Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №350/1398/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1398/25

Номер провадження 2/350/78/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Бабич Віталій Леонідович про визнання недійсним договору дарування та поновлення права власності на квартиру,

з участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_4 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

суд,-

в с т а н о в и в :

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 та договір дарування земельної ділянки площею 0,09 га кадастровий номер 2624855100:01:001:0297 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору по АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Калуськогорайонного нотаріального округу Бабичем В.Л. 01 вересня 2025 року за реєстровим №1397 і №1399.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Калуськогог районного нотаріального округу Бабича В.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2025 року на квартиру АДРЕСА_1 за індексним номером 80630792 та на земельну ділянку площею 0,09 га кадастровий номер 2624855100:01:001:0297 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору по АДРЕСА_2 за індексним номером 80630941.Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 28 серпня 2025 року він звернувся до Рожнятівського районного суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою та одночасно з позовом подав до суду заяву про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на все належне відповідачу нерухоме майно та грошові вклади в банківських установах. Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2025 року було відкрито провадження по справі №350/1247/25, номер провадження 2/350/687/2925, та призначено підготовче засідання на 30 вересня 2025 року о 09.30 год, і розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Ухвалою цього ж судді Рожнятівського районного суду від 01 вересня 2025 року в справі №350/1247/25, номер провадження 2-з/350/5/2025, постановленою о 15.30 год. вжито заходів забезпечення поданого позивачем позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , у межах заявленої до стягнення суми боргу 1537000 грн, та шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, заявленої до стягнення суми боргу 1537000 грн.

Ухвалу суду про забезпечення позову було скеровано до виконання в Долинський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Також про наявність зазначеної ухвали суду про забезпечення позову позивач особисто повідомив відповідача ОСОБА_2 в присутності свідка ОСОБА_5

04 вересня 2025 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 умисно з метою уникнення виконання зобов`язання щодо повернення боргу та унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення про стягнення з нього на користь позивача боргу за договором позики, здійснив відчуження належного йому нерухомого майна своїй матері ОСОБА_6 шляхом укладення договору дарування земельної ділянки площею 0,09 га кадастровий номер 2624855100:01:001:0297 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору по АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Бабичем В.Л. за реєстровим номером 1399 від 01.09.2025 року, зареєстрованого о 17.13 год., та розташованої на цій земельній ділянці квартири АДРЕСА_1 шляхом укладення договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Бабичем В.Л. за реєстровим номером 1397 від 01.09.2025 року, зареєстрованого о 17.09 год.

Право власності за відповідачкою ОСОБА_3 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Бабичем В.Л. на квартиру АДРЕСА_1 за індексним номером 80630792, та на земельну ділянку площею 0,09 га кадастровий номер 2624855100:01:001:0297 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору по АДРЕСА_2 за індексним номером 80630941.

Позивач вважаю, що зазначені договори дарування є фраудаторними, тобто вчинені на шкоду позивачу, як кредитору за договором позики від 03 серпня 2025 року на суму 36600 доларів США, що в еквіваленті становить 1537200 грн. і було предметом спору в цивільній справі №350/1247/25 номер провадження 2/350/687/2025, провадження в якій відкрито 01.09.2025 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задоволити. Крім того вказав, що витребовувати від приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Бабича В.Л. справу щодо укладення договору дарування квартири АДРЕСА_1 та щодо укладення договору дарування земельної ділянки немає необхідності, так як копії усіх необхідних документів для огляду та дослідження в суді приватний нотаріус Бабич В.Л. суду надав. Також заявив, що викликати та допитувати свідків у судовому засіданні немає необхідності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був неодноразово повідомлений про час та місце судового розгляду.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що зранку 01.09.2025 року разом із відповідачем, невісткою та внуком приїхали у м.Калуш до приватного нотаріуса Бабича В.Л., так як її син ОСОБА_2 виявив бажання подарувати їй свою квартиру та земельну ділянку. Підготовка документів, оформлення та підписання договорів зайняло у них практично увесь день. Приватний нотаріус перед укладенням договорів роз`яснив їм права та обов`язки, перевірив по реєстрах чи немає обтяжень на майно, аж після цього оформив договори. Про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до її сина ОСОБА_2 про стягнення боргу, чи про ухвалу про забезпечення позову вона не знала, і їй про це ніхто не говорив. Відповідач ОСОБА_2 виявив волю подарувати їй квартиру та земельну ділянку, а вона погодилась прийняти подарунок. Також підтвердила, що її син страждає на психічне захворювання, часто перебуває в стані депресії, однак у судовому порядку він не визнавався ні обмежено дієздатним ні недієздатним. Також підтвердила, що відповідачу ОСОБА_2 відомо, що в суді знаходиться на розгляді дана справа, однак він не бажав приходити в судові засідання.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями тст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч.2ст.719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Так, під час укладення оскаржуваного договору не було порушено жодної норми чинного на той час законодавства, сам правочин вчинено в письмовій формі, посвідчено нотаріусом, що повністю відповідає формі договору, встановленій законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2 ст.13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Виходячи із презумпції правомірності правочину(ст.204 ЦК України, ч.3 ст.215 ЦК України), обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 522/23819/15-ц.

Судом встановлено, що 01.09.2025 року було укладено два договори дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчені приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Бабичем В.Л. за №1397 та №1399.

На підставі оскаржуваних договорів право власності на належні ОСОБА_2 об`єкт нерухомості та земельну ділянку було зареєстровано за новим власником ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, без порушення норм чинного законодавства, правочини вчинено в письмовій формі, посвідчені нотаріусом, що повністю відповідає формі договору, встановленій законом. При цьому, на момент укладення оспорюваних договорів були відсутні будь-які арешти на зазначене нерухоме майно або встановлені заборони на його відчуження.

Копіями позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2025 року/а.с.10-14/ підтверджено, що позивач 28.08.2025 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом, по даній справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 30.09.2025 року о 09.30 год.;

Копією ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2025 року/а.с15-16/ підтверджено, що заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задоволено;

Копією супровідного листа від 02.09.2025 року №350/1247/25 підтверджено, що копію ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області для відома та виконання направлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Долинському ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області;

Копіями Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Інформації з Єдиного реєстру боржників/а.с.18-24, 110-120/ підтверджено, що відповідачу ОСОБА_2 на момент укладення договору дарування належали на праві власності як квартира АДРЕСА_1 за індексним номером 80630792, та земельна ділянка площею 0,09 га кадастровий номер 2624855100:01:001:0297 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору по АДРЕСА_2 за індексним номером 80630941 та не було жодних заборон на відчуження цього мана;

Копіями рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області та виконавчих листів/а.с.75-78/ підтверджено, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було задоволено від 13.02.2026 року та після набрання ним законної сили звернуто до виконання.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що інших доказів на підтвердження чи заперечення позову, крім тих що є в матеріалах справи не існує.

Суд, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні пояснення сторін та письмові докази встановив, що позивач ОСОБА_1 не навів у своїй позовній заяві та не довів у судових засіданнях жодних фактичних доказів, які б підтверджували що зазначені договори дарування позбавили його можливості задовольнити вимоги за рахунок майна боржника, а також не підтвердив відсутність у боржника інших активів на момент їх укладення. Тобто, що вчинені договори вчинені на шкоду позивачу, як кредитору за договором позики від 03 серпня 2025 року на суму 36600 доларів США, що в еквіваленті становить 1537200 грн.

Відповідно до практики ВС фраудаторним може бути визнаний правочин, вчинений боржником у період існування зобов`язання, якщо його наслідком стало припинення платоспроможності боржника та завдання шкоди кредитору. Але матеріали справи свідчать про протилежне, боржник залишався фінансово спроможним, а укладення спірних договорів жодним чином не вплинуло і не могло вплинути на можливість кредитора реалізувати свої права.

Суд також вважає, що сам факт укладення договорів дарування між сином і матір`ю не є доказом недобросовісності та не створює презумпції фраудаторності. Закон не забороняє укладення безоплатних правочинів між родичами, а судова практика Верховного Суду вимагає доведення сукупності обставин, зокрема реальної шкоди кредитору та причинно-наслідкового зв`язку між правочином і неможливістю задоволення вимог.

Позивач не довів, що сам факт родинних відносин призвів до унеможливлення звернення стягнення або погіршив його становище.

Крім того, в даній справі реальність договорів дарування підтверджується їх фактичним виконанням. З моменту укладення договорів власником майна є та залишається відповідачка ОСОБА_3 , право власності не змінювалося, набувачка фактично володіє та користується майном з дня дарування, що виключає фіктивність правочинів.

Відтак твердження позивача про спеціальну мету в сторін оспорюваних договорів щодо уникнення звернення стягнення на зазначене майно є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Суд звертає увагу, що ключовим критерієм фраудаторності є встановлення того факту, що після відчуження спірного майна боржник не має іншого майна, достатнього для виконання зобов`язання. У даному випадку ця умова теж відсутня. Позивачем не надано доказів очевидної неплатоспроможності ОСОБА_2 .

Згідно практики Верховного Суду щодо наявності ознак для фраудаторності правочину, має бути доведено сукупність таких ознак та їх спрямованість на ухилення від виконання зобов`язань.

На переконання суду сам факт дарування сином, який має борг за розпискою, своїй матері певного майна та безоплатність договорів дарування не може слугувати підставою для визнання таких правочинів фраудаторними.

Суд не встановив ознаки недобросовісної поведінки чи використання приватно-правового інструментарію для уникнення чи унеможливлення сплати боргу.

Враховуючи, що згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України) суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_3 є законним власником та добросовісним набувачем об`єкту нерухомості та земельної ділянки, які отримані нею від сина у власність на підставі договорів дарування від 01.09.2025 року, у зв`язку з чим позбавлення відповідача такого нерухомого майна призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що дії ОСОБА_3 при укладанні оскаржуваних договорів були такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків. Адже відповідачка залишається власником подарованого їй майна, не намагається його відчужити та будь-яким способом вивести зі своєї власності, що ще раз підтверджує наявність бажання сторін договорів дарування на реальне настання правових наслідків. Не встановлення порушення прав позивача внаслідок укладення спірних правочинів, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.16, 229-233, 717, 722 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 89, 141, 258, 259, 263, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Бабич Віталій Леонідович про визнання недійсним договору дарування та поновлення права власності на квартиру - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя А.М.Бейко