Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №904/7322/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м.Дніпро Справа №904/7322/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

прокурор: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: Репяхова К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 (суддя Загинайко Т.В., повний текст рішення складено 05.05.2026) у справі №904/7322/25

за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Відділу освіти Драбівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда"

про визнання недійсними пунктів 2.2 та 7.2 Договору від 11.09.2023 №231 на виконання будівельних робіт

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Драбівської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" про визнання недійсними пункту 2.2 Розділу 2 "Якість робіт" та пункту 7.2 розділу 7 "Гарантійні строки якості закінчених робіт та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів)" Договору від 11.09.2023 №231 на виконання будівельних робіт, укладеного між відділом освіти Драбівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта в 3 (три) роки.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що визначення сторонами у спірному Договорі гарантійного строку, меншого ніж 10 років, не відповідає положенням частини першої статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, якими імперативно визначений щонайменший гарантійний строк будівельних робіт у 10 років.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/7322/25 позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано недійсними пункт 2.2 Розділу 2 "Якість робіт" та пункт 7.2 розділу 7 "Гарантійні строки якості закінчених робіт та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів)" Договору від 11.09.2023 №231 на виконання будівельних робіт, укладеного між Відділом освіти Драбівської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта в 3 (три) роки;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" на користь Черкаської обласної прокуратури 2422,40 грн витрат на сплату судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що прокурор, захищаючи порушені інтереси держави, обґрунтовано звернувся із позовом в особі Відділу освіти Драбівської селищної ради, яка є належним державним органом у спірних правовідносинах, та довів, що вона не вживала своєчасні та належні заходи для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог місцевий господарський виснував про їх обґрунтованість та доведеність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/7322/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтовування своєї позиції скаржник послався на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції застосував положення статті 884 Цивільного кодексу України без встановлення фактичного характеру виконаних робіт, без дослідження технічної природи предмета спору та без належної оцінки доказів, поданих відповідачем. Зокрема, як вказує апелянт, у даній справі відсутні ключові ознаки об`єкта будівництва у розумінні статей 875, 884 ЦК України, а саме: створення нового об`єкта нерухомості; реконструкція будівлі; втручання у несучі конструкції; зміна техніко-економічних показників будівлі; створення нової інженерно-будівельної системи. Предметом договору були виключно локальні роботи із заміни частини віконних блоків у вже існуючій будівлі.

Таким чином, за твердженням скаржника, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, без належного дослідження обставин справи, з порушенням правил оцінки доказів, а також без встановлення фактичної правової природи спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

На думку прокурора, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду, однак не спростовують встановлених судом обставин та не містять належних і допустимих доказів на підтвердження викладених у скарзі тверджень.

Так, прокурор підтримав раніше заявлену позицію стосовно того, що укладений між сторонами договір від 11.09.2023 №231 є договором будівельного підряду, правовідносини за яким регулюються відповідно до частини третьої статті 875 ЦК України. За змістом частини першої статті 884 ЦК України гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. При цьому, вказаними положеннями ст. 884 ЦК України не передбачено, що сторони договору можуть встановити гарантійний строк виконання робіт за договором будівельного підряду менше десяти років з посиланням на обсяг робіт. Отже, пункт 2.2 Розділу 2 "Якість робіт" та пункт 7.2 розділу 7 "Гарантійні строки якості закінчених робіт та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів)" Договору від 11.09.2023 №231 обґрунтовано були визнані судом недійсними з означених підстав.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/7322/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2026 о 14:15 год.; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/7322/25.

У судове засідання 04.08.2026 з`явився представник відповідача. Решта учасників справи правом участі в судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 04.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Відділом освіти Драбівської селищної ради, як замовником, було проведено відкриті торги з особливостями за кодом ДК 021:2015: 45450000-6 — Інші завершальні будівельні роботи, КЕКВ: 3132 — Капітальний ремонт інших об`єктів, а саме: капітальний ремонт із заміною частини віконних блоків на енергозберігаючі Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Драбове-Барятинське Драбівської селищної ради Черкаської області, що знаходиться за адресою: вул. Небесної сотні, 43, с. Драбове-Барятинське, Золотоніський район, Черкаська область (ідентифікатор закупівлі UA-2023-08-18-002018-a); Очікувана вартість предмета закупівлі - 3 148 819 грн. 00 коп. (оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-08-18-002018-a, а.с. 10).

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2023-08-18-002018-a відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації; відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно із повідомленням про намір укласти договір про закупівлю UA-2023-08-18-002018-a вказано переможця процедури закупівлі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" (відповідач у справі); ціна тендерної пропозиції - 3117330 грн. 00 коп.; джерело фінансування - місцевий бюджет.

В подальшому між Відділом освіти Драбівської селищної ради, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда", як підрядником, було укладено Договір від 11.09.2023 №231 на виконання будівельних робіт № 231 (надалі – Договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язаний відповідно до проектної документації, в межах договірної ціни та умов Договору, виконати наступні види робіт: Капітальний ремонт із заміною частини віконних блоків на енергозберігаючі Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Драбове-Барятинське Драбівської селищної ради Черкаської області, що знаходиться за адресою: вул. Небесної сотні, 43, с. Драбове-Барятинське, Золотоніський район, Черкаської області (код ДК 021:2015 - 4540000-6 Інші завершальні будівельні роботи).

Підрядник повинен виконати передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативно-правовим актам та технічним умовам (пункт 2.1. Договору).

Згідно із пунктом 2.2 Договору на всі види робіт встановлено гарантійний термін 3 роки.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього Договору на момент підписання визначається кошторисною документацією та становить - 3117330 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ – 20 % - 519555 грн. 00 коп.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 7.2 Договору підрядник гарантує досягнення об`єктом показників, визначених у кошторисній документації, якість закінчених робіт, визначених у кошторисній документації та можливість експлуатації об`єкта відповідно до Договору протягом трьох років після прийняття об`єкта Замовником.

Гарантійні строки якості закінчених робіт та експлуатації змонтованих конструкцій визначаються сертифікатами обладнання та діючими нормативними документами від дня їх прийняття Замовником, пусконалагоджувальних робіт та випробування при умові виконання балансоутримувачем належних вимог по експлуатації об`єкта (п. 7.4 Договору).

Початком гарантійних строків вважається день підписання акту про приймання-передачу закінчених робіт (об`єкта) (п. 7.5 Договору).

Згідно з пунктом 7.6. Договору у разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів) замовник протягом двох днів після їх виявлення повідомляє про це підрядника і запрошує його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

Відповідно до умов Додаткової угоди від 27.12.2023 № 1 до Договору сторони дійшли взаємної згоди викласти Додаток 3 до Договору "План фінансування" у новій редакції.

Додатковою угодою від 23.12.2024 № 2 до Договору сторони погодили:

- зменшити на 1759202 грн. 69 коп. з ПДВ обсяг закупівлі по Договору у зв`язку із зменшенням фактичного обсягу видатків замовника;

- викласти пункт 3.1. Договору у новій редакції, а саме: "3.1. Ціна цього Договору на момент підписання визначається кошторисною документацією та становить 1358127 грн. 31 коп., в т.ч. ПДВ 20 % - 226 354 грн. 55 коп.";

- викласти Додаток 1-3, Дефектний акт, Договірна ціна, Зведений кошторисний розрахунок з пояснювальною запискою, Локальні кошториси, Підсумкова відомість ресурсів до Договору у новій редакції.

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-10-24-014768-a Договір оплачений на суму 1 358 127 грн. 31 коп.

Оплата вказаних коштів замовником підтверджується платіжною інструкцією від 06.12.2023 № 3 на суму 1358127 грн. 31 коп.

Прокурор стверджує про недійсність пунктів 2.2 та 7.2 Договору щодо визначення гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта в 3 (три) роки, відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення прокурора з позовом до суду.

В свою чергу відповідач проти заявлених позовних вимог під час розгляду справи в суді першої інстанції заперечував, посилаючись на те, що відповідно до положень ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт передбачає втручання у конструктивні елементи будівлі або інженерні системи з метою відновлення об`єкта як цілісної системи, натомість виконання робіт за Договором на виконання будівельних робіт №231 від 11.09. 2023 із заміни частини віконних блоків є локальними будівельними роботами, які не формують окремого об`єкта будівництва, не змінюють технічних характеристик будівлі та не передбачають втручання у її несучі конструкції, такі роботи за своєю правовою природою є окремими видами ремонтних робіт, гарантійні зобов`язання щодо яких визначаються договором. Так, нормативне обґрунтування ДБН А.2.2-3:2014 визначає, що капітальний ремонт пов`язаний з втручанням у конструктивні елементи, відновленням або заміною інженерних систем, відновленням об`єкта як цілісної інженерно-будівельної системи, заміна віконних блоків не відповідає цим ознакам. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 розмежовує будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт, окремі види ремонтних робіт, які не формують об`єкта будівництва. ДК 021:2015 використання коду 45450000-6 підтверджує, що предмет закупівлі — окремі будівельні роботи, а не будівництво чи реконструкція об`єкта.

Виходячи з положень ДБН А.2.2-3:2014 та ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, відповідач наполягав на тому, що виконання робіт із заміни частини віконних блоків є локальними ремонтними роботами, які не формують об`єкт будівництва як цілісний результат, не передбачають втручання у несучі конструкції або інженерні системи будівлі та не змінюють її основні технічні характеристики, відповідно, гарантійні зобов`язання за такими роботами визначаються договором і не підпадають під правове регулювання, встановлене для гарантій на об`єкт будівництва в цілому.

Використання замовником коду ДК 021:2015 45450000-6 "Інші завершальні будівельні роботи" також, на думку відповідача, свідчить про те, що предметом договору були окремі локальні будівельні роботи, а не створення, реконструкція чи капітальний ремонт об`єкта будівництва в цілому, відтак правове регулювання гарантійних зобов`язань має здійснюватися з урахуванням характеру виконаних робіт, а не загальних правил, що застосовуються до об`єкта будівництва;

Окремо відповідач заявляв про те, що сам по собі факт укладення договору або незгода прокурора з окремими його умовами не є достатньою підставою для звернення до суду в інтересах держави та не свідчить про наявність порушеного публічного інтересу. Відтак, представник товариства наполягав на тому, що у даній справі прокурором не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами наявність будь-яких дефектів виконаних робіт чи їх невідповідність проектній або договірній документації, неможливість або обмеження експлуатації об`єкта після виконання робіт, завдання державі або органу місцевого самоврядування майнової шкоди чи реальної загрози її заподіяння, звернення замовника з вимогами про захист своїх прав до суду або наявність об`єктивної необхідності у такому зверненні.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Відділу освіти Драбівської селищної ради.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Водночас, приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі №912/1856/16, від 24.12.2019р. у справі №902/377/19).

Як було зазначено, предметом розгляду у даній справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Відділу освіти Драбівської селищної ради до відповідача про визнання недійсними пунктів договору.

Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Зазначені висновки сформовані, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021р. у справі №904/2979/20).

Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20.

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину, суду необхідно вирішити питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Як вже було зазначено, прокурор у цій справі шляхом заявлення вимог про визнання недійсними пунктів договору намагається оспорити встановлення сторонами договору меншого гарантійного строку для робіт у порівнянні з вимогами закону.

У зв`язку з цим потребує відповіді питання, чиї інтереси у цій справі захищає прокурор і від порушення з боку якого суб`єкта. Від цього залежить те, якими вимогами захищається відповідне право чи інтерес, до кого мають бути звернені ці вимоги, а також момент початку перебігу позовної давності за відповідними вимогами.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У відповідності до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24).

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти Драбівської селищної ради, зазначив, що встановлення в умовах договору на виконання будівельних робіт від 11.09.2023 №231 меншого гарантійного терміну на будівельні роботи всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави встановленням у пунктах 2.2 та 7.2 договору гарантійних строків на будівельні роботи, які є значно меншими, аніж визначено вимогами чинного законодавства, що не відповідає інтересам держави. Натомість, належний гарантійний строк за договором підряду, за яким виконувалися роботи з капітального ремонту із заміною частини віконних блоків на енергозберігаючі в закладі освіти, зумовлює можливість користування територіальною громадою результатом робіт протягом визначеного законодавством строку та запобігає необґрунтованому витрачанню бюджетних коштів на повторну закупівлю робіт, що може мати місце в разі установлення заниженого (такого, що не відповідає законодавству) гарантійного строку якості виконаних робіт і можливості експлуатації об`єкта відповідно до умов проекту.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що інтереси держави у даних правовідносинах полягають в ефективному та раціональному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, принципів публічних закупівель тощо. Зазначене кореспондується з положеннями пунктами 4, 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, за якими бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Точне та неухильне дотримання і виконання вимог законодавства - є необхідною складовою для розвитку ринкової економіки. Цей ринок має бути прозорим і справедливим, конкурентним і ефективним, він має унеможливлювати будь-які прояви корупції та недобросовісної конкуренції.

Згідно з Положенням про Відділ освіти Драбівської селищної ради, затвердженим рішенням від 31.07.2024 №43-14/8 Драбівської селищної ради, Відділ освіти є виконавчим органом влади, який утворюється Драбівською селищною радою, підзвітний та підконтрольний раді, підпорядкований виконавчому комітету ради, селищному голові.

Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини, Європейською хартією місцевого самоврядування, іншими міжнародними договорами та правовими актами, ратифікованими Верховною Радою України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту", "Про позашкільну освіту", Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, іншими нормативно-правовими актами України, рішеннями Драбівської селищної ради та її виконавчого комітету і цим Положенням (пункт 3 розділу І Положення).

Відділ є уповноваженою особою з реалізації прав та обов`язків Драбівської селищної ради, як засновника, щодо управління закладами освіти.

Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, бланки, штампи встановленого зразка зі своїм найменуванням (п. 6 Положення).

Відповідно до розділу 2 Положення, метою діяльності Відділу є забезпечення на території Драбівської селищної територіальної громади всебічного розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного, потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Відділ освіти у межах своїх повноважень вирішує такі завдання: відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на території Драбівської селищної територіальної громади, забезпечує доступність та безоплатне здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти для всіх громадян, які проживають на території Драбівської селищної територіальної громади; вживає заходів для забезпечення потреби громадян, які проживають на території Драбівської селищної територіальної громади, у дошкільній та позашкільній освіті (підпункти 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 пункту 3.1 Положення).

За змістом розділу 5 Положення відділ фінансується за рахунок коштів селищного бюджету. Джерелами фінансування Відділу є кошти селищного бюджету, інші кошти. Майно, яке знаходиться на балансі Відділу, є комунальною власністю Ради та перебуває в оперативному управлінні Відділу.

Порушенням інтересів держави у даному випадку є те, що Відділ освіти, як орган місцевого самоврядування, уповноважений на управління майном закладів освіти, отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний забезпечувати ефективне та законне використання бюджетних коштів.

Таким чином, це надає йому процесуальне право виступати позивачем щодо визнання недійсними пунктів договору.

Тож, як вірно встановив суд першої інстанції, Відділ освіти є не лише стороною правочину, а і повноважним органом, який мав би захистити інтереси держави в спірних правовідносинах.

Місцевим господарським судом було встановлено, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 17.10.2025 Золотоніською окружною прокуратурою скеровано на адресу Відділу освіти Драбівської селищної ради відповідний лист №51-2436вих-25, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні договору № 231 від 11.09.2023.

У відповідь на лист окружної прокуратури, Відділом освіти Драбівської селищної ради надано інформацію від 20.10.2025 №436/01-11, що у Відділі освіти не передбачена посада юриста та враховуючи відсутність коштів на оплату судового збору висловлене прохання щодо представництва прокурором інтересів держави у суді стосовно вказаних обставин.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо суті позовних вимог.

Розглянувши доводи апелянта про неправильне визначення судом першої інстанції правової природи спірних правовідносин та безпідставне застосування статей 875, 884 Цивільного кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, зміст зобов`язання становлять права та обов`язки його сторін.

Метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв`язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є договором; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що договір, в якому одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, є договором підряду. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

При цьому, за договором будівельного підряду відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до норм пункту 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (надалі – Порядок №45), та розділу 3 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" будівництво включає нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об`єктів будівництва.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 45, пункту 1.2 розділу І Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, об`єкт будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з пунктом 4 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (надалі - Загальні умови) за договором підряду підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об`єкт будівництва), а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов`язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх; сторони є вільними в укладенні договору підряду, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про архітектурну діяльність", інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено, відповідач категорично не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що між сторонами за Договором № 231 від 11.09.2023 виникли правовідносини саме будівельного підряду.

Зокрема, за твердженням апелянта, у даному випадку відсутні наступні кваліфікуючі ознаки: створення нового об`єкта нерухомості; реконструкція будівлі; втручання у несучі конструкції; зміна техніко-економічних показників будівлі; створення нової інженерно-будівельної системи. Натомість за умовами укладеного правочину відповідачем фактично здійснювалась лише локальна заміна віконних блоків у вже існуючих прорізах без зміни конструктивної схеми будівлі та без втручання у несучі елементи.

Досліджуючи вказане питання, колегія судді першочергово виходить з того, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права. Така правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018 у справі №924/263/17, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 04.07.2018 у справі №916/935/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19 тощо.

Щодо наведених обґрунтувань апеляційної скарги судова колегія враховує змістовне навантаження укладеного між сторонами договору. Зокрема, відповідно до пункту 1.1 замовник доручає, а підрядник зобов`язаний відповідно до проектної документації, в межах договірної ціни та умов Договору, виконати наступні види робіт: Капітальний ремонт із заміною частини віконних блоків на енергозберігаючі Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Драбове-Барятинське Драбівської селищної ради Черкаської області, що знаходиться за адресою: вул. Небесної сотні, 43, с. Драбове-Барятинське, Золотоніський район, Черкаської області (код ДК 021:2015 - 4540000-6 Інші завершальні будівельні роботи).

Згідно зі специфікацією, календарним планом до договору (додатки №№ 1, 2) сторонами визначено найменування робіт - Капітальний ремонт із заміною частини віконних блоків на енергозберігаючі.

За змістом узгодженої сторонами договірної ціни до витрат за даним договором віднесено заробітну плату, вартість матеріальних ресурсів, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, загальновиробничі витрати.

Відповідно до складеного сторонами дефектного акту, зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, локального кошторису на будівельні роботи, підсумкової відомості ресурсів наявні узгодження сторін як щодо ресурсів, які мають бути використані відповідачем, так й щодо робіт, які також мають бути виконані. При цьому, до робіт, які мають бути виконані, віднесено знімання засклених віконних рам, демонтаж віконних коробок в кам`яних стінах з відбиванням штукатурки в укосах, знімання дерев`яних підвіконних дошок, розбирання відливів з листової сталі, заповнення віконних прорізів готовими блоками з металопластику, установлення пластикових підвіконних дошок, утеплення укосів віконних, улаштування обшивки укосів гіпсокартонними і гіпсоволокнистими листами, шпаклювання укосів мінеральною шпаклівкою, поліпшене фарбування укосів, ремонт штукатурки зовнішніх прямолінійних укосів по каменю та бетону цементно-вапняним розчином з землі та риштувань, фарбування зовнішніх укосів з риштувань по підготовленій поверхні.

У постанові від 04.09.2023 в справі №910/5352/21 Верховний Суд зазначив, що предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою матеріалізований результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі.

З урахуванням викладеного, судова колегія доходить висновку, що бажаним для позивача результатом виконання відповідачем обумовленого комплексу робіт за спірним правочином є приміщення комунального закладу з заміненою частиною віконних блоків на енергозберігаючі з утепленням укосів віконних, улаштуванням обшивки укосів гіпсокартонними і гіпсоволокнистими листами, шпаклюванням укосів мінеральною шпаклівкою, поліпшеним фарбування укосів, ремонтом штукатурки зовнішніх прямолінійних укосів по каменю та бетону цементно-вапняним розчином з землі та риштувань, фарбуванням зовнішніх укосів з риштувань по підготовленій поверхні.

Відтак, враховуючи те, що предмет Договору від 11.09.2023 № 231 є індивідуалізованим, а результат роботи має матеріальну форму, враховуючи, що здача-прийняття роботи оформляється актом приймання виконаних будівельних робіт, що передбачено п. 4.1 договору, тобто замовника цікавить не сам процес постачання віконних блоків, а й здійснення заміни одних блоків іншими з ремонтними роботами, результат цих робіт є осяжним, то з урахуванням принципу jura novit curia («суд знає закони») при розгляді справи і ухвалення рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладений між сторонами Договір № 231 від 11.09.2023 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Щодо посилань відповідача на відсутність у даному випадку створення нового об`єкту будівництва, то колегія суддів розцінює вказаний довід як безпідставний, оскільки за норами ст. 875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду може укладатися не лише для створення нового об`єкту, а й задля капітального ремонту, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. За договором № 231 від 11.09.2023, наявні саме зобов`язання відповідача на проведення монтажних робіт з заміни віконних блоків нерозривно пов`язаних з приміщенням закладу освіти за адресою: вул. Небесної сотні, 43, с. Драбове-Барятинське, Золотоніський район, Черкаської області.

Суд також вважає недоречними твердження скаржника щодо відсутності технічної експертизи конструктивних рішень; відсутності дослідження втручання у несучі елементи будівлі, зміни технічних характеристик об`єкта, оскільки у даному випадку відповідні обставини знаходять поза межами предмету доказування у цій справі та жодним чином не впливають на дійсність / недійсність окремих умов спірного договору щодо визначення гарантійного строку.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», за змістом якої роботи із заміни віконних блоків віднесені до робіт, які не потребують отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт, судова колегія також не приймає, оскільки, як вже було зазначено вище, у даному випадку мова про створення нового об`єкту, який має бути введено в експлуатацію, не йдеться.

Згідно із ст. 859 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Відповідно до пункту 103 Загальних умов підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку; гарантійні строки якості закінчених робіт, експлуатації змонтованих конструкцій встановлюються у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації (надалі - гарантійний строк якості); гарантійний строк експлуатації об`єкта будівництва становить десять років від дня його прийняття замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором підряду або законом (надалі - гарантійний строк експлуатації).

Підрядник відповідно до ст. 884 Цивільного кодексу України гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

Як зазначалося, умовами пунктів 2.2 та 7.2 Договору підрядник гарантує якість виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта відповідно до Договору протягом 3-х років.

Початком гарантійних строків вважається день підписання акта про приймання-передачу закінчених робіт (об`єкта будівництва); у разі виявлення замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у закінчених роботах (об`єкті будівництва) і змонтованих конструкціях він повідомляє про них підрядника в порядку, передбаченому договором підряду; гарантійні строки продовжуються на час, протягом якого закінчені роботи (об`єкт будівництва) і змонтовані конструкції не могли експлуатуватися внаслідок виявлених недоліків (дефектів), відповідальність за які несе підрядник (пункти 104, 105 Загальних умов).

Таким чином, встановлений Договором гарантійний строк експлуатації об`єкта будівництва становить менше десяти років від дня його прийняття замовником, що не відповідає нормам частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668.

Щодо гарантійних строків виробника віконних блоків, про які стверджує відповідач, колегія суддів вкотре акценту увагу на тому, що предметом договору № 231 від 11.09.2023 є проведення капітального ремонту з використанням ресурсів відповідача, а не постачання окремого товару, як помилково вважає апелянт.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника стосовно того, що металопластикові віконні конструкції є складним технічним виробом та складаються з: профілю; склопакета; фурнітури, ущільнювачів; монтажних елементів; монтажних швів та вузлів примикання. Кожен із зазначених елементів має: окремий строк експлуатації; окремий ступінь фізичного зносу; окремі гарантійні строки виробника; окремі умови технічного обслуговування та експлуатації.

Одночасно, апеляційний суд підкреслює, що виробники відповідної продукції не є стороною договору № 231 від 11.09.2023, який є предметом розгляду у цій справі. Правовідносини відповідача з виробниками відповідних матеріальних ресурсів (а саме, віконних блоків), у тому числі й щодо гарантійних термінів, стосуються виключно цих осіб. Більш того, умовами укладеного між сторонами договору взагалі не було узгоджено певного виробника віконних блоків, які мають бути встановлені на об`єкті.

Твердження відповідача про ті обставини, що монтаж не існує окремо від самого виробу та його технічного стану, на думку колегії суддів, є виключно суб`єктивним твердженням товариства. Укладення окремих договорів на постачання віконних блоків та на виконання робіт з заміни цих блоків є можливим як з юридичного, так і з технічного боку.

За встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вбачав підстави для визнання недійсними пункту 2.2 Розділу 2 "Якість робіт" та пункту 7.2 розділу 7 "Гарантійні строки якості закінчених робіт та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів)" Договору від 11.09.2023 № 231 на виконання будівельних робіт.

При цьому, місцевим господарським судом було підставно враховано приписи статті 217 Цивільного кодексу України, згідно яких недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Так, вказані положення статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Тобто, недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин.

Отже, законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків.

Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором, в даному випадку задоволення заявлених прокурором вимог нівелює безпідставне незаконне скорочення до трьох років гарантії якості виконаних робіт і можливість експлуатації об`єкта.

Підсумовуючи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі № 904/7322/25.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі “Хаджинастасиу проти Греції”).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів у їх сукупності та наданої їм належної правової оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідають вимогам матеріального права та підлягають задоволенню. Наведені у позові обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тоді як доводи відповідача та апеляційної скарги їх не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм законодавства.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/7322/25 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна Віконда" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/7322/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/7322/25 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 у справі №904/7322/25, зупинену ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026.

Справу №904/7322/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 05.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук