Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №719/570/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/570/26

Номер провадження 3/719/222/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Новодністровськ

Суддя Новодністровського міського суду Чернівецької області Луців О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №349030, 22 травня 2026 року о 17 год. 30 хв. на відстані 15000 метрів до лінії державного кордону був затриманий ОСОБА_1 прикордонним нарядом «Контрольний пост», на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в адміністративних межах н.п. Новодністровськ, Дністровського району, Чернівецької області, в складі групи осіб з громадянином ОСОБА_2 за спробу незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Під час складання протоколів ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст ст. 63 Конституції України; зауважень до протоколів про адміністративне правопорушення не надавав. Протоколи підписано особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується відмітками в протоколі ЗхРУ №349030 від 22.05.2026р., в судове засідання не з`явився; жодних заяв чи клопотань в суд не подав. Окрім того, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .

У ч. 2 ст. 268 КУпАП передбачено випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою, однак ці випадки не поширюються на ст. 204-1 КУпАП.

За таких обставин, приходжу до висновку, що розгляд матеріалів, що надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП слід провести у відсутності останнього за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суддя дійшла наступних висновків.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).

Частина 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вище перелічених порушень.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Згідно з ч. 3 ст. 6 розділу ІІ Закону України «Про прикордонний контроль» пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні. У разі виявлення органами Державної прикордонної служби України в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України транспортних засобів та/або вантажів з перевищенням допустимого рівня іонізуючого випромінювання їх пропуск через державний кордон здійснюється на підставі дозволу уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок взаємодії Державної прикордонної служби України та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у разі виявлення перевищення допустимого рівня іонізуючого випромінювання транспортних засобів та вантажів, що переміщуються через державний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За результатами досліджених доказів, суддя дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується визнанням вини у письмових поясненнях та дослідженими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №349030 від 22.05.2026р.; протоколом про адміністративне затримання від 22.05.2026р.; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 22.05.2026р.; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.05.2026р.; рапортом молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії – помічника гранатометника 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) старшого солдата ОСОБА_3 від 22.05.2026р.

Разом з тим суд констатує, що дії ОСОБА_1 за ч. 2ст. 204-1 КУпАП кваліфіковано неправильно, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 204-1 КУпАП чи затриманий при спробі незаконного перетину в складі групи осіб.

Так, в протоколі, в розділі щодо даних про притягнення особи протягом року до адміністративної відповідальності вказані: не притягався. Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що дане адміністративне правопорушення було вчинено групою осіб.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суддя вважає за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. 2 ст. 204-1 КУпАП на ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Перекваліфікація дій не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі ч. 1-2 ст. 204-1 КУпАП та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 221, 283-285, 294 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року,-

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП і за його вчинення накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) на користь держави.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк звернення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення такої постанови. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Суддя: