Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №174/155/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2162/26 Справа № 174/155/26 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Редька С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Редька С.М., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 25.01.2026 о 11:01 год. по вул. Устенка, 25 в м.Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Джолі» д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, не маючи діючого полісу обов`язково страхування ТЗ, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, пройти огляд у закладі охорони здоров`я КНП КМР МЛ 9 у м. Кам`янське відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення захисником Редьком С.М., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_2 транспортним засобом, що виключає склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, фактично огляд на стан наркотичного сп?яніння, у встановленому порядку у присутності двох свідків, фактично не проводився, оскільки в матеріалах справи відсутній Акт огляду на накротичне сп?яніння. ОСОБА_2 пояснював працівникам поліції про перенесені ним під час військової службти контузії, ЧМТ та струс головного мозку, відповідні докази було надано до суду першої інстанції, однак їм не було надано належної оцінки. Також, ОСОБА_2 не був повідомлений про свої права, про що свідчить відсутність його підпису у відповідній графі протоколу. Крім того, суд позбавив ОСОБА_2 права керування транспортним засобом, у той час коли він вже був позбавлений такого права, що суперечить сталій судовій практиці, зокрема, висновкам Верховного Суду у постанові від 29 березня 2023 року №145/932/20.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Так, факт порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР України а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджений відповідними даними, що містить протокол, направлення на огляд, відеозапис правопорушення, рапорт, письмове пояснення, з яких вбачається, що дійсно ОСОБА_2 було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ якої проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного сп`яніння або психотропної речовини є обов`язковим в закладах охорони здоров`я.

Тобто, поліцейський не проводить огляду на стан таких різновидів сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 липня 2025 року у справі № 11-97сап25 та у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №11-21сап21.

З урахуванням наведено не є прийнятними доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведерня працівниками поліції огляду на стан наркотичного сп?яніння у присутності двох свідків.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер, інспектором поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, оскільки робітники поліції не мають медичної освіти для встановлення чіткого висновку про знаходження особи, в стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Доводи автора апеляції про відсутність у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп?яніння не є обгрунтованими. Так, ознаки наркотичного сп`яніння виявлені у ОСОБА_2 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в графі місце скоєння, суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, тому доводи апеляційної скарги про формальне зазначення ознак наркотичного сп`яніння, наведених робітниками поліції, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. При цьому, висловлення підозри щодо знаходження водія у стані наркотичного сп`яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції № 1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.

Натомість, ОСОБА_2 висловив відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Твердження в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом, що виключає склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються дослідженими матеріалами сиправи, зокрема, відеозаписом, письмовими поясненням ОСОБА_2 (а.с.5) та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, від 25 січня 2026 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністрративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 4), та якою встановлено, що останній 25.01.2026 о 11:01 год. по вул. Устенка, 25 в м.Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, керував транспортним засобом марки «Джолі» д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії. Вказана постанова підписана ОСОБА_2 та доказів її оскарження останній суду не наддав.

Крім того, ОСОБА_2 взагалі не повідомив робітників поліції про вірогідність керування транспортним засобом іншими особами, а тому слід дійти висновку, що інші особи не могли бути причетними до керування транспортним засобом «Джолі» д.н.з. НОМЕР_1 , під час його зупинки працівниками поліції.

З матеріалів справи та відеозапису правопорушення вбачається, що робітниками поліції в повній мірі були роз`яснені ОСОБА_2 його права відповідно до ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а огляд на стан наркотичного сп`яніння проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, тому жодних порушень зі сторони робітників поліції не було виявлено.

Досліджені апеляційним судом матеріали справи та відеозапис, у своїй сукупності, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Невизнання ОСОБА_2 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд позбавив ОСОБА_2 права керування транспортним засобом, у той час коли він вже був позбавлений такого права, що суперечить сталій судовій практиці, зокрема, висновкам Верховного Суду у постанові від 29 березня 2023 року №145/932/20.

Так, норми чинного КУпАП не встановлюють будь-яких обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керування транспортними засобами.

При цьому, санкція ч. 1 ст. 130КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 145/932/20, проте, апеляційний суд при вирішенні цього питання вважає за доцільне застосувати більш пізню практику Верховного суду, а саме постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, згідно якої суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винною у порушенні правил безпеки дорожнього руху, незалежно від того, чи мала вона посвідчення водія на момент вчинення правопорушення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті КУпАП, і полягає у забороні керування транспортними засобами.

Позбавлення права керування транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП.

Таким чином, при накладенні адміністративного стягнення суддя суду першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

Оскільки, всі наявні вматеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя