Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №175/13050/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/13050/24

Провадження № 1-кп/175/787/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041440000380 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125, ст.128 КК України:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Берестове Двурічанського району Харківської області, громадин України, маючий вищу освіту, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, пенсіонера, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

25.05.2024 приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в не відведеному місці переходив т-образне перехрестя вул. Василя Сухомлинського та вул. Будівельників (колишня назва вул.Фрунзе) в селищі Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, де в цей момент рухалось авто марки Шевроле Лачетті з номерним знаком НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.05.2024 приблизно о 13 годині 00 на т-образне перехресті вул. Василя Сухомлинського та вул. Будівельників (колишня назва вул.Фрунзе) в селищі Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_6 припаркував автомобіль марки Шевроле Лачетті з номерним знаком НОМЕР_1 на узбіччі дороги та вийшовши з автомобіля з метою спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , почав наближатись до потерпілого, при цьому продовжуючи словесний конфлікт.

Наблизившись до потерпілого ОСОБА_4 , перебуваючи в безпосередній близькості, обличчям до обличчя потерпілого, ОСОБА_6 в той же день та час, перебуваючи за перехрестям вул. Василя Сухомлинського та вул. Будівельників (колишня назва вул.Фрунзе), усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, діючи умисно, бажаючи спричинити ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження на обличчі, наніс один удар правою рукою зжатою в кулак в ліву частину обличчя ОСОБА_4 . В наслідок своїх злочинних дій ОСОБА_6 , спричинив потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рана на червоній каймі верхньої губи ліворуч ближче до кута роту з переходом на слизову оболонку відповідно, яка за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_6 не передбачив, що внаслідок його умисних дій, здоров`ю потерпілого, а саме удару правою рукою зжатою в кулак в ліву частину обличчя ОСОБА_4 , може бути заподіяна й інша шкода, тобто не передбачив суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, а отже діяв з необережністю у формі злочинної недбалості, щодо інших можливих тілесних ушкоджень, які могли утворитись у потерпілого внаслідок чого, ОСОБА_4 від отриманого удару правою рукою зжатою в кулак в ліву частину обличчя, не втримав рівновагу впав з висоти власного зросту на землю, при цьому підвернувши праву ногу, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритих підголовчастих переломів 2,3,4-ї плюснових кісток правої стопи зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я понад 21 добу.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та за ст.128 КК України, а саме необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позиція сторін кримінального провадження

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, сторона кримінального провадження вважає доведеним те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України, ст.128 КК України. Вважає, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду надав такі показання. 25.05.2024 приблизно о 13 годині 00 хвилин, він разом зі своєю дружиною. ОСОБА_8 переходили дорогу на т-образному перехресті вул. Василя Сухомлинського та вул. Будівельників (колишня назва вул.Фрунзе) в селищі Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області в бік приватного сектора, також котили велосипед. Дорогу вони переходили не на пішохідному переході, і біля них зупинилась машина, водій цієї машини (обвинувачений ОСОБА_6 ) зробив потерпілому зауваження з приводу того, що він переходить дорогу там де не можна. Після чого потерпілий разом з дружиною продовжили переходити дорогу по вул. Василя Сухомлинського та коли вони вже її перейшли, обвинувачений підбіг до потерпілого та наніс йому один удар в ліву щоку, внаслідок чого потерпілий впав та травмував ногу, та надвечір нога почала боліти та набрякла. В лікарні та на лікарняному після цієї події потерпілий перебував 3 місяці. Підтримав також заявлений ним цивільний позов. Щодо покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду.

Представник потерпілого ОСОБА_5 висловила позицію, узгоджену зі своїм довірителем, просила задовольнити цивільний позов, поданий потерпілим ОСОБА_4 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково та суду надав показання,що 25.05.2024 приблизно о 13 годині 00 хвилин, він керував автомобілем марки Шевроле Лачетті з номерним знаком НОМЕР_1 та на т-образному перехресті вул. Василя Сухомлинського та вул. Будівельників (колишня назва вул.Фрунзе) побачив потеріпілого ОСОБА_4 з яким раніше не був знайомий, який в не відведеному місці переходив т-образне перехрестя вул. Василя Сухомлинського та вул. Будівельників (колишня назва вул.Фрунзе) в селищі Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області разом зі своєю дружиною та вони котили велосипед. Обвинувачений зробив їм зауваження, у відповідь на що потерпілий йому нахамив та використав нецензурну лексику. Така поведінка потерпілого обурила обвинуваченого, він зупинився, вийшов з машини та підбіг до потерпілого і наніс йому один удар в обличчя, про що зараз дуже шкодує і готовий вибачитись перед потерпілим. Після того, як обвинувачений наніс потерпілому один удар, він повернувся до свого автомобіля та поїхав далі. Через деякий час родичі потерпілого ОСОБА_4 почали погрожувати обвинуваченому та його дружині, потім син потерпілого запропонував примирення на умовах, що обвинувачений заплатить їм гроші, а вони заберуть заяву. Свою провину визнав в частині вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України та цивільний позов визнав також в цій частині.

Його захисник – адвокат ОСОБА_7 зазначила, що прокурором не доведено і доказами зібраними у цьому кримінальному провадженні не підтверджено, що його підзахисний вчинив кримінальне правопорушення за ст.128 КК України, Вважала, що досудовое розслідування проводилось не повно щодо ОСОБА_6 . Звернула увагу, що потерпілий ОСОБА_4 залишив місце події самостійно та на відеозаписі, який було переглянуто в судовому засіданні також не видно, що нога у потерпілого ОСОБА_4 травмована. Він звернувся до травмпункту лише на наступний день, та зазначив, при зверненні до лікаря, що травму отримав в побуті. Тому вважала, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями її підзахисного та наслідками у вигляді закритих підголовчастих переломів 2,3,4-ї плюснових кісток правої стопи зі зміщенням уламків. Просила виправдати обвинуваченого за ст.128 КК України.

Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин

Судом було досліджено письмові докази:

- витяг з ЄРДР за ч.1 ст. 122 КК України на 1 арк.(а.с. 105);

- витяг з ЄРДР за ч.1 ст. 128 КК України на 1 арк. (а.с. 106);

- витяг з ЄРДР за ч.1 ст. 125 КК України на 1 арк. (а.с. 107);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 30.05.2024 на 1 арк. (а.с. 108);

- протокол огляду місця події з додатками від 30.05.2024 на 6 арк.(а.с. 109-114);

- протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису від 13.06.2024 з диском відезапису на 1 арк. (а.с. 115);

- постанова про визнання речових доказів від 13.06.2024 на 1 арк. (а.с. 116);

- протокол огляду диску від 13.06.2024 на 5 арк.(а.с. 117-121);

- копія медичної картки стаціонарного хворого на ім?я ОСОБА_4 (а.с.122-133);

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.07.2024 на 3 арк. (а.с. 134-136);

- диск із записом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 (а.с. 137);

- висновок експерта № 2143е від 17.07.2024 на 3 арк.(а.с. 138-140);

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.07.2024 на 3 арк. (а.с. 141-143);

- диск із записом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 (а.с. 144);

- висновок експерта №2145е від 17.07.2024 на 2 арк. (а.с.145-146);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення збо таке, що готується від 29.07.2024 на 1 арк. (а.с. 147);

- копія паспорту ОСОБА_6 на 2 арк. (а.с. 148-149);

- вимога на 1 арк. (а.с.150);

- відповідь КП «ДБКЛПД» ДОР №4855 від 07.06.2024 на 1 арк. (а.с.151);

- відповідь КП «ДБКЛПД» ДОР N? 5998 від 07.06.2024 на 1 арк. (а.с.152);

- відповідь КП «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради від 14.06.2024 №166 на 1 арк . (а.с.153);

- довідка-характеристика від 19.06.2024 на 1 арк . (а.с.154);

- протокол проведення слідчого експерименту від 08.08.2024 на 3 арк . (а.с.155-157);

- диск із записом слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 (а.с.158);

- висновок експерта №2404е від 17.07.2024 на 2 арк. ( а.с. 159-160).

Судом також переглянуто за клопотанням сторни захисту відеозапис до протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису від 13.06.2024, переглядом якого встановлено, що це є відеозапис камер відеоспостереження від 25.04.2024, які знаходяться на стовпах електроопори по вул.В.Сухомлинського в селищі Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с. 102).

При відкритті відеофайла № 1«IP-камера14_Suhomlynskogo54_Suhomlynskogo

5420240525130120_20240525130258_2112404.mp4», здійснюється відтворення та перегляд відеозапису. Переглядом відеозапису встановлено що, на вказаному відео файлі у верхньому правому куті мається надпис білого кольору 05-25-2024 13:00:00. На відео файлі зображено в?їзд на вулицю Василя Сухомлинського сел. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, а саме «Т» перехрестя. На відео записі видно жінку одягнену в темні бріджи, темну кофту та червону кепку, тримає кермо велосипеда, по правий бік від жінки стоїть чоловік одягнений в джинси та світлу кофту, перебувають вони майже на проїжій частині ближче до середини перехрестя. Трохи згодом проїжає автомобіль блакитного кольору марка Шевроле Лачетті, водійське вікно відчинене. В подальшому по відео запису зрозуміло, що між водієм више вказаного автомобіля та чоловіком на перехресті виник словесний конфлікт. Чоловік на перехресті повернутий в бік автомобіля. Чоловік з жінкою, що з велосипедом переходять дорогу та зникають з поля зору. Далі блакитний автомобіль проїжає та паркується поблизу зупинку громадського транспорту. 3 даного автомобіля виходить чоловік одягнений в темні штани та світлий верх. Чоловік швидко по діагоналі перебігає на іншу сторону дороги та зникає з поля зору. Після чого майже відразу повертається сідає до автомобіля та їде в бік виїзду з сел. Слобожанське.

При відкритті відеофайла №2«ІР-камера16_Suhomlynskogo54_Suhomlynskogo 20240525130059_20240525130459_2322875.mp4», здійснюється відтворення та перегляд відеозапису. Переглядом відеозапису встановлено що, на вказаному відео файлі у верхньому правому куті мається надпис білого кольору 05-25-2024 13:00:00. На відео файлі зображено в?їзд на вулицю Василя Сухомлинського сел. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, а саме «Т» перехрестя. На відео записі видно жінку одягнену в темні бріджи, темну кофту та червону кепку, тримає кермо велосипеда, по правий бік від жінки стоїть чоловік одягнений в джинси та світлу кофту, проходять повз автомобільної стоянки та підходять до «І» образного перехрестя при цьому перебувають вони майже на проїжій частині ближче до середини перехрестя. Трохи згодом проїжає автомобіль блакитного кольору марка Шевроле Лачетті, водійське вікно відчинене. В подальшому з відеозапису вбачається, що між водієм вище вказаного автомобіля та чоловіком на перехресті виник словесний конфлікт. Чоловік на перехресті повернутий в бік автомобіля. Чоловік з жінкою, що з велосипедом переходять дорогу. В цей момент до них підбіг чоловік одягнений в темні штани та світлий верх. Наблизившись чоловік наносить удар правою рукою в обличчя з лівої сторони чоловіка одягненого в джинси та світлу кофту і відразу замахується, щоб спричинити другий удар лівою рукою, однак в результаті першого удару чоловік впав на землю на правий бік і вдруге вдарити не вдалось. Після чого чоловік, який спричинив тілесне ушкодження постояв декілька секунд розвернувся та швидко по діагоналі перебігає на іншу сторону дороги та зникає з поля зору.

Свідок ОСОБА_8 суду надала такі показання. 25 травня 2024 року в обідній час вона переходила дорогу на вулиці Василя Сухомлинського (колишня назва вид. Совхозна) разом з чоловіком ОСОБА_4 , вона також котила велосипед. Дорогу переходили там де їм було зручно, знаків “пішоходного переходу” там не було. З проїзжаючої повз них на машині раніше незнайомий їм чоловік (якого вона упізнала в судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_6 ) зробив зауваження а агресвній формі, на що її чоловік (потерпілий ОСОБА_4 ) відповів йому нецензурною лайкою. Після чого чоловік з автомобіля (якого вона упізнала в судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_6 ), зупинивши на узбічіі машину, підбіг до них та наніс її чоловіку 1 удар, внаслідок чого її чоловік впав. А потім, коли піднявся і вони продовжили йти - сильно кульгав.

Свідок ОСОБА_11 дала суду такі показання. 25 травня 2024 року в обідній час вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 їхали в автомобілі Шевроле Лачетті , д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Василя Сухомлинського. Під час руху її чоловік пригальмував та зробив зауваження людям, які переходили проїзджу частину з велосипедом в невідведеному для цього місці. Цих людей було двоє: чоловік (потерпілий ОСОБА_4 , та його дружина). З ними ані її чоловік ОСОБА_6 , ані вона раніше знайомі не були. На зауваження її чоловіка ОСОБА_6 інший чоловік (потерпілий ОСОБА_4 ), відповів нецензурною лайкою, після чого ОСОБА_6 припаркував машину та вийшов з неї. Оскільки вона сиділа спиною до місця події, вона не бачила, що там відбулось. Через декілька хвилин ОСОБА_6 повернувся до машини та вони поїхали далі мовчки. Про те, що сталось ОСОБА_6 розповів свідкові трохи пізніше. Через деякий час свідкові почав дзвонити син потерпілого та просив грошей. Зазначила також що вона особисто момент нанесення удару не бачила, а поведінка потерпілого була дуже хамська і груба.

З дослідженої судом копії медичної картки стаціонарного хворого на ім?я ОСОБА_4 встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 госпіталізований 26.05.2024 року об 11:31 год. до відділення травматології №2 Дніпропетровської шостої міської клінічної лікарні ДОР з діагнозом закриті підголовчасті переломи 2,3,4-ї плюснових кісток правої стопи зі зміщенням уламків, виписаний 28.05;2026 об 11:00 год. Також 26.05.2024 об 11:40 ОСОБА_4 оглянутий черговим травматологом: скарги на біль, набряк правої стопи, порушення функції правої нижньої кінцівки. В записі огляду зазначено, що травма побутова, отримана пацієнтом 25.05.2024 року близько 21:00 години, оступився правою ногою, підвернув стопу, 26.05.2024 доставлений своїм транспортом до травмпунку 6 МЛ (а.с. 122-133).

Висновком експерта № 2143е від 17.07.2024 (а.с. 138-140) встановлено, що на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_4 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації, за даними наданої медичної документації та з урахуванням висновку спеціаліста №1586 від 31.05.2024 року у гр. ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді:

- забійної рани на червоній каймі верхньої губи ліворуч ближче до кута роту з переходом на слизову оболонку відповідно;

- закритих підголовчастих переломів 2,3,4-ї плюсневих кісток правої стопи зі зміщенням уламків.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілеснихушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР», тобто в термін на який вказував обстежений та вказано слідчим у постанові. Виявлене у гр. ОСОБА_13 тілесне ушкодження у вигляді забійної рани обличчя, не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область обличчя зліва, яким могла бути і рука або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями.

Тілесні ушкодження у вигляді: закритих підголовчастих переломів 2,3,4-ї плюсневих кісток правої стопи зі зміщенням уламків, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в ділянку правої стопи.

Виявлене тілесне ушкодження у вигляді забійної рани відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі Наслідки. На підставі: п.2.3.5, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6”.

Ушкодження у вигляді закритих підголовчастих переломів 2,3,4j плюсневих кісток правої стопи зі зміщенням уламків - відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. N?б - термін зрощення кісткової тканини понад 21 добу.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР», тобто в термін на який вказував обстежений та вказано слідчим у постанові.

Локалізація та характер виявленого у нього тілесного ушкодження у вигляді: забійної рани обличчя зліва, механізм його спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участі. Оцінити механізм отримання тілесних ушкодження в області правої стопи не можливо, оскільки в ході проведення слідчого експерименту гр. ОСОБА_4 механізм не повідомляє (не пам?ятає).

Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як 2-х механічних дій.

Не спростовані ці обставини й висновками експерта №2145е від 17.07.2024 №2404е від 17.07.2024 (а.с.145-14; а.с.159-160).

Зазначені висновки суд визнає належними та допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено.

Будь-яких розбіжностей у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків суду, не встановлено.

Судом створені необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі й права на захист, досліджені всі представлені сторонами докази.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні.

Суд відхиляє вказані стороною захисту твердження про те, що у висновку експертом вказано, що спричинення тілесних ушкоджень неможливо внаслідок падіння з висоти власного зросту, оскільки у висновку експерта не вказано, що отримання потерпілим тілесних ушкоджень можливо внаслідок самостійного падіння, оскільки твердження сторони захисту не відповідає фактичному викладу висновку експерта, спростовано наявними у справі висновками, а також іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 отримав виявлені у нього тілесні ушкодження під час конфлікту з обвинуваченим ОСОБА_6 у вказаний ним проміжок часу та за вказаного механізму, що зокрема підтверджується тим, що одразу після події, яка мала наслідком отримання тілесних ушкоджень потерпілим, було зафіксовано зверненням до лікарні та правоохоронних органів. При цьому слід вказати, що час який пройшов між конфліктом обвинуваченого з потерпілим та часом звернення до правоохоронних органів і лікарні, є таким, що виключає можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень за інших обставин, а ніж внаслідок вчинення дій обвинуваченим ОСОБА_6 під час конфлікту між ними. Такий висновок суду логічно слідує з сукупності досліджених судом доказів, та стороною захисту не спростовано.

Слід також вказати, що з аналізу досліджених та проаналізованих судом доказів, у тому числі допитом потерпілого, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , висновками експертів, протоколами слідчих експериментів, не встановлено умислу в діях обвинуваченого на спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

До того ж, всі вищенаведені докази, є належними, допустимими та достовірними, та у своїй сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку підтверджують факт вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом.

Дослідивши, та аналізуючи наведені докази, співставляючи їх з іншими доказами дослідженими під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що покази обвинуваченого та потерпілого мають характер логічних, послідовних та таких, що у сукупності з цими та іншими наведеними доказами дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що надані стороною обвинувачення докази є допустимими, належними, достовірними, узгодженими між собою, а сукупність вказаних доказів у їх взаємозв`язку є достатньою для висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та за ст.128 КК України, а саме необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України щире каяття щодо вчинення кримінального правопорушення за ст.125 КК України та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України – не встановленні.

Мотиви призначення покарання

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 є особою, яка досягла пенсійного віку, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок та кримінальне правопорушення з необережності, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Відповідно до частини 5 статті 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Статтею 49 КК України передбачено звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Діяння, передбачене ч. 1 ст.125 КК України яке вчинене ОСОБА_6 є кримінальним проступком, оскільки карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Пунктом 1 частини 1 статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.125 КК України 25 травня 2024 року, тобто на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 18.06.2020 року у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464 км 19) зазначив, що "системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань "звільнення від покарання" (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), "звільнення від відбування покарання" (ст. ст. 75, 79, 104 КК України), "звільнення від призначеного покарання" (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, ухвалює вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.

У цьому кримінальному провадженні судом не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання трирічного строку давності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

З огляду на зазначене, у даному кримінальному провадженні закінчився строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України вчиненого у 25.05.2024 року, а тому з врахуванням положення ч. 5 ст. 74 КК України та згаданої правової позиції Верховного Суду обвинувачений підлягає звільненню від покарання за вказаний злочин без визначення його виду і розміру.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 є кримінальним правопорушенням, вчиненим з необережності, та згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальне правопорушення за ст.128 КК України є нетяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Мотиви вирішення судом цивільного позову у кримінальному провадженні

У цьому кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, яким просив стягнути з обвинуваченого (цивільного відповідача) на його користь моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 позовні вимоги визнав частково (в частині дій, які кваліфіковані за ст.125 КК України).

За положеннями ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61 КПК України, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженню розглядається відповідно до вимог цивільного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За положеннями ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Даючи оцінку вимогам потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того - у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини(далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі»,зазначається, що, «…з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Аналізуючи наведене суд встановив,що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні,послідовні,достовірні та достатні для висновку про те,що позивачу завдана моральна шкода, внаслідок вчинення щодо нього протиправних дій.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди ,яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Аналізуючи суть самого порушення прав позивача, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди 5000 грн, що є необхідним та достатнім для компенсації його немайнових втрат за обставин вчинення щодо нього кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що цивільний позов у цьому кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує за правилами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст.125 КК України.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити від покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 ст.125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди – 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Речові докази:

- відеодиск з відео фрагментами з камер відео спостереження за період часу з 13.00 год. по 13.30 год. 25.05.2024 року, які висять на стовпах електроопори за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, сел.. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, DVD-R сірого кольору - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому та його захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Повний текст вироку складено 12 серпня 2026 року. У відповідності до положень ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1