Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №903/212/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Справа № 903/212/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Волинської митниці на рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 (повний текст - 24.06.2026) у справі №903/212/26 (суддя Бідюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл Лаб”, м.Луцьк

до Державної митної служби України в особі Волинської митниці, с.Ромачі Ковельського району Волинської області

про стягнення 668627,93 грн,

за участі представників:

позивача - Бортнік Олександра Олександрівна (поза межами приміщення суду);

відповідача (скаржника) – Зозуля Катерина Сергіївна (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 у справі №903/212/26 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл Лаб” до Державної митної служби України в особі Волинської митниці. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл Лаб” 668627,93 грн збитків, 8023,54 грн витрат по сплаті судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державна митна служба України в особі Волинської митниці звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам митного органу.

Митниця наголошує, що рішення Волинської митниці №КТ-UA205000-0031/2024 від 17.04.2024 про визначення коду товару було скасовано адміністративним судом, однак картка відмови в митному оформленні, на підставі якої фактично було відмовлено у митному оформленні товару, позивачем не оскаржувалася.

На думку апелянта, незаконність класифікаційного рішення сама по собі не свідчить про незаконність картки відмови та не доводить причинного зв`язку між рішенням митниці і заявленими збитками.

Апелянт звертає увагу, що після прийняття класифікаційного рішення позивач тривалий час не вчиняв необхідних дій для митного оформлення товару. Зокрема, у період з 17.04.2024 по 03.10.2024 ТОВ «Клауд Кастл Лаб» не здійснювало дій, спрямованих на митне оформлення товару, а з адміністративним позовом про скасування класифікаційного рішення звернулося лише 03.10.2024.

Митниця також вказує, що розуміючи ризики перебування товару під митним контролем на складі тимчасового зберігання, строки придатності товару, декларант не вжив жодних заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків: здійснення декларування товару, в тому числі з застосуванням тимчасової митної декларації відповідно до ст.260 МК України, зміна митного режиму, відправлення під митним контролем до інших митних органів, передача відповідному митному органу на зберігання на склад, вивезення за межі митної території України.

Окремо апелянт заперечує наявність належно доведеного причинно-наслідкового зв`язку між класифікаційним рішенням від 17.04.2024 та псуванням товару. Митниця вважає, що суд першої інстанції фактично ототожнив скасування класифікаційного рішення з незаконністю подальших дій митного органу, не встановивши, яка саме дія чи рішення безпосередньо призвели до неможливості митного оформлення і, як наслідок, до псування товару.

Також апелянт звертає увагу на те, що товар у подальшому все ж був оформлений за митною декларацією №25UA205030012759U5 від 22.08.2025, що, на його думку, свідчить про можливість здійснення митного оформлення після усунення відповідних недоліків.

У зв`язку з цим митниця вважає недоведеними необхідні умови відповідальності держави за ст.1173 ЦК України, зокрема причинний зв`язок між протиправною поведінкою митного органу та збитками у заявленому розмірі 668627,93 грн.

На думку апелянта, суд також безпідставно стягнув повну вартість товару та пов`язані з ним витрати, оскільки позивач не довів, що саме дії митниці спричинили втрату товару, а також не довів відсутності власної можливості запобігти або зменшити розмір збитків.

Також апелянт, посилаючись на предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000,00 грн є завищеним та підлягає зменшенню.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі та/або відмовити ТОВ «Клауд Кастл Лаб» у задоволенні позову в повному обсязі.

21.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області

28.07.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 поновлено Державній митній службі України в особі Волинської митниці строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 у справі №903/212/26, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 10.08.2026 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 07.08.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 у справі №903/212/26.

04.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл Лаб” надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив незаконність рішення Волинської митниці №КТ-UA205000-0031/2024 від 17.04.2024, яким ввезені ТОВ «Клауд Кастл Лаб» харчові ароматизатори, задекларовані за кодом 3302 УКТ ЗЕД, були класифіковані за кодом 2404199010. Це рішення визнано протиправним та скасовано рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №140/10928/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025. Вказані судові рішення набрали законної сили, тому встановлена ними незаконність класифікаційного рішення повторному доказуванню не підлягає.

Позивач посилається на статтю 1173 ЦК України та зазначає, що для відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, необхідно встановити незаконність рішення, наявність реальної шкоди та причинний зв`язок між ними; вина митного органу при цьому не підлягає доведенню. На думку позивача, суд першої інстанції встановив усі зазначені умови на підставі належних і взаємопов`язаних доказів.

ТОВ «Клауд Кастл Лаб» заперечує доводи митниці щодо необхідності окремого оскарження картки відмови. Позивач вважає, що неоскарження картки відмови не усуває незаконності вже встановленого судом класифікаційного рішення та не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків, завданих незаконним рішенням митного органу. Позивач також наголошує, що класифікаційне рішення було обов`язковим для митного органу та безпосередньо впливало на можливість митного оформлення товару.

Позивач вказує, що виконання вимог митниці щодо оформлення товару за неправильним, на його думку, кодом означало б для нього необхідність сплати непропорційних платежів, зміни запланованого митного режиму або відмови від товару. На думку ТОВ «Клауд Кастл Лаб», закон не покладав на нього обов`язку вчиняти такі дії для запобігання наслідкам незаконного рішення митного органу.

Також позивач заперечує твердження апелянта про відсутність причинного зв`язку. Зазначає, що внаслідок неможливості належного митного оформлення товар тривалий час перебував на зберіганні, у зв`язку з чим сплив його строк придатності. Експортер Dinner Lady Fam Limited повідомив про непридатність продукції після закінчення строку придатності у грудні 2024 року та необхідність її утилізації; загальна вартість продукції становила 13906,90 доларів США.

Позивач вважає документально підтвердженим і розмір заявлених збитків - 668627,93 грн, який складається з: 604321,56 грн втраченої вартості товару, 5620,14 грн витрат на зберігання, 49086,23 грн витрат на транспортування та 9600,00 грн витрат на утилізацію.

Окремо ТОВ «Клауд Кастл Лаб» заперечує доводи митниці про те, що позивач міг подати тимчасову декларацію, змінити митний режим, здійснити реекспорт або знищити товар. Позивач вважає, що такі дії не були його обов`язком і не можуть покладатися на нього як спосіб уникнення наслідків незаконного рішення державного органу.

У зв`язку з цим позивач вважає, що апеляційна скарга фактично зводиться до повторення заперечень, наведених митницею у суді першої інстанції, та переоцінки обставин, які вже встановлені судом. На його думку, апелянт не спростував висновків суду щодо незаконності класифікаційного рішення, наявності реальної шкоди та причинного зв`язку між незаконними діями митниці та виникненням збитків.

Позивач зазначає, що подав договір про надання правничої допомоги №108-ЮП від 01.05.2024, рахунок №903 від 19.03.2026, акт приймання-передачі послуг та платіжну інструкцію №126721 від 19.03.2026 про фактичну сплату 30000,00 грн. Суд першої інстанції, врахувавши предмет, складність справи, обсяг матеріалів та принцип пропорційності, зменшив відшкодування удвічі - до 15000,00 грн

З огляду на викладене ТОВ «Клауд Кастл Лаб» просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 у справі №903/212/26 - без змін.

06.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від апелянта надійшла письмова відповідь на відзив.

Митниця зазначає, що доводи ТОВ «Клауд Кастл Лаб» не спростовують аргументів апеляційної скарги та не дають підстав для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Митниця не заперечує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №140/10928/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025, класифікаційне рішення №КТ-UA205000-0031-2024 від 17.04.2024 визнано протиправним та скасовано. Водночас, на думку апелянта, позивач неправильно поширює правові наслідки цього судового рішення на картку відмови в митному оформленні, яка не була предметом розгляду у справі №140/10928/24. Класифікаційне рішення та картка відмови є різними індивідуальними актами митного органу, що мають різний предмет регулювання, підстави прийняття та правові наслідки.

Щодо картки відмови митниця зазначає, що її підставою була невідповідність заповнення граф 31 та 44 митної декларації, зокрема неправильне зазначення розфасування товару, встановлене актом огляду, а також необхідність привести опис товару у відповідність до Висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМС №142000-3203-0111 від 29.03.2024. Тому, за твердженням митниці, картка відмови не була наслідком незгоди митного органу із заявленим позивачем кодом товару.

Митниця звертає увагу, що під час подальшого митного оформлення за декларацією №25UA205030012759U5 від 22.08.2025 товар був випущений у вільний обіг, а самим позивачем уже було зазначено правильне розфасування - у каністрах по 5 літрів. На думку апелянта, це підтверджує, що відомості про розфасування у первісній декларації потребували уточнення, а тому суд першої інстанції безпідставно ототожнив скасування класифікаційного рішення з протиправністю картки відмови.

Волинська митниця наголошує, що для відшкодування шкоди недостатньо встановити протиправність певного рішення митного органу. Необхідно довести, що саме цим рішенням заподіяно конкретну шкоду та існує причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками. Оскільки саме карткою відмови було безпосередньо зафіксовано неможливість здійснення митної формальності за конкретною декларацією, позивач, який пов`язує втрату товаром придатності з неможливістю його своєчасного митного оформлення, мав довести протиправність саме цього акта та причинний зв`язок між ним і збитками. Судовим рішенням у справі №140/10928/24 такі обставини не встановлювалися.

Окремо апелянт заперечує твердження позивача про непридатність товару. Митниця вказує, що, незважаючи на посилання на втрату товаром придатності, 22.08.2025 ТОВ «Клауд Кастл Лаб» подало митну декларацію №25UA205030012759U5 та здійснило митне оформлення товару саме в митному режимі імпорту. При цьому товар не було заявлено до режиму знищення або руйнування. На думку митниці, така поведінка суперечить твердженням позивача про те, що товар був непридатним для використання та не міг бути реалізований в Україні.

У зв`язку з цим митниця зазначає, що Митним кодексом України передбачено різні митні режими: імпорт передбачає випуск іноземних товарів у вільний обіг після виконання необхідних митних формальностей, тоді як режим знищення або руйнування застосовується до товарів, які знищуються або приводяться у стан, що виключає можливість їх використання. Позивач, незважаючи на подальші твердження про непридатність товару, обрав режим імпорту, сплатив митні платежі та домігся випуску товару у вільний обіг.

Щодо доводів позивача про належність відповідача митниця повторно посилається на те, що Волинська митниця є відокремленим підрозділом Державної митної служби України без статусу юридичної особи, а тому апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив процесуальний статус відповідача. У сукупності з недоведеністю протиправності картки відмови та причинного зв`язку це, на думку митниці, свідчить про відсутність підстав для стягнення заявлених збитків.

З огляду на викладене апелянт повторно просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 та відмовити ТОВ «Клауд Кастл Лаб» у задоволенні позову.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.08.2026 представниця апелянта підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 у справі №903/212/26 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представниця позивача заперечила проти доводів та вимог апелянта, надала пояснення по справі та просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державної митної служби України в особі Волинської митниці, а рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 у справі №903/212/26 залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Між ТОВ “Клауд Кастл Лаб” (дистриб`ютор) та компанією Dinner Lady Fam Limited (постачальник) укладено угоду про дистрибуційне партнерство від 01.12.2023, згідно з умовами якої постачальник є виробником продукції зазначеної в договорі, які постачаються замовнику на умовах дії договору для подальшого продажу роздрібним торговцям чи фірмам.

На виконання умов угоди від 01 грудня 2023 року експортером Diner Lady Fam Limited складено рахунок-фактуру №B2B-44480 від 31 січня 2024 року на товари, зокрема:

- Харчовий ароматизатор зі смаком ванільного тютюну – 1- каністра 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком кавуна – 1 каністра 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком лимонний пиріг - 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком рожевий лимонад - 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком червоних ягід і ментолу 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком тютюну 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком чорного апельсину 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком чорничний лимонад 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком баблгаму 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком винограду 1 каністра, 10 л”.

Для проведення митного оформлення товарів, ввезених на адресу ТОВ “Клауд Кастл Лаб” декларантом було подано електронну митну декларацію №24UA20514013730U5 на партію товару, ввезену на виконання вищезазначеного угоди.

У графі 33 митної декларації зазначений код товару відповідно до УКТЗЕД щодо товару №1- 3302109000 - товару №4 - “3302101000”.

Під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, митним органом складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу по митній декларації №24UA205140013730U5.

На виконання ст.356 МК України митним органом було відібрано проби зразків товарів, зокрема, відібрано проби товарів харчових ароматизаторів в асортименті, про що складено відповідний акт про взяття проб і зразків від 27 лютого 2024 року.

За результатами дослідження СЛЕД Держмитслужби 29 березня 2024 року склала Висновок №142000-3203-0111.

17 квітня 2024 року Волинською митницею на підставі складеного висновку СЛЕД Держмитслужби винесено рішення №КТ-UA205000-0031-2024 про визначення коду товару. Зазначеним класифікаційним рішенням зроблено висновок, що ввезений на адресу ТОВ “Клауд Кастл Лаб” товар №1 (Харчові ароматизатори в асортименті без вмісту спирту у кількості 6 шт.) та товар №4 (харчові ароматизатори в асортименті з вмістом спирту (4 шт) графі №31 (опис товару) слід зазначати: товар №1 “Рідини, що використовуються в електронних сигаретах, без вмісту нікотину, ароматизатор зі смаком лимонний пиріг - 1 каністра, 10 л: склад: пропіленгліколь, бутнова кислота, ліналілацетат, пінен, лімонен, терпінен, лінаоол, етилмальтол, цитраль, цитронелаль; ароматизатор смаком рожевий лимонад - 1 каністра, 10 л. склад: пропіленгліколь. Етиловий ефір бутанової кислоти, 2-метилетиловий ефір бутанової кислоти, цитраль, лімонен, триацетин, 3 гексен-1-ол; ароматизатор зі смаком червоних ягід і ментолу 1 каністра, 10 л., склад: пропіленгліколь, етиловий ефір бутанової кислоти, 3-метил-1-бутанол, метиловий ефір бензойної кислоти, терпінеол, етилмальтол, ванілін, іонон, метилцаннамат; ароматизатор зі смаком тютюну 1 каністра, 10 л., склад: пропіленгліколь, 3 гідрокси-2-бутанон, бензиловий спирт, етилмальтол, ванілін, діетилфталат, етиленбразилат, 2-етил-1-гексанол, ароматизатор ванільного тютюну пропіленгліколь, 3-гідрокси-2-бутанон, гліцерин, бензиловий спирт, анісовий альдегід, ванілін, етилванілін, бутанова кислота; ароматизатор зі смаком кавуну 1 каністра, 10 л., склад: пропіленгліколь, етанол, етиловий ефір бутанової кислоти, 2 метил-етиловий ефір бутанової кислоти, оцимен, етилмальтол, нонеон-1-ол. Код товару згідно УКТ ЗЕД – 2404199010. Товар №4 “Рідини, що використовуються в електронних сигаретах без вмісту нікотину: ароматизатор чорного апельсину 1 каністра, 10 л., склад: пропіленгліколь, етиловий ефір бутанової кислоти, 2-метил етиловий ефір бутанової кисловти, лімонен, бензиловий спирт, триацетин, гліцерин, 1-гексанол, цитраль, етилмальтол: ароматизактор зі смаком чорничний лимонад 1 каністра, 10 л., склад: пропіленгліколь, етанол, 3-гексен1-ол, 1-феніл-3-пентанон, триацетин, метилетиловий ефір бутанової кислоти; ароматизатор зі смаком баблгаму 1-каністра, 10 л. скад: пропіленгліколь, етинол, ізобутиилацетат, етиловий ефір бутанової кислоти, етилмальтол, ванілін, етилваніліт, бензиловий спирт, 3 метил-1бутанол ацетат; ароматизатор зі смаком винограду 1- каністра, 10 л. склад: пропіленгліколь, 2-метилетиловий ефір бутанової кислоти, етиловий ефір бутанової кислоти, 1-гексанол, етилмальтол, триацетин, бензиловий спирт. Код товару згідно УТЗЕД 2404199010”.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року №140/10928/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року, визнано протиправним та скасовано класифікаційне рішення Волинської митниці про визначення коду товару №КТ-UA205000-0031-2024 від 17 квітня 2024 року.

Оскільки зазначене рішення в передбаченому законом прядку набрало законної сили 04.08.2025, то факти, встановлені в ньому, в розумінні ст.75 ГПК України, є преюдиційними для розгляду даної справи та не потребують доведення.

У період розгляду вказаної адміністративної справи спірний товар (харчові ароматизатори) знаходилися на складі митниці зберігання.

Класифікаційне рішення Волинською митницею винесене щодо поставки за рахунком-фактурою (інвойс) №В2В-44480 від 31.01.2024.

Рахунок-фактура №B2B-44480 складено 31 січня 2024 року на такі позиції харчових ароматизаторів загальною вартістю 13906,90 доларів США:

- Харчовий ароматизатор зі смаком ванільного тютюну – 1- каністра 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком кавуна – 1 каністра 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком лимонний пиріг - 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком рожевий лимонад - 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком червоних ягід і ментолу 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком тютюну 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком чорного апельсину 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком чорничний лимонад 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком баблгаму 1 каністра, 10 л;

- Харчовий ароматизатор зі смаком винограду 1 каністра, 10 л.

Оплату товарів (харчових ароматизаторів в асортименті) за вищевказаним рахунком-фактурою підтверджується платіжною інструкцією №16 від 31 січня 2024 року на суму 19386,90 доларів США. У графі №70 платіжної інструкції міститься посилання на укладений між сторонами Контракт від 01 грудня 2023 року та №B2B-44480.

Для констатації факту псування (закінчення терміну придатності) та неможливості використання ввезених за спірним рахунком - фактурою товарів ТОВ "Клауд Кастл Лаб" звернулося до виробника із запитом № 54 від 26.08.2025 щодо отримання від компанії Diner Lady Fam Limited, як виробника товарів, офіційного підтвердження стандартних термінів придатності харчових ароматизаторів ввезених за рахунком-фактурою №B2B-44480 від 31.01.2024.

Компанією Diner Lady Fam Limited, що є експортером - відправником та виробником товарів (харчові ароматизатори в асортименті) у листі від 15.09.2025 повідомлено, що термін придатності товарів, поставлений згідно з Інвойсом №B2B-44480 від 31.01.2024 сплив у грудні 2024 року. Констатовано, що продукція визнається повністю непридатною для використання за цільовим призначенням. Окрім цього, виробник звертає особливу увагу, що хімічний склад товарів унеможливлює будь-які види переробки або альтернативного застосування; єдиним дозволеним та безпечним способом поводження з даною партією товару є її подальша утилізація відповідно до встановлених норм.

Виробник підтвердив, що з Інвойсом №В2В-44480 від 31 січня 2024 року, загальна вартість товарів, строк придатності яких сплинув становить 13906,90 доларів США (а.с. 52).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, відповіді на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.1 ст. 4 Митного кодексу України визначено: митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 3 статті 248 Митного кодексу України встановлено, що для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює: отримання митних декларацій та їх реєстрацію; визначення переліку митних формальностей, обов`язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків; визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією; призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією; надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов`язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу митного органу, призначену для їх виконання (у разі її призначення).

Як встановлено ч.ч.1, 5 ст.255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;

9) пост-митний контроль.

Згідно з ч.ч.1-5, 7 ст.69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант; митний орган здійснює контроль за такою класифікацією; митний орган може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

Відповідно до п.3 розд.І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно із п.1 розд. III Порядку №650, декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками (пункт 2 розділу III Порядку №650).

Пунктом 4 розділу III Порядку №650 встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України.

Класифікація товару здійснюється відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток, додаткових приміток до груп товарів, передбачених Законом України "Про Митний тариф України", Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.

Відповідно до ст.67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543.

Статтею 121 Митного кодексу України передбачено, що митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з ч.2 ст.122 Митного кодексу України, для поміщення товарів у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.125 Митного кодексу України, строк зберігання товарів у митному режимі митного складу не обмежується, крім строку зберігання товарів, які за своїми характеристиками можуть становити небезпеку для довкілля, життя i здоров`я людей, тварин та рослин внаслідок їх довготривалого зберігання. Іноземні товари, що зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або до закінчення встановленого митним органом строку зберігання повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані. Якщо іноземні товари під час зберігання в митному режимі митного складу були зіпсовані або ушкоджені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, такі товари за умови належного підтвердження зазначених фактів дозволяється декларувати для вільного обігу на митній території України так, ніби вони були ввезені в зіпсованому (ушкодженому) стані.

Як встановлено ч.1 ст.126 Митного кодексу України, іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.

Частиною 1 статті 129 Митного кодексу України передбачено, що митний режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.24 Митного кодексу України, будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Статтею 30 Митного кодексу України передбачено, що посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Суб`єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади.

Митний орган - державний орган, основним призначенням діяльності якого є сприяння реалізації громадянами та суб`єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб`єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики.

Підставою для стягнення збитків, завданих в результаті застосованих митних процедур, є наявність доказів успішного оскарження дій чи бездіяльності митних органів.

Як вище встановлено, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 №140/10928/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025, визнано протиправним та скасовано класифікаційне рішення Волинської митниці про визначення коду товару №КТ-UA205000-0031-2024 від 17.04.2024.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об`єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Як правильно врахував суд першої інстанції, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади.

Таким органом у цій справі є Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, зокрема зазначено: "Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові".

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний (органи) державної влади, незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи.

Отже для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, необхідною умовою є доведення наявності прямого причинно - наслідкового зв`язку між протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю такого органу та завданими збитками.

Матеріалами справи підтверджується, що причиною псування та збитків стали саме незаконні дії митного органу, що підтверджено також судовими рішеннями адміністративного суду, яке набрали законної сили.

Натомість відповідач не надав доказів невиконанням позивачем своїх обов`язків чи порушення правил митного оформлення.

Отже, псування товару стало наслідком протиправних дій митного органу, зокрема порушення вимог статей 16, 69, 71 Митного кодексу України.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що саме по собі скасування класифікаційного рішення не може бути підставою для відшкодування збитків. Суд першої інстанції не виходив із автоматичного виникнення відповідальності держави лише внаслідок скасування зазначеного кваліфікаційного рішення, а дослідив наявність усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, зокрема факт завдання шкоди, її розмір та причинний зв`язок між протиправною поведінкою митного органу і виникненням збитків.

Класифікаційне рішення та картка відмови є різними за своїм юридичним оформленням документами, проте для вирішення цього спору визначальним є не формальне розмежування зазначених документів, а встановлення фактичного механізму, внаслідок якого товар не був своєчасно оформлений та втратив придатність.

З матеріалів справи вбачається, що класифікаційне рішення було прийнято митним органом у межах митного оформлення саме товару, ввезеного позивачем, та визначало його митно-правовий статус і код за УКТ ЗЕД. Прийняття цього рішення вплинуло на подальше митне оформлення товару та зумовило необхідність вчинення позивачем додаткових дій для захисту своїх прав.

Водночас апелянт, посилаючись на те, що картка відмови була зумовлена невідповідністю відомостей у графах 31 та 44 митної декларації, не навів належних і достатніх доказів того, що зазначені обставини існували незалежно від неправомірного визначення митним органом коду товару та, що за відсутності протиправного класифікаційного рішення митне оформлення товару було б неможливим.

При цьому колегія суддів враховує, що зазначені митницею розбіжності у графах 31 та 44 митної декларації стосувалися саме відомостей про товар, які перебували у безпосередньому взаємозв`язку з його класифікацією та описом.

Як правильно акцентує увагу суд першої інстанції, вимога про відшкодування шкоди подана не через факт існування картки відмови, а через незаконне рішення про класифікацію, перешкоджання у митному оформленні, затримку товару, його псування, реальні фінансові втрати.

Митницею не доведено, що законна поведінка митного органу за відсутності спірного класифікаційного рішення неминуче призвела б до такого самого результату - тривалого перебування товару на митному складі та неможливості його своєчасного використання.

Колегія суддів також враховує, що в адміністративній справі №140/10928/24 судом встановлено протиправність саме класифікаційного рішення митного органу, тобто рішення, прийнятого щодо конкретного товару позивача. Відтак наслідки цього рішення не можуть оцінюватися ізольовано від подальшого перебігу митного оформлення, оскільки саме внаслідок прийняття такого рішення виник спір щодо правомірності визначеного митницею коду та необхідності подальшого судового захисту.

Посилання апелянта на те, що позивач міг змінити митний режим, здійснити реекспорт, подати тимчасову митну декларацію або іншим чином розпорядитися товаром, також не свідчать про відсутність причинного зв`язку. Законодавство не покладає на особу, яка зазнала негативних наслідків незаконного рішення органу державної влади, безумовного обов`язку погоджуватися з таким рішенням, сплачувати митні платежі відповідно до незаконно визначеного коду, змінювати запланований митний режим або відмовлятися від належного їй товару лише з метою мінімізації наслідків неправомірної поведінки державного органу.

Саме по собі існування інших можливих способів поведінки позивача не доводить, що збитки не перебувають у причинному зв`язку з незаконним рішенням митного органу. Для такого висновку апелянт мав довести, що обраний позивачем спосіб захисту був неправомірним або що саме його поведінка, а не незаконні дії митного органу, стала визначальною причиною втрати товаром придатності. Таких належних і достатніх доказів матеріали справи не містять.

Крім цього, сам факт здійснення митного оформлення товару після набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/10928/24 не спростовує обставин, які виникли раніше, та не свідчить про те, що незаконне класифікаційне рішення не вплинуло на своєчасність митного оформлення товару. Оформлення товару в митному режимі імпорту не є підтвердженням його якісних характеристик чи придатності до використання за призначенням та не спростовує поданих позивачем доказів щодо закінчення строку його придатності.

Доводи митниці про те, що позивач не подав експертного висновку щодо непридатності товару, також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки суд оцінив у сукупності надані позивачем документи, зокрема інформацію експортера Dinner Lady Fam Limited щодо строку придатності продукції, її непридатності після закінчення такого строку та необхідності утилізації.

При цьому апелянтом не наведено переконливих доводів, які б свідчили про недостовірність зазначених документів або про придатність товару до використання після грудня 2024 року.

Аналізу в даному випадку підлягає те, чи вплинуло незаконне рішення митного органу на подальше неможливе або несвоєчасне завершення митного оформлення та чи призвело це до втрати товаром придатності. Суд першої інстанції, дослідивши послідовність подій та докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність такого зв`язку.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що незаконне рішення митного органу перебувало у причинному зв`язку з неможливістю своєчасного митного оформлення товару, його подальшим псуванням та виникненням у позивача реальних збитків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених ст.ст.22, 1166, 1173 ЦК України підстав для відшкодування позивачу шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади.

З врахуванням вищевикладеного, внаслідок протиправного класифікаційного рішення Волинської митниці, яке було визнано адміністративним судом протиправним та скасоване, ТОВ "Клауд Кастл Лаб" зазнало збитків у зв`язку з втратою вартості товару, поставленого за рахунком-фактурою №B2B44480 від 31.01.2024.

Загальна вартість товарів, термін придатності яких закінчився, становить 13906,90 доларів США.

Щодо визначення розміру збитків у національній валюті колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість перерахунку вартості товару, визначеної в іноземній валюті, у гривневий еквівалент. Застосований судом порядок такого перерахунку та визначений розмір збитків апелянтом належним чином не спростовані, відповідного контррозрахунку не надано.

Так, судом визначено, що станом на день сплати судового збору (18.03.2026), офіційний курс гривні до долара США, визначений Національним банком України, становив 43,9497 грн за один долар США. Таким чином, еквівалент у гривні, визначений за офіційним курсом НБУ на дату сплати судового збору становив 611204,08 грн, в той же час, позивач просить стягнути з відповідача 604321,56 грн, які є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Крім цього, витрати на зберігання товару є складовою реальних збитків, завданих незаконними рішеннями Волинської митниці, та підлягають стягненню на підставі ст.ст.22, 224, 225, 1173 Цивільного кодексу України, а також відповідної судової практики Верховного Суду.

Витрати на зберігання товару у розмірі 5620,14 грн підтверджуються актом приймання-передачі товарів №008 від 28.06.2024, уніфікованою митною квитанцією серії ЄЄ № 071025 від 29.08.2025 на суму 5620,14 грн (витрати за зберігання на складі митниці за товар, який прийнятий по акту приймання-передачі №008 від 28.06.2024).

Отже позивач документально довів понесені витрати на зберігання товару в розмірі 5620,14 грн.

Витрати на транспортування товару за рахунком - фактурою №B2B44480 від 31.01.2024 з країни експорту до України в сумі 49086,23 грн підтверджуються договором про надання послуг з міжнародної експрес-доставки №166113 від 05.07.2023, рахунком на оплату від 26.02.2024, актом наданих послуг №876674 від 27.02.2024 та платіжними інструкціями від 01.03.2024 з призначенням платежу “оплата за транспортні послуги згідно рахунку” на загальну суму 49086,23 грн.

Правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров`я людини, майно і довкілля встановлено Законом України від 14.01.2000 № 1393-XIV “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”.

Відповідно до положень ст.ст.1, 6 вказаного Закону до неякісної та небезпечної продукції відноситься, зокрема продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився. Власник продукції зобов`язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом.

У листі від 15.09.2025 компанія Diner Lady Fam Limited, що є експортером - відправником та виробником товарів (харчові ароматизатори в асортименті) повідомила ТОВ “Клауд Кастл Лаб”, що термін придатності товарів, поставлений згідно з Інвойсом №B2B-44480 від 31.01.2024 сплив у грудні 2024 року. Констатовано, що продукція визнається повністю непридатною для використання за цільовим призначенням. Окрім цього, виробник звертає особливу увагу, що хімічний склад товарів унеможливлює будь-які види переробки або альтернативного застосування; єдиним дозволеним та безпечним способом поводження з даною партією товару є її подальша утилізація відповідно до встановлених норм.

Витрати на утилізацію (знищення) товару в сумі 9600 грн підтверджується рахунком на оплату №9897 від 17.11.2025, актом наданих послуг №8145 від 17.11.2025, актом прийому передачі №14885 від 13.11.2025, актом про видалення відходів від 17.11.2025.

При цьому, позивачу послуги з утилізації спірного товару надавались ТОВ “НВК “Укрекопром”, яке діє відповідно до ліцензії, що видана на підставі рішення про видачу №119 від 02 лютого 2024 року Міністерством захисту довкіллі та природних ресурсів.

Отже, позивач підтвердив належними доказами витрати на утилізацію товару в розмірі 9600 грн.

Ураховуючи вищевикладене, відповідачем завдані збитки на загальну суму 668627,93 грн, які підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, підставні і підлягають до стягнення з державного бюджету на користь позивача.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.

У позовній заяві ТОВ “Клауд Кастл Лаб” визначено орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції представницею позивача заявлено усне клопотання про стягнення з відповідача 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Крючковою О.Б. під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами: договором про надання правничої допомоги №108-ЮП від 01.05.2024; ордером серія АС № 1183350 від 21.04.2026; рахунком фактурою №903 від 19.03.2026 на суму 30000,00 грн; попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат на суму 30000,00 грн; платіжною інструкцією №126721 від 19.03.2026 на суму 30000,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 123, 126, 129 ГПК України такі витрати підлягають розподілу між сторонами з урахуванням, зокрема, їх документальної підтвердженості, обсягу наданих послуг, складності справи, витраченого адвокатом часу та співмірності заявленої суми. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Також, при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 та від 03.03.2019 у справі №922/445/19, а також постанов Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та від 15.04.2025 у справі №910/6138/24 щодо критеріїв реальності, необхідності, обґрунтованості та розумності витрат на професійну правничу допомогу, їх співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим адвокатом часом.

Проаналізувавши заявлені витрати на професійну правничу допомогу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 15000,00 грн таких витрат. Судом першої інстанції враховано складність справи, обсяг та характер наданих адвокатом послуг, час, необхідний для їх виконання, а також співмірність заявленої суми з обсягом виконаної роботи. Апелянтом не наведено належного обґрунтування неспівмірності зазначених витрат чи доказів на підтвердження необхідності їх зменшення, у зв`язку з чим підстав для зміни рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів апелянта про завищення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про їх розподіл, врахував предмет та складність спору, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, а також критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності, у зв`язку з чим зменшив заявлені до відшкодування витрати з 30000,00 грн до 15000,00 грн.

Посилання апелянта на те, що представник позивача раніше здійснював представництво у подібній справі та мав відповідні напрацювання, саме по собі не свідчить про неспівмірність визначеної судом суми, оскільки не спростовує фактичного виконання адвокатом відповідної роботи у цій справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що Господарський суд Волинської області дійшов правильного висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл Лаб” до Державної митної служби України в особі Волинської митниці та стягнення на користь позивача Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Клауд Кастл Лаб” 668627,93 грн збитків, 8023,54 грн витрат по сплаті судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст.129 ГПК України, залишаються за апелянтом.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Волинської митниці на рішення Господарського суду Волинської області від 18.06.2026 у справі №903/212/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.08.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.