Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №908/6167/15 (908/485/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 м.Дніпро Справа № 908/6167/15 (908/485/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач), суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/6167/15(908/485/26) (суддя Ніколаєнко Р.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097), в особі ліквідатора арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни (вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, м. Київ, 04107)

до відповідача ОСОБА_1 (зареєстрована адреса згідно ЄДДР: АДРЕСА_1 ; адреса офісу арбітражного керуючого: вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 40, оф. 1005, м. Київ, 03035; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 183 664,20 грн

в межах справи № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097)

Ліквідатор – арбітражний керуючий Потупало Наталія Ігорівна (вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, м. Київ, 04107),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

26.02.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Потупало Наталії Ігорівни до ОСОБА_1 , який є арбітражним керуючим та раніше виконував повноваження ліквідатора ТОВ «Константа», про стягнення грошових коштів у розмірі 183 664,20 грн, отриманих ним як грошова винагорода за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 у справі № 908/6167/15 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 18.02.2022 по 30.11.2022 у сумі 183 664,20 грн, однак, відповідно до виписки АБ «Укргазбанк», зазначені кошти він отримав з поточного рахунку ТОВ «Константа». Листом вих. № 502-02-01-908/6167 від 21.05.2025 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність повернення коштів на ліквідаційний рахунок ТОВ «Константа», проте листом вих. № б/н від 22.10.2025 він відмовився від їх повернення, посилаючись на відсутність правових підстав. Посилаючись на ст. 3, 13, 509 ЦК України, ТОВ «Константа» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Потупало Н.І. просить стягнути з ОСОБА_1 183 664,20 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/6167/15(908/485/26) позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Константа» грошові кошти у сумі 183 664,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України 3 328,00 грн судового збору.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 20.05.2026 подав через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій вважає рішення незаконним, прийнятим із порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема внаслідок неправильного застосування ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) та ст. 1212 ЦК України.

Апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2022 у справі № 908/6167/15 припинено повноваження ліквідатора ТОВ «Константа» арбітражного керуючого Комарової А.В. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гусара І.О., який під час виконання повноважень здійснював передбачені КУзПБ заходи, зокрема прийняв у своє відання майно боржника та забезпечив його збереження, провів інвентаризацію, визначив початкову вартість майна, сформував ліквідаційну масу, організував продаж майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, брав участь у численних судових засіданнях, у тому числі через представника, та неодноразово виїжджав за місцезнаходженням боржника і його майна в м.Запоріжжі.

При цьому апелянт звертає увагу на те, що з 24.02.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 виконання повноважень ліквідатора було ускладнене форс-мажорними обставинами, факт яких засвідчено Торгово-промисловою палатою України (далі – ТПП) листом вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Водночас скарг від комітету кредиторів, який відповідно до ч. 6 ст. 48 КУзПБ представляє інтереси всіх кредиторів, щодо дій арбітражного керуючого Гусара І.О. не надходило.

Скаржник посилається на ст. 43 Конституції України, п. 3 ч. 1, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 30 КУзПБ, відповідно до яких арбітражний керуючий здійснює повноваження на платній основі, має право на грошову винагороду, а право вимоги основної грошової винагороди виникає в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

На думку апелянта, законодавством встановлено саме щомісячний характер нарахування та виплати основної грошової винагороди, а першим джерелом її сплати є кошти боржника, у зв`язку з чим наявність коштів на ліквідаційному рахунку ТОВ «Константа» давала правові підстави для виплати арбітражному керуючому Гусару І.О. основної грошової винагороди.

При цьому така виплата була схвалена комітетом кредиторів, що зафіксовано у протоколі комітету кредиторів від 30.11.2022, а обставини нарахування та виплати грошової винагороди і відшкодування витрат були предметом перевірки Міністерства юстиції України, за результатами якої складено довідку від 18.03.2024 № 10, при цьому жодних порушень у цій частині не встановлено.

Скаржник також зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 у справі № 908/6167/15 звіт про нарахування грошової винагороди та витрати станом на 30.11.2022 за період з 18.02.2022 по 30.11.2022 затверджено частково – у частині понесених арбітражним керуючим Гусаром І.О. витрат у розмірі 49 105,29 грн, а в затвердженні звіту в частині нарахування та виплати грошової винагороди у сумі 183 664,20 грн відмовлено, при цьому встановлено факт неналежного виконання ліквідатором повноважень, передбачених ст. 61 КУзПБ, та неповноти заходів щодо виявлення активів боржника.

На переконання апелянта, сама по собі подальша оцінка судом дій арбітражного керуючого через призму повноти виконаних ним заходів не припиняє правової підстави для отримання вже нарахованої та виплаченої винагороди, оскільки такою підставою є безпосередньо ст. 30 КУзПБ, яка передбачає право арбітражного керуючого на щомісячну основну грошову винагороду за весь період виконання повноважень. У зв`язку з цим, на думку апелянта, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти були отримані на підставі закону та за наявності схвалення відповідних звітів комітетом кредиторів.

Скаржник наголошує, що оплата послуг арбітражного керуючого є платою за працю, а її невиплата фактично може призвести до примушування до безоплатної праці, що суперечить ч.ч. 3, 4, 7 ст. 43 Конституції України, ч. 2 ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також положенням Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року, ратифікованої Україною 10.08.1956, Конвенції МОП № 105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифікованої Україною 05.10.2000, та резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року.

Також апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, відповідно до якої у разі відсутності коштів, одержаних від продажу майна боржника або господарської діяльності, оплата послуг арбітражного керуючого має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 30 КУзПБ, фактично встановивши порядок виплати винагороди лише після завершення відповідної процедури банкрутства, тоді як закон передбачає її щомісячне нарахування та виплату, а також безпідставно застосував ст. 1212 ЦК України, оскільки правова підстава набуття спірних коштів не відпала.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/6167/15 (908/485/26) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Константа», в особі ліквідатора арбітражного керуючого Потупало Н.І. до ОСОБА_1 про стягнення 183 664,20 грн у повному обсязі.

3. Узагальнені доводи та заперечення проти вимог апеляційної скарги, викладені у відзиві.

У відзиві ТОВ «Константа» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Потупало Н.І. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/6167/15 (908/485/26) - без змін.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 у справі № 908/6167/15 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 18.02.2022 по 30.11.2022 у сумі 183664,20 грн, а постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 зазначену ухвалу залишено без змін.

Позивач вказує у відзиві, що ці кошти ОСОБА_1 отримав із поточного рахунку ТОВ «Константа» як оплату послуг арбітражного керуючого, у зв`язку з чим листом вих. № 502-02-01-908/6167 від 21.05.2025 його повідомлено про необхідність їх повернення на ліквідаційний рахунок товариства.

Листом вих. № б/н від 22.10.2025 ОСОБА_1 відмовився повертати кошти, посилаючись на відсутність правових підстав.

На думку позивача, така поведінка суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним п. 6 ч. 1 ст. 3, ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Позивач вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню.

4. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097) перебуває у процедурі банкрутства у справі № 908/6167/15, у межах якої ліквідатором товариства є арбітражний керуючий Потупало Наталія Ігорівна.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 у справі №908/6167/15 частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича від 26.03.2024 (вх. № 7294/08-08/24 від 02.04.2024), затверджено звіт про нарахування грошової винагороди та витрати станом на 30.11.2022 за період з 18.02.2022 по 30.11.2022 лише в частині понесених арбітражним керуючим Гусаром І.О. витрат у розмірі 49 105,29 грн, а в іншій частині у задоволенні клопотання та затвердженні звіту відмовлено.

Зокрема, Гусару І.О. відмовлено у затвердженні звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 18.02.2022 по 30.11.2022 у розмірі 183 664,20 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 908/6167/15 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гусара І.О. залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 – без змін, у зв`язку з чим відповідні висновки суду першої інстанції набрали законної сили.

Водночас, відповідно до виписки АБ «Укргазбанк», грошові кошти у розмірі 183 664,20 грн отримані арбітражним керуючим Гусаром І.О. з поточного рахунку ТОВ «Константа» як оплата послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі № 908/6167/15.

У зв`язку з цим ТОВ «Константа» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Потупало Н.І. листом вих. № 502-02-01-908/6167 від 21.05.2025 повідомило Гусара І.О. про необхідність виконання приписів ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 і повернення 183 664,20 грн на ліквідаційний рахунок ТОВ «Константа».

Листом вих. № б/н від 22.10.2025 арбітражний керуючий Гусар І.О. повідомив про відсутність у нього правових підстав для повернення сплаченої основної грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора.

Таким чином, предметом спору в даній справі в межах справи про банкрутство ТОВ «Константа» є правомірність отримання арбітражним керуючим Гусаром І.О. з рахунку боржника грошових коштів у сумі 183 664,20 грн як основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 18.02.2022 по 30.11.2022, з урахуванням того, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 у затвердженні відповідного звіту в цій частині відмовлено, та, як наслідок, наявність підстав для стягнення зазначених коштів з Гусара І.О. на ліквідаційний рахунок ТОВ «Константа».

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Порядок сплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) визначено ст. 30 КУзПБ.

Частиною першою цієї статті передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абз. 5 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

Положенням цієї норми кореспондує абз. 4 ч. 4 ст. 34 КУзПБ, який встановлює, що до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, додаються докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником – юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення) (абзац сьомий частини другої ст. 30 КУзПБ).

Отже, наведеними приписами ст. 30 КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником – юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок вперше викладено в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18 та підтримано згодом Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).

Водночас обов`язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності).

За результатом розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат господарський суд постановляє ухвалу, якою затверджує такий звіт (повністю або частково) чи відмовляє у його затвердженні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2021 у справі № 4/42-Б(906/1210/20) щодо застосування норм КУзПБ при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний господарський суд, правильно виходив із того, що відповідно до ст. 30 КУзПБ право арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди реалізується за умови затвердження господарським судом відповідного звіту.

Як зазначалося вище та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 у справі № 908/6167/15, яка набрала законної сили та залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025, встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 повноважень ліквідатора та відмовлено у затвердженні звіту в частині грошової винагороди у сумі 183 664,20 грн.

Посилання апелянта на вчинення ним окремих ліквідаційних заходів, участь у судових засіданнях, проведення інвентаризації та наявність воєнного стану не спростовують установлених судом обставин щодо невиконання всієї сукупності обов`язкових заходів, передбачених ст. 61 КУзПБ, та не підтверджують належного виконання ним обов`язків протягом спірного періоду.

Посилання на відсутність скарг кредиторів та схвалення виплати комітетом кредиторів також не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до ст. 30 КУзПБ звіт арбітражного керуючого підлягає розгляду та затвердженню господарським судом, а комітет кредиторів не може своїм рішенням легалізувати виплату винагороди, у затвердженні якої судом відмовлено. При цьому довідка Міністерства юстиції України від 18.03.2024 № 10 не спростовує висновків господарського суду щодо неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків ліквідатора, встановлених у судовому порядку.

Відхиляються апеляційним судом також доводи апелянта про те, що наявність коштів на рахунку ТОВ «Константа» сама по собі створювала правову підставу для виплати 183 664,20 грн, оскільки ст. 30 КУзПБ визначає джерела фінансування винагороди, але не звільняє арбітражного керуючого від обов`язку належно виконувати свої повноваження та не позбавляє господарський суд повноважень перевірити обґрунтованість нарахованої винагороди. Так само посилання на щомісячний характер виникнення права вимоги винагороди не спростовує необхідності судового затвердження відповідного звіту, без якого виплата спірної суми не набуває належної правової підстави.

Доводи щодо заборони примусової чи безоплатної праці є безпідставними, оскільки у цій справі не йдеться про позбавлення ОСОБА_1 права на винагороду за належно виконану роботу, а вирішується питання про повернення конкретної суми, у затвердженні якої судом відмовлено через неналежне виконання повноважень ліквідатора.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 також не змінює правової оцінки спірних правовідносин, оскільки покладення витрат на оплату послуг арбітражного керуючого на кредиторів пропорційно їх грошовим вимогам є загалом актуальним у частині визначення джерел фінансування винагороди, однак не може бути застосоване до спірних правовідносин без урахування фактичних обставин цієї справи.

Наведена правова позиція стосується випадків, коли право арбітражного керуючого на отримання винагороди належним чином підтверджене, проте у боржника відсутні кошти від господарської діяльності або реалізації майна, у зв`язку з чим виникає питання щодо іншого джерела її фінансування.

Натомість у справі, що розглядається, спір стосується не визначення джерела фінансування належної арбітражному керуючому винагороди, а правомірності збереження ним уже отриманих коштів у сумі 183 664,20 грн.

Отже, сам по собі припис ст. 30 КУзПБ про право арбітражного керуючого на грошову винагороду та визначені законом джерела її виплати не створює безумовної правової підстави для збереження будь-якої фактично отриманої ним суми.

Реалізація права на винагороду передбачає дотримання встановленого КУзПБ порядку її нарахування, виплати та затвердження відповідного звіту господарським судом. Тому посилання апелянта на те, що кошти були сплачені за рахунок майна боржника та що закон передбачає можливість фінансування винагороди за рахунок коштів боржника або кредиторів, не спростовує встановленого судом факту відсутності правової підстави для збереження саме спірної суми.

За таких обставин застосування ст. 1212 ЦК України є обґрунтованим, оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 відмовлено у затвердженні грошової винагороди ОСОБА_1 у сумі 183 664,20 грн, правова підстава для збереження ним цієї суми відсутня, а отже, кошти є безпідставно набутими (збереженими) у розумінні ст. 1212 ЦК України.

З урахуванням принципу jura novit curia суд самостійно визначає належні норми права для врегулювання спірних правовідносин незалежно від правової кваліфікації, наданої сторонами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та правильності його висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 183 664,20 грн на користь ТОВ «Константа», у зв`язку з чим підстав для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/6167/15 (908/485/26) апеляційний суд не вбачає.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм як матеріального так і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі № 908/6167/15(908/485/26) – залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

Ю.В. Фещенко