Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №908/400/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2026 м.Дніпро Справа №908/400/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст рішення підписано 08.05.2026) у справі №908/400/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД»

про стягнення 42145,87 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» про стягнення неустойки в сумі 42145,87 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 11.04.2025 №362/4Д.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині дотримання строків завершення будівництва, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені, передбаченої договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/400/26 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач хоча і завершив роботи з простроченням термінів завершення будівельних робіт, визначених договором, але своєчасному завершенню робіт з боку відповідача за договором підряду від 11.04.2025 №362/4Д перешкоджали невідворотні на той час обставини, які не залежали від волі відповідача. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що хоч станом на день складання Акту виконаних робіт №1 від 14.07.2025 діяла договірна ціна в редакції додаткової угоди №1 від 12.06.2025 (3010419,62 грн), проте за фактом виконання робіт додатковою угодою №2 від 12.11.2025 сторони зменшили договірну ціну до 2932757,97 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/400/26 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 42145,87 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 11.04.2025 №362/4Д.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:

- проігноровано положення пунктів 14.2, 14.6 договору від 11.04.2025 №362/4Д. Зокрема, як вказує апелянт, жодного повідомлення на адресу замовника про неможливість виконувати будівельні роботи у визначені строки, звернення щодо розгляду питання про перенесення/ продовження строків виконання будівельних робіт, сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою під час дії договору від відповідача не надходило;

- помилково враховано Висновок Рівненської Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 12 березня 2026 року №56.01/89, оскільки в даній судовій справі предметом спору є стягнення неустойки у зв`язку неналежним виконанням умов договору в частині порушення строків його виконання. За твердженнями позивача, відповідач за наявності зазначеного висновку у 2025 році, на час дії договору (виконання умов договору) міг би звернутися до позивача у зв`язку з настанням істотної зміни обставин за договором щодо зміни термінів виконання зобов`язань по договору або його розірвання у зв`язку із істотною зміною обставин для відповідача. Однак звернень та підтверджуючих документів на адресу позивача направлено не було;

- зроблено неправомірні висновки щодо необхідності розрахунку пені виходячи з суми фактично виконаних робіт 2932757,97 грн. Як встановлено судом першої інстанції, на час прострочення діяла договірна ціна 3010419,62 грн в редакції додаткової угоди № 1 від 12.06.2025. За таких обставин, як вказує позивач, саме виходячи з цієї суми має бути проведене нарахування розміру штрафних санкцій, що ним і було зроблено.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/400/26; вирішено розгляд даної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Зазначену ухвалу надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 18.05.2026 об 17:30, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі – замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія «АКВІ БУД» (далі – підрядник, відповідач) було укладено договір від 11.04.2025 №362/4Д, відповідно до п. 1.1 якого підрядник за дорученням замовника зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 543» (далі – договір), а замовник - прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.4 договору визначено, що роботи виконуються за етапами:

І етап – проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерногеодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії “Робочий проєкт” (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною договору;

ІІ етап – будівельні роботи відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Відповідно до п. 2.1 вартість робіт на момент укладення договору склала 3010462,00 грн, в тому числі ПДВ - 501743,67 грн, визначена за договірною ціною (додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.

За змістом п.3.1 договору строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 4).

Згідно п.3.2 договору підрядник розпочинає виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору підряду.

Календарним графіком виконання робіт (додаток 4) встановлені наступні строки завершення будівельних робіт за договором - 30.06.2025.

Відповідно до п. 3.4 договору після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника.

Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду (п. 11.1 договору).

За змістом п. 11.6 договору бюджетні зобов`язання замовника за договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного цільового фінансування та наявності заборгованості розрахунок за виконані та прийняті роботи здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування.

На виконання вимог п. 8.1 договору замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №543» від 12.04.2025.

Роботи 1 етапу виконані підрядником відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується актом виконаних робіт від 01.06.2025 №1ПКД.

Додатковою угодою від 12.06.2025 №1 зменшено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42,38 грн шляхом внесення змін до пункту 2.1 договору.

Вартість робіт за договором в редакції додаткової угоди від 12.06.2025 №1 складала 3010419,62 грн, в тому числі ПДВ - 501736,60 грн. Платіжною інструкцією від 27.06.2025 №816 замовник оплатив за виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації суму 57274,36 грн.

Як вказує позивач, в порушення умов п. 3.1 договору відповідач не завершив будівельні роботи по об`єкту станом на 30.06.2025. Будівельні роботи по об`єкту було фактично завершено та передано замовнику 14.07.2025, про що сторонами складено акт приймання виконаних робіт №1 від 14.07.2025 на суму 2863483,61 грн.

На підставі акту приймання виконаних робіт №1 від 14.07.2025 платіжною інструкцією від 16.07.2025 № 1323 замовник оплатив за виконані будівельні роботи суму 2863483,61грн.

Актом приймання виконаних робіт №1А від 23.07.2025 підрядник передав замовнику роботи з здійснення авторського нагляду на суму 12000,00 грн. Платіжною інструкцією від 24.07.2025 №1456 замовник оплатив за виконані роботи з авторського нагляду суму 12000,00 грн.

Актом готовності об`єкту до експлуатації від 17.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №543» виконано в повному обсязі та закінчено 14.07.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2863483,61 грн.

У зв`язку тим, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №543» завершено, при цьому фактична вартість будівельних робіт склала 2863483,61 грн, додатковою угодою від 12.11.2025 №2 зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за договором) на 77661,65 грн, тобто до 2932757,97 грн.

Відповідно до п. 13.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України.

За приписом п. 13.5 договору за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За порушення строків завершення будівництва позивач на підставі п. 13.5 договору нарахував пеню за період з 01.07.2025 по 14.07.2025 (14 днів прострочення) у розмірі 0,1% від договірної ціни в редакції додаткової угоди №1 від 12.06.2025 до договору (яка діяла на період прострочення) – 3010419,62 грн, звідси пеня склала 42145,87 грн (3010419,62 грн. * 0,1% * 14 днів).

Відповідач вказував, що виконанню зобов`язання у строк перешкоджали об`єктивні та невідворотні на той момент обставини непереборної сили (форс-мажор).

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір від 11.04.2025 № 362/4Д за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 цього Кодексу регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено, за змістом п. 3.1 договору від 11.04.2025 № 362/4Д та календарного графіку до нього строк завершення будівельних робіт за договором узгоджено сторонами - 30.06.2025.

Предметом спору у даній справі є вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» про стягнення неустойки в сумі 42145,87 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 11.04.2025 №362/4Д.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем з завершення будівельних робіт, оскільки фактично будівельні роботи по об`єкту було завершено та передано замовнику 14.07.2025.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Ключовим доводом апеляційної скарги позивача є безпідставне звільнення судом відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції було застосовано чинні положення частини 1 ст. 883 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проєктної потужності, інших запроєктованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Крім цього, рішення суду містить посилання на частину 1 статті 617 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Наведений в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії, є невичерпним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто, ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Тож, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції питання дотримання відповідачем умов договору від 11.04.2025 №362/4Д щодо належності повідомлення / неповідомлення контрагента стосовно дії форс-мажорних обставин не досліджувалось, натомість суд надав загальну оцінку саме доводам товариства стосовно причинно-наслідкового зв`язку між настанням обставин непереборної сили та об`єктивною неможливістю вчасного виконання підрядником своїх обов`язків за спірним правочином.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що укладений між сторонами Договір підряду 11.04.2025 №362/4Д містить детально регламентований Розділ 14 «Обставини непереборної сили».

Відповідно до п. 14.2 Договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону, а протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх настання надано іншій Стороні належні підтвердні документи, видані компетентними (уповноваженими) органами.

Повідомлення про настання форс-мажорних обставин має містити дані про час настання і характер обставин непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП.

При цьому згідно з п. 14.6 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої Сторони Стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.

Крім того, відповідно до п. 14.8 Договору сторони усвідомлювали, що цей Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, знищення об`єктів тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами уповноваженого органу.

Отже, в укладеному Договорі сторонами чітко визначені порядок, строки вчинення дій стороною, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, та процесуальні наслідки недодержання таких умов.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній не надав доказів письмового повідомлення позивача у визначений п. 14.2 Договору 5-денний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне завершення робіт у строк до 30.06.2025.

Враховуючи приписи п. 14.6 Договору, відповідач позбавлений права посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків будівництва.

Докази інформування позивача в письмовій формі про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт, а також докази ініціювання внесення змін до Договору в частині продовження строків виконання будівельних робіт у порядку пп. 4.3.6 Договору в матеріалах справи відсутні.

Щодо наданої відповідачем копії висновку Рівненської торгово-промислової палати № 56.01/86 від 10.03.2026 колегія суддів зазначає, що вказаний документ за своєю правовою природою є Висновком про істотну зміну обставин (за ст. 652 ЦК України), а не Сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне роз`яснити, що істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності за ст. 617 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для звільнення від сплати неустойки за порушення строку виконання робіт.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач неправомірно включив у період прострочення день виконання робіт та підписання акта 14.07.2025.

Відтак, фактичний період прострочення виконання будівельних робіт становить 13 днів (з 01.07.2025 по 13.07.2025 включно).

Також суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що хоч і станом на день складання цього акту діяла договірна ціна в редакції додаткової угоди №1 від 12.06.2025 до договору (3010419,62 грн), проте за фактом виконання робіт сторони зменшили договірну ціну та встановили її на рівні 2932757,97 грн. Виконання робіт на суму 3010419,62 грн договором не передбачено, а тому правомірним, на думку колегії суддів апеляційного суду, є нарахування пені за 13 днів прострочення в розмірі 38125,85 грн (2932757,97 *0,1%*13 днів).

Аналізуючи наявність підстав для зменшення розміру пені, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Розмір зменшення неустойки визначається судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням установлених обставин справи та оцінки доводів і доказів сторін.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, у яких зазначено, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Колегія суддів враховує, що відповідач виконав будівельні роботи за договором у повному обсязі, прострочення виконання робіт було незначним (всього 13 днів), виконання робіт здійснювалось в умовах воєнного стану, підвищених безпекових ризиків на Покровському напрямку, постійних повітряних тривог, загрози ураження FPV-дронами та БПЛА, ускладненої логістики постачання матеріалів та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення (опорного пункту № 543). Ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності, проте мають істотне значення для оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій.

Апеляційний суд бере до уваги і те, що позивач не надав доказів понесення реальних збитків у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями. Відсутність таких доказів підлягає врахуванню при визначенні розумного та справедливого розміру пені.

Також судовою колегією враховується, що між тими самими сторонами існує низка аналогічних спорів, пов`язаних із договорами будівництва фортифікаційних споруд. За таких умов стягнення штрафних санкцій у повному розмірі за кожним окремим договором може створити для відповідача надмірний фінансовий тягар, який не відповідатиме компенсаційній природі неустойки.

Разом з тим колегія суддів наголошує, що порушення строків виконання договору підтверджено матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення.

З урахуванням встановлених обставин справи, характеру порушення, виконання відповідачем зобов`язань у повному обсязі, складності умов виконання договору в зоні, максимально наближеній до лінії бойових дій, відсутності доказів збитків позивача у розмірі заявленої неустойки, а також необхідності збереження балансу інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, розумним та пропорційним є зменшення розміру пені на 90%, тобто стягнення з відповідача 10% від розміру належної до сплати пені у розмірі 3812,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 34313,27 грн слід відмовити.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права (ст. 617 Цивільного кодексу України) та неповно з`ясував обставини справи, що безпідставно призвело до повної відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі № 908/338/26 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/400/26 - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, у разі зменшення судом розміру неустойки, судовий збір покладається на відповідача в розмірі, розрахованому від суми неустойки, яка підлягала б стягненню до її зменшення судом, оскільки факт правопорушення з боку відповідача підтверджено, а зменшення неустойки є реалізацією дискреції суду, а не наслідком необґрунтованості позовних вимог.

Належний до сплати судовий збір за подання позовної заяви (з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання в електронній формі) становить 2662,40 грн.

Сума пені, яка підлягала б стягненню за 13 днів прострочення до зменшення, становить 38125,85 грн, що складає 90,46% від первісно заявленого позову (42145,87 грн).

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно обґрунтовано нарахованій пені в сумі 2408,41 грн (2662,40 *90,46%).

За подання апеляційної скарги Військовою частиною НОМЕР_1 підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З урахуванням подання процесуальних документів в електронній формі із застосуванням коефіцієнта 0,8 (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі становить 3993,60 грн (3328,00 грн * 0,8 * 150%). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 3993,60 грн.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо розподілу судових витрат у разі зменшення судом розміру неустойки (зокрема, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 904/6305/19), у разі якщо суд задовольняє позовні вимоги про стягнення неустойки, однак зменшує її розмір на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано нарахованої (належної до стягнення) неустойки до її зменшення судом.

Оскільки апеляційним судом встановлено обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування пені за 13 днів прострочення у розмірі 38125,85 грн (що становить 90,46% від первісно заявленого позову 42145,87 грн), з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру обґрунтовано нарахованої пені в сумі 3612,61 грн (3993,60 грн * 90,46%). Решта судового збору за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/400/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 у справі №908/400/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» про стягнення неустойки в сумі 42145,87 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 11.04.2025 №362/4Д задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» (69063 м.Запоріжжя, вул. Поштова, буд.27/29, каб.49, ЄДРПОУ 41400018) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню в сумі 3812,58 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2408,41 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» (69063 м.Запоріжжя, вул. Поштова, буд.27/29, каб.49, ЄДРПОУ 41400018) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3612,61 грн.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 07.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький