша скарга була подана боржником 12.05.2026, тобто з пропуском процесуального строку всього на 1 день. Отже, строк пропуску оскарження не був значним в цілому.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ухвала місцевого господарського суду від 22.05.2026 не оскаржувалася боржником в апеляційному порядку, водночас оцінка зроблених в ній висновків є підставою для врахування таких обставин при дослідженні питання поважності причини пропуску строку та розгляді клопотання боржника про поновлення процесуальних строків при повторному звернення зі скаргою.

Таким чином, встановивши в оскаржуваній ухвалі від 15.06.2026, що повторна скарга боржника надійшла до суду 26.05.2026 з пропуском строку, місцевий господарський суд не звернув уваги на неправильне залишення без розгляду першої скарги боржника ухвалою суду від 22.05.2026, яка (скарга) була подана в межах десятиденного строку з моменту, коли останній міг дізнатися про порушення його прав, у зв`язку з чим такі обставини мають бути враховані під час вирішення питання щодо поновлення процесуального строку у разі повторного звернення.

Також колегія суддів враховує, що за встановлених у цій справі обставин вбачається, що боржник діяв добросовісно, оскільки після залишення першої скарги без розгляду ухвалою суду від 22.05.2026 (п`ятниця), яка була отримана боржником о 16:30 год, він невідкладно 26.05.2026 (вівторок), тобто фактично через один робочий день, звернувся до суду з повторною скаргою після первісного залишення скарги без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що первісно подана скарга була подана боржником з дотримання строків, встановлених ч. 1 ст. 341 ГПК України, але помилково була залишена ухвалою суду від 22.05.2026 без розгляду, а сам заявник не зволікав з усуненням недоліків скарги та оперативно подав скаргу 26.05.2026 з клопотанням про поновлення строку, у зв`язку чим суд дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску процесуального строку поважними та залишення повторної скарги без розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал, зокрема про залишення позову без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч. 3 ч. 271 ГПК України).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків місцевого господарського суду про залишення скарги боржника без розгляду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ТОВ "Веріфікато" слід задовольнити, а ухвалу місцевого господарського суду від 15.06.2026 скасувати, справу №922/1344/23/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на передачу справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення скарги по суті.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 280 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/1344/23 – скасувати.

Справу №922/1344/23 направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені статтями 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 07.08.2026.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.О. Крестьянінов