Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №909/758/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/758/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лабораторний центр "ВІТАЛАБ", вул. Космічна, буд. 20, м. Дніпро, 49100

до відповідача: Громадської організації "Асоціація лікарів карпатського регіону", вул. Гетьмана Мазепи, буд. 87, приміщення 20, м. Івано-Франківськ, 76018

про розірвання договору про співробітництво та стягнення 57 964 грн 51 коп.

представники сторін:

від позивача: Антонов Є.М.

від відповідача: не з`явився

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Громадської організації "Асоціація лікарів карпатського регіону" (далі - відповідач) про розірвання договору про співробітництво та стягнення 57 964,51 грн. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 14/08 про співробітництво у сфері стажування від 04.08.2025. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 16, 509, 525, 526, 530, 610-612, 615, 651, 625, 901, 903, 907 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено строки для подання заяв по суті.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Водночас надіслана на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ та у позовній заяві, поштова кореспонденція (ухвала про відкриття провадження) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Суд враховує, що за приписами ч. 1ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/758/26 від 24.06.2026 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.08.2026.

11.08.2026 суд завершив розгляд справи по суті, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

04.08.2025 між ТОВ «ДЛЦ «ВІТАЛАБ» (далі - Позивач) та ГО «АСОЦІАЦІЯ ЛІКАРІВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ» (далі - Відповідач) було укладено договір № 14/08 про співробітництво у сфері стажування.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація та забезпечення виконавцем підвищення кваліфікації медичних працівників партнера.

ГО "АЛІКАР" зобов"язується протягом терміну дії договору надати можливість спеціалізованих стажувань для працівників партнера (п. 4.3.1 договору).

На виконання умов укладеного договору сторонами було підписано додаток №1 «Програма міжнародного медичного стажування у Іспанії» на період з 14.10.2025 по 23.10.2025.

Відповідно до зазначеного додатку учасником стажування визначено Макогон Ірину Михайлівну, а вартість стажування однієї особи становить 63 900,00 грн без ПДВ.

Макогон І.М. приступила до виконання обов"язків директора ТОВ "ДЛЦ "ВІТАЛАБ" з 30.03.2018 відповідно до протоколу від 28.03.2018 установчих зборів, що підтверджується наказом № 1.

Партнер зобов"язаний проводити оплату індивідуальних спеціалізованих стажувань для працівників на підставі виставлених ГО "АЛІКАР" рахунків, умов договору та додаткових угод (п. 4.4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору сплата внесків/оплата вартості стажування здійснюється партнером шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ГО "АЛІКАР". Підтвердженням сплати внесків є належним чином оформлений платіжний документ.

На підставі рахунку № 233 від 04.08.2025, виставленого ГО "АЛІКАР" позивач 05.08.2025 здійснив оплату вартості стажування у розмірі 63 900,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 28451 від 05.08.2025.

Позивач стверджує, що міжнародне медичне стажування, яке повинно було відбутися у період з 14.10.2025 по 23.10.2025, проведено не було.

У зв`язку із невиконанням умов договору Позивач неодноразово звертався до Відповідача із вимогами про повернення коштів.

Листом №30/09-1 від 30.09.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені грошові кошти у сумі 63 900,00 грн у зв`язку з невиконанням останнім взятих на себе договірних зобов`язань щодо організації міжнародного медичного стажування.

Адвокат Антонов Є.М. звертався до відповідача з досудовою вимогою в інтересах позивача про стягнення грошових коштів 18.05.2026 №01/150526/1111, яка направлена на адресу відповідача.

19.12.2025 відповідачем було повернуто позивачу кошти у сумі 10 000,00 грн із призначенням платежу «повернення помилково оплачених коштів згідно заяви», що підтверджується квитанцією №211 від 19.12.2025.

Враховуючи наявність заборгованості, позивач стверджує, що відповідач не виконав договірні зобов`язання та порушував істотні умови договору, що слугує підставою для його розірвання та стягнення заборгованості.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає підстави для зміни або розірвання договору.

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою статті 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів надання відповідачем послуг за договором, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено істотне порушення, що в силу частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання договору №14/08 про співробітництво у сфері стажування від 04.08.2025, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» та Громадською організацією «Асоціація лікарів карпатського регіону» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 2 цієї статті встановлено, що положення гл.83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз положень ч.1 ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, не лише набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої на те підстави, але й таке, що хоч і отримано на відповідній правовій підставі (наприклад, на виконання зобов`язань за договором), однак, утримується безпідставно, оскільки підстава в подальшому відпала (визнання недійсним договору, утримання авансових платежів після припинення дії договору тощо).

Слід зазначити, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, ст.1212 ЦК України підлягає застосуванню лише після того, як така правова підстава в установленому порядку відпала.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 910/2024/24).

Отже, відповідач, який продовжує безпідставно утримувати грошові кошти позивача, які є оплатою за договором, що припинив свою дію, однак, послуги за яким на відповідну суму не передані/надані, в силу ст.1212 ЦК України, зобов`язаний повернути їх позивачу.

Враховуючи, що доказів повернення грошових коштів у розмірі 53 900,00 грн відповідач не надав, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53 900,00 грн є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 048,06 грн - 3% річних та 3 016,45 грн - інфляційних втрат.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, містить висновок про те, що сплата 3% від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач не повернув отримані без достатньої на те підстави грошові кошти, вимоги позивача про повернення відповідної суми з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

Суд, при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановив, що розрахунок відповідає правилам нарахування річних, інфляційних втрат. Контррозрахунку відповідач не подав.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір у сумі 5 324,80 грн, сплачений позивачем відповідно до платіжних інструкцій №30521 від 15.06.2026 та №30570 від 22.06.2026, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Розірвати договір №14/08 про співробітництво у сфері стажування від 04.08.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 20, код ЄДРПОУ 42031591) та Громадською організацією «Асоціація лікарів карпатського регіону» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 87/20, код ЄДРПОУ 43225818).

Стягнути з Громадської організації «Асоціація лікарів карпатського регіону» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 87/20, код ЄДРПОУ 43225818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю« Діагностичний лабораторний центр «ВІТАЛАБ» (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 20, код ЄДРПОУ 42031591) суму заборгованості 53 900,00 грн., 3 % річних у розмірі 1 048,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 016,45 грн. та 5 324,80 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.08.2026.

Суддя У.І.Гула