Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №916/2271/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2271/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026)

в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2026

по справі №916/2271/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп»

про зобов`язання вчинити певні дії,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»

про стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп», в якому позивач просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» забрати повітродувку HDSR-250 в кількості 1 штука вартістю 648450,00 грн. з ПДВ, за договором поставки №ИЦ-1916 від 28.04.2020, у Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2271/25; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.07.2025 о 12:00.

02.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом за вх.№2656/25 до Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» про стягнення 816180,45 грн., з яких: 648450 грн. основного боргу, 109980,04 грн. пені, 11719,28 грн. 3% річних та 46031,13 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2026 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» за первісним позовом - задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» забрати повітродувку HDSR-250 в кількості 1 штука вартістю 648450,00 грн. з ПДВ, за договором поставки №ИЦ-1916 від 28.04.2020, у Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» на користь Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» 2 422,40 грн. судового збору; у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» за зустрічним позовом - відмовлено.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2026 по справі №916/2271/25.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 вирішено:

«Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2026 по справі №916/2271/25 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2026 по справі №916/2271/25 скасувати.

Прийняти нове рішення, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» за первісним позовом.

2.Витрати по сплаті судового збору за подачу первісного позову покласти на Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат».

3.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» за зустрічним позовом задовольнити частково.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, код ЄДРПОУ 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, код ЄДРПОУ 36343856) грошові кошти у сумі 761 190,43 грн, а саме 648 450,00 грн основного боргу, 54 990,02 грн пені, 11 719,28 грн 3% річних та 46 031,13 грн інфляційних втрат.

5.У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» за зустрічним позовом відмовити.

6.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, код ЄДРПОУ 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, код ЄДРПОУ 36343856) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 9 794,16 грн.»

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, код ЄДРПОУ 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, код ЄДРПОУ 36343856) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 18 324,84 грн.»

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25. В даній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 вирішено розглянути у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; встановлено учасникам справи строк для подання заперечень на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 до 17.07.2026.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Позивач за первісним позовом вказав, що надані апелянтом документи не містять зазначення затрачених адвокатом годин на складення апеляційної скарги та інших процесуальних документів у справі.

Позивач за первісним позовом зазначив, що неспівмірною є сума 100 000,00 грн зі складністю справи (яка не є складною) та ціною позову, оскільки становить більш 15 відсотків ціни позову.

Позивач за первісним позовом також зазначив, що така витрата за професійну правничу допомогу, як гонорар успіху, відсутня у ст.126 ГПК України.

Крім того, позивач за первісним позовом послався на те, що правова позиція апелянта була фактично сформована під час розгляду справи у суді першої інстанції.

З огляду на викладене вище, позивач за первісним позовом просить зменшити судові витрати до 10 000 грн

Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Таким чином, беручи до уваги те, що за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 судом апеляційної інстанції вирішуватиметься лише питання розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 08.07.2026, якою вирішено здійснювати розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 02.06.2026, відповідачем – 02.06.2026.

Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в письмовому провадженні без виклику сторін.

Мотивувальна частина.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Першою заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» по суті справи була апеляційна скарга, в якій було вказано, що орієнтована сума судових витрат за договором про надання правової допомоги орієнтовно складає 60 000,00 грн та остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде наданий суду в законодавчо визначений строк після прийняття рішення по суті апеляційної скарги.

Таким чином, ТОВ «Бітіес-Груп» виконало обов`язок з надання попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У даному випадку, вперше заява про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу була зроблена в апеляційній скарзі.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 була подана 07.07.2026, тобто протягом 5 днів з дня ухвалення постанови від 02.07.2026.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» надало:

1) Договір про надання правової допомоги від 06.04.2026, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» (Клієнт) та адвокатом Даюк О.В. (Адвокат).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), що зокрема передбачає:

- надання усних та письмових консультацій, складання висновків і довідок;

- узагальнення та аналіз судових та інших справ, учасником яких є Клієнт, результату розгляду претензій;

- представництво інтересів Клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами, у будь-яких установах, організаціях, підприємствах України незалежно від форми власності та галузевої належності, в тому числі в органах державної фіскальної служби, в органах нотаріату, органах місцевого самоврядування, землевпорядних організаціях, тощо;

- представництво інтересів Клієнта та ведення справ від імені Клієнта у всіх судових органах усіх інстанцій судової системи України, з усіма правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі, власнику майна;

-представництво інтересів Клієнта у правоохоронних органах, зокрема органах внутрішніх справ, служби безпеки, органах прокуратури, Державного бюро розслідувань, ТЦК та СП, антикорупційних органах, органах національної поліції, органах досудового розслідування, дізнання тощо, у кримінальних провадженнях, де він є свідком, або потерпілим, а також по підозрі та обвинуваченню Клієнта у скоєнні злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, з усіма правами захисника у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів Клієнта у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення України;

- інші юридичні послуги, які будуть погоджені Сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору, у випадку необхiдностi отримання послуг Клiєнт повiдомляє Адвоката про перелiк необхiдних послуг, бажаний тepмін їх надання, а також надає вci необхiднi документи та iнформацiю стосовно цих послуг.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Адвокат надає послуги, передбаченi даним Договором, на ocнoвi наданого Клiєнтом письмового або усного звернення (замовлення) у визначений Клiєнтом строк, який, погоджується Адвокатом. В разi необхiдностi в письмовому замовленнi Сторони можуть погодити не тiльки строк надання послуг, а i визначити додатковi умови надання послуг, iнший розмiр та порядок їx оплати нiж передбачено цим, Договором, тощо. В такому разi, Сторони керуються умовами замовлення, що оформлюсться додатком до цього Договору i є його невiд`ємною частиною.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за надані послуги Клієнт сплачує Адвокату погоджену винагороду.

Відповідно до п. 5.2. Договору, в разі попереднього погодження Сторонами письмового замовлення відповідно до п. 4.2. Договору, вартість послуг розраховується відповідно до такого замовлення.

2) Додаткову угоду №1 від 06.04.2026 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 06.04.2026.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1, вартість послуг Адвоката, в рамках розгляду справи №916/2271/25 в Південно-західному апеляційному господарському суді складає 50 000,00 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди 2 встановлено, що у разі отримання позитивного рішення для Клієнта (скасування рішення суду першої інстанції по вказаній справі) Адвокату підлягає оплаті гонорар «успіху» в розмірі 50 000,00 грн.

3) Акт приймання –передачі наданих послуг №1 від 06.07.2026 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 06.04.2026.

Відповідно до п. 1 Акту, в рамках розгляду справи №916/2271/25 в Південно-західному апеляційному господарському суді Адвокат надав Клієнту, а Клієнт прийняв наступні послуги:

- підготовка та подання апеляційної скарги;

- участь в судових засіданнях.

Відповідно до п. 2 Акту сторони погодили, що вартість наданих послуг складає 50 000,00 грн. Сторони погодили, також підлягає оплаті гонорар «успіху» Адвоката в розмірі 50 000,00 грн. Клієнтом прийнято надані Адвокатом послуги на загальну суму 100 000,00 грн.

Пунктом 3 Акту передбачено, що Клієнт підтверджує, що Адвокатом надані послуги якісно та в повному обсязі. Клієнт не має до Адвоката жодних претензій щодо наданих Адвокатом послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі Адвокат не матиме жодних претензій до Клієнта.

Відповідно до п. 4 Акту Сторони погодили, що Клієнт має право здійснити оплату наданих йому послуг з правової допомоги Адвоката по справі №916/2271/25 протягом 60 днів з моменту підписання даного акту приймання-передачі.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як було зазначено вище, першою заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» по суті справи була апеляційна скарга, в якій було вказано, що орієнтована сума судових витрат за договором про надання правової допомоги орієнтовно складає 60 000,00 грн.

Дана апеляційна скарга була подана до Південно-західного апеляційного господарського суду 06.04.2026. До апеляційної скарги був доданий ордер серія АІ №2170893 від 06.04.2026 відповідно до якого, адвокат Даюк О.В. здійснює представництво інтересів ТОВ «Бітіес-Груп» у Південно-західному апеляційному господарському суді на підставі Договору про надання правової допомоги №б/н від 06.04.2026.

На переконання колегії суддів, станом на момент подання апеляційної скарги вже були укладені і Договір про надання правової допомоги №б/н від 06.04.2026, і Додаткова угода №1 від 06.04.2026 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 06.04.2026.

Тобто на момент подання апеляційної скарги, ТОВ «Бітіес-Груп» було відомо, що сума витрат на професійну правничу допомогу, які воно планує понести під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, складає 100 000,00 грн, а саме 50 000,00 грн – безпосередня вартість послуг та 50 000,00 грн – гонорар «успіху».

Тобто, подаючи апеляційну скаргу та наводячи попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, апелянт був обізнаний про погоджену сторонами договору вартість послуг з правової допомоги, але зазначив значно меншу суму у попередньому розрахунку.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В той же час, апелянт звертаючись з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не обґрунтував у зв`язку з чим сума витрат на професійну правничу допомогу, яку він просить стягнути, на 40 000,00 грн перевищує суму попереднього розрахунку витрат.

Щодо вимоги про стягнення гонорару «успіху», колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказаний вид гонорару не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг та, відповідно, не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Таким чином, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 та у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.01.2026 у справі №642/716/22.

Така винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як гонорар успіху за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою у розумінні статті 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Тобто, гонорар успіху не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Виходячи з наведеного, зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, колегія суддів вважає, що «гонорар успіху» не був необхідним в межах розгляду наведеної справи та виходячи з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, врахувавши реальність та необхідність понесених апелянтом витрат на правничу допомогу, у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» судових витрат в частині «гонорару успіху» слід відмовити.

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1, вартість послуг Адвоката, в рамках розгляду справи №916/2271/25 в Південно-західному апеляційному господарському суді складає 50 000,00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між ТОВ «Бітіес-Груп» та адвокатом у договорі про надання правової допомоги означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу – конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Щодо критеріїв оцінки розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» на надання адвокатським об`єднанням послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ «Бітіес-Груп» на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.

Південно-західний апеляційний господарський суд при частковій відмові у стягненні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд зауважує увагу на тому, що заявник хоча і посилається на погодження фіксованої суми винагороди адвоката за надані послуги у суді апеляційної інстанції, втім, на переконання колегії суддів, наданий стороною перелік виконаних робіт представником ТОВ «Бітіес-Груп» підлягає оцінці на предмет дотримання критеріїв їх співмірності та обґрунтованості.

Проаналізувавши опис наданих ТОВ «Бітіес-Груп» адвокатом послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом ТОВ «Бітіес-Груп» роботи (наданих послуг) в суді апеляційної інстанції на загальну суму 50 000 грн не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт та ступеню складності справи.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся за два судових засідання загальною тривалістю менше однієї години.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція ТОВ «Бітіес-Груп» була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.

Колегія суддів зазначає, що із заяв по суті в суді апеляційної інстанції було подано два документи – апеляційну скаргу та письмові пояснення.

Аналізуючи надані адвокатом відповідача послуги, колегія суддів зазначає, що фактично послуги у суді апеляційної інстанції полягають у складанні апеляційної скарги, складанні письмових пояснень та участі в двох судових засіданнях.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сам по собі акт наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Отже, за встановлених обставин та норм права, керуючись такими критеріями, як складність справи, а також розумну необхідність судових витрат для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу колегія вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн, є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому ТОВ «Бітіес-Груп» розмірі не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. В той же час, відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право ТОВ «Бітіес-Груп» на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 слід задовольнити частково, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» судові витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн, у задоволенні решти заяви – відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, код ЄДРПОУ 00278818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, код ЄДРПОУ 36343856) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 15 000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіес-Груп» про ухвалення додаткового рішення (вх.2811/26 від 07.07.2026) по справі №916/2271/25 відмовити.

Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Додаткову постанову складено та підписано 11.08.2026 у зв`язку з перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. у відпустці у період з 13.07.2026 по 07.08.2026.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран