Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №571/1528/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1528/26

Провадження № 3/571/629/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в особі судді Комзюк А.Ф., при секретарі судового засідання Богданець О.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Власик В.Я. (в режимі відеконференції), розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЧЦП №335812 від 03.07.2026: «03.07.2026 о 13 год 38 хв на ок. н.п. Залав`я Сарненського р-ну, Рівненської обл. 40 км від державного кордону України прикордонним нарядом «Контрольний пост» Залав`я» зупинено т/з «Lexys» р/н НОМЕР_2 яким керував гр.України ОСОБА_1 який під час перевірки документів відмовився надати документи для перевірки. Своїми діями гр. ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законній вимозі представника ДПСУ, чим порушив прикордонний режим, а саме вимоги п_ Положенння «Про прикордонний режим» затверджений ПКМУ №1147 від 27.07.1998 р. чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.185-10 ч.1 КУпАП».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

10 серпня 2026 року адвокатом Власик В.Я. подано заяву про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП.

Заява мотивована тим, що відповідно до висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19, факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи у вчиненні адмінправопорушення. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Відповідальність за ч.1 ст.185-10 КУпАП передбачає, що правопорушенням є злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги."».

У протоколі про адміністративне правопорушення ЧЦП № 335812 не вказано в чому полягали законні вимоги працівника Державної прикордонної служби та в чому полягала злісна непокора ОСОБА_1 цим законним вимогам.

Також під час оформлення матеріалів справи, не надано доказів того чи перебував військовослужбовець при виконанні обов`язків пов`язаних з охороною державного кордону, чи були його розпорядження, вимоги законними.

Вважає, що рапорт особи, яка склала адміністративний протокол не є належним та допустим доказом вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

До протоколу не додано показання технічних приладів, засобів фото- та/або відео спостереження, якими би було підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Більше того, в протоколі зазначено, що свідків даної події немає.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначена серія бланку протоколу - ЧЦП № 335812.

З додатку 2 до Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення (пункт 4 розділу ІІІ) вбачається, що протоколи про адмінправопорушення серія « ІНФОРМАЦІЯ_2 » використовуються Окремим контрольно-пропускним пунктом "Київ" .

З відкритої інформації в мережі інтернет вбачається, що місцем дислокації Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" є м. Київ та м. Бориспіль.

З протоколу щодо ОСОБА_1 не вбачається належність ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_3 прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонної застави із м.д. АДРЕСА_2 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", також в протоколі не заповнено поле щодо номеру телефонну та електронної пошти підрозділу органу охорони державного кордону, що унеможливлює перевірку законності використання даного бланку протоколу особою, яка склала даний протокол.

Окрім того, що протокол щодо ОСОБА_1 не містить підпис уповноваженої посадової особи, яка склала даний протокол ( в протоколі зазначено лише прізвище, ім`я та по батькові, що не є тотожним підпису), в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому конкретно полягають порушення, які інкримінуються ОСОБА_1 , а посилання на норми Положення «Про прикордонний режим» без зазначення конкретного пункту Положення, не розкривають суті конкретного порушення, яке ставиться у провину останньому, чим порушується його право на захист.

З даного протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, які саме документи ОСОБА_1 відмовився надати для перевірки, враховуючи, що він проживає в прикордонному населеному пункті.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення. Конкретність пред`явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Покликаючись на вищевикладене, просила провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї провини не визнав та пояснив, що дійсно в той день керував транспортним засобом та був зупинений військовослужбовцями прикордонної служби біля с.Залав`я, які вимагали пред`явити документи для перевірки. Повідомляв військовослужбовцям, що всі документи знаходяться в телефоні, в додатку Дія та Резерв+, однак у нього забрали телефон. Через деякий час телефон повернули, він показав усі докумененти, після чого йому повідомили, що на нього буде складено протокол за відмову надати документи для перевірки.

Адвокат Власик В.Я. зазначила, що матеріали справи не містять доказів факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, тому посилаючись на обставини, викладені у заяві, просила провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідальність за ч.1 ст.185-10 КУпАП настає у разі злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Тобто, диспозиція даної статті передбачає відповідальність за вчинення умисних дій, спрямованих на злісне невиконання законної вимоги військовослужбовця, працівника ДПС України або члена громадського формування, який бере участь в охороні державного кордону України, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У абзаці 2 пункті 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26.06.1992 року (з змінами) роз`яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

З фабули правопорушення, викладеної у адміністративному протоколі, не можливо встановити обставин, які є необхідними складовими для кваліфікації дій ОСОБА_1 як злісна непокора, а саме: відсутні дані про наполегливі, неодноразово повторені законні вимоги чи розпорядження працівника ДПСУ при виконанні ним службових обов`язків, не зазначено законні вимоги чи розпорядження якого саме працівника ДПСУ злісно не виконав ОСОБА_1 ..

Також не встановлено факту керування ОСОБА_1 автомобілем марки ««Lexys» реєстраційний номер НОМЕР_2 та вчинення останнім злісної непокори.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Водночас, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів у підтвердження того, що правопорушення мало місце.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт інспектора прикордонної служби другого відділення ІПС НОМЕР_4 прикордонної застави ОСОБА_3 не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у ньому.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями п.1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247,280,283,284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя А.Ф.Комзюк