Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №346/4432/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/4432/25

Провадження № 22-ц/4808/1150/26

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Кузнєцова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2026 року під головуванням судді Калинюка О.П. у м. Коломия,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що в період з 21.09.2003 по 05.05.2016 позивач проживав однією сім`єю з відповідачкою за адресою її зареєстрованого місця проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 21.09.2004 зареєстрував своє місце проживання в цій кватирі, в якій уже фактично проживав один рік.

За час спільного проживання однією сім`єю сторонами придбано побутову техніку для сім`ї та проведені ремонтні роботи вказаного житла, що підтверджується наданими позивачем (долученими до позовної заяви) відповідними квитанціями та товарними чеками, а також сторони разом планували інтер`єр даного житла. Крім того, сторони разом проводили вихідні, святкували всі свята спільно, приймали гостей, виховували дітей, що підтверджується також і фотографіями, долученими до вказаного позову. Також факт спільного проживання сторін у вказаний період та за вказаною адресою можуть підтвердити свідки в судовому засіданні.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, і, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Просив встановити факт спільного проживання сторін однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, у період з 21.09.2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Суд першої інстанції у рішенні не дав оцінки доказам позивача, не аргументував чому вони не враховані судом. Не взято до уваги також показів свідків та їх не описано у рішенні суду.

Вважає, що суд упереджено ставився до позивача. Судом не взято до уваги надані ним фото, які підтверджують, що він разом із ОСОБА_2 проводили разом вихідні, спільно святкували всі свята та приймали гостей.

Суд першої інстанції у рішенні посилається виключно на позиції Верховного Суду, які були зазначені відповідачем у поданих процесуальних документах та обмежується цитуванням зазначених відповідачем заперечень щодо позовних вимог.

Вважає, що рішення суду першої інстанції не є належним чином обґрунтоване, доводи сторін судом оцінено упереджено, не надано поданим сторонами доказам належної оцінки.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим згідно вимог чинного законодавства, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно висновків Верховного Суду України спільне проживання без ознак сім`ї, реєстрації за однією адресою, спільні фотографії, накладні про купівлю товарів без прив`язки до спільної купівлі можуть бути доказами факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вважає, що суд оцінив належним чином та аргументував чому надані позивачем докази не можуть бути підтвердженням спільного проживання позивача і відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 21.09.2003 по 05.05.2016.

З доданих позивачем доказів можна встановити тільки факт реєстрації за однією адресою, але не факт спільного проживання однією сім`єю.

В судовому засіданні були допитані свідки які підтвердили факт того, що вона з позивачем не проживали разом як сім`я.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони та їх представники в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

Представник ОСОБА_2 адвокат Боднарчук С.Я. подав апеляційному суду заяву про розгляд апеляційної скарги без їх участі.

Від апелянта заяв про причини неявки в засідання апеляційного суду не надійшло.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Судом встановлено, що, звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 21 вересня 2003 року по 5 травня 2016 року, на підтвердження заявлених вимог позивач надав довідку, згідно з якою у 2007 році він придбав у магазині «Вікна, двері» одне металеве дверне полотно, три підвіконня та два відливи, товарні чеки на придбання певних товарів, договір № 2616 на користування послугами кабельного телебачення від 12 травня 2005 року, договір про надання телекомунікаційних послуг № 02616 від 10 листопада 2009 року, а також фотографії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази у своїй сукупності не є достатніми для підтвердження факту його спільного проживання із ОСОБА_2 у спірний період, ведення ними спільного бюджету, господарства та побуту, а відтак не підтверджують наявності між ними відносин, притаманних подружжю, та не дають підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21), вказано, що «для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу». Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18)».

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції, установивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, та належним чином оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту його проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правомірно виходив із того, що самі по собі показання свідків та спільні фотографії не можуть бути достатніми доказами на підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Не підтверджують зазначеного факту і платіжні документи, надані позивачем, оскільки з їх змісту неможливо достовірно ідентифікувати покупця, а також не встановлено, що майно, придбання якого підтверджується цими документами, набувалося саме в інтересах сім`ї та використовувалося сторонами для ведення спільного господарства.

Про наявність між сторонами таких відносин не свідчить і укладення позивачем договору № 2616 на користування послугами кабельного телебачення від 12 травня 2005 року та договору про надання телекомунікаційних послуг № 02616 від 10 листопада 2009 року. Зазначені договори можуть підтверджувати користування відповідними послугами за певною адресою, однак самі по собі не свідчать про спільне ведення сторонами господарства, побуту чи бюджету та не підтверджують існування між ними відносин, притаманних подружжю.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що реєстрація місця проживання позивача та відповідачки за однією адресою не є ані визначальною, ані обов`язковою ознакою наявності між ними фактичних шлюбних відносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, на яку обґрунтовано зіслався суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судом першої інстанції та неврахування наявних у матеріалах справи доказів колегія суддів відхиляє, оскільки вважає, що суд першої інстанції встановив обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення по суті спору. Обставин, які би об`єктивно свідчили про можливу упередженість судді під час розгляду справи, колегією суддів також не встановлено.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування чи зміни, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 12 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин