Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №552/6341/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6341/26

Провадження № 1-кп/552/886/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025170420001573 від 15.12.2025, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Гірське, Луганської області, маючого середню освіту, розлученого, інваліда ІІІ групи, пенсіонера, ВПО, маючого на утриманні непрацездатну матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , м. тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави 13.07.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025170420001573 від 15.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.07.2026 призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у відповідному кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 20.07.2026 призначений відкритий судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_4 подав цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Установлено, що 05.12.2025 близько 07 години 45 хвилин, в світлий час доби, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався по другорядній дорозі вул. Клінкерна у місті Полтава, у напрямку до вулиці Зіньківська. Наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг, ОСОБА_5 рухаючись по другорядній дорозі, виїхав на перехрестя із головною дорогою вулиці Зінківська, та почав виконувати маневр повороту праворуч, при цьому не переконався в безпеці даного маневру не надав перевагу в русі велосипеду марки «RIXE», під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що рухався по головній дорозі вулиці Зіньківській у напрямку до м. Полтави, чим створив небезпеку для нього та допустив із ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій велосипеда марки «RIXE» ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритих компресійних переломів Тhl2 хребця та L3 хребця з набряком кісткового мозку і ділянками набряку кісткового мозку проекції S4 та S5 хребців, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За вищевказаних обставин, причиною дорожньо-транспортної події та її наслідків, стало порушення водієм автомобіля марки «HYUNDAI ACCENI», реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_5 , вимог п.п. 10.1, 16.11 та п.2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, згідно з якими:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

2.1. «Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортної пригоді шляхом виконання п.п. 10.1, 10.9 та п.2.1 Правил дорожнього руху України.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за частиною 1 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Прокурор, обвинувачений, потерпілий просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_5 визнав себе винним, відмовився від надання показів, цивільний позов визнав частково, зокрема бажав відшкодувати лише матеріальну шкоду завдану потерпілому. Вважав, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Потерпілий бажав давати показання, просив дослідити докази на обґрунтування поданого позову.

Суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, а тому суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи, які не оспорюються обвинуваченим та потерпілим.

Суд ухвалив допитати потерпілого, дослідити докази щодо обставин, які пов`язані із розглядом заявлено ОСОБА_4 цивільного позову, зокрема проведені експертизи, медичні документи щодо заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, його подальшого лікування, матеріали, які характеризують обвинуваченого та щодо інших питань, які вирішуються у вироку.

Допитаний під час судового розгляду справи потерпілий пояснив, що дійсно 05.12.2025 близько 07 години 45 хвилин, в світлий час доби, рухався велосипедом по головній дорозі по вулиці Зіньківська. Наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг із другорядною дорогою по вул. Клінкерна у місті Полтава, несподівано зіткнувся із автомобілем «HYUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_3 , як потім з`ясувалося під керуванням ОСОБА_5 . Унаслідок удару ОСОБА_4 впав з велосипеда. Водій «HYUNDAI ACCENT» зупинився та повернувся до місця ДТП. Згодом ОСОБА_5 відвіз потерпілого до 1-МКЛ, куди приїхали поліцейські. За результатами огляду не було встановлено суттєвих тілесних ушкоджень, переломів і поліцейські поїхали у службових справах. У подальшому, 08.12.2026 ОСОБА_4 за направленням травматолога пройшов МРТ хребта на якому був встановлений перелом куприка. Отримані медичні документи у подальшому були надані потерпілим працівникам поліції. Потерпілий пояснив, що проходи тривале лікування, витрачав на нього власні кошти, лише частину із цих витрат підтверджується документально, наполягав, що кримінальним правопорушенням його заподіяна моральна шкода.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 229 від 09.03.2026 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритих компресійних переломів Тhl2 хребця та L3 хребця з набряком кісткового мозку і ділянками набряку кісткового мозку проекції S4 та S5 хребців, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я та які утворились у строк та за обставин вказаних у постанові (а.с. 66-67).

Як вбачається із висновку експерта №СЕ-19/117-26/8555-ІТ від 29.06.2026 причиною дорожньо-транспортної події та її наслідків, стало порушення водієм автомобіля марки «HYUNDAI ACCENI», реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_5 , вимог п.п. 10.1, 16.11 та п.2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортної пригоді шляхом виконання п.п. 10.1, 10.9 та п.2.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 99-107).

Відповідно до довідки КП «1-А МКЛ ПМР» від 05.12.2026 ОСОБА_4 встановлений наступний діагноз: ПКВХ: на фоні дегенеративних змін, клиновидності тіла хребця Th 12, антилістезу тіла L3 до 3 мм, достовірних даних за кістково-травматичні зміни не виявлено (а.с. 108).

За медичним призначенням рекомендовано лікарем проходження МРТ (а.с. 111).

Як вбачається із змісту МРТ попереково-крижового відділу хребта від 08.12.2025 у потерпілого ОСОБА_4 виявлений компресійний перелом Th 12 з незначним зниженням висоти у передньому відділі (а.с. 114).

Вказані вище докази, у своїй сукупності доводять, що тілесні ушкодження у виді закритих компресійних переломів Тhl2 хребця та L3 хребця утворились внаслідок зіткнення велосипеда під керуванням потерпілого ОСОБА_4 та автомобіля «HYUNDAI ACCENI», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 . Ознаки цих тілесних ушкоджень вперше виявлені при проведенні рентгенографії, однак достовірно не підтверджені. Та в подальшому достовірно підтверджені при проведення МРТ потерпілого ОСОБА_4 .

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин, допитом потерпілого ОСОБА_4 , дослідженням документів та експертиз, доказів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються долі речових доказів, вирішення цивільного позову, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив суд призначити покарання за частиною 1 статті 286 КК України у межах санкції статті у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік, цивільний позов задовольнити повністю, стягнути вартість процесуальних витрат на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертиз, питання речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Потерпілий просив зменшити розмір покарання у виді штрафу до мінімального, а цивільний позов задовольнити повністю.

Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив його суворо не карати, вважав, що його майновий стан, перебування на утриманні непрацездатної матері не дозволять сплатити штраф у розмірі 51000 грн. Додатково вказав, що автомобіль є єдиним джерелом заробітку, він має статус ВПО, будь-якої іншої роботи немає, а тому просив не позбавляти його права керування транспортним засобом.

Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинувачених, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд не вважає пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття, як зазначено в обвинувальному акті.

Не зважаючи на визнання вини обвинувачений щиросердно не розкаявся у вчиненому діянні, маючи реальну можливість не відшкодував шкоду завдану кримінальним правопорушенням, не вважав, що потерпілому заподіяна будь-яка моральна шкода. У судовому засіданні демонстрував зневагу до особи потерпілого.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Згідно з досудової доповіді Київського районного відділу в Полтавській області від 31.07.2026 ризик повторного вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний час та не становить високої небезпеки для суспільства.

У випадку, якщо суд дійде висновку про можливість призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, орган пробації вважав доцільним покласти на обвинуваченого обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Відповідно до частини 4 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 286 КК України є нетяжким злочином у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, який вчинений з необережною формою вини.

За інформацією КП «Полтавський обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні не перебував.

Відповідно до даних КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» обвинувачений під наглядом не перебуває.

Як вбачається з інформації Відокремленого підрозділу «Обласна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1» обвинувачений на амбулаторному лікуванні не перебував.

За наданою копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_5 є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням довічно.

Згідно з довідкою №1601-5001421850 від 26.04.2022 ОСОБА_5 узятий на облік як внутрішньо переміщена особа.

З огляду на відсутність підстав, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України при його призначенні.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 , з урахуванням особи винного, відношення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, негативної оцінки своїх дій, наявності хронічного захворювання, внаслідок якого встановлено ІІІ групу інвалідності довічно, перебуванні на утриманні непрацездатної матері, те що він є пенсіонером, його майнового стану, що у своїй сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що необхіднім та достатнім буде покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

Суд окремо звертає увагу, що з огляду на наявність статусу пенсіонера, а також відсутність місця роботи у ОСОБА_5 , наявність ІІІ групи інвалідності довічно, що унеможливлює призначення судом інших видів покарань, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

Також, суд дійшов висновку застосувати обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Суд враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Отже, ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Потерпілий ОСОБА_4 подав цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та в його обґрунтування вказав, що 5 грудня 2025 року ОСОБА_5 скоїв ДТП та заподіяв потерпілому травми середнього ступеню тяжкості, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Вказав, що вчиненим кримінальним правопорушенням, йому завдано матеріальної та моральної шкоди, оскільки був травмований хребет та плечовий суглоб, внаслідок чого він лікувався протягом 20 днів, відчував дуже сильний біль, який і досі його турбує при будь-якому незначному фізичному навантаженні. Так як ОСОБА_4 проживає у приватному секторі, то був позбавлений можливості виконувати необхідний у літню пору обсяг робіт по господарству, що в цілому знижує якість життя. Негативні наслідки травмування тривають досі, що спричинило зміни у способі життя, безсоння внаслідок больового синдрому у поперековому відділі хребта , за рекомендацією лікарів переведений на три місяці на легку працю, на певний час втрачена фізична можливіть виконувати весь обсяг робіт на робочому місці на Укрзалізниці. На підставі наведеного просив стягнути 918,64 грн матеріальної та 10000 грн моральної шкоди.

Обвинувачений просив задовольнити позов частково, в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 918,64 гривень, в іншій частині просив відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні сторін та учасників судового провадження, вирішуючи цивільний позов та надаючи оцінку доказам на його обґрунтування, суд виходить з такого.

Відповідно до досліджених судом фіскальних чеків всього на суму 918,64 грн ОСОБА_4 придбано ліки та лікувальні засоби, отже такі витрати підлягають стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи наявний висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення у нього також наявний обов`язок відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності.

Виходячи з цих засад та дотримуючись загальновідомого принципу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню позовна вимога потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення експертизи відповідно до довідки №СЕ-19/117-26/8555-ІТ від 29.06.2026 складають 2888,16 грн, які на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 918,64 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн, а всього 10918,64 грн.

Стягнути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави 2888,16 (дві вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок судових витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, потерпілий, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1