Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №908/829/18 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року м.Дніпро Справа № 908/829/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

представник ОСОБА_1 : Румпа Я.С.;

представник ОСОБА_2 : Фесун Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 року у справі № 908/829/18 (суддя Зінченко Н.Г.)

за поданням вих. № 77689688/20.1/18 від 23.07.2025, сформоване в підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС від 23.07.2025, (вх. № 15024/08-08/25 від 24.07.2025) Міністерства юстиції України, м. Київ про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”, (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “СИСТЕМ АКТИВС”, (69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 114, а/с1374)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю ГК “УКРГАЗ”, (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 101)

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНОЛ ЕНЕРДЖІ”, (м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Сергія Синенка, буд.63 А)

до відповідача-4 Фізичної особи ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-5 Фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 )

до відповідача-6 Фізичної особи ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 )

про стягнення солідарно 52 794 090,50 грн, -

заінтересована особа – ОСОБА_5 , ( АДРЕСА_4 )

орган виконання – Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13)

ВСТАНОВИВ:

24.07.2025 року до господарського суду Запорізької області від Міністерства юстиції України, за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни, надійшло подання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, за яким державний виконавець просив суд визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , а саме: квартирою, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 648854380000.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначав наступне:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 року у справі № 908/829/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СИСТЕМ АКТИВС” солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК “УКРГАЗ”, солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНОЛ ЕНЕРДЖІ”, солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в рівних частинах по 102 783,34 грн.

15.11.2018 року на виконання зазначеного рішення господарським судом Запорізької області було видано відповідний наказ про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю “СИСТЕМ АКТИВС”, солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК “УКРГАЗ”, солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНОЛ ЕНЕРДЖІ”, солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних.

Рішення суду у справі № 908/829/18 до теперішнього часу боржником ОСОБА_2 не виконано, заборгованість в повному обсязі не погашена, у боржника відсутні будь-які активи, на які можливо звернути стягнення для погашення боргу, а сам боржник не вживає жодних заходів для погашення заборгованості.

18.09.2024 року відкрито виконавче провадження № 76080512 з примусового виконання постанови від 20.10.2021 року про стягнення виконавчого збору № 67190620.

18.09.2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна.

02.04.2025 року відкрито виконавче провадження № 77664998 з примусового виконання наказу № 908/829/18 від 15.11.2018 року господарського суду Запорізької області.

Боржником за зведеним виконавчим провадженням є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_6 ).

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем до реєструючих органів направлено відповідні запити.

Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником нерухоме майно не зареєстровано.

За відомостями ДФС України у боржника відсутні рахунки у банківських установах.

Крім того, боржником не подано декларації про доходи та майно боржника фізичної особи.

Державний виконавець зазначав, що боржником приховано відомості від державного виконавця, які могли слугувати належному зверненню стягнення на майно боржника, що підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Як зауважує державний виконавець, ним здійснено всі можливі та необхідні дії, пов`язані з негайним та реальним виконанням рішення суду, проте таке виконання унеможливлюється внаслідок вчинення боржником дій (бездіяльності), які спрямовані на ухилення від виконання рішення суду та відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості (бажання) самостійно вчинити на користь стягувача певні дії.

Саме це зумовило необхідність у зверненні стягнення на частку майна боржника (в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження), яким він володіє на праві спільної сумісної власності, а саме: частину квартири, яку за час шлюбу набуто боржником і його дружиною та зареєстровано за останньою на праві приватної власності.

Перевіркою даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що боржник ОСОБА_2 з 01.02.2012 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 ), що підтверджується Актовим записом відділу реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві за № 87, зареєстрованому від 01.02.2012 року за № 00061259821. Дата реєстрації шлюбу – 01.02.2012 року.

Згідно рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/13758/18 від 26.11.2018 року встановлено, що шлюб, який зареєстрований 01.02.2012 реєстратором Відділу Реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , розірвано, відповідний запис внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 17.01.2019 року.

Відповідно до інформації, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта дружини боржника - ОСОБА_5 , їй на праві власності належить квартира, складається з 4-х кімнат, загальна площа (кв.м): 145.9, житлова площа (кв.м): 83.8, адреса: АДРЕСА_5 , зареєстрована за останньою 27.12.2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 648854380000).

Майно набуте на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 760, виданий 18.09.2015 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В.; ПРОТОКОЛ № 18 Загальних Зборів Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “СІНТОРГ”, серія та номер: 2201, виданий 27.12.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.; АКТ приймання-передачі квартири АДРЕСА_7 , серія та номер: 2214,2215, виданий 27.12.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька О.В.

Державний виконавець вказував, що дружиною боржника ОСОБА_5 набуто право власності на вищевказану квартиру 27.12.2017 року, під час перебування у шлюбі та ще й під час судового розгляду справи № 908/829/18, а отже, зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, на думку державного виконавця, заходом виконання рішення суду у справі № 908/829/18 може бути визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, та звернення стягнення на це майно.

При цьому, державний виконавець звертає увагу суду, що при вирішенні питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Крім того, як зазначає державний виконавець, відсутня інформація, яка вказує на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом подання державного виконавця.

При цьому задоволення подання державного виконавця не порушує прав іншого співвласника зазначеного майна.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 року у справі № 908/829/18 у задоволенні подання вих. № 77689688/20.1/18 від 23.07.2025 року (сформоване в підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС від 23.07.2025 року, вх. № 15024/08-08/25 від 24.07.2025 року) Міністерства юстиції України, м. Київ про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя у справі № 98/829/18 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- можливість визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, як цивільно-правовий інститут, встановлена ст. 357 ЦК України;

- застосування такого цивільно-правового інституту є допустимим лише щодо права спільної часткової власності, тобто, можливість визначення часток співвласників встановлена лише у праві спільної часткової власності;

- можливість визначення частки (розміру частки) у майні, яке є спільною сумісною власністю, ЦК України не передбачена;

- згідно зі ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом;

- виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї, здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ЦК України.

Також судом враховано, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 при розірванні шлюбу згідно рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 року (справа № 758/13758/18) досягнута домовленість, про те, що квартира, яка складається з 4-х кімнат, загальною площею: 145,9 кв.м., житлова площа: 83,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 – залишається у одноособовій власності ОСОБА_6 . Також цим рішенням суду встановлено, що вищезазначена квартира була придбана ОСОБА_6 за її власні кошти.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у спірній квартирі АДРЕСА_7 , зареєстровано місце проживання 5 малолітніх дітей, а двоє з них проживають у цій квартирі, суд вважав, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України оскаржило її в апеляційному порядку.

В скарзі зазначено, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не погоджується із зазначеною ухвалою, вважає, що остання прийнята з порушенням норм матеріального права та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає наступні доводи:

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно- процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.

Апелянт вказує, що Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231/16-ц (ЄДРСРУ № 87393444) зазначила, що поняття “визначення частки” і “виділення частки в натурі” є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

На думку скаржника, визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 464/2227/17).

Також апелянт вказує, що відсутня інформація, яка вказує на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 існує спір щодо нерухомого майна, яке є предметом подання державного виконавця.

Вважає, що задоволення подання державного виконавця не порушує прав іншого співвласника зазначеного майна (схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 367/5663/21 (провадження № 61-4852св23), та постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року справа № 367/5663/21 (провадження № 61-18376св23).

Скаржник зазначає, що оскільки, частка у майні, яка належить боржнику ОСОБА_2 не визначена, однак виходячи з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя та з огляду на те, що рішення суду залишається не виконаним, і протягом тривалого часу з моменту набрання ним законної сили боржник не виконує його, та наявне майно відсутнє для погашення боргу, декларацію про доходи не надав, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не вчинив, виникла необхідність у визначенні частки майна боржника у спільній сумісній власності як заходу виконання рішення.

Враховуючи значну суму заборгованості, вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та передчасно прийнято рішення про відмову у задоволенні подання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя.

Апелянт просить:

- скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області № 908/829/18 від 25.08.2025 року;

- подання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя задовольнити;

- визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 ) у майні, яким він володіє спільно зі ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 ), а саме: квартирою, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечує проти наведених апелянтом доводів, вважає висновки оскаржуваної ухвали законними та обґрунтованими. Просить ухвалу господарського суду Запорізької області № 908/829/18 від 25.08.2025року залишити без змін.

Заінтересована особа – ОСОБА_7 також заперечує проти апеляційної скарги. Вказує, що судом повно та всебічно досліджено правові позиції сторін, які приймали участь у розгляді справи, оскаржувана ухвала є належно обґрунтованою. Натомість, апелянтом не наведено жодної підстави, передбаченої ст.280 ГПК України, для застосування судом апеляційної інстанції повноважень на скасування оскаржуваної ухвали.

Також у відзиві йдеться про некоректні вимоги апелянта, які суперечать повноваженням суду апеляційної інстанції.

Інші сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників (крім представника ОСОБА_7 ) в судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 ГПК України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2025 року.

Явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Передбачений ст.273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано.

Стаття 42 ГПК України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 ГПК України, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Отже, сторони, що не з`явились, не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак таким правом не скористалися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно із ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі “Шмалько проти України” зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина “судового розгляду.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа “Юрій Миколайович Іванов проти України”, заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних та господарських справах, спрямований на розв`язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, яке виконується.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У даній справі встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 року у справі № 908/829/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СИСТЕМ АКТИВС” солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК “УКРГАЗ”, солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНОЛ ЕНЕРДЖІ”, солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в рівних частинах по 102 783,34 грн.

15.11.2018 року на виконання зазначеного рішення господарським судом Запорізької області було видано відповідний наказ про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю “СИСТЕМ АКТИВС”, солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК “УКРГАЗ”, солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНОЛ ЕНЕРДЖІ”, солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних.

Встановлено і сторонами не оспорюються викладені в поданні державного виконавця факти, зокрема, що рішення суду у справі № 908/829/18 до теперішнього часу боржником – ОСОБА_2 не виконано, заборгованість в повному обсязі не погашена, у боржника відсутні будь-які активи, на які можливо звернути стягнення для погашення боргу, а сам боржник не вживає жодних заходів для погашення заборгованості.

За приписами ч. 6 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У даній справі за змістом подання, державний виконавець просив суд визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , а саме: квартирою, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 648854380000.

Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням у даній справі № 908/829/18 стало те, що бездіяльність боржника (відповідача-5) ускладнює виконання рішення та, на переконання державного виконавця, є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника (відповідача -5), яким він володіє спільно з іншою особою – ОСОБА_7 , колишньою дружиною.

Таке майно, за твердженням апелянта, є спільною сумісною власністю подружжя та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії, пов`язані з майном боржника.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 335 ГПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Державний виконавець у своєму поданні посилається на приписи ст., ст. 335 та 338 ГПК України.

Згідно з положеннями вказаних норм права, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом V ГПК України. Цьому суду надано право за поданням державного чи приватного виконавця вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Проте сама можливість визначення такої частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, як цивільно-правовий інститут, встановлена ст. 357 ЦК України. Застосування такого цивільно-правового інституту є допустимим лише щодо права спільної часткової власності. Тобто, можливість визначення часток співвласників встановлена лише у праві спільної часткової власності.

Згідно ч.ч.1,2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд вірно звернув увагу, а скаржник не спростував, що можливість визначення частки (розміру частки) у майні, яке є спільною сумісною власністю, ЦК України не передбачена. Також не спростовано доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , викладені ними під час розгляду справи судом першої інстанції та викладені у відзивах на апеляційну скаргу про те, що при розірванні шлюбу ними досягнута домовленість, що квартира, яка складається з 4-х кімнат, загальною площею: 145,9 кв.м., житлова площа: 83,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 – залишається у одноособовій власності ОСОБА_6 як така, що була придбана ОСОБА_6 за її власні кошти.

Згідно з ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї. здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 2-24/494-2009 року (провадження № 12-4гс20) колегія суддів зазначила, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 ГПК України (аналогія статті 443 ЦПК України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 ГПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до ГПК України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право ГПК України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.

Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності.

Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI “Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)” ЦПК України.

Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах даної справи відсутні докази того, що між ОСОБА_2 та колишньою дружиною ОСОБА_7 відсутній спір про право щодо квартири, загальна площа (кв.м): 145.9, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 648854380000.

Також акцентує увагу на те, що спірна квартира придбана ОСОБА_5 під час розгляду судом справи №908/829/18.

Колегією суддів перевірено в Єдиному державному реєстрі судових рішень зміст рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.11.2018 року у справі № 758/13758/18 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

За текстом рішення не встановлено обставин, на які посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у відзивах на апеляційну скаргу про те, що при розірванні шлюбу ними досягнута домовленість, про те, що квартира, яка складається з 4-х кімнат, загальною площею: 145,9 кв.м., житлова площа: 83,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 – залишається у одноособовій власності ОСОБА_6 і що рішенням суду у справі № 758/13758/18 встановлено, що вищезазначена квартира була придбана ОСОБА_6 за її власні кошти.

За змістом відзиву на подання, яке подано ОСОБА_2 суду першої інстанції, він стверджував, що згадана квартира придбана на власні кошти ОСОБА_5 і не відноситься до спільного майна подружжя, що в контексті вимог державного виконавця про визначення частки у спільному майні подружжя і є підтвердженням існування спору про право щодо вказаного майна.

Тому є вірними доводи суду першої інстанції що докази відсутності такого спору не надані сторонами і наведене унеможливлює задоволення вимог подання апелянта.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Запорізької області №908/829/18 від 25.08.2025 року не містить посилань на норми процесуального та матеріального законодавства, які були допущені судом першої інстанції при винесенні ухвали.

Апелянтом вказується, що під час постановлення ухвали судом було неповно та неправильно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, та докази на їх підтвердження; не було з`ясовано правові норми, які підлягають застосуванню до правовідносин. Однак, надалі по тексту апеляційної скарги не можна знайти ані посилання на обставини, які нібито були неправильно з`ясовані, ані правові норми, які, на думку апелянта, мав би застосувати суд у даній ситуацію. Натомість скаржником скопійовано текст подання вих.№77689688/20.1/18 від 23.07.2025 року.

Статтею 280 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав, на яких ухвала підлягає скасуванню, а саме:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Всупереч вимог зазначеної статті, апелянтом, окрім загальних фраз, не наведено жодної підстави для застування судом апеляційної інстанції своїх повноважень у виді скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного суд колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 року у справі № 908/829/18 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена в повному обсязі 10.08.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков