Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №918/99/19(918/246/22) — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Рівне Справа № 918/99/19(918/246/22)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: арбітражний керуючий Тищенко О.І., Захаров П.В. - адвокат;

кредитора ПАТ "Південний": представник Пахомов І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 18.06.2026 (суддя Пашкевич І.О.) у справі №918/99/19(918/246/22)

за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича

до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"

про повернення майна боржника

у межах справи №918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є ухвала Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі № 918/99/19(918/246/22).

1.2. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі № 918/99/19(918/246/22) відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" вх. № 5551/26 від 09.06.2026 про призначення у справі експертизи.

1.3. Відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" вх. №3406/26 від 17.06.2026 про призначення у справі повторної експертизи.

1.4. Відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22)

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

2.1. Постановою старшого державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Одесі Калашнікова Р.В. від 19.02.2026 (із урахуванням постанови від 19.02.2026 про зміну (доповнення) реєстраційних даних) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) про застосування наслідків недійсності правочину - Договору купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до нього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком 188 одиниць.

2.2. 29.05.2026 складено Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 за яким вилучено та передано ліквідатору Тищенко О.І. від ПАТ АБ "Південний", частину майна, котра визначена у п. 3 резолютивної частини рішення від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22), на яку видано наказ від 27.03.2024 та за яким відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

2.2.1. 29.05.2026 складено ще один Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 за яким сторони (зокрема державний виконавець, ліквідатор Тищенко О.І., ПАТ АБ "Південний") погодили здійснити передачу залишку майна у додатково погоджений час.

2.3. Рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) продовжує виконуватись у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та після того як стягувач звернувся 21.05.2026 до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, - 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця про часткове виконання рішення.

2.4. Відшкодування вартості неповернутого відповідачем майна дійсно може бути реалізовано через зміну способу та/або порядку виконання судового рішення у справі.

2.5. Наказ від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) перебуває на стадії примусового виконання, а відтак правовідносини щодо оцінки та визначення вартості майна за наказом регулюються спеціальним законом - Законом України "Про виконавче провадження". При цьому у ст. ст. 20 та 57 означеного Закону чітко врегульовано, що визначення вартості майна здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження, а у разі відсутності такої згоди - виконавцем. Для проведення оцінки майна саме виконавець виносить постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

2.6. Визначення вартості майна, яке є предметом стягнення або вилучення за судовим рішенням, є обов`язком державного (приватного) виконавця, що здійснюється за процедурою, визначеною спеціальним законом. Господарський процесуальний кодекс України чітко розмежовує стадії судового процесу. Інститут судової експертизи (ст. 99, 100 ГПК України) спрямований на встановлення обставин, що входять до предмета доказування з метою вирішення спору по суті та ухвалення підсумкового рішення у справі. Норми ГПК України не передбачають можливості призначення судом судової експертизи після ухвалення рішення у справі, яке набрало законної сили та перебуває на стадії примусового виконання. Суд не може перебирати на себе функції органу примусового виконання та ліквідовувати розбіжності між сторонами щодо вартості майна шляхом призначення судової експертизи в межах розгляду процесуальної заяви за ст. 331 ГПК України. Спроба перекласти обов`язок щодо проведення оцінки та визначення вартості майна за наказом із органу примусового виконання на суд суперечить законодавчо встановленому порядку.

2.7. Призначення експертизи з метою визначення вартості майна є процесуальним засобом забезпечення доказової бази саме під час розгляду спору по суті. Такий інструмент спрямований на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, і застосовується в межах розгляду позовних вимог. Натомість на стадії виконання судового рішення, яка регулюється розділом VI ГПК України, суд не вирішує спір по суті, а здійснює процесуальні дії, пов`язані виключно з виконанням уже ухваленого рішення.

2.8. Клопотання від 09.06.2026 та від 17.06.2026 про призначення у справі експертиз спрямовані на спростування розрахунків стягувача та встановлення дійсної вартості неповернутого майна з метою захисту від розміру грошового стягнення. Заявлені клопотання від 09.06.2026 та від 17.06.2026 про призначення у справі експертиз фактично спрямовані не на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору по суті (позаяк спір у справі вже вирішено), а на встановлення вартості неповернутого майна, тобто мають на меті забезпечення виконання судового рішення.

2.9. Рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) перебуває на стадії активного та результативного виконання. Акт державного виконавця від 29.05.2026 підтверджує наявність подальшої взаємодії між усіма учасниками виконавчого провадження, узгодження порядку проведення наступних виконавчих дій та продовження процесу передачі майна, що виключає обставини, які б істотно ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

2.10. Обладнання, визначене у переліку до Договору купівлі-продажу від 16.04.2018, є заставним майном у справі про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" та становить предмет забезпечення вимог забезпеченого кредитора ПАТ АБ "Південний". Першочергового значення набуває саме питання збереження та фактичного повернення до ліквідаційної маси конкретного майна, а не його заміна умовним грошовим еквівалентом. З огляду на специфіку процедури банкрутства стягувача та статус спірного майна як предмета застави, пріоритет має бути наданий саме фактичному поверненню майна до ліквідаційної маси ТОВ "МІЛК ВОРД", а не його заміні на грошовий еквівалент, якщо відсутні належно доведені обставини, які об`єктивно унеможливлюють таке повернення.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" 30.06.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.3151/26 від 30.06.2026), у якій просить: прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко О.І. до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18 червня 2026 року у справі № 918/99/19(918/246/22) повністю. Вирішити питання по суті - заяву ліквідатора ТОВ"МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу та порядку виконання рішення (у редакції, підтриманій у судовому засіданні 18.06.2026) задовольнити: змінити спосіб і порядок виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) та стягнути з ПАТ АБ "Південний" (код ЄДРПОУ 20953647) на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" (код ЄДРПОУ 38346157) 17 691 105,97грн вартості неповернутого майна за Переліком від 29.05.2026. Судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, покласти на ПАТ АБ "Південний".

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив імперативний припис абзацу 2 частини 3 статті 331 ГПК України Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX (чинним з 19.12.2024) частину 3 статті 331 ГПК України. Скаржник зазначає, по-перше, стандарт доведення обставин, «що істотно ускладнюють виконання або роблять його неможливим», встановлений абзацом 1 частини 3 статті 331 ГПК (загальне правило). Абзац 2 є спеціальною нормою, яка звільняє стягувача від цього тягаря і запроваджує самостійну підставу: пропуск боржником двомісячного строку. Вимагаючи від стягувача доведення "об`єктивної неможливості виконання", суд застосував загальне правило замість спеціальної норми. По-друге, закон встановлює вичерпний перелік із трьох винятків: стягувач перешкоджає виконавцю; вартість неможливо визначити; майно не може оцінюватися за законом. Жодного з них у справі не встановлено. Навпаки, суд констатував відсутність перешкод з боку стягувача, а вартість майна визначена висновком судового експерта НДЕКЦ МВС України. По-третє, метою Закону № 4094-IX було подолання обмежувальної практики, за якою зміна способу виконання з повернення майна на стягнення вартості вважалася недопустимою. Відмовляючи з мотивів «недоведеності неможливості» та «крайнього заходу», суд фактично відтворив підхід, який законодавець свідомо скасував.

3.3. Сама норма абзацу 2 частини 3 статті 331 ГПК України прямо визначає, що невиконання боржником судового рішення протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є «самостійною підставою» для зміни способу і порядку виконання шляхом стягнення суми вартості майна. Це формулювання є імперативним і не потребує додаткового доведення неможливості виконання. Наведена норма вже застосовується судами після набрання нею чинності.

3.4. Зокрема, апелянт звертає увагу суду на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у справі № 27/104б (905/424/23).

3.5. Акти державного виконавця від 29.05.2026 не є «активним виконанням рішення в натурі» Кваліфікація актів від 29.05.2026 як доказу «активного та результативного виконання» є помилковою з трьох причин. Прострочення (ex post). Акти складені через 40 днів після спливу двомісячного строку (19.04.2026) і вже після подання Ліквідатором заяви до суду (21.05.2026). Складення виконавцем прострочених актів не поновлює двомісячний строк і не припиняє право стягувача вимагати грошового еквівалента, яке вже виникло. Фактична відсутність частини майна. За Переліком від 29.05.2026 виявлене на території майно становить лише частину присудженого комплексу; майно вартістю 17 691 105,97 грн (понад половину) фізично відсутнє. Поширювати довід про «активне передавання» на відсутнє майно неможливо. Залишки не є присудженими одиницями. Рішенням від 27.02.2024 присуджено 188 окремих цілісних одиниць обладнання. За актом виявлено розукомплектовані залишки у незадовільному стані, ідентифіковані «зі слів». Повернення окремих вузлів і фрагментів не є поверненням присуджених речей (стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

3.6. Суд наділений повноваженням визначити суму вартості; довід про «виключну компетенцію виконавця» ґрунтується на змішуванні двох різних оцінок Центральний мотив відмови - теза про те, що визначення вартості неповернутого майна є виключною компетенцією виконавця (статті 20, 57 Закону України "Про виконавче провадження"), а ГПК нібито не передбачає механізму встановлення цієї суми судом. Цей висновок ґрунтується на змішуванні двох різних за природою оцінок. Оцінка майна боржника для реалізації на торгах (статті 20, 57 Закону "Про виконавче провадження") дійсно є процесуальною дією виконавця.

3.7. Визначення замісної суми вартості неповернутого майна при зміні способу виконання - це інше питання, яке вирішує суд на підставі доказів у змагальному процесі. Визначення замісної суми вартості неповерненого майна при зміні способу виконання вирішує суд на підставі поданих доказів про оцінку.

3.8. Апелянт з посиланням на зазначену вище постанову у справі у справі №27/104б (905/424/23), зазначає, що законодавець вмонтував механізм визначення суми саме в процедуру статті 331 ГПК і поклав це на суд, який розглядає заяву. Тлумачення, за яким суд не має такого повноваження, робить норму нездійсненною. Сам перелік винятків («вартість майна неможливо визначити») підтверджує зворотне: в усіх інших випадках суд вартість визначає. Твердження про відсутність у ГПК процесуального механізму є помилковим: таким механізмом є стаття 331 ГПК України. У згаданій справі №27/104б (905/424/23) суд визнав належним доказом вартості звіт про оцінку, складений навіть без безпосереднього огляду майна, зазначивши, що проведення оцінки без огляду саме по собі не свідчить про її недопустимість, якщо оцінювач навів застереження щодо використаних вихідних даних та обмежень.

3.9. Стягнення вартості не є "зміною способу захисту" - такий висновок суперечить мотивам самої ухвали. Довід про те, що стягнення вартості є «трансформацією речового способу захисту у грошове зобов`язання, яке суд не присуджував», спростовується мотивувальною частиною самої оскарженої ухвали. Тому стягнення вартості є передбаченою законом формою виконання реституційного зобов`язання, а не зміною способу захисту. Хибне тлумачення статусу забезпеченого кредитора у справі про банкрутство Мотив про «порушення прав ПАТ АБ "Південний" як забезпеченого кредитора» при стягненні грошової вартості ґрунтується на неправильному тлумаченні норм КУзПБ.

3.10. Суд відхилив центральний довід Банку, зазначивши, що доводи ПАТ АБ «Південний» про можливість бути «пасивним» при виконанні рішення є неспроможними, оскільки будь-яке судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України), а законодавство про виконавче провадження не передбачає для боржника «пасивної» ролі очікування. Такий висновок означає, що Банк є боржником, зобов`язаним активно виконувати рішення, а його бездіяльність протягом двох місяців є невиконанням рішення боржником у розумінні абзацу 2 частини 3 статті 331 ГПК України. Встановивши, що Банк не може бути пасивним, суд у резолютивній частині дійшов протилежного висновку, що свідчить про суперечність ухвали.

3.11. Щодо вартості майна, скаржник зазначає, що вартість майна підтверджена висновком судового експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ. Оцінка визначає вартість за методикою, що відповідає абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України - за станом майна на момент вибуття (01.02.2019), але за цінами на момент відшкодування; проведення оцінки без фізичного огляду зумовлене саме неповерненням та розукомплектуванням майна Банком; боржник не може отримувати вигоду від наслідків власного невиконання. Рішення суду від 27.02.2024 ухвалене за статтею 216 ЦК України (наслідки недійсності правочину), тобто є реституцією, а не віндикацією.

3.12. Абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України прямо приписує відшкодування вартості "за цінами на момент відшкодування". Тому визначення вартості за цінами 2026 року є правильним, а посилання на оцінку 2019 року (заставна вартість 23 709 892 грн станом на 08.02.2019) для цілей реституції безпідставне. Застосування цінового рівня 2026 року прямо випливає з абзацу 2 частини 1 статті 216 ЦК України (відшкодування вартості «за цінами на момент відшкодування»). Різниця між показниками 2019 і 2026 років є наслідком тривалого невиконання рішення Банком, і негативні наслідки такого невиконання не можуть покладатися на стягувача. Заперечення Банку щодо розміру вартості (альтернативна оцінка лише частини майна) стосуються оцінки доказів і не спростовують наявності самостійної підстави для зміни способу виконання. Належним доказом вартості у цій справі є висновок судового експерта державної установи.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1 Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., судді - Крейбух О.Г., Павлюк І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі №918/99/19(918/246/22).

4.1.1. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2026.

4.2. 20.07.2026 до апеляційного суду від ПАТ АБ "Південний" (забезпеченого кредитора) надійшла заява (з процесуальних питань), у якій заявник просить дану заяву до свого розгляду. Врахувати, що стягувач за наказом № 918/99/19(918/246/22) - ТОВ «МІЛК ВОРД» перешкоджає провадженню виконавчих дій. Врахувати, що Акціонерний банк «Південний» шляхом подання цієї заяви до суду також пропонує ліквідатору ТОВ «МІЛК ВОРД» пані Тищенко О.І. забезпечити прийняття іншого рухомого майна згідно з переліком (за наказом № 918/99/19(918/246/22), з обов`язковим попереднім повідомленням про обрані день та час за телефоном: НОМЕР_2 (представник Акціонерного банку «Південний» - адвокат Андебура Антон Іванович).

4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі №918/99/19(918/246/22) до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Поліщук П.Я. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №918/99/19(918/246/22) між суддями від 20.07.2026).

4.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 забезпечено представнику ПАТ АБ "Південний" - адвокату Пахомову І.Ю. та арбітражному керуючому Тищенко О.І. участь в судовому засіданні 03.08.2026 у справі №918/99/19(918/246/22) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

4.5. ПАТ АБ "Південний" у відзиві від на апеляційну скаргу прийняти цей відзив до свого розгляду та приєднати його до матеріалів справи. Врахувати, що за наявною інформацією всі наведені в цьому відзиві учасники мають кабінети в Електронному Суді. У задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу від 18.06.2026 року залишити без змін.

4.5.1. Врахувати, що АБ «Південний» шляхом подачі цього відзиву робить заяву в силу приписів ч. 8 статті 129 ГПК України. Стягнути з ТОВ «МІЛК ВОРД» на користь АБ «Південний» судові витрати у сумі 73 000.00 грн.

4.6. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі № 918/99/19(918/246/22) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №918/99/19(918/246/22) між суддями від 31.07.2026).

4.7. 02.08.2026 до апеляційного суду від ПАТ АБ "Південний" (забезпеченого кредитора) надійшла повторна (додаткова) заява (з процесуальних питань), у якій заявник врахувати, що в межах справи тривають виконавчі дії, а стягувач за наказом № 918/99/19(918/246/22) - ТОВ «МІЛК ВОРД», перешкоджає провадженню виконавчих дій.

4.8. Інші учасники провадження у справі не скористався правом подачі відзиву/письмових пояснень на апеляційну скаргу у даній справі.

4.9. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 (суддею-доповідачем одноособово) відмовлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" - Захарову Павлу Валентиновичу у задоволенні клопотання (вх.3670/26 від 03.08.2026) про участь у судовому засіданні 03.08.2026 о 14:30 год. у справі №918/99/19(918/246/22) в режимі відеоконференції.

4.10. До участі у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги у даній справі в режимі відеоконференції, згідно ухвали суду, долучилась представник Банку - забезпеченого кредитора та арбітражний керуючий.

4.11. Разом з тим, після оголошення про відкриття судового засідання у даній справі, та перевірки явки учасників процесу, колегією суддів на місці вирішено забезпечити - Захарову Павлу Валентиновичу участь у даному судовому засіданні в режимі відеоконференції, від так останній долучився для участі у даному судовому засіданні.

4.12. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.13. В судовому засіданні 03.08.2026 уповноважені представники учасників провадження у справі, що з`явилися у судове засідання надали пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційної скарги у даній справі.

4.14. При цьому, представник апелянта Захаров П.В. в судовому засіданні з урахуванням прохальної частини апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваної ухвали у повному обсязі, просив суд апеляційної інстанції скасувати останню в частині відмови у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026. у справі №918/99/19(918/246/22) Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Закон України "Про судоустрій і статус суддів";

Закон України "Про виконавче провадження" визначення;

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги (з урахуванням уточнення представника апелянта в судовому засіданні 03.08.2026), відзиву на неї, заслухавши представника апелянта, арбітражного керуючого, представника забезпеченого кредитора у судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2022 до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (ПАТ АБ "Південний") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА КОМПАНІ" (ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ"), в якому, останній просив застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі - продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток № 1 до цього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" шляхом вилучення у ПАТ АБ "Південний" обладнання згідно з переліком.

7.3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2022 постановлено матеріали позовної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА КОМПАНІ" про повернення майна передати судді у провадженні якого перебуває справа № 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД".

7.4. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.05.2022 року справу (позовну заяву) передано судді у провадженні якого перебуває № 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД".

7.5. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено вказану позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"

7.6. Матеріалами справи підтверджується, що 06.03.20219 Господарським судом Рівненської області відкрито провадження справі № 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД".

7.6.1. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича.

7.7. Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.11.2021, зокрема, процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" та повноваження розпорядника майна боржника Закорко Вадима Вікторовича припинено.

7..1. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

7.7.2. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича.

7.8. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) позов ліквідатора ТОВ "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича до відповідача 1: ПАТ АБ "Південний" до відповідача 2: ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" про повернення майна боржника задоволено частково.

7.8.1. Закрито провадження у справі № 918/99/19(918/246/22) в частині позовних вимог до відповідача ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ".

7.8.2. Ухвалено застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до нього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком.

7.8.3. Разом з тим, вказаним рішенням від 27.02.2024 ухвалено стягнути з ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" 2 481,00 грн судового збору. Стягнути з ПАТ АБ "Південний" в дохід Державного бюджету України 2 481,00 грн судового збору.

7.9. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили 27.03.2024, на виконання даного рішення - судом видано відповідні накази.

7.9.1. Стягувачем за даними наказами є ТОВ "МІЛК ВОРД", а боржником - ПАТ АБ "Південний"

7.10. В подальшому, 17.07.2024 від ПАТ АБ "Південний" до господарського суду надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю.

7.11. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, у задоволенні заяви ПАТ АБ "Південний" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №918/99/19(918/246/22) (в межах справи 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД") - відмовлено.

7.12. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.10.2025 у справі № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" відсторонено арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича від виконання повноважень ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" у справі № 918/99/19.

7.13. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.11.2025 у справі № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" призначено ліквідатором банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.

7.14. 23 січня 2026 року від ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни до господарського суду надійшла заява про видачу дубліката наказу від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) про застосування наслідків недійсності правочину шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком.

7.15. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.01.2026 задоволено заяву стягувача про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 918/99/19(918/246/22).

7.15.1. Постановлено видати дублікат наказу Господарського суду Рівненської області від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) - про застосування наслідків недійсності правочину.

7.16. 21.05.2026 ліквідатор банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни звернувся до господарського суду із заявою (вх.2905/26 від 21.05.2026) про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) (а.с. 139-197, т.3).

7.17. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.05.2026 заяву ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2026

7.17.1. Запропоновано боржнику Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Південний" у строку до початку судового засідання надати суду письмові пояснення щодо заяви про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22).

7.18. 03.06.2026 ПАТ АБ "Південний" подав до суду письмові пояснення із запереченнями проти задоволення заяви про зміну способу виконання рішення.

7.19. 03.06.2026 ТОВ "МІЛК "ВОРД" подало до суду відповідь на письмові пояснення ПАТ АБ "Південний".

7.20. 04.06.2026 ПАТ АБ "Південний" подав до суду письмові пояснення на відповідь ТОВ "МІЛК "ВОРД".

7.21. 05.06.2026 ТОВ "МІЛК "ВОРД" подав до суду додаткові пояснення на письмові пояснення ПАТ АБ "Південний" від 04.06.2026.

7.22. 08.06.2026 та 09.06.2026 ПАТ АБ "Південний" подав до суду додаткові пояснення та доповнення до додаткових пояснень від 08.06.2026 та три клопотання про призначення експертизи

7.23. 09.06.2026 ТОВ "МІЛК "ВОРД" подав до суду:

- додаткові пояснення;

- заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи;

- заперечення на додаткові пояснення ПАТ АБ "Південний" від 09.06.2026.

7.24. В подальшому, серед іншого, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2026 повідомлено сторін, що судове засідання з розгляду заяви ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) відбудеться 18.06.2026.

7.24. 17.06.2026 та 18.06.2026 ПАТ АБ "Південний" подав до суду заяву з процесуальних питань, та письмові пояснення, клопотання від 17.06.2026 про призначення у справі повторної експертизи.

7.25. Також, 18.06.2026 ТОВ "МІЛК "ВОРД" подало до суду письмові пояснення.

7.26. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" в обґрунтування заяви про зміну способу виконання рішення, зазначає, що рішенням від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) ухвалено вилучити від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком. Постановою державного виконавця від 19.02.2026 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу на вказане рішення. Невиконання самостійно ПАТ АБ "Південний" рішення від 27.02.2024 про вилучення обладнання протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто до 20.04.2026 включно) є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України. Стягувач доводить, що у вказаній нормі законодавець виключив необхідність окремого доведення неможливості виконання рішення та запровадив юридичну презумпцію того, що пропуск двомісячного строку є достатньою умовою для зміни способу виконання. Ринкову вартість майна станом на 28.04.2026 визначено Висновком експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ у розмірі 32 741 045,17 грн. Відтак у заяві від 21.05.2026 стягувач просить суд змінити спосіб і порядок виконання наказу від 27.03.2024 у справі № 918/99/19 (918/246/22), виданого на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 26.10.2023 про застосування наслідків недійсності правочину та встановити новий спосіб виконання вказаного судового рішення, а саме: стягнути з ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" 32 741 045,17 грн як вартість майна.

7.26.1. У зв`язку із тим, що 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 за яким вилучено та передано ліквідатору Тищенко О.І. від Банку частину майна визначеного рішенням від 27.02.2024, ліквідатор ТОВ "МІЛК "ВОРД" змінила свої вимоги по заяві та у судовому засіданні 18.06.2026 просила суд змінити спосіб і порядок виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) шляхом стягнення з ПАТ АБ "Південний" суми вартості того майна (обладнання), яке так і не було стягувачу. У грошовому еквіваленті ця сума становить 17 691 105,97 грн (вартість неповерненого майна, яку стягувач вирахував як різницю між загальною вартістю обладнання 32 741 045,17грн та вартістю частково повернутого за актом від 29.05.2026 майна в розмірі 15 049 939,20грн). Або у розмірі, який буде визначено за результатами оцінки майна.

7.27. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" в обґрунтування своєї позиції щодо заперечення проти зміни способу виконання рішення що рішенням від 27.02.2024 у справі №918/99/19(918/246/22) ухвалено застосувати наслідки недійсності правочину шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком, при цьому жодних активних дій у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" від боржника у даному випадку не вимагається, а навпаки виконання покладається на виконавця. Закон України "Про виконавче провадження" встановлює диференційовану систему примусового виконання судових рішень залежно від їх правової природи: ст. 60 регулює порядок виконання рішень про передачу предметів у натурі, а ст. 63 визначає механізм виконання рішень немайнового характеру, тобто таких, що зобов`язують боржника вчинити або утриматися від вчинення певних дій. У даному випадку рішення повинне виконуватися за правилами ст. 60 Закону однак жодним чином не у порядку ст. 63. Тому пасивність чи активність ПАТ АБ "Південний" на застосування абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України не впливає, оскільки по рішенню від боржника узагалі не вимагається особистих дій. Банк у цьому виконавчому провадженні узагалі є пасивною стороною, яка лише повинна надати доступ до майна. За законом, саме виконавець має прийти, знайти, описати та вилучити майно і передати його стягувачу, про що складає акт передачі. Боржник наголошує, що він не переховував обладнання і не чинить супротиву щодо його повернення. Тому стверджувати про пропуск боржником 2-місячного строку для повернення майна є безпідставним, адже обов`язок виконання рішення покладений на виконавця і те що виконавець не виконав рішення впродовж 2-х місяців не є виною Банку.

7.27.1. Також ПАТ АБ "Південний" наголошує, що якщо рішення про застосування наслідків недійсності правочину перетворити на стягнення, - фактично відбудеться не зміна способу виконання рішення, а заміна одного способу судового захисту іншим. Інакше кажучи, відбудеться трансформація речово-правового способу захисту у грошове зобов`язання, якого суд у рішенні від 27.02.2024 ніколи не присуджував.

7.27.2. Водночас основним аргументом ПАТ АБ "Південний" проти зміни способу виконання рішення є очевидна спірність суми грошових коштів, яку ТОВ "МІЛК ВОРД" просить стягнути як вартість неповернутого майна. Заперечення боржника з цього приводу зводяться до того, що заявлена ліквідатором вартість майна 32 741 045,17 грн по перше, є невідповідною, оскільки Висновок експерта від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-Т не відповідає використаним методичним та інформаційним джерелам і у ньому допущено грубі помилки під час визначення поточної ринкової вартості обладнання і взагалі оцінку проведено без огляду майна. По друге вартість майна 32 741 045,17 грн суперечить раніше встановленим обставинам справи, адже згідно з п. 1.7 Договору застави, погоджена сторонами вартість усього предмета застави становила 18 959 684,95 грн (без ПДВ). По третє, згідно зі звітом від 09.11.2021 станом на 08.02.2019, виконаним на замовлення колишнього ліквідатора Закорко В.В., вартість майна становила 23 709 892,00 грн. По четверте боржник сам замовив альтернативну оцінку майна (лише того, що не повернуте 146 одиниць) і експерт у звіті (застосовуючи ті ж самі підходи що і експерт стягувача у Висновку від 28.04.2026) визначив, що ринкова вартість обладнання станом на 05.06.2026 складає 1 513 769,32 грн. Банк Звертає увагу, що в період з 10.06.2026 по 12.06.2026 було проведено рецензування на звіт про оцінку майна і за результатами було визначено, що висновок щодо вартості об`єкту оцінки відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватися з метою, визначеною у Звіті. Окрім того, згідно з Висновком судової товарознавчої експертизи від 17.06.2026 № 915/1, ринкова вартість цього майна визначена на рівні 1 611 842,80 грн, що додатково спростовує розрахунки стягувача.

7.27.3. У зв`язку із тим, що вартість майна є спірною, ПАТ АБ "Південний" заявив два клопотання про призначення у справі експертизи від 08.06.2026 та від 09.06.2026.

7.28. 18.06.2026 протокольною ухвалою суд першої інстанції залишив без розгляду клопотання ПАТ АБ "Південний" про призначення у справі експертизи від 08.06.2026, враховуючи позицію заявника.

7.29. За результатами розгляду клопотань Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" вх. № 5551/26 від 09.06.2026 про призначення у справі експертизи та клопотання вх. № 3406/26 від 17.06.2026 про призначення у справі повторної експертизи, заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) Господарським судом Рівненської області 18.06.2026 постановлено ухвалу (пункти 1.1.- 1.4. цієї постанови), з підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.10. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції від 18.06.2026 - без змін, виходячи з наступного.

8.1.1. Враховуючи доводи та обґрунтування апеляційної скарги, її вимоги щодо скасування оскаржуваної ухвали, уточнення представника апелянта в судовому засіданні з даного приводу, суд апеляційної інстанції виходячи з положень статті 269 ГПК України у даному випадку не обмежується доводами та вимогами апеляційної скарги.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Згідно частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

8.4. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4.1. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

8.6. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.7. Згідно частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

8.8. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

8.8.1. За змістом наведеного, норми Господарського процесуального кодексу України є загальними стосовно норм Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

8.9. Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

8.10. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

8.10.1 Відповідно, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

8.11. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.12. Як уже зазначалося, рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) частково задоволено позов ліквідатора ТОВ "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича до відповідача 1 ПАТ АБ "Південний" до відповідача 2: ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" про повернення майна боржника.

8.12.1. Закрито провадження у справі № 918/99/19(918/246/22) в частині позовних вимог до відповідача ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ".

8.12.2. Ухвалено застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до нього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком.

8.12.3. Разом з тим, вказаним рішенням від 27.02.2024 ухвалено стягнути з ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" 2 481 грн 00 коп. судового збору. Стягнути з ПАТ АБ "Південний" в дохід Державного бюджету України 2 481,00 грн. судового збору.

8.12.4. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили 27.03.2024, на виконання даного рішення - судом видано відповідні накази.

8.12.5. Стягувачем за даними наказами є ТОВ "МІЛК ВОРД", а боржником - ПАТ АБ "Південний".

8.13. Господарськими судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Одесі Калашнікова Р.В. від 19.02.2026 (із урахуванням постанови від 19.02.2026 про зміну (доповнення) реєстраційних даних) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу від 27.03.2024 у справі №918/99/19(918/246/22) про застосування наслідків недійсності правочину - Договору купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до нього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком 188 одиниць.

8.14. 29.04.2026 старшим державним виконавцем винесено Вимогу № 60259 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про надання документального (письмового) підтвердження передачі майна по кожному пункту до 11.05.2026 (а.с. 155-158, т.3).

8.15. У відповідь ПАТ АБ "Південний" направив заяву-відповідь вих. №14/001/9569/2026, у якій вказав, що готовий до вжиття заходів спрямованих на виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) (а.с. 159-160, т. 1).

8.15.1. На підтвердження вартості неповернутого майна 188 одиниць стягувач (заявник) покликається на відомості, визначені у Висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ, де вказано що ринкова вартість рухомого майна (обладнання) ТОВ "МІЛК ВОРД", зазначеного у Довідці № 2 від 04.02.2026, із врахуванням зносу станом на момент фактичного вибуття із володіння 01.02.2019, станом на 28.04.2026 становить 32 741 045,17 грн. Ринкова вартість рухомого майна (обладнання) ТОВ "МІЛК ВОРД", зазначеного у Довідці № 3 від 04.02.2026, із врахуванням зносу станом на момент фактичного вибуття із володіння 01.02.2019, станом на 28.04.2026 становить 18 364 009, 57 грн.

8.16. Матеріалами справи підтверджується, що 29.05.2026 складено Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 за яким вилучено та передано ліквідатору Тищенко О.І. від ПАТ АБ "Південний", частину майна, котра визначена у пункті 3 резолютивної частини рішення від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22), на яку видано наказ від 27.03.2024 та за яким відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

8.17. Так, за доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД", які ґрунтуються на Висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ, вартість вилученого та переданого ліквідатору Тищенко О.І. майна становить 15 240 009,76 грн

8.18. При цьому, як слідує з матеріалів справи, 29.05.2026 складено ще один Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 за яким сторони (зокрема державний виконавець, ліквідатор Тищенко О.І., ПАТ АБ "Південний") погодили здійснити передачу залишку майна у додатково погоджений час.

8.19. Від так, рішення суду у справі № 918/99/19(918/246/22) від 27.02.2024 продовжує виконуватись у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та після того як стягувач звернувся 21.05.2026 до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, - 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця про часткове виконання рішення.

8.20. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

8.21. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

8.22. За змістом статті 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 ГПК України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

8.23. Розділом VІ Господарського процесуального кодексу України передбачено судовий контроль за виконанням судовим рішенням.

8.24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

8.25. За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусовому виконанню рішення підлягають на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

8.26. Застосування на підставі частини 3 статті 1212 ЦК України правового механізму, передбаченого частиною 2 статті 1213 ЦК України, у зв`язку з неможливістю повернення відповідачем майна в натурі на виконання судового рішення у зв`язку з обставинами, які виникли після ухвалення цього рішення, не є зміною способу захисту.

8.27. Субсидіарна реалізація механізму, передбаченого частиною 2 статті 1213 ЦК України, у ситуації, коли рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння неможливо виконати з причин втрати такого майна після ухвалення рішення суду, допускається як у порядку, визначеному розділом V ГПК України, через подання заяви про зміну способу виконання судового рішення, так і шляхом пред`явлення окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна. Водночас вартість такого майна на підставі ч.2 ст.1213 ЦК України підлягає встановленню на момент розгляду справи про повернення майна, тобто на момент розгляду віндикаційного позову.

8.28. Аналогічного правового висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 по справі №201/9127/21.

8.29. Таким чином, відшкодування вартості неповернутого відповідачем майна в даному випадку дійсно може бути реалізовано через зміну способу та/або порядку виконання судового рішення у справі.

8.30. Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

8.31. Так, частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

8.32. Відповідно до частин 1-3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

8.32.1. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

8.32.2. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

8.32.3. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

8.32.4. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (зміни до частини 3 вказаної статті від 21.11.2024)

8.33. Згідно частин 1, 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

8.34. Статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт, спеціаліст і суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Винагорода та інші витрати, пов`язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.

8.35. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Закон).

8.36. Згідно статті 3 вказаного Закону оцінка майна, майнових прав (оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону ( нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

8.37. У даному Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

8.38. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

8.39. Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

8.40. За результатами розгляду заяви про зміну способу виконання рішення у даній справі, господарськими судами встановлено, що наказ від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) перебуває на стадії примусового виконання, а відтак правовідносини щодо оцінки та визначення вартості майна за наказом регулюються спеціальним законом - Законом України "Про виконавче провадження".

8.41. Разом з тим, статтями 20 та 57 згаданого Закону чітко врегульовано, що визначення вартості майна здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження, а у разі відсутності такої згоди - виконавцем. Для проведення оцінки майна саме виконавець виносить постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

8.42. Таким чином, визначення вартості майна, яке є предметом стягнення або вилучення за судовим рішенням, є обов`язком державного (приватного) виконавця, що здійснюється за процедурою, визначеною спеціальним законом.

8.43. В силу вимог Господарського процесуального кодексу України не передбачається можливості призначення судом судової експертизи після ухвалення рішення у справі, яке набрало законної сили та перебуває на стадії примусового виконання.

8.44. Суд не може перебирати на себе функції органу примусового виконання та ліквідовувати розбіжності між сторонами щодо вартості майна шляхом призначення судової експертизи в межах розгляду процесуальної заяви за статтею 331 ГПК України. Спроба перекласти обов`язок щодо проведення оцінки та визначення вартості майна за наказом із органу примусового виконання на суд суперечить законодавчо встановленому порядку.

8.45. Призначення експертизи з метою визначення вартості майна є процесуальним засобом забезпечення доказової бази саме під час розгляду спору по суті. Такий інструмент спрямований на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, і застосовується в межах розгляду позовних вимог.

8.46. Однак, в даному випадку, на стадії виконання судового рішення, яка регулюється розділом VI ГПК України, суд не вирішує спір по суті, а здійснює процесуальні дії, пов`язані виключно з виконанням уже ухваленого рішення.

8.47. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

8.48. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

8.49. Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" від 09.06.2026 та від 17.06.2026 про призначення у справі експертиз спрямовані на спростування розрахунків стягувача та встановлення дійсної вартості неповернутого майна з метою захисту від розміру грошового стягнення.

8.50. Так, виходячи з положень Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження" заявлені Банком клопотання від 09.06.2026 та від 17.06.2026 про призначення у справі експертиз фактично спрямовані не на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору по суті (позаяк спір у справі вже вирішено), а на встановлення вартості неповернутого майна, тобто мають на меті забезпечення виконання судового рішення.

8.51. Чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження", визначено спеціальний порядок вчинення виконавчих дій, у тому числі щодо визначення вартості неповернутого майна.

8.51.1. При цьому, повноваження щодо визначення вартості неповернутого майна покладені саме на державного або приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішення, а не на суд, який розглядав спір по суті.

8.52. Положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають процесуального порядку визначення вартості неповернутого майна, як до так і після вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

8.53. Разом з тим, слід зазначити, що під час розгляду спору у справі 918/99/19(918/246/22) судами взагалі не досліджувалася та не встановлювалася вартість майна, адже це питання не стосувалося предмету спору про застосування наслідків недійсності правочину - Договору купівлі - продажу обладнання згідно з переліком, яке належало ТОВ "Мілк-Ворд" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладеного 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" шляхом вилучення у ПАТ АБ "Південний" обладнання згідно з переліком.

8.54. Процесуальний закон не дозволяє створювати паралельний механізм оцінки майна через інститут судової експертизи на стадії виконання рішення.

8.55. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.56. Заявлені клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" від 09.06.2026 та від 17.06.2026 про призначення у справі експертиз до задоволення не підлягають, адже фактично спрямовані на покладення на суд функцій, які законом віднесені до повноважень органів примусового виконання рішень.

8.57. Щодо необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання слід враховувати, що для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим, а також на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

8.58. Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого приписами чинного законодавства.

8.59. Ключовим моментом для вирішення питання щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду є саме встановлення обставин, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

8.60. Зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

8.61. Судове рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) продовжує виконуватись у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та після того як стягувач звернувся 21.05.2026 до суду із заявою про зміну способу виконання рішення - 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця про часткове виконання рішення.

8.62. Отже, вказане рішення суду перебуває на стадії активного та результативного виконання.

8.63. Акт державного виконавця від 29.05.2026 підтверджує наявність подальшої взаємодії між усіма учасниками виконавчого провадження, узгодження порядку проведення наступних виконавчих дій та продовження процесу передачі майна, що виключає обставини, які б істотно ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим (частина 3 статті 331 ГПК України).

8.64. Так, стягувач доводить, що невиконання самостійно ПАТ АБ "Південний" рішення суду від 27.02.2024 про вилучення обладнання протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто до 20.04.2026 включно) є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України.

8.65. Однак, застосування даної норми неможливе без врахування усіх обставин виконання рішення.

8.66. Господарськими судами за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, під час розгляду відповідної заяви, враховуючи фактичні обставини щодо виконання рішення у даній справі, норми законодавства не встановлено обставин, які свідчать про те, що ПАТ АБ "Південний" чинить перешкоди у виконанні рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) або що існують обставини що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.

8.67. Зміна способу виконання судового рішення є допоміжним процесуальним інструментом, який застосовується судом виключно у разі наявності об`єктивних перешкод, що роблять подальше виконання неможливим.

8.68. Оскільки Акт від 29.05.2026 доводить наявність активного процесу передачі майна в натурі, правові підстави для застосування приписів частини 3 статті 331 ГПК України відсутні.

8.69. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що трансформація зобов`язання з застосування наслідків недійсності правочину шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" обладнання згідно з переліком на "стягнення коштів" - це крайній захід.

8.69.1. Натомість стягувач фактично намагається використати формальний сплив строку для заміни реального процесу отримання обладнання на одномоментне стягнення коштів, що суперечить принципу добросовісності та верховенства права (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

8.69.2. Тобто, стягувач фактично ототожнює сплив 2-місячного строку із наявністю безумовних підстав для зміни способу виконання судового рішення.

8.69.3. Водночас такий підхід не відповідає змісту статті 331 ГПК України.

8.70. Також слід зазначити, що посилання стягувача виключно на формальний критерій спливу строку фактично спрямоване не на забезпечення виконання рішення суду, а на отримання більш вигідного та швидшого для стягувача результату у вигляді грошового стягнення замість одержання майна в натурі.

8.71. Разом з тим, господарськими судами враховується, що обладнання, визначене у переліку до Договору купівлі-продажу від 16.04.2018, є заставним майном у справі про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" та становить предмет забезпечення вимог забезпеченого кредитора ПАТ АБ "Південний".

8.71.1. В даному випадку, першочергового значення набуває саме питання збереження та фактичного повернення до ліквідаційної маси конкретного майна, а не його заміна умовним грошовим еквівалентом. З огляду на специфіку процедури банкрутства стягувача та статус спірного майна як предмета застави, пріоритет має бути наданий саме фактичному поверненню майна до ліквідаційної маси ТОВ "МІЛК ВОРД", а не його заміні на грошовий еквівалент, якщо відсутні належно доведені обставини, які об`єктивно унеможливлюють таке повернення.

8.72. За наведених обставин, заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) не підлягає до задоволення.

8.73. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.74. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.75. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.76. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.77. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.78. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.79. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.80. Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотань Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про призначення у справі експертиз та відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) є даному випадку обґрунтованим та правомірним.

8.81. Ухвала Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі № 918/99/19(918/246/22) постановлена судом з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.82. Скаржник (апелянт) не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.83. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" не спростовують висновку суду першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.84. За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі №918/99/19(918/246/22) в оскаржуваній частині - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2026 у справі № 918/99/19(918/246/22), апелянт сплатив судовий збір у розмірі 4542,00 грн. згідно платіжної інструкції від 30.06.2026.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" від 29.06.26р. в частині зміни способу виконання рішення залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18 червня 2026 року у справі №918/99/19(918/246/22) в частині зміни способу виконання рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу №918/99/19(918/246/22) повернути Господарському суду Рівненської області.

Повна постанова складена "11" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.