Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №904/2848/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2848/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

судді: Висоцький А.М., Андрейчук Л.В.

при секретарі судового засідання: Скородумовій Л.В.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Омельченко Євген Володимирович (в залі суду) - представник АТ "АКЦЕНТ-БАНК" – адвокат

Представники відповідачів 1,2,3: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 (повна ухвала складена 22.06.2026 суддя Красота О.І.)

у справі № 904/2848/26

За позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпро

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

Відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

Відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Дніпро

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД", Відповідача-2: ОСОБА_1 , Відповідача-3: ОСОБА_2 і просить суд:

- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1 002 855,17 грн., загальний залишок заборгованості за процентами у розмірі 20 135,12 грн.;

- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-3 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1 002 855,17 грн., загальний залишок заборгованості за процентами у розмірі 20 135,12 грн.;

- стягнути з Відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026, позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з судовим рішенням, через систему “Електронний суд”, представник Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду від 16.06.2026 у справі № 904/2848/26; скасувати ухвалу суду від 16.06.2026 у справі № 904/2848/26; направити справу № 904/2848/26 до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки суд не врахував обставини, які об`єктивно свідчили про поважність причин неявки представника позивача.

Ухвалою про відкриття провадження від 25.05.2026 суд роз`яснив учасникам справи, що їх явка у судове засідання не є обов`язковою, а також повідомив про право брати участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Під час проведення судового засідання у місті Дніпро тривала повітряна тривога (з 11:01 до 12:43), що створювало реальну загрозу життю та безпеці учасників процесу і є об`єктивною поважною причиною неявки.

15.06.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, тобто суд був обізнаний про наявність підстав для перенесення судового засідання.

Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали суд мав у своєму розпорядженні всі необхідні відомості для оцінки поважності причин неявки представника позивача. Незважаючи на це, суд безпідставно проігнорував власне роз`яснення про необов`язковість явки, обставини повітряної тривоги та клопотання іншого учасника справи про відкладення розгляду, а також не врахував, що це була перша неявка представника позивача.

Відповідно до практики Європейський суд з прав людини, право на доступ до правосуддя має бути реальним і ефективним. У рішенні у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» Суд наголосив, що застосування процесуальних норм не повинно бути надмірно формальним, якщо це призводить до необґрунтованого обмеження права особи на судовий захист. Саме такий надмірно формальний підхід був застосований судом першої інстанції при залишенні позову без розгляду.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Андрейчук Л.В., Висоцький А.М.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 05.08.2026 о 12 год. 00 хв.

05.08.2026 відповідач 1, відповідач 2 відповідач 3 наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачами не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 05.08.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2026 Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД", Відповідача-2: ОСОБА_1 , Відповідача-3: ОСОБА_2 і просить суд:

- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1 002 855,17 грн., загальний залишок заборгованості за процентами у розмірі 20 135,12 грн.;

- стягнути солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-3 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1 002 855,17 грн., загальний залишок заборгованості за процентами у розмірі 20 135,12 грн.;

- стягнути з Відповідачів судові витрати.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16.06.2026 об 11:00 год.

Позивач у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач-1 у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився, 16.06.2026 від його представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Відповідач-2 у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач-3 у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується списком АТ "Укрпошта" № 687/2026 згрупованих відправлень "Рекомендований лист" і Трекінгом АТ "Укрпошта".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026, позовну заяву залишено без розгляду.

Суд виходив із того, що позивач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, однак у засідання не з`явилися та до його початку не подали жодної заяви про розгляд справи за їх відсутності, клопотання про відкладення розгляду чи повідомлення про причини неявки.

Посилаючись на ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 та п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України, а також на правові висновки Верховного Суду, суд зазначив, що обов`язковими умовами для залишення позову без розгляду є: (1) належне повідомлення позивача про судове засідання та (2) відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності. За наявності цих умов суд вправі залишити позов без розгляду незалежно від того, чи була явка позивача визнана обов`язковою, і незалежно від того, що справа перебуває на стадії підготовчого провадження.

Суд також виходив із того, що саме позивач зобов`язаний проявляти процесуальну активність, повідомляти суд про причини неявки та реалізовувати передбачені законом процесуальні права. Оскільки жодних повідомлень чи заяв від позивача до початку засідання не надходило, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

У частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За вимогами пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України позовна заява залишається без розгляду, якщо, позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Правова позиція щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі № 910/23821/15 викладено висновок, відповідно до якого залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про можливість застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України як підстави для залишення позову без розгляду, суд повинен виходити з комплексного, а не формального підходу до оцінки поведінки позивача.

Зазначені норми, безумовно, визначають процесуальні передумови для застосування такого заходу у разі встановлення в їх сукупності трьох ключових обставин: належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності. Водночас їхнє буквальне тлумачення, і відповідно застосування, не розкриває повного змісту правового регулювання і не може застосовуватися ізольовано від загальних засад господарського процесу, які визначають спрямованість судового процесу на досягнення реального, а не формального правосуддя.

У цьому контексті залишення позову без розгляду має розглядатися саме як виняткова процесуальна дія, що не спрямована на покарання сторони за формальну неявку, а покликана забезпечити ефективність та дисципліну судового процесу, запобігаючи зловживанню процесуальними правами. Тому суд, ухвалюючи рішення про застосування вказаних норм, повинен не лише констатувати саме факт неявки позивача, а й оцінити його процесуальну активність у цілому, зокрема, чи добросовісно він реалізовував свої права, чи виконував обов`язки, і чи свідчить його поведінка про реальну зацікавленість у вирішенні спору або, навпаки, про свідому пасивність.

Інакше кажучи, господарський суд може залишити позов без розгляду лише тоді, коли в їх сукупності встановлено всі передбачені законом умови, а з матеріалів справи не вбачається ознак процесуальної зацікавленості позивача та/або виявлено недобросовісне користування ним процесуальними правами. Формальне ж дотримання лише трьох вищенаведених умов без оцінки загальної динаміки процесуальної поведінки сторони не може вважатися достатньою підставою для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.

Отже, оцінка добросовісності поведінки сторони становить обов`язковий елемент судового аналізу при вирішенні питання про залишення позову без розгляду. Її відсутність зводить застосування відповідних норм до прояву процесуального формалізму, що нівелює завдання господарського судочинства забезпечити справедливий, ефективний і змістовний захист порушених прав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у судове засідання 16.06.2026 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яке наявне у матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

На переконання суду, наведені обставини свідчать про незацікавленість позивача у розгляді даної справи та прийнятті судом рішення по суті спору.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалою суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, визначальною умовою для залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 916/3734/23.

Позаяк, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо неможливості розгляду даної справи за відсутності позивача або його представника.

Водночас, колегія суддів зауважує, що неявка позивача та його представника, належним чином повідомлених про розгляд справи, не перешкоджала її розгляду на підставі наявних у ній доказів.

На переконання колегії суддів, незважаючи на належність та своєчасність повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце судового засідання 16.06.2026, навіть враховуючи неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача, рішення суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасним, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність у позивача наміру брати участь у розгляді справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Колегія суддів зазначає про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позовної заяви з формальних підстав без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

При цьому, хоча позивач, відповідно до приписів чинного законодавства, не позбавлений права звернутися до суду з цим позовом повторно, вказане призведе до понесення ним додаткових витрат, що, за обставин, які викладені вище, не може бути визнано справедливим.

У постанові від 27.02.2020 у справі № 500/184/19 Верховний Суд виснував, що у разі якщо наявних у справі доказів та матеріалів достатньо і неявка позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає такому її розгляду, суди повинні приймати рішення по суті спору.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18, законодавче формулювання «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, залишивши позов без розгляду, формально підійшов до застосування процесуальних норм, не надавши належної оцінки тим обставинам, які мають визначальне значення для прийняття такого рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо можливості залишення позову без розгляду суд повинен оцінювати не лише сам факт неявки представника позивача у підготовче чи судове засідання, але й визначати, чи була така неявка перешкодою для подальшого розгляду спору по суті, а також враховувати загальну процесуальну активність сторони під час усього судового розгляду.

Натомість, місцевий господарський суд, який не визнавав явку позивача обов`язковою, (1) не визначив, яким саме чином неявка позивача у судове засідання 16.06.2026 дійсно перешкоджала вирішенню цього спору по суті, зокрема, чи була необхідність надання особисто позивачем пояснень суду з конкретних питань, які стосуються спірних правовідносин; (2) не вказав про неможливість або наявність істотних перешкод для розгляду спору по суті заявлених вимог відповідно, тобто за наявними в ній матеріалами.

Слід зазначити, що судовий процес насамперед спрямований на вирішення спору шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатності доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (частина 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 910/22646/17.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2026 у справі № 908/620/24.

За обставинами даної справи, суд першої інстанції, залишивши позов без розгляду, ухилився від розгляду справи по суті, внаслідок чого позбавив позивача можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.

Враховуючи вищевикладене, залишення позову без розгляду призведе до порушення права позивача на доступ до правосуддя.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У цій справі неправильне застосування місцевим господарським судом порушення норм процесуального права призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду на підставі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги при перевірці в апеляційному порядку знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду - скасуванню. Матеріали справи слід направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/2848/26 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/2848/26 - скасувати.

Справу № 904/2848/26 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

Повна постанова складена 11.08.2026

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Л.В. Андрейчук