Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №712/15077/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/15077/25

Провадження № 2/712/5526/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» укладено Договір про споживчий кредит № 102853174, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором.

Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти.

28 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т, за яким відбулося відступлення прав вимоги, зокрема за кредитним договором № 102853174 від 12 жовтня 2022 року.

Позивач зазначав, що станом на момент відступлення заборгованість за кредитним договором становила 41900,00 грн, з яких 10000 грн – тіло кредиту, 30000 грн – проценти за користування кредитом та 1900 грн – комісія.

Позивач просив стягнути зазначену заборгованість, а також судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 04 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Заочним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 січня 2026 року позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача 40000,00 грн заборгованості за кредитним договором, 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2301,28 грн судового збору. Ухвалою суду за заявою відповідача заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду.

Після скасування заочного рішення представником відповідача подано заяву про часткове визнання позовних вимог, у якій відповідач визнав позов у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 10000,00 грн, а щодо решти позовних вимог заперечив.

Відповідач послався, зокрема, на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначивши, що є діючим військовослужбовцем, а тому проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню.

Представник відповідача – адвокат Яцюк М.В. просив справу розглдати без його участі, підтримав доводи, вказані у заяві про часткове визнання позову.

Представник позивача Осадча Т.С. подала додаткові пояснення, у яких заперечував проти доводів відповідача та просив залишити заочне рішення без змін, посилаючись, зокрема, на укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення права вимоги та правомірність нарахування процентів і комісії.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та надавши оцінку доводам сторін, приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Відповідно до частин першої – п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявою на кредит № 102853174 про отримання кредиту в сумі 10000,00 грн.

Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 12.10.2022р. було укладено Договір про споживчий кредит № 102853174 (індивідуальна частина), який ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором S34897, предметом якого є споживчий кредит - грошові кошти які надаються позичальнику для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема суму кредиту: 10000,0 грн. (п. 1.2), строк кредитування: 105 днів з 12.10.2022р. (п. 1.3), термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту і процентів за користування кредитом: 25.01.2023р.(п. 1.4). Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 31900 грн.у грошовому виразі та 1109.00 грн. відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 41900 грн. Комісія за надання кредиту: 1900,00 грн. (п. 1.5.1), проценти за користування кредитом: 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2), тип процентної ставки: фіксована (п. 1.6).Згідно п. 2.1 Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Додатком №1 до вказаного договору є Графік платежів за договором про споживчий кредит №102853174 від 12.10.2022р., додатком 2 до вказаного договору є Паспорт споживчого кредиту № 102853174.

Договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором S34897.

З копії платіжного доручення 52464239 від 12.10.2022р. вбачається перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача в сумі 10000,00 грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору 102853174.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема, у письмовій (електронній) формі, а електронний договір, укладений з дотриманням встановленого законом порядку його підписання, породжує відповідні цивільні права та обов`язки сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Факт укладення кредитного договору відповідачем не заперечується, як не заперечується і факт отримання кредитних коштів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов`язок відповідача повернути отриману суму кредиту у розмірі 10000,00 грн підтверджується матеріалами справи, умовами укладеного договору та відповідачем не заперечується.

Щодо відступлення права вимоги суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

28 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т, а з витягу з реєстру боржників вбачається передання позивачу права вимоги, зокрема за кредитним договором № 102853174 від 12 жовтня 2022 року.

Таким чином, право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості стягнення з відповідача заявлених позивачем процентів за користування кредитом, суд враховує встановлений у справі правовий статус відповідача.

З матеріалів справи, зокрема з військового квитка та довідки про проходження військової служби, вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи проходить військову службу.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідним категоріям військовослужбовців на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім передбачених законом винятків.

Наведена норма є спеціальною гарантією соціального захисту військовослужбовців та підлягає застосуванню незалежно від умов укладеного кредитного договору.

Як убачається з матеріалів справи, спірний кредитний є споживчим кредитом, а тому встановлені законом винятки щодо застосування зазначеної пільги до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються саме процентів за користування кредитом, тобто плати за користування наданими кредитодавцем грошовими коштами.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24 дійшов висновку, що встановлення факту проходження особою військової служби за наявності передбачених законом умов має наслідком застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у тому числі відсутність обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, незважаючи на погодження сторонами кредитного договору процентної ставки, умови договору в цій частині не можуть бути підставою для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період, протягом якого на нього поширюються відповідні законодавчі гарантії.

Доводи представника позивача про те, що проценти є платою за користування кредитом, а не штрафною санкцією, самі по собі не спростовують наведеного висновку, оскільки пункт 15 статті 14 зазначеного Закону прямо передбачає ненарахування саме процентів за користування кредитом, а не лише штрафних санкцій та пені.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 30000,00 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1900,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Разом із тим, зазначена комісія фактично є платою за послуги, пов`язані з отриманням та супроводженням кредиту, і позивачем не доведено надання відповідачу окремої додаткової послуги, за яку відповідно до закону могла б стягуватися така плата.

Умови договору про сплату такої комісії не можуть автоматично створювати обов`язок споживача сплачувати плату за послуги, які фактично не були надані як окрема послуга та за які кредитодавець не довів відповідного змісту і обсягу.

З огляду на встановлені судом обставини, положення частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 522/18855/16 та від 19 лютого 2020 року у справі № 756/8840/17-ц, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії у розмірі 1900 грн.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та заяви відповідача про часткове визнання позову, суд вважає доведеним обов`язок відповідача щодо повернення позивачу основної суми кредиту у розмірі 10000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення статей 137, 141 ЦПК України, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та результат розгляду справи.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, зазначені витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 2000 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, також підлягає розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 15, 16, 205, 207, 512, 514, 526, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «КредіАгріколь Банк», місце реєстрації: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) суму заборгованості: за Кредитним договором № 102853174 від 12.10.2022 року в розмірі 10000,00 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,6 гривень, а всього – 12605,60 гривень (дванадцять тисяч шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 12.0 8 .2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «КредіАгріколь Банк», місце реєстрації: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .