Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №904/3235/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/3235/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від позивача (скаржника): не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 (постановлену суддею Дупляком С.А.)

у справі № 904/3235/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №3 ТМ"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 01.06.2026 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №3 ТМ" (далі - відповідач) про стягнення 824.995,76 грн, з яких: 372.730,35 грн заборгованості, 305.575,79 грн пені, 31.173,44 грн трьох процентів річних, 115.516,18 грн інфляційних втрат.

Через систему "Електронний суд" 03.06.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках та кошти, які будуть надходити на рахунки), що належать відповідачу (ЄДРПОУ 44929198) та знаходяться у нього або в інших банківських/фінансових установах, в межах суми позовних вимог (у розмірі 824.995,76 грн).

Заява обґрунтована тим, що відповідач тривалий час ухиляється від оплати боргу. Зокрема, останнє постачання товару відбулося ще 27.05.2025, але оплата у встановлений 14-денний строк так і не надійшла.

Заявник наголошує, що відповідач повністю проігнорував надіслану йому претензію №16-2026 від 19.03.2026 з вимогою погасити заборгованість.

На думку позивача, системне ігнорування законних вимог та значна сума боргу (824 995,76 грн) дають підстави вважати, що відповідач може почати приховувати активи, виводити кошти з рахунків або відчужувати майно, щоб уникнути виконання майбутнього рішення суду.

Позивач стверджує, що оскільки стягнення має відбуватися коштом відповідача, відсутність грошей на рахунках на момент набрання рішенням законної сили зробить його виконання неможливим. Це, своєю чергою, призведе до порушення права на ефективний судовий захист за статтею 6 Конвенції про захист прав людини.

Заявник аргументує, що арешт коштів виключно в межах суми позову не заблокує всю діяльність підприємства, дозволить йому виплачувати зарплату та податки (використовуючи кошти понад суму позову), але водночас гарантує збереження спірної суми до кінця розгляду справи.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Мотиви ухвали суду щодо відмови у забезпеченні позову ґрунтуються на таких аргументах:

Суд зазначив, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, які свідчать про те, що відповідач вчиняє дії для приховування активів або виведення коштів. До заяви була додана лише квитанція про сплату судового збору.

На думку суду, саме лише існування боргу та його тривале непогашення не є автоматичною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд наголосив, що припущення про потенційну можливість ухилення від виконання рішення суду без належного обґрунтування фактами не може бути підставою для обмеження прав відповідача. Заявник не вказав, які саме дії відповідач фактично вчинив для ускладнення виконання майбутнього рішення.

Наявність у відповідача права розпоряджатися своїми коштами та майном не є безумовною підставою для накладення арешту, якщо не доведено, що ці активи можуть зникнути або зменшитися внаслідок недобросовісних дій.

Позивач не обґрунтував, чому невжиття саме такого заходу (накладення арешту на кошти) зробить виконання рішення суду неможливим або істотно його ускладнить.

Отже, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою, оскільки ґрунтується лише на припущеннях, не підкріплених доказами реальних загроз інтересам позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду, через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/3235/26 про відмову у забезпеченні позову - скасувати повністю;

- ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл" про забезпечення позову - задовольнити;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках та кошти, які будуть надходити на рахунки), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №3 ТМ" (код ЄДРПОУ 44929198) та знаходяться у нього або в інших банківських/фінансових установах, в межах суми позовних вимог, а саме у розмірі 824 995, 76грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм судом першої інстанції під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд вимагав докази активних дій відповідача щодо приховування майна, проте скаржник наголошує, що інформація про рух коштів на рахунках та відчуження майна є банківською або комерційною таємницею, до якої він не має доступу. На думку скаржника, для забезпечення позову достатньо обґрунтованого припущення про можливість виведення активів, зважаючи на поведінку боржника.

Скаржник стверджує, що суд помилково визначив початок виникнення боргу 2025 роком. Насправді основна частина заборгованості сформувалася ще восени 2023 року, а відповідач протягом 2024– 2025 років робив лише дрібні платежі (по 5 000 грн) для створення видимості виконання зобов`язань. Таке систематичне трирічне ухилення від оплати є ключовим індикатором недобросовісності.

ТОВ «Хлібозавод №3 ТМ» є відповідачем у багатьох інших справах про стягнення боргів перед іншими кредиторами. Скаржник вважає, що задоволення вимог інших осіб може призвести до повного вичерпання активів боржника, що зробить виконання майбутнього рішення у цій справі неможливим.

Позивач просить накласти арешт лише на кошти в межах суми позову (824 995,76 грн), що не блокує всю господарську діяльність заводу. Скаржник підкреслює, що такий захід є справедливим, оскільки рішення суду, яке неможливо виконати через відсутність коштів, нівелює саму мету судового захисту.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/3235/26 залишено без руху. Апелянту надано 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

29.06.2026 через систему “Електронний суд” від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги із доказами сплати судового збору та доказами отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 04.08.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/3235/26 необхідні для розгляду апеляційної скарги.

10.07.2026 матеріали справи №904/6265/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 629/26 від 03.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Стефанів Т.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/3235/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/3235/26 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

У судове засідання 04.08.2026 представники сторін не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи.

В судовому засіданні 04.08.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6 та 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, які передбачені ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №910/4491/19).

Позивач у заяві про забезпечення позову вказує про існування заборгованості відповідача перед позивачем, однак не повідомляє суду про існування таких фактичних обставин, які свідчать про виведення відповідачем грошових коштів з банківських рахунків чи вчинення ним інших дій, які можуть свідчити про штучне ухилення від виконання взятих зобов`язань перед позивачем.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову позивач до заяви про забезпечення позову не додає.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Позивач не повідомив суду жодних обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не надав на підтвердження таких обставин належні й допустимі докази. Сам факт наявності заборгованості, про існування якої зазначає позивач, не свідчить про необхідність вживати заходи забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На думку позивача, наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, про що стверджує позивач, може свідчити про можливість ухилення боржника від виконання судового рішення, однак, за відсутності відповідних доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім цього заявник не вказує, які саме дії відповідач фактично вчинив, а також того, що такі дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, які заявлені позивачем.

Отже у справі (наразі) відсутні докази, які б могли підтвердити існування реальних дій відповідача, які можуть бути розцінені судом як такі, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань взятих перед позивачем.

Тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що звертаючись до суду із цією заявою, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, заявник не надав жодних доказів того, що грошові кошти відповідача на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, можуть зникнути або зменшитись шляхом вчинення відповідачем відповідних активних протиправних дій.

Суд вважає, що наявність у відповідача права та потенційної можливості розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, як і можливість відчужити майно, яке знаходиться у його власності, не може бути єдиною, безумовною та беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Подібна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 у справі №904/1926/23 (904/1114/26).

Підставою для застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є саме обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

У той же час, заявник, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, своє припущення не обґрунтував, обмежившись лише посиланням на необхідність їх застосування.

Скаржник вказував, що суд помилково визначив початок виникнення боргу 2025 роком, тоді як заборгованість сформувалася ще восени 2023 року.

Апеляційний суд не приймає вищезазначений довод скаржника, оскільки факт наявності боргу або період його виникнення судом ще не встановлювались, а тому лише ці доводи не є підставою для забезпечення позову.

Крім того, скаржник сам підтверджує, що відповідач здійснював часткові платежі, що скоріше свідчить про визнання боргу, а не про намір приховати майно.

Також, апелянт вказував на те, що ТОВ «Хлібозавод №3 ТМ» є відповідачем у багатьох інших справах про стягнення боргів перед іншими кредиторами.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що заява про застосування заходів забезпечення позову не містила цієї інформації, а відтак оцінка цим доводам судом не надавалась. Якщо позивач уважав, що ці обставини (наявність інших судових проваджень у відповідача) є підставою для застосування заходів забезпечення позову, він мав вказати це в своїй заяві. Тому вказані доводи апеляційним судом також відхиляються.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст. 136, 137 ГПК України, можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що вищевказане є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінд-Мілл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/3235/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/3235/26 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 11.08.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко