Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №727/7620/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7620/26

Провадження № 2/727/2639/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Г.П. – про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 просить встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 17 вересня 2025 року, а також визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок загальною площею 86,90 кв.м та земельну ділянку площею 0,0942 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0029, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та позивачці надано строк для усунення недоліків.

Після усунення позивачкою недоліків, ухвалою від 15 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та задоволено клопотання позивачки про витребування доказів.

Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі – пояснення третьої особи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Третя особа пояснень також не подала.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивачки – адвокатка Валешна О.А. – подала заяву з проханням провести судове засідання без її участі та участі позивачки, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від представника відповідача – Чернівецької міської ради – надійшла заява, в якій Чернівецька міська рада зазначила, що вирішення справи залишає на розсуд суду та просить ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, заяв та клопотань суду не надала.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Стислий виклад позицій учасників справи

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. За життя, 03 червня 2021 року, спадкодавець склав заповіт, яким все належне йому майно заповів ОСОБА_1 .

До складу спадкового майна входять житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,0942 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0029, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2015 року.

Позивачка зазначає, що з 1985 року до дня смерті ОСОБА_2 вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , спільно вели господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки. Також вказує, що смерть спадкодавця настала під час лікування у м. Карлсруе Федеративної Республіки Німеччина, де вона також здійснила його поховання. Після смерті спадкодавця, як спадкоємиця за заповітом, вона звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабури Г.П. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 2/2026.

Постановою приватного нотаріуса № 14/02-31 від 18 березня 2026 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно та не встановленням у судовому порядку факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Крім того, позивачка зазначає, що інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , немає. Після смерті спадкодавця вона фактично вступила у володіння спадковим майном, продовжує ним користуватися та несе витрати, пов`язані з його утриманням.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до комісійного акта № 12 від 25 березня 2026 року, складеного комісією ПП «Регіон-Центр» у присутності сусідів, за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1985 року по день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в акті зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та спільний побут (а.с.8).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 09.02.2026 встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Карлсруе Федеративної Республіки Німеччина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Карлсруе Федеративної Республіки Німеччина (а.с. 11-12).

Відповідно до листа Міської скарбниці м. Карлсруе від 21 листопада 2025 року, витрати на поховання ОСОБА_2 були покладені на ОСОБА_1 (а.с. 14).

Відповідно до заповіту, посвідченого 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П., та зареєстрованого в реєстрі за № 561, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів усе належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, ОСОБА_1 (а.с. 18).

Відповідно до довідки-характеристики на об`єкт нерухомого майна № 304 від 26 лютого 2026 року, виданої КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради, на земельній ділянці площею 0,0942 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0029, за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок літ. «А» загальною площею 86,90 кв.м, житловою площею 48,40 кв.м, а також сарай літ. «Б», гараж літ. «В», огорожа №№ 1–3 та вигрібна яма № 4 (а.с. 22).

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради, 26 лютого 2026 року, об`єктом нерухомого майна є житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно зі схематичним планом земельна ділянка має площу 942 кв.м, із яких 137 кв. м забудовано, а до складу домоволодіння входять житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», гараж літ. «В», хвіртка, ворота, огорожа та вигрібна яма (а.с. 23-28).

Відповідно до постанови, винесеної приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. № 14/02-31 від 18 березня 2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, кадастровий номер 7310136300:14:003:0029, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно та не встановленням у судовому порядку факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 19-21).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 25 березня 2026 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,0942 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0029, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29-31).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 25 березня 2026 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належав житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45).

З дослідженої судом копії спадкової справи № 6/2026, заведеної 03 лютого 2026 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадкова справа була заведена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Галиною Петрівною за заявою ОСОБА_1 від 03 лютого 2026 рок, яка заявила про те, що приймає спадщину після смерті ОСОБА_2 з яким проживала однією сім`єю як дружина не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Інформації про інших спадкоємців, які виявили бажання прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , або мають право на неї відповідно до закону, спадкова справа не містить (а.с. 57-69).

З урахуванням викладених учасниками справи обставин справи та дослідженими доказами, судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із пунктами 2, 3, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1985 року по день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство та спільний побут. Поховання ОСОБА_2 також було здійснено ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено.

Судом також встановлено, що до складу спадкового майна входять земельна ділянка площею 0,0942 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0029, та житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 86,90 кв.м, житловою площею 48,40 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивачка позбавлені можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно та не підтвердженням факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, що стало підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

Відповідно до положень статті 41 Основного Закону України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цієї статті Конституції України кореспондуються із положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «власність», яке передбачене частиною 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, воно охоплює певні інші права та інтереси, які не є обмеженими в розумінні Конвенції, зокрема, майнові інтереси спадкоємців на спадкове майно.

Там, де майновий інтерес за своєю природою є вимогою, він може розглядатися як «майно» тільки тоді, коли він має достатню підставу у національному законодавстві або у разі встановлення такого інтересу остаточним судовим рішенням, яке може бути виконано (п. 59, рішення у справі «Грецькі нафтопереробні заводи «Стрен» і «Стратіс Андреадіс проти Греції» (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), від 09.12.1994, Серія А, №301-В, ст.84,).

Відтак, майновий інтерес, який виражається у майнових вимогах спадкоємців, підлягає захисту із застосуванням правових стандартів, визначених статтею 6 Конвенції та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції в контексті права мирно володіти своїм майном та можливості його обмеження не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами права.

Відповідно до частини 1 статті 316 та частини 1 статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами 1, 2 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з підпунктом 4.18. пункту 4 глави 10 розділу II Положення, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Висновки за результатами розгляду справи

При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, беручи до уваги те, що позивачка проживала разом із спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини та не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину і отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Встановити факт постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме: з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 86,90 кв.м, житловою площею 48,40 кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. Б, гараж літ В, огорожа № 1-3, вигрібна яма № 4.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:14:003:0029 площею 0,0942 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного судового рішення 10 серпня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.