Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №916/3033/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3033/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса, повне рішення складено 15.05.2026)

у справі №916/3033/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Ювілейнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області

про стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Ювілейнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області про стягнення основного боргу у розмірі 90231,91 грн, пені у розмірі 20279,40 грн, 3% річних у розмірі 5642,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 18735,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 в частині своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого з лютого 2022 року по квітень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3033/24 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Ювілейнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість у розмірі 37029,20 грн, пеню у розмірі 7821,78 грн, 3% річних у розмірі 2363,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 8293,24 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ з 01.02.2022 по 23.02.2022, що зумовлює наявність підстав для стягнення з відповідача боргу за вказаний період, а також пені, 3% річних та збитків від інфляції, водночас судом встановлено, що після 24.02.2022 та у березні-квітні місяцях 2022 Олешківська міська територіальна громада знаходилась під тимчасовою окупацією, що є загальновідомим фактом, а тому в силу приписів статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у відповідний період існувала заборона передачі природного газу відповідачу, що виключає можливість стягнення з останнього основного боргу разом з компенсаційними нарахуваннями та штрафними санкціями за зобов`язаннями за 24-28 лютого 2022 року та березень-квітень 2022 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову у повному обсязі.

Зокрема, скаржник наголосив на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин у березні 2022 року чинна редакція Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не передбачала поширення заборони на переміщення товарів (робіт, послуг) на територію Херсонської області, а зазначені обмеження стосувалися виключно території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, натомість відповідні положення були змінені лише з 20.03.2022, однак навіть після внесення цих змін застосування заборони щодо інших тимчасово окупованих територій можливе виключно за наявності окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення було відсутнє. Крім того, за твердженням апелянта, місцевий господарський суд безпідставно не врахував обов`язків самого відповідача, як споживача, визначених Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, щодо самостійного обмеження або припинення споживання природного газу у разі неможливості його подальшого використання, а також технічну неможливість одномоментного припинення постачання газу постачальником – позивачем.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 03.06.2026 за вх.№2247/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/3033/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3033/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

09.06.2026 матеріали справи №916/3033/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/3033/24.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 134889,85 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою суду від 15.06.2026 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також вказаною ухвалою суду від 15.06.2026 встановлено відповідачу строк до 06.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

17.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшло клопотання (вх.№2973/26 від 17.07.2026), в якому заявник просив на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України зупинити провадження у справі №916/3033/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/3166/25.

Клопотання мотивоване тим, що в основу оскаржуваного рішення судом першої інстанції було покладено правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23. Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 25.06.2026 справу №908/3166/25 разом з касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, станом на дату постановлення цієї ухвали існує різна судова практика, сформована Верховним Судом, щодо застосування статей 3, 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», моменту визначення території тимчасово окупованою та моменту застосування обмежень, визначених положеннями Закону.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Верховний Суд ухвалою від 25.06.2026 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №908/3166/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії - відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення коштів в розмірі 17004569,89 грн.

Підставою передачі справи №908/3166/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність відступити від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 29.04.2025 у справі №620/5134/24, а також наявність виключної правової проблеми щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», статті 625 Цивільного кодексу України, у системному зв`язку із статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 41 Конституції України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Водночас Південно-західним апеляційним господарським судом встановлено, що 22.07.2026 Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повернення справи №908/3166/25 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії. Вказана ухвала зареєстрована в Єдиному державному реєстрі судових рішень із забезпеченням надання загального доступу 28.07.2026.

У зв`язку з наведеним, відсутні підстави для зупинення провадження у справі №916/3033/24, з огляду на що у задоволенні клопотання скаржника про зупинення провадження у справі слід відмовити.

Комунальне некомерційне підприємство «Ювілейнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне

Фактичні обставини справи

09.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальником) та Комунальним некомерційним підприємством «Ювілейнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області (споживачем) укладено договір постачання природного газу №20-1271/21-БО-Т (далі – договір №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

У пункті 2.1. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 25,15 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: у грудні 2021 року – 3,3 тис. куб.м; у січні 2022 року – 3 тис. куб.м; у лютому 2022 року – 4,3 тис. куб.м; у березні 2022 року – 4,2 тис. куб.м; у квітні 2022 року – 1,35 тис. куб.м; у жовтні 2022 року – 2,6 тис. куб.м; у листопаді 2022 року – 3,1 тис. куб.м; у грудні 2022 року – 3,3 тис. куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (пункт 2.1.1. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021).

Пунктом 2.2. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 визначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1. цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

За умовами пункту 2.4. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформлений відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

В силу пункту 3.5. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1. пункту 3.5. договору). На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (підпункт 3.5.2. пункту 3.5. договору). Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (підпункт 3.5.3. пункту 3.5. договору). У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (підпункт 3.5.4. пункту 3.5. договору).

У пункті 4.1. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 сторони погодили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ – 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 346944,17 грн, крім того ПДВ 102083 грн, разом з ПДВ – 69388,83 грн (пункт 4.3. договору №20-1132/21-БО-Т від 12.11.2021).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (пункт 5.1. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021).

Пунктом 7.1. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

За пунктом 7.2. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 11.3. договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п`ять років.

У розділі 13 договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 (включно), а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

На виконання договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у період з грудня 2021 року по квітень 2022 року надало Комунальному некомерційному підприємству «Ювілейнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області для підписання акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 214 493,07 грн, а саме:

-акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 56092,38 грн, обсяг споживання – 3,38845 тис.куб.м;

-акт приймання-передачі природного газу за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 68128,62 грн, обсяг споживання – 4,11554 тис.куб.м;

-акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 45079,02 грн, обсяг споживання – 2,72315 тис.куб.м;

-акт приймання-передачі природного газу за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 44627,41 грн, обсяг споживання – 2,69587 тис.куб.м;

-акт приймання-передачі природного газу за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 565,64 грн, обсяг споживання – 0,03420 тис.куб.м.

Разом з тим, коригуючого акту приймання-передачі природного газу за березень 2022 року від 25.04.2022 вбачається, що скориговано вартість поставленого у березні 2022 року газу в сторону зменшення вартості на 40,16 грн, з огляду на що вартість спожитого відповідачем газу в березні 2022 року становить 44587,25 грн, а загальна вартість за вказаний період – 214452,91 грн.

Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані лише зі сторони постачальника та скріплені його печаткою. При цьому позивачем до матеріалів справи додано роздруківки із електронної пошти щодо виконання приписів підпункту 3.5.2. пункту 3.5. договору, а саме: направлення засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача, яка зазначена в розділі 14 договору, актів приймання-передачі природного газу за вказаний період постачання природного газу.

Листом від 26.02.2024 №ТОВВИХ-24-2874 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, зокрема, інформацію щодо споживача з ЕІС – 56XS000168МА200X: обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS000168МА200X за період з 19.12.2021 по 30.04.2022 та внесений в алокацію постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС – код 56X930000010610X) становить: з 19.12.2021 по 31.12.2021 – 3388,45 куб.м; з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 4115,54 куб.м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 2723,15 куб.м; з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 2695,87 куб.м; з 01.04.2022 по 30.04.2022 – 34,20 куб.м.

Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 09.12.2021 до 31.07.2023, відповідач здійснив оплату за договором у загальній сумі 124221 грн, а саме: 29.12.2021 – 54628,19 грн та 14.02.2022 – 69592,81 грн.

Відтак, несплаченим залишився поставлений у лютому – квітні 2022 року природний газ у розмірі 90231,91 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 90231,91 грн, пені у розмірі 20279,40 грн, 3% річних у розмірі 5642,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 18735,57 грн, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у лютому-квітні 2022 року на виконання укладеного між сторонами договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021.

Позиція суду апеляційної інстанції

Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України «Про ринок природного газу».

За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються, зокрема, договором постачання природного газу.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 є договором постачання природного газу, який згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами та, відповідно, виступає підставою для виникнення у сторін господарського зобов`язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

В силу частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Обсяги поставленого відповідачу у період з грудня 2021 року по квітень 2022 року природного газу відображені у листі від 08.02.2024 №ТОВВИХ-24-2874 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та в актах приймання-передачі природного газу за відповідні періоди на загальну суму 214452,91 грн, складених на виконання договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 та не підписаних зі сторони відповідача.

Водночас відповідно до інформації про надходження коштів у період з 09.12.2021 до 31.07.2023 відповідач здійснив оплату за договором у загальній сумі 124221 грн, а саме: 29.12.2021 – 54 628,19 грн та 14.02.2022 – 69592,81 грн.

Отже, відповідач не розрахувався за природний газ, поставлений у лютому – квітні 2022 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаний період у загальному розмірі 90231,91 грн.

Місцевим господарським судом самостійно здійснено розрахунок заборгованості за спожитий газ у період з 01.02.2022 по 23.02.2022 та встановлено, що заборгованість відповідача за вказаний період становить 37029,20 грн.

Також судом першої інстанції здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням заборгованості у сумі 37029,20 грн за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, у зв`язку із чим встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 7821,78 грн, 3% річних у розмірі 2363,53 грн та інфляційні втрати у розмірі 8293,24 грн.

Оскільки жодних доводів стосовно правомірності та неправильності проведених розрахунків основного боргу за вказаний період, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в цій частині не переглядається.

Стосовно ж зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого на підставі договору №20-1271/21-БО-Т від 09.12.2021 з 24.02.2022 по квітень 2022 року, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляду справи №908/1162/23 досліджувала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (№1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, зокрема, виснувала, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану» №2764-ІХ від 16.11.2022 частину третю статті 1 вказаного Закону №1207-VII було викладено у редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Чинна редакція цієї норми (відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З 07.05.2022 ні пункт 7 частини першої статті 11, ні пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України – РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» №2217-ІХ від 21.04.2022, правовий статус тимчасово окупованої території РФ у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Відтак об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову у задоволенні позову, зазначила про те, що підставою для такої відмови, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі енергоносіїв відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у відповідному судовому провадженні.

Колегія суддів в силу положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовим критерієм.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у даний період часу місцезнаходженням відповідача вказано наступну адресу: 75126, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Ювілейне, вул. Молодіжна, буд. 18.

Крім того, у заяві-приєднання до умов договору розподілу природного газу №10-25446Б (для споживача, що не є побутовим) зазначені об`єкти споживача та їх розташування:

-лікарська амбулаторія, с. Ювілейне (75100, с. Ювілейне, вул. Молодіжна, буд. 18);

-лікарська амбулаторія, смт. Маячка (75100, смт. Нова Маячка, вул. Пирогова, буд. 63).

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України №309 від 22.12.2022 Олешківська міська територіальна громада є тимчасово окупованою з 24.02.2022 та по теперішній час.

Згідно зі статтею 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Отже, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію після 24 лютого та у березні – квітні 2022 року.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховується, що строк оплати за зобов`язаннями після 24 лютого та березня-квітня 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації Олешківської міської територіальної громади, яка є місцем розташування відповідача. Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого у вказаний період, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання відповідачем вказаних грошових зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін.

Фактична сплата основного боргу після відновлення можливості здійснення платежів свідчить про визнання зобов`язання та добросовісність поведінки боржника. Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов`язання було об`єктивно унеможливлене.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Апеляційний суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства – справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Ювілейнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 53202,71 грн основного боргу за зобов`язаннями 24-28 лютого 2022 та березня - квітня 2022 року, а також 3% річних у сумі 3279,44 грн, пені у сумі 12457,62 грн та інфляційних втрат у сумі 10442,33 грн, нарахованих за відповідними зобов`язаннями.

Висновки суду апеляційної інстанції

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 14.05.2026 у справі №916/3033/24 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2026 у справі №916/3033/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 12.08.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран