Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №903/294/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м.Рівне Справа № 903/294/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи)

апеляційну скаргу Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вх.2842/26 від 12.06.2026) на рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26

за позовом Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

до Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам"

про стягнення 148198,80 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26.

1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26 відмовлено в задоволенні позову Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" про стягнення 148198,80 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

2.2. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.ч.1, 2, 4ст.202 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

2.3. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).

2.4. Згідно статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

2.5. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).

2.6. За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, якщо закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

2.7. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази досягнення сторонами взаємної згоди щодо укладення договору про надання послуг на заявлену до стягнення суму коштів. Будь-яких доказів здійснення пропозиції щодо укладення договору про надання послуг, зокрема шляхом листування, обміну факсограмами, телеграмами, телефонограмами чи в інший спосіб, яка б містила істотні умови договору та виражала намір сторони вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, матеріали справи не містять.

2.8. Відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на укладення такого договору, не направляв оферт, не погоджував істотні умови договору та не підтверджував наміру отримання відповідних послуг.

2.8.1. Cама по собі передача зразків крові для проведення лабораторних досліджень не є належним доказом укладення договору чи прийняття умов надання послуг, а також не свідчить про погодження сторонами істотних умов договору.

2.9. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення між сторонами договору, у тому числі у спрощений спосіб, в розумінні положень статей 181 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), 205, 207, 638, 642 Цивільного кодексу України.

2.9.1. Акт надання послуг №2799 від 06.05.2025 не містить підпису уповноваженої особи відповідача, не скріплений печаткою останнього та заперечується відповідачем як такий, що ним не складався, не підписувався та не визнається. Вказаний акт є одностороннім документом та сам по собі не підтверджує факту існування між сторонами договірних відносин, погодження істотних умов договору та прийняття відповідачем спірних послуг. Рахунок на оплату №2799 від 06.05.2025 року, Акт відбору зразків №218 від 06.05.2025 та Звіт про результати дослідження №002742п.м./25 від 09.05.2025 також не містять належного підтвердження їх погодження чи прийняття відповідачем, а тому не можуть свідчити про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору та укладення правочину у спрощений спосіб.

2.10. Факт укладення між сторонами договору, у тому числі у спрощений спосіб, не доведений, а відтак відсутні правові підстави для виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати спірних послуг.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Волинська регіональна державна лабораторія державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 12.06.2026, через систему "Електронний суд", звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.2842/26 від 12.06.2026), в якій просить: рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з норм матеріального права та порушенням вимог процесуального права, а висновки суду не ґрунтуються на досліджених та встановлених фактичних обставинах справи.

3.3. Скаржник зазначає , що ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області 10.04.2025 отримало звернення ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" про здійснення позапланового інспектування господарства з метою можливого карантинування поголів`я свиней в с. П`ятикори. Так, серед іншого у присутності ветеринарного лікаря господарства ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" було відібрано 100 (сто) проб сироватки крові від ремонтних свинок. 06.05.2025 відібрані зразки надійшли на дослідження до Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Волинська РДЛ ДПСС). За результатами дослідження, 09.05.2025 складений звіт про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу №002742 п.м./25. Загальна вартість проведених досліджень становить 148198,80 грн.

3.3.1. 23.09.2025 ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" надіслано претензію з вимогою оплатити вартість проведених досліджень, яка вручена одержувачу 29.09.2025. Відповідь на претензію не надходила. 26.02.2026 надіслано повторну претензію - яка вручена одержувачу 03.03.2026. Відповідь на претензію також не надходила. Загальна заборгованість ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" перед Волинською РДЛ ДПСС за проведені лабораторні дослідження складає 148198,80 грн.

3.4. Вимоги до карантинування тварин затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №323 від 31.05.2022 “Про затвердження деяких нормативно-правових актів щодо карантинування тварин та центрів збору тварин” (Вимоги). Тварини, яких переміщують з однієї потужності на іншу, підлягають обов`язковому профілактичному карантину протягом періодів, визначених у главі 1 розділу II цих Вимог (пункт 3 розділу І Вимог). Не пізніше п`яти робочих днів перед запланованою датою проведення профілактичного карантину оператор потужностей подає до територіального органу компетентного органу за місцем розташування карантинного пункту / карантинної станції звернення в довільній формі про проведення інспектування з метою оцінювання відповідності запроваджених оператором потужності заходів із карантинування тварин (далі - звернення) (пункт 3 глави 1 розділу ІІІ Вимог).

3.4.1. На виконання цієї вимоги 10.04.2025 листом №5082/13.01-07 ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" просило ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області здійснити позапланове інспектування господарства. За результатами інспектування ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області був складений акт №13-11/38 від 15.04.2025. Скаржник серед іншого, зазначає, що дії ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" щодо передачі на лабораторні дослідження зразків крові поголів`я свиней свідчать про намір укласти договір про надання послуг, а дії Волинської РДЛ ДПСС щодо прийняття на дослідження зразків та проведення таких досліджень свідчать про прийняття цієї пропозиції та надання послуги. За результатами дослідження 09.05.2025 Волинською РДЛ ДПСС складений відповідний звіт.

3.5. Волинська РДЛ ДПСС виконала свої зобов`язання щодо надання послуг з лабораторних досліджень в межах процедури карантинування поголів`я свиней, а ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" ухиляється від оплати фактично отриманих послуги. Лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробування), лікувально-профілактичні обробки під час карантинування та надання інших послуг спеціалістами компетентного органу проводиться за рахунок власника тварин, відповідно до діючих розмірів вартості зазначених послуг (затверджених в установленому законодавством порядку). Оплата за надані послуги здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між сторонами (п. 7-8, глави 3, розділу 3 Вимог).

3.6. Суд не звернув увагу та не врахував релевантну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому, укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, не може кваліфікуватись як неукладений правочин, який був виконаний стороною/сторонами повністю або частково.

3.7. Враховуючи, що між ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" та Волинською РДЛ ДПСС було досягнуто домовленості щодо надання послуг з лабораторних досліджень зразків крові поголів`я свиней, а документи, які були долучені до позову містять рахунок на оплату, складені акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг, апелянт вважає, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб.

3.8. На підтвердження надання послуг Волинською РДЛ ДПСС 06.05.2025 був сформований рахунок на оплату №2799, акти наданих послуги №2799, а також була складена податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №101. Рахунок на оплату та акти наданих послуг надіслані на адресу відповідача цінним листом з описом вкладень, який отриманий останнім 25.09.2025.

3.9. Також, апелянт повідомляє суд, що стороною позивача вживались заходи для досудового врегулювання спору. 23.09.2025 на адресу відповідача за вих. №01- 07/1001 направлена вимога про проведення оплати лабораторних досліджень, яка отримана Відповідачем 25.09.2025; 26.02.2026 за вих. №01-07/256 відповідачу повторно направлена вимога про оплату лабораторних досліджень, яка отримана відповідачем 03.03.2026.

3.10. Позиція відповідача у даній справі в контексті правовідносин з позивачем є суперечливою, оскільки напередодні подій, які описуються в позовній заяві, ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" зверталися для надання їм аналогічних послуг, при цьому договір також був відсутній, але послуги були виконані позивачем та оплачені відповідачем в повному обсязі.

3.11. Крім того, судом не було враховано, що відповідно до пункту 7 глави 3 розділу ІІІ Вимог до карантинування тварин затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №323 від 31.05.2022 “Про затвердження деяких нормативно-правових актів щодо карантинування тварин та центрів збору тварин”, лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробування), лікувально-профілактичні обробки під час карантинування та надання інших послуг спеціалістами компетентного органу проводиться за рахунок власника тварин, відповідно до діючих розмірів вартості зазначених послуг (затверджених в установленому законодавством порядку). Вартість робіт, які виконуються Волинською РДПДПСС визначається згідно тарифів затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.02.2013 № 96 (зі змінами).

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вх.2842/26 від 12.06.2026) на рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26

4.1.1. Роз`яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2 ст. 271 ГПК України, що розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 25.05.2026 у справі №903/294/26 відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

4.2. Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" у відзиві просить апеляційну скаргу Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2026 у справі №903/294/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

4.3. Розгляд апеляційної скарги на рішення здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України.

4.4. Станом на 07.08.2026, до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час їх розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вх.2842/26 від 12.06.2026) на рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України

Господарський кодекс України - в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами (далі по тексту постанови також - ГК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Податковий кодекс України

Закон України "Про судовий збір"

6.1.2 Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву не неї, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2025 Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" звернулося до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про здійснення позапланового інспектування господарства з метою можливого карантинування поголів`я свиней в с. П`ятикори, Володимирського району, яке буде завозитись з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМіт" Львівська область, Львівський район, в кількості 200 голів, квітень-травень 2025 року (а.с.7).

7.3. За результатами інспектування ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області був складений акт №13-11/38 від 15 квітня 2025 року (а.с.10-20).

7.4. 06.05.2025 комісією у складі провідного лікаря Локачинського ВЗПЛПЗ Володимирської РДЛВМ Поломаний В.М., лікаря Локачинського ВЗПЛПЗ Володимирської РДЛВМ Штуль А.В. відібрано 100 (сто) проб сироватки крові від ремонтних свинок.

7.5. 06.05.2025 відібрані зразки надійшли на дослідження до Волинської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Волинська РДЛ ДПСС).

7.6. За результатами дослідження, 09.05.2026 складений звіт про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу №002742 п.м./25. Загальна вартість проведених досліджень становить 148198,80 грн.

7.7. Разом з тим, 06.05.2025, Волинською РДЛ ДПСС був сформований рахунок на оплату №2799, Акт наданих послуги №2799, а також була складена податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №101.

7.8. Рахунок на оплату та акти наданих послуг надіслані на адресу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" цінним листом з описом вкладення, який отриманий останнім 25.09.2025.

7.9. В подальшому, 23.09.2025 та 26.02.2026 Волинською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було надіслано на адресу ДП "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" претензії з вимогою оплатити вартість проведених досліджень, які вручені одержувачу 29.09.2025 та 03.03.2026 відповідно.

7.9.1. Відповіді на претензії лабораторія не отримала.

7.9.1. Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" не оплатило вартість дослідження.

7.10. Вважаючи, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб - дії ДП "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" щодо передачі на лабораторні дослідження зразків крові поголів`я свиней свідчать про намір укласти договір про надання послуг, а дії Волинської РДЛ ДПСС щодо прийняття на дослідження зразків та проведення таких досліджень свідчать про прийняття цієї пропозиції та надання послуги, остання звернулася до суду з відповідним позовом.

7.11. 24.03.2026 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення з Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" 148198,80 грн. заборгованості

7.11.1. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Волинська РДЛ ДПСС виконало свої зобов`язання щодо проведення лабораторних досліджень в межах процедури карантинування поголів`я свиней, а ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" ухиляється від оплати за надані послуги.

7.11.2. Як слідує з доводів позивача, між Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" та Волинською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було досягнуто домовленості щодо надання послуг з лабораторних досліджень зразків крові поголів`я свиней, а документи долучені до позову містять рахунок на оплату, складені акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг.

7.11.3. Між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб.

7.11 4. Позивач - Волинська РДЛ ДПСС виконав свої зобов`язання щодо проведення лабораторних досліджень в межах процедури карантинування поголів`я свиней, а ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" ухиляється від оплати за надані послуги, внаслідок чого на день розгляду справи основна заборгованість становить 148198,80 грн.

7.12. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/294/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

7.13. 08.04.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог повному обсязі. Зазначає, що між сторонами не укладалося жодного договору про надання послуг у письмовій формі, що є обов`язковим для суб`єктів господарювання відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на укладення такого договору, не направляв оферт, не погоджував істотні умови договору та не підтверджував наміру отримання відповідних послуг.

7.13.1. Передача зразків сама по собі не є належним доказом укладення договору чи прийняття умов надання послуг, а також не свідчить про погодження сторонами істотних умов договору.

7.13.2. Акт надання послуг №2799 від 06.05.2025 не підписаний відповідачем, не скріплений печаткою підприємства та не визнається останнім. Вказаний акт відсутній у відповідача, не складався та не підписувався його уповноваженими представниками.

7.13.3. Копії рахунку на оплату №2799 від 06.05.2025, Акта відбору зразків №28 від 06.05.2025 та Звіту про результати дослідження №002742п.м./25 від 09.05.2025, які самі по собі не підтверджують факту укладення договору та прийняття відповідачем послуг.

7.13.4. Відсутні належні докази існування між сторонами договірних відносин, погодження істотних умов договору та прийняття відповідачем спірних послуг.

7.14. 13.04.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Зазначає, що 10.04.2025 листом №5082/13.01-07 ДП "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" просило ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області здійснити позапланове інспектування господарства. Інспектування карантинного пункту/карантинної станції здійснюється відповідно до вимог Законів України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 5 глави 1 розділу ІІІ Вимог). За результатами інспектування ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області був складений акт №13-11/38 від 15 квітня 2025 року. Під час проведення профілактичного карантину, тварин піддають лабораторним та іншим діагностичним дослідженням (випробовуванням), вакцинаціям та профілактичним обробкам відповідно до вимог глави 3 розділу III цих Вимог. Лабораторні та інші діагностичні дослідження (випробовування) проводять уповноважені лабораторії, що мають відповідну акредитацію (пункт 8 розділу І Вимог). У відповідності до пп.2 п. 5 розділу І Вимог, Профілактичний карантин проводять у таких місцях на потужностях за місцем відправлення та за місцем призначення тварин - у разі переміщення тварин між територіями (зонами, регіонами або компартментами) із різним ветеринарно-санітарним статусом у межах території України.

7.14.1. Позиція відповідача у даній справі в контексті правовідносин з Волинською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є досить суперечливою, оскільки напередодні подій, які описуються в позовній заяві, ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" зверталися для надання їм аналогічних послуг, при цьому договір також був відсутній, але послуги були виконані позивачем та оплачені відповідачем в повному обсязі (копія документів для підтвердження цих обставин додаємо). Доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

7.15. За результатами розгляду даного спору, 25.05.2026 Господарським судом Волинської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.10. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 25.05.2026 - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Згідно частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

8.4. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4.1. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

8.6. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.7. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.8. Відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.9. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

8.10. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

8.11. Отже, виходячи із приписів статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

8.12. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

8.13. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

8.13.1. При цьому, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

8.14. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

8.15. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

8.16. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

8.17. Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 148198,80 грн.

8.17.1. Згідно змісту позовної заяви слідує, що вказаний розмір заборгованості виник з договору про надання послуг, який укладено між сторонами у спрощених спосіб.

8.17.2. Позивач виконав свої зобов`язання щодо проведення лабораторних досліджень в межах процедури карантинування поголів`я свиней, а відповідач ухиляється від оплати за надані послуги.

8.17.2. Позовні вимоги заявлені позивачем з підстав визначених у статтях 509, 525, 530, 626 -629, 638, 640-642 ЦК України щодо належного виконання договору про надання послу.

8.18. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.19. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.20. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.21. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини 1, 2, 3 статті 202 ЦК України).

8.22. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.23. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.24. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.25. Таким чином, правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

8.26. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

8.26.1. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

8.26.2. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

8.26.3. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

8.27. Статтею 901 ЦК України визначено за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

8.28. Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

8.29. За частиною 2 статті 184 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

8.30. Згідно 181 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.31. Частинами 1, 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

8.32. За змістом частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

8.33. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1. 2 статті 207 ЦК України).

8.34. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (пункт 1 статті 628 ЦК України).

8.35. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

8.36. За статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

8.37. Згідно статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

8.38. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частини 1 статті 641 ЦК України).

8.39. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частини 1, 2 статті 642 ЦК України).

8.40. Таким чином, за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

8.41. При цьому, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, якщо закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

8.42. Як уже зазначалося, відповідно до законодавчого визначення правочином є насамперед вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

8.43. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/23621/17, від 03.08.2023 у справі №904/7930/21, від 01.06.2022 у справі №912/642/20 та інших.

8.44. Так, матеріали справи, не містять належних та достовірних доказів досягнення сторонами взаємної згоди щодо укладення договору про надання послуг на заявлену до стягнення суму коштів.

8.44.1. Будь-яких доказів здійснення пропозиції щодо укладення договору про надання послуг, зокрема, шляхом листування, обміну факсограмами, телеграмами, телефонограмами чи в інший спосіб, яка б містила істотні умови договору та виражала намір сторони вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, матеріали справи не містять.

8.44.2. За результатами дослідження обставин даного спору, господарськими судами встановлено, що відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на укладення такого договору, не направляв оферт, не погоджував істотні умови договору та не підтверджував наміру отримання відповідних послуг.

8.45. Як правильно зазначено, судом першої інстанції, сама по собі передача зразків крові для проведення лабораторних досліджень не є належним доказом укладення договору чи прийняття умов надання послуг, а також не свідчить про погодження сторонами істотних умов договору.

8.46. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення між сторонами договору, у тому числі у спрощений спосіб, в розумінні положень статті 181 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статей 205, 207, 638, 642 ЦК України.

8.46.1. Також, Акт надання послуг №2799 від 06.05.2025 не містить підпису уповноваженої особи відповідача, не скріплений печаткою останнього та заперечується відповідачем як такий, що ним не складався, не підписувався та не визнається.

8.46.2. Вказаний Акт є одностороннім документом та сам по собі не підтверджує факту існування між сторонами договірних відносин, погодження істотних умов договору та прийняття відповідачем спірних послуг.

8.46.3. Рахунок на оплату №2799 від 06.05.2025, Акт відбору зразків №218 від 06.05.2025 та Звіт про результати дослідження №002742п.м./25 від 09.05.2025 також не містять належного підтвердження їх погодження чи прийняття відповідачем, а тому не можуть свідчити про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору та укладення правочину у спрощений спосіб.

8.47. Згідно пункту 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

8.47.1. Однак, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

8.47.2. Відтак, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт існування правовідносин за договором.

8.48. В даному випадку, факт укладення між сторонами договору, у тому числі у спрощений спосіб, не доведений, а відтак відсутні правові підстави для виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати спірних послуг.

8.49. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.50. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.51. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.52. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.53. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.54. Статтею 86 ГПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.55. Враховуючи вищевикладене, встановлені господарськими судами обставини даного спору, позовні вимоги Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення з Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" 148198,80 грн., у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання щодо оплати наданих послуг не підлягають до задоволення, оскільки відсутні правові підстави для застосування в даному випадку приписів цивільного законодавства за порушення - невиконання або виконання умов, визначених змістом зобов`язання.

8.55.1. Заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними.

8.55.2. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові є обґрунтованим та правомірним.

8.56. Скаржник/позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.57. Оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.58. З урахуванням наведеного, усі зазначені доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у даній справі не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.59. За таких обставин апеляційну скаргу Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26 – без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі №903/294/26 апелянт сплатив судовий збір у розмірі 3993,60 згідно платіжної інструкції від 05.06.2026.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Волинської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.06.26р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 25 травня 2026 року у справі №903/294/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №903/294/26 повернути Господарському суду Волинської області.

Повна постанова складена "12" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.