Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №719/592/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/592/26

Номер провадження 3/719/239/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Новодністровськ

Суддя Новодністровського міського суду Чернівецької області Луців О.В., розглянувши матеріали об`єднаної справи №719/592/26 (провадження 3/719/239/26), про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст.185-10 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

До суду одночасно надійшло дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених за ч.1 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Постановою суду від 28 липня 2026 року справи №719/592/26 (№3/719/239/26) та №719/593/26 (№3/719/240/26)про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та ч. 1 ст. 185-10 КУпАПоб`єднано в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно номер №719/592/26 (№3/719/239/26).

13 липня 2026 року о 15 год. 40 хв. був виявлений та затриманий ОСОБА_1 прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі на напрямку 0107/06 прикордонного знаку на відстані 15000 метрів до лінії державного кордону, в межах населеного пункт Новодністровськ, Дністровського району, Чернівецької області, оскільки вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон з України в Республіку Молдова. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Під час складання протоколів ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст ст. 63 Конституції України; зауважень до протоколів про адміністративне правопорушення не надавав. Протоколи підписано особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується відмітками в протоколі ЗхРУ №006377Е від 13.07.2026р., в судове засідання не з`явився; жодних заяв чи клопотань в суд не подав. Окрім того, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .

12.08.2026 року захисник правопорушника – адвокат Гінгуляк О.М. подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, визнав повністю та просив суворо не карати, пропри те не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення, а відтак просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 185 КУпАП – закрити.

У ч. 2 ст. 268 КУпАП передбачено випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою, однак ці випадки не поширюються на ст. 185-10 та ст. 204-1 КУпАП.

За таких обставин, приходжу до висновку, що розгляд матеріалів, що надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст 185-10 КУпАП слід провести у відсутності останнього та його захисника за наявними у справі матеріалами.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується визнанням вини у письмових поясненнях, заяві адвоката Гінгуляка О.М. від 12.08.2026 року та дослідженими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №006377Е від 13.07.2026р; протоколом про адміністративне затримання від 13.07.2026р.; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.07.2026р.; рапортами інспектора прикордонної служби 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) сержанта ОСОБА_2 від 13.07.2026р.; фото таблицею; відеозаписом події на диску DVD.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, а також відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, вважаю, що є достатні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції статті Закону за даний вид правопорушення у виді штрафу, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, суддя зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок

Так, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №006378Е від 13.07.2026р.; протоколу про адміністративне затримання від 13.07.2026р.; копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.07.2026р.; рапортів інспектора прикордонної служби 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) сержанта ОСОБА_2 від 13.07.2026р.; фото таблиць; відеозапису події на диску DVD., було виявлено гр. ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законному розпорядженню прикордонного наряду, а саме: відмовився надавати документи, що посвідчують особу та військово-облікові документи.

За змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злісної непокори, разом з цим матеріали справи не містять відомостей щодо посадової особи, якій було вчинено злісну непокору та відомостей, що підтверджують факт перебування (виконання службових повноважень) посадової особи в день події за складеним щодо ОСОБА_1 протоколом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв дії, які б були виражені в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду та їм передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, як зазначено у протоколі, та наявності умисної форми вини у діях ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно з ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Наявність, в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення не являється беззаперечним доказом вчинення особою такого адміністративного правопорушення, оскільки є документом, що фіксує обставини вчинення діяння.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, оцінюючи вищевикладені докази у їх сукупності, суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, у визначеному законом порядку не доведена.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суддя дійшла висновку, що адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.185-10 КУпАП слід закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі ст.ст.7, 204-1, 185-10, 247, 251, 252, 255, 283, 284, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП і за його вчинення накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) на користь держави.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк звернення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення такої постанови. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Суддя: