Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №926/1001/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/1001/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Орищин Г.В.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи розглянув апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", №926/1001/26 від 26.05.2026,

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026, суддя Швець М.В., м. Чернівці, повний текст рішення складено 08.05.2026

у справі № 926/1001/26

за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури

в інтересах держави в особі

1) Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області

2) Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 71 251,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 71 251,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій відповідачу території, що встановлено в межах кримінального провадження.

Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами незаконного вирубування п`яти дерев породи "Черешня", "Дуб", "Сосна" у кварталі 31, виділ 1,2 Буденецького лісництва філії "Чернівецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 71 251,01 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 71 251,01 грн.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Чернівецької обласної прокуратури судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що внаслідок незаконного вирубування дерев невстановленими особами на території Буденецького лісництва державі завдано шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, розміром 71 251,01 грн., що підтверджено висновком судової інженерно-екологічної експертизи.

Покладаючи відповідальність на відповідача, суд врахував, що філія «Чернівецьке лісове господарство» припинена, а її права та обов`язки перейшли до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс». Оскільки філія не є юридичною особою, обов`язок щодо відшкодування шкоди покладається на юридичну особу, яка є її правонаступником.

Крім того, суд виходив із положень цивільного та природоохоронного законодавства про деліктну відповідальність, зазначивши, що її необхідними елементами є протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок та вина. Водночас у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, діє презумпція вини правопорушника, тому саме відповідач мав довести відсутність своєї вини, однак належних доказів суду не надав.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суд зазначає, що уповноважені органи — Сучевенська сільська рада та Державна екологічна інспекція Карпатського округу — не здійснили належного захисту інтересів держави, оскільки не звернувся до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди. Така бездіяльність відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України є підставою для вступу прокурора у справу. Прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави, встановив відсутність належних дій органів та дотримав передбаченої законом процедури звернення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

27.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", №926/1001/26 від 26.05.2026 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/1001/26.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, суд безпідставно визнав доведеними підстави для представництва прокурором інтересів держави, не надавши самостійної оцінки наявності бездіяльності уповноважених органів. На його думку, формального дотримання прокурором процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», недостатньо, оскільки прокурор не надав належних і допустимих доказів неналежного здійснення такими органами своїх повноважень та не вжив інших заходів, спрямованих на спонукання їх до захисту інтересів держави.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції без належного мотивування визнав допустимими матеріали кримінального провадження, не перевіривши доводів відповідача про те, що постанова прокурора про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не містила визначення конкретних відомостей, які дозволено розголошувати, була винесена поза межами наданих повноважень, а письмові докази, долучені прокурором до позову, не були належним чином засвідчені.

Також скаржник вважає помилковими висновки суду щодо належності та допустимості висновку судової інженерно-екологічної експертизи. На його думку, суд не дослідив доводи про те, що первинний розрахунок шкоди здійснювався неуповноваженими особами, експерт поклав в основу дослідження неперевірені вихідні дані, розрахунок шкоди в акті огляду та у висновку експерта суттєво відрізняється, а сам висновок не є достовірним доказом правильності визначення розміру шкоди, зокрема через невстановлення року вчинення незаконного вирубування.

У зв`язку з цим апелянт стверджує, що суд формально підійшов до оцінки єдиного доказу, який підтверджує розмір заявленої до стягнення шкоди.

16.06.2026 від позивача-2 – Державної екологічної інспекції Карпатського округу та 22.06.2026 від прокурора надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні просять апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 справу №926/1001/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Орищин Г.В..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №926/1001/26 від 26.05.2026 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/1001/26 залишено без руху, скаржнику рекомендовано усунути недоліки апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в розмірі 798, 72 грн. за подання апеляційної скарги та подання суду належних доказів доплати й зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 798, 72 грн.

08.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 38475 від 08.06.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №926/1001/26 від 26.05.2026 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/1001/26 та постановлено здійснювати розгляд справи №926/1001/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/1001/26 оскаржується відповідачем в повному обсязі.

Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про залишення її без задоволення з таких підстав

Предметом позову є стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 71 251,01 грн.

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем як постійним лісокористувачем обов`язків щодо охорони та збереження лісу, що призвело до незаконного вирубування дерев невстановленими особами та заподіяння державі шкоди у розмірі 71 251,01 грн.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 910 Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство» припинено шляхом реорганізації у формі приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є його правонаступником. Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 № 110 затверджено Положення про філію «Чернівецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

18.10.2024 наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №1842 припинено філію «Чернівецьке лісове господарство» шляхом її закриття. Відповідно до пункту 5 зазначеного наказу правонаступником отриманих від філії документів та бази даних визначено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Водночас зазначеним наказом передбачено передачу майна, активів, пасивів, документів та інших матеріальних цінностей філії «Чернівецьке лісове господарство» до філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси Українии» за передавальним актом, а також прийняття філією «Подільський лісовий офіс» відповідних активів та пасивів на облік.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» перебуває у стані припинення.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 20.10.2025 № 1693 затверджено Положення про філію «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке прийнято з урахуванням Статуту ДСГП «Ліси України» № 206 від 24.06.2025 та наказу ДСГП «Ліси України» № 267 від 26.09.2025 «Про перетворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належить державі та утворення комісії з перетворення підприємства» (далі – Положення).

Відповідно до пункту 1.1 Положення філія «Подільський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Згідно з пунктом 3.1 Положення філія не має статусу юридичної особи, діє від імені та в інтересах ДСГП «Ліси України» і здійснює делеговані підприємством функції відповідно до його мети, завдань та предмета діяльності.

Відповідно до пункту 3.2 Положення філія не підлягає державній реєстрації як юридична особа, а відомості про неї вносяться до реєстраційної справи ДСГП «Ліси України» та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з пунктом 3.3 Положення філія має окремий баланс, показники якого включаються до балансу та фінансової звітності ДСГП «Ліси України».

Таким чином, філія «Подільський лісовий офіс» не є самостійним суб`єктом права, а здійснює свою діяльність виключно від імені ДСГП «Ліси України», у зв`язку з чим права та обов`язки, пов`язані з її діяльністю, належать Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України», яке є правонаступником майна, прав та обов`язків філії «Чернівецьке лісове господарство».

Таким чином, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає покладенню на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс».

Судами встановлено, що Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262020003395 від 29.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев порід «Черешня» - 1 шт., «Дуб» - 3 шт та «Сосна»-1 шт. у кварталі 31, виділах 1, 2 Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України».

28 серпня 2023 року до ВП № 5 (смт Глибока) надійшло повідомлення від майстра Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» Карлечука Маріна Ілліча про те, що близько 15 год. 00 хв. під час обходу території № 4 кварталу 31 Буденецького лісництва на межі сіл Ропча та Верхні Петрівці ним виявлено незаконне вирубування п`яти дерев, а саме: одного дерева породи «Черешня», одного дерева породи «Сосна» та трьох дерев породи «Дуб», вчинену невстановленими особами.

Відповідно до акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.08.2023, складеного лісничим Буденецького лісництва, у кварталі 31, виділах 1, 2 Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено самовільну порубку п`яти дерев, а саме: у виділі 1 — одного дерева породи «Сосна» із діаметром пня 35 см та одного дерева породи «Черешня» із діаметром пня 28 см, у виділі 2 — трьох дерев породи «Дуб» із діаметрами пнів 46 см, 34 см та 28 см. Зазначеним актом та доданим до нього розрахунком попередньо визначено розмір шкоди, завданої незаконним вирубуванням лісу, у сумі 49 030,23 грн. Вказаний розрахунок проведено на підставі додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665,«Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Під час досудового розслідування слідчим відділення № 3 (смт. Глибока) слідчого відділу Чернівецького районного управління поліції ГУНП у Чернівецькій області 28.08.2023 проведено огляд місця події, за результатами якого складено відповідний протокол. У протоколі огляду місця події від 28.08.2023 зафіксовано, що об`єктом огляду є територія лісу, розташована в адміністративних межах села Верхні Петрівці Чернівецького району Чернівецької області, у четвертому обході кварталу 31 Буденецького лісництва. Під час огляду у виділі 1 на відстані близько двох метрів від дороги виявлено два зрубані дерева: породи «Черешня» із діаметром пня 28 см та породи «Сосна» із діаметром пня 35 см. Крім того, у виділі 2 на відстані близько 14 метрів виявлено три пні дерев породи «Дуб» із діаметрами пнів 46 см, 34 см та 28 см.

Постановою слідчого відділення № 3 (смт Глибока) слідчого відділу Чернівецького РУП ГУНП у Чернівецькій області від 23.04.2024 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експерта поставлено питання щодо визначення розміру екологічної шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок незаконного вирубування дерев порід «Черешня», «Дуб» та «Сосна» у кварталі 31, виділ 1,2 Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/126-24/4876-ФХЕД від 30.04.2024, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у межах кримінального провадження № 12023262020003395 від 29.08.2023 експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев порід «Черешня», «Дуб» та «Сосна» у кварталі 31, виділах 1, 2 Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», становить 71 251,01 грн.

Згідно з інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 16.01.2026 № 02/96-26 встановлено, що квартал 31, виділи 1, 2 Буденецького лісництва належать до території Сучевенської сільської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.

Постановою процесуального керівника — начальника Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури від 12.01.2026 Сучевенську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12023262020003395.

Покликаючись на наведені обставини, а також на те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство», а обов`язок щодо охорони лісів і забезпечення додержання вимог природоохоронного законодавства покладається на постійного лісокористувача, прокурор просив стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев, у розмірі 71 251,01 грн на користь Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як зазначено судами вище, 12.01.2026 Сучевенську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12023262020003395.

Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, направлено до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області запит № 52-114ВИХ-26 від 21.01.2026, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

26.01.2026 Сучевенська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області листом № 81 повідомила, що про наявність кримінального провадження стало відомо із запиту, сільська рада з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась та не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом, а також надала реквізити рахунку, на який необхідно стягувати шкоду.

25.02.2026 Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області звернулась до Сучевенської сільської ради з листом в якому повідомила про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позовної заяви про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

03.03.2026 Чернівецькою окружною прокуратурою Чернівецької області у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено до ДЕІ Карпатського округу лист № 52-354ВИХ-26, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та повноваження інспекції на звернення з позовом.

05.03.2026 ДЕІ Карпатського округу листом № 01-03/1012 надала прокуратурі відповідь згідно якої зазначила, що інспекція з позовною заявою про стягнення шкоди не зверталась, інформація щодо відшкодування шкоди інспекції не відома, а також інспекція не заперечує проти звернення прокуратури із зазначеним позовом.

06.03.2026 Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області звернулась до ДЕІ Карпатського округу з листом в якому повідомила про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позовної заяви про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Прокурором здійснено мониторинг Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відомостей порталу судової влади України, розміщених за посиланням https://court.gov.ua/fair/ встановлено, що Сучевенською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, ДЕІ Карпатського округу позовна заява про стягнення з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 71251,01грн до суду не подавалась.

Таким чином, Сучевенською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ДЕІ Карпатського округу не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема не подано до суду відповідну позовну заяву, що в свою чергу вказує на неналежний захист органом місцевого самоврядування та контролюючим органом порушених інтересів держави, тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави на звернення до суду із позовною заявою 12.03.2026.

Враховуючи наведене, Чернівецька окружна прокуратура звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та ДЕІ Карпатського округу належним чином обґрунтувала наявність у неї підстав для представництва інтересів держави у суді, вказала, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і надала розумний строк для звернення до суду, з часу надсилання повідомлення про факт порушення природоохоронного законодавства до моменту звернення до суду.

Доводи апелянта про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави є безпідставними. Прокурор до звернення до суду дотримався процедури, визначеної статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив компетентні органи про виявлене порушення та надав їм можливість самостійно звернутися до суду.

Водночас Сучевенська сільська рада та Державна екологічна інспекція Карпатського округу, будучи обізнаними про факт заподіяння шкоди, із позовами не звернулися, не заперечували проти здійснення представництва прокурором та фактично підтвердили відсутність наміру самостійно захищати інтереси держави. Саме така усвідомлена пасивна поведінка компетентних органів свідчить про їх бездіяльність і є достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду наведеної вище.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та дотримано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» і статті 53 ГПК України.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У цьому випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У цьому випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Обов`язок щодо збереження лісових насаджень передбачений також установчими документами ДСГП "Ліси України", а саме п.п.3.1. та 3.2. Статуту.

Статтею 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

За приписами частини 1, 3 статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.

У той же час, статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. “б” ч. 1 ст.164 ЗК України).

З огляду на це, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція ВСУ з постанови від 27.01.2015, справа №21-570а14).

Статтею 45 ЛК України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" прийнято рішення про утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Згідно з ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно Статуту ДСГП "Ліси України" (нова редакція, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.06.2025 №206, ДСГП "Ліси України" засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Пунктами 3.1, 3.2.2 вказаного Статуту передбачено, що Підприємство створено, зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів. Одним із основних завдань Підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно п. 4.11 Статуту, утворені підприємством філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них, затверджених Генеральним директором підприємства, та мають поточний рахунок, печатку та штампи із своїм найменуванням, вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій було зафіксовано незаконне вирубування лісових насаджень (а саме 5 дерев породи "Сосна","Черешня" та"Дуб") розташована в кварталі 31 виділах 1, 2 Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України».

Як вже встановлено судами вище, у подальшому філію «Чернівецьке лісове господарство» припинено шляхом її закриття, а відповідні права та обов`язки перейшли до ДСГП «Ліси України» в особі філії "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Отже, відповідач є постійним лісокористувачем ділянки лісу, а тому відповідальність за зобов`язання щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, у тому числі від незаконного вирубування та інших пошкоджень, покладаються на нього.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці рубки нарівні з лісокористувачами.

В цьому випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснювала філія «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», правонаступником якого на цей час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс".

Враховуючи, що територія лісу, на якій здійснено рубку належала до відповідальності ДСГП "Ліси України", саме ним неналежно виконано обов`язок відносно охорони дерев.

Факт незаконного вирубування лісу та наявність у ДСГП "Ліси України", обов`язків щодо його охорони (лісу), про що зазначено вище, свідчить про неналежне виконання останнім, як постійним лісокористувачем таких обов`язків. Неналежні/недостатні заходи щодо охорони лісу (свідченням чого є наявність зрубаних дерев) свідчать також і про бездіяльність відповідача (наявність вини), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконного вирубування.

За таких обставин, ДСГП "Ліси України" як постійним лісокористувачем та особою, що має здійснювати лісову охорону, на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечено охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, а тому саме відповідач, як правонаступник ДП "Бережанське лісове господарство", має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.

Щодо тверджень відповідача, що матеріали кримінального провадження не є належними доказами, що підтверджують обставини незаконної рубки.

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Тобто, слідчий та/або прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.03.2026 процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023262020003395 від 29.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України здійснює прокурор Волков Д.О. та Димчук І.І. При цьому, 12.01.2026 року начальником Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури Димчук І.І. надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, про що було винесено відповідну постанову.

Начальник Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури Димчук І.І. є процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12023262020003395 від 29.08.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Повноваження процесуального керівника визначено ч. 2 ст. 36 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Начальник Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури Димчук І.І. є самостійним у своїй процесуальній діяльності та приймаючи постанову від 12.01.2026 року діяв у відповідності із чинним КПК України.

Наведене свідчить про дотримання вимог КПК України щодо попереднього надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування уповноваженою особою, що в свою чергу вказує на те, що долучені з матеріалів кримінального провадження докази є допустимими.

Щодо належності висновку експерта як доказу, що підтверджує розмір шкоди.

Згідно з нормами Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1).

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").

Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Також, експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов`язків. Наведеним вимогам висновок експерта СЕ-19/126-24/4876-ФХЕД від 30.04.2024 відповідає.

Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18), а можливість використання при розгляді іншої справи в якості одного з доказів виконаних у кримінальному провадженні висновків експерта підтверджено Верховним Судом (постанови від 17.10.2019 у справі № 678/364/15- ц; від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 та від 10.03.2020 у справі № 9901/740/18).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).

Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає про те, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев, а оцінюється судом в сукупності з іншими доказами по справі.

На підтвердження спричиненої шкоди навколишньому природному середовищу в матеріалах справи міститься також:

- акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.08.2023, який складений лісничим Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» Карлечуком М. І., згідно якого виявлено незаконну рубку 5 сироростучих дерев та встановлено діаметр пнів, які були зрубані;

- розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою у Буденецькому лісництві філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», в якому визначено розмір шкоди вчиненої незаконної порубки дерев у кварталі 31 виділах 1,2, проведеного інженером охорони і захисту лісу на підставі додатку 1 Постанови КМУ №665 від 23.07.2008;

- протоколом огляду місця події від 28.08.2023 за участю лісничого Карлечука М.І та понятих, згідно якого виявлено незаконне вирубування 5 сироростучих дерев у кварталі 31 виділах 1, 2 Буденецького лісництва філії «Чернівецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», що в с. Верхні Петрівці Чернівецього району Чернівецької області.

Отже, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо недопустимості висновку судової інженерно-екологічної експертизи. Крім того, відповідач не надав жодного належного доказу, який би спростовував викладені у висновку експерта висновки або підтверджував неправильність визначення розміру шкоди. Аналогічно є безпідставними твердження апелянта про відсутності встановлення часу здійснення вирубування зазначених дерев, оскільки вищенаведені акти, підтверджують дату виявлення незаконного вирубування. Окрім цього, встановлення конкретної дати вирубування, у цій справі не звільняють відповідача від відповідальності. Факти встановлені складеними актами, компетентними особами, що має місце у цьому спорі.

Щодо посилання представника відповідача на неправильне застосування індексації при здійсненні підрахунку розміру шкоди.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (далі Такси), починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік 122,3 %, і так далі.

Тобто, експертом проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс інфляції 122,3 %, за 2009 рік 112,3 %, за 2010 рік 109,1 %, за 2011 рік 104,6 %, за 2012 рік 99,8 %, за 2013 рік 100,5 %, за 2014 рік 124,9 %, за 2015 рік 143,3 %, за 2016 рік 112,4 %, за 2017 рік 113,7 %, за 2018 рік 109,8 %, за 2019 рік 104,1 %, за 2020 рік 105,0 %, за 2021 рік 110,0 %, за 2022 рік 126,6 %).

Індекс споживчих цін (індекс) інфляції взято відповідно до статистичних даних за 2008-2022 роки (за вийнятком 2012 року) відповідно до п. 2 вищевказаного Порядку, згідно якого коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться.

Отже, розрахунок шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев проведено правомірно з урахуванням діаметрів пнів зрубаних дерев та застосуванням коефіцієнтів індексації у відповідності до вимог затверджених Такс постановою КМ У за №665 від 23.07.2008.

Судами досліджено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою у Буденецькому лісництві, доданого до протоколу огляду місця події, за порубку дерев та встановлено, що розмір шкоди у розрахунку та висновку експерта ідентичні по чотирьох деревах (3- "Дуб", 1-"Сосна"), проте розмір шкоди за рубку одного дерева "Черешня" згідно розрахунку доданого до протоколу огляду місця події становить 11 110,39 грн, при цьому згідно здійсненого розрахунку у висновку експерта від 30.04.2024 розмір шкоди за рубку одного дерева "Черешня" становить 33 331,17 грн.

Дослідивши дане розходження судами встановлено, що відповідно примітки 1 до додатку 1 Постанови КМУ № 665 від 23.07.2008 за незаконне вирубування або пошкодження до ступеня припинення росту плодових дерев: розмір шкоди обчислюється за цією таксою, збільшеною у 3 рази, а отже здійснений експертом розрахунок заподіяної шкоди за рубку дерева "Черешня" також відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на неправильність визначення розміру шкоди є необґрунтованими.

Апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, а також правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/1001/26 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Натомість заперечення прокурора та позивача-2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджуються належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/1001/26 підлягає залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", №926/1001/26 від 26.05.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.05.2026 у справі №926/1001/26 – залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Орищин Г.В.