Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №629/5705/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №629/5705/26

Суддя: ХАРАБАДЗЕ К. Ш.

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Петренко Ю.С.,

Справа № 629/5705/26

Номер провадження 2/629/2291/26

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором:

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 07.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір кредитної лінії № 542839542 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MHWM-3352. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 7500,00 грн., шляхом перерахування через банк-провайдер. 09.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/52. Відповідно до реєстру прав вимоги № Б/Н від 09.09.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 27.02.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 27/0226-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2026 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 22906,50 грн., з яких: 7500,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 14956,50 грн. – заборгованість по процентах, 450,00 грн. – заборгованість за комісією. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив провести розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином судовою повісткою про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання, причину неявки суду не повідомив.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Судом встановлено, що 07.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір кредитної лінії № 542839542 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MHWM-3352.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 7500,00 грн., шляхом перерахування через банк-провайдер, строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення), базова процентна ставка: 357,70%.

09.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/52.

Відповідно до реєстру прав вимоги № Б/Н від 09.09.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

27.02.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 27/0226-01.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 27.02.2026 фактору відповідно до умов договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026 передано реєстр прав вимоги № 2 від 27.02.2026.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2026 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 26656,50 грн., з яких: 7500,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 14956,50 грн. – заборгованість по процентах, 450,00 грн. – заборгованість за комісією, 3750,00 грн. - неустойка.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /ч.1 ст.1048 ЦК України/.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) /ст. 610 ЦК України/.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів /ст. 67 ЦПК України/.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 89 ЦПК України визначається принцип оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, і ця оцінка повинна спрямовуватись на встановлення обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належно засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як передбачено ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

На підтвердження виконання товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивач посилається на платіжне доручення, згідно якого 07.07.2025 було здійснено переказ грошових коштів згідно договору №542839542 від 07.07.2025 ОСОБА_1 в сумі 7500,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Разом з тим, як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 20.07.2026, витребуваної на підставі ухвали суду 14.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 в Банку не емітовано карту № НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів (меморіального ордеру, виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, платіжного доручення, або довідки про перерахування коштів), на підставі яких суд може з`ясувати обставини, які мають значення для справи, а саме щодо перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» коштів у сумі 7500,00 грн. на належну боржнику ОСОБА_1 банківську картку.

За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а й факт передачі грошей.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 року в справі № 194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач до позовної заяви не надав доказів, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів в спосіб та розмірі, зазначеному в позовній заяві. Зазначена у матеріалах справи банківська картка не належить відповідачу, доказів того, що вказаний у кредитному договорі номер телефону є фінансовим номером телефону відповідача матеріали справи не містять.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – відмовити.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua