Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №910/10940/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Справа№910/10940/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026

у справі №910/10940/25 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілкон Груп»

про стягнення 81 717, 57 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/10940/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілкон Груп» (далі-відповідач) про стягнення коштів у розмірі 81 717,57 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.02.2026 у справі №910/10940/25 у задоволенні позову відмовив повністю.

23.02.2026 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з позивача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

25.02.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач просив зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги відповідача до розміру, співмірного із розміром витрат на правничу допомогу, зазначених позивачем у позові (9 000,00 грн) та з огляду на їх співмірність із ціною позову (81 717,00 грн).

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 26.03.2026 у справі №910/10940/25 стягнув з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілкон Груп» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції вважав необґрунтованими заявлені відповідачем витрати у визначеному розмірі, оскільки дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, предметом позову Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищував ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування свідчили про її незначну складність.

Співставляючи вартість наданих адвокатом юридичних послуг зі складністю даної справою та обсягом наданих адвокатом послуг, суд прийшов до висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 35 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі та її складності.

Такі витрати, як ознайомлення з матеріалами справи №910/10940/25 за висновком суду першої інстанції входять до складу послуг зі складання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а окреме виділення послуги з ознайомлення з матеріалами справи №910/10940/25 спрямоване на завищення вартості послуг, що не є обґрунтованим.

Щодо вартості послуг участі представника в засіданнях, суд зазначив, що адвокат Скрипчук Микита Євгенович брав участь у судових засіданнях 14.10.2025, 04.11.2025, 15.01.2026, 05.02.2026, 19.02.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Тобто адвокат не витрачав час для прибуття в судове засідання, в той час як засідання в даній справі тривали в середньому 30 хв. (крім засідання 15.01.2026, яке тривало близько 2 хв.).

Здійснюючи розподіл понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілкон Груп» судових витрат на оплату послуг з участі представника у засіданнях, в яких представник брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з огляду на незначну складність даної справи, суд вважав за необхідне зменшити розмір витрат на оплату послуги з участі представника у судових засіданнях до 15 000,00 грн (3 000,00 грн за участь в одному засіданні).

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених відповідачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд вважав обґрунтованим розмір витрат у сумі 25 000,00 грн, які підлягають розподілу у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 16.04.2026 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25; у задоволенні витрат у заявленому розмірі зменшивши їх розмір пропорційно сумі витрат на правничу допомогу сторони позивача.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на зміст процесуальних документів, складених представником відповідача. Позивач вказує, що вони не містять жодних доданих доказів, окрім заперечень на позов, викладених у відзиві та заперечень на відповіді на відзив, а участь в усіх 5-ти судових засіданнях відбувалася виключно в режимі відеоконференції і не потребувала часу на прибуття/ вибуття до суду.

В той же час, попередньо зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу сторони позивача, була зазначена у позові і складала 9000,00 грн, при цьому до позову додавався значний обсяг письмових (документальних) доказів і в процесі слухання справи було двічі подано додаткові докази для обгрунтування пояснень на вимогу суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 апеляційну скаргу риватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.04.2026 задовольнив клопотання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» та поновив строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25. Зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/10940/25. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 суддю Північного апеляційного господарського суду Кропивну Л.В. тимчасово відсторонено.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Євсіков О.О., Сулім В.В.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.06.2026 у справі №910/10940/25 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Євсіков О.О., Сулім В.В. Призначив до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе відповідач - 20 000,00 грн, зазначивши, що докази понесених витрат на професійну допомогу будуть надані суду у поряду та строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі за текстом - Закон №5076-VI).

Судом встановлено, що 22.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілкон Груп» (Клієнт) та Адвокатом Скрипчук Микитою Євгеновичем (Виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги №2209/25 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта в межах справи №910/10940/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до клієнта про стягнення коштів у розмірі 81 717,57 гривень в Господарському суді міста Києва, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Згідно пункту 4.1. Договору порядок і вартість послуг виконавця, що надаються в рамках реалізації цього Договору передбачений в окремому додатку.

Відповідно до п. 1 Порядку оплати та розмір гонорару адвоката, розмір гонорару адвоката за правову допомогу за Договором є наступним: ознайомлення з наявними матеріалами справи та їх аналіз, допомога в написанні відзиву по справі №910/10940/25, заперечень на відповідь на відзив (у разі необхідності) та інших процесуальних документів в межах визначеної справи - 15 000,00 грн; участь у судовому засіданні - 4 000,00 грн.

20.02.2026 між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого на підставі Договору про надання правової допомоги №2209/25 від 22.09.2025 адвокатом Скрипчуком М.Є. було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ілкон Груп» послуги загальною вартістю 35 000,00 грн, а саме:

1) 22.09.2025 - ознайомлення з матеріалами справи №910/10940/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілкон Груп»;

2) 25.09.2026 - складання відзиву на позовну заяву у справі №910/10940/25;

3) 03.10.2025 - складання заперечення на відповідь на відзив у справі №910/10940/25 (загальна вартість послуг зазначених у пунктах 1-3 - 15 000,00 грн);

4) 14.10.2025, 04.11.2025, 15.01.2026, 05.02.2026, 19.02.2026 - судові засідання по справі №910/10940/25 (загальною вартістю 20 000,00 грн).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 916/1951/25 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У випадку встановленого фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Враховуючи предмет спору та суть спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу на суму 35 000 грн є неспівмірним із ціною позову на суму 81 717,00 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Адвокатом підготовлено та подано відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив. Вказані послуги, за висновком суду апеляційної інстанції, є реальними та необхідними в межах розгляду даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву надав оцінку доказам поданим позивачем до позовної заяви, навів всі заперечення щодо долучених позивачем доказів, а також належним чином обґрунтував свою позицію, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, представником відповідача докладено багато зусиль та достатню кількість часу для підготовки відзиву та заперечень на відповідь на відзив.

Послуги адвоката з написання відзиву на позовну заяву та заперечень, які за висновком суду першої інстанції оцінено в 10 000, 00 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується наданими відповідачем до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу доказами та доказами виконання процесуальних дій, що підтверджується матеріалами даної справи.

Щодо заперечень позивача про визначену судом першої інстанції вартість участі в одному судовому засіданні у розмірі 3 000, 00 грн, слід зазначити наступне.

За висновком викладеному у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21, заявлення до стягнення витрат на участь адвоката у судовому засіданні, колегія суддів визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача та наведеними судом першої інстанції обставинами, що судові засідання відбувались в режимі відео конференції та представнику відповідача не потрібно було витрачати час на дорогу до суду для участі в судових засіданнях та у зворотному напрямку.

Водночас, ці доводи були враховані судом першої інстанції та зменшено заявлений до стягнення з позивача розмір витрат понесених відповідачем на правничу допомогу, а саме за участь у судових засіданнях, який за умовами Порядку оплати та розміру гонорару адвоката до Договору про надання правової допомоги (додаток №1) становить 4 000, 00 грн за участь в одному судовому засіданні. Оскільки саме такий розмір визначений сторонами за участь в судовому засіданні на переконання суду апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно зменшено заявлений розмір витрат за участь в одному судовому засіданні до 3 000, 00 грн з урахуванням того, що адвокату не потрібно було витрачати час на дорогу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що визначений судом першої інстанції розмір гонорару адвоката є розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих правничих послуг, часом, витраченим на їх надання, а також відповідає ринковому рівню вартості аналогічних адвокатських послуг в даному регіоні.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 25 000, 00 грн. Доказів того, що погоджений сторонами гонорар є завищеним або не відповідає звичайним ринковим цінам на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідача до співмірного із розміром витрат на правничу допомогу, зазначених позивачем у позові до 9 000,00 грн судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки при поданні позову та відзиву на позов сторони не могли передбачити, що з урахуванням доводів сторін, враховуючи зміст їх заяв по суті спору, та з метою забезпечення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства у даній справі суд першої інстанції дійде висновку за необхідне призначити у ній судові засідання, що, в свою чергу, призведе до понесення додаткових витрат на правничу допомогу, в тому числі і участь в судових засіданнях.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за фактично надані послуги (написання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив та за участь у п`яти судових засіданнях в режимі відеоконференції).

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору, у такому випадку, не здійснюється.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25 залишити без змін.

3. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі №910/10940/25.

4. Матеріали справи №910/10940/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

В.В. Сулім