Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №924/124/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Справа № 924/124/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року по справі №924/124/26 (суддя - О.І. Шевчук)

час та місце ухвалення рішення: 14 травня 2026 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст рішення складено 22 травня 2026 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради

про стягнення 635 992 грн 96 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Верхацький І.В.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (надалі - Відповідач) про стягнення 532 076 грн 25 коп. основного боргу, 86 189 грн 60 коп. пені, 8 751 грн 19 коп. 3% річних та 8 975 грн 92 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем укладеного 15 жовтня 2024 року між Позивачем, як споживачем, та Відповідачем, як постачальником, умов договору №21-7037/24-БО-Т постачання природного газу (надалі - Договір; а.с. 22-27). Вказує, що за даним Договором Позивач упродовж жовтня 2024 року - квітня 2025 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 3 875 962 грн 03 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та даними з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України. Констатує, що Відповідачем лише частково сплачено вартість поставленого природного газу в сумі 3 343 885 грн 78 коп., у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість за вказаним Договором в сумі 532 076 грн 25 коп., що підлягає стягненню на користь Позивача. Вказує, що направлені Відповідачу акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2024 року та березень-квітень 2025 року не повернуті Позивачу з підписом споживача. Крім того, Позивач зазначає, що за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань з оплати спожитого природного газу Позивач нарахував Відповідачу 86 189 грн 60 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, 8 975 грн 92 коп. інфляційних втрат за час прострочення та 8751 грн 19 коп. 3% річних від простроченої суми згідно поданих розрахунків.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 532 076 грн 25 коп. заборгованості за Договором, 43 094 грн 80 коп. пені, 8 751 грн 19 коп. 3% річних та 8975 грн 92 коп. інфляційних втрат. Також даним судовим рішення покладено на Відповідача 4 439 грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору. У стягненні 43 094 грн 80 коп. пені відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів оплати Відповідачем заборгованості за Договором в сумі 532 076 грн 25 коп., та що ця заборгованість визнається Відповідачем. З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд виснував про обґрунтованість позовної вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 532 076 грн 25 коп. боргу за надані послуги з постачання природного газу за Договором.

Що ж до сум інфляційних та річних, то судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що здійснивши перевірку виконаного Позивачем розрахунку інфляційних втрат та річних в межах заявлених Позивачем періодів, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, в межах суми допустимої до стягнення. З огляду на вказане місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, становить 8 975 грн 92 коп., а річних, що підлягає стягненню складає 8751 грн 19 коп..

Водночас, вирішуючи спір щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 86 189 грн 60 коп. пені суд першої інстанції зазначив, що Відповідач у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені), зменшивши їх до 0,00 грн, тобто на 100%.

Як зазначено у оспорюваному судовому рішенні при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки судом першої інстанції враховано майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, інтереси обох сторін, майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Зважаючи на встановлені вище обставини, місцевий господарский суд виснував, що обґрунтованим та справедливим є зменшення розміру пені на 50%, що становить 43 094 грн 80 коп., констатувавши при цьому зменшення розміру пені (у цьому випадку на 50%) не є тотожним звільненню Відповідача від відповідальності за допущене порушення зобов`язання, позаяк боржник несе перед кредитором відповідальність за таке порушення, однак у зменшеному розмірі.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 185-190), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу на те, що суд першої інстанції неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 50 % чим порушив принципи застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. За твердженнями скаржника, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище Відповідача по справі в період виникнення правовідносин. Позивач вважає, що саме по собі покликання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені, оскільки на його переконання в даному випадку Відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже Відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан Відповідача, саме в період виникнення правовідносин. Також, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано того, що неналежне планування своєї діяльності Відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки, а ризики від власної діяльності Відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року по справі 3924/124/26.

3 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що спроби Позивача оскаржити рішення місцевого господарського суду свідчать про намір покласти на бюджетну установу надмірний і безпідставний тягар додаткових фінансових санкцій, що на його переконання суперечить принципам цільового та ефективного використання коштів місцевого бюджету в умовах воєнного стану, та що є неприпустимим з огляду на добросовісну поведінку Відповідача та часткове визнання ним суми основного боргу.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 липня 2026 року в справі №924/124/26 проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 5 серпня 2026 року об 14:40 год.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 31 липня 2026 року клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Позивача.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/124/26 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена-колегії Бучинської Г.Б. на підставі службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 04 серпня 2026 року за №01-05/779 з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено заміну судді-члена колегії в справі №924/124/26.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

4 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача, також в клопотанні представник Відповідача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 5 серпня 2026 року прийнято справу №924/124/26 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

В судове засідання від 5 серпня 2026 року представник Відповідача не з`явився.

Водночас, з огляду на наявність клопотання Відповідача про розгляд справи без його участі, колегія суду доходить висновку про можливість розгляду справи у відсутності Відповідача, тим більше, що у відзиві на апеляційну скаргу та клопотанні ним висвітлено свою позицію щодо поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 5 серпня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача просив скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Позивач вказав, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище Відповідача по справі в період виникнення правовідносин, і що саме по собі покликання на таке скрутне фінансове чи матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені, оскільки в даному випадку Відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану, а тому з позиції скаржника положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже Відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан Відповідача, саме в період виникнення правовідносин. Представник вважає, що судом першої інстанції не враховано того, що неналежне планування своєї діяльності Відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки, а ризики від власної діяльності Відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 15 жовтня 2024 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір (а.с. 69-79).

Згідно пункту 1.1 Договору, Позивач зобов`язався поставити Відповідачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах даного Договору.

У відповідності до пункту 2.1 Договору Позивач передає Відповідачу на умовах Договору замовлений Відповідачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 202,00000 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2024 року - 5,00000 тис. куб. м; у листопаді 2024 року - 40,00000 тис. куб. м; у грудні 2024 року- 40,00000 тис. куб. м; у січні 2025 року - 35,00000 тис. куб. м; у лютому 2025 року - 35,00000 тис. куб. м; у березні 2025 року - 35,00000 тис. куб. м, у квітні 2025 року - 12,00000 тис. куб. м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений Відповідачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Відповідачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.

У пункті 2.4 Договору сторони узгодили, що перегляд та коригування замовлених Відповідачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Відповідач зобов`язався самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором. В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) Відповідач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.

Між тим, як визначено пунктом 3.1 Договору, Позивач передає Відповідачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Позивача до Відповідача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ Відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природній газ.

Згідно пункту 3.4 Договору, Позивач із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи оператора ГТС та Відповідач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Відповідачем обсягу природного газу. На запит Позивача Відповідач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Як визначено підпунктом 3.5.1 Договору, Відповідач зобов`язався надати Позивачу не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та Відповідачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Відповідача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Відповідно до підпункту 3.5.2 Договору на підставі отриманих від Відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на інформаційній платформі оператора ГТС Позивач готує та надає Відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Позивача.

Відповідач протягом двох робочих днів з дати одержання акту зобов`язався повернути Позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Відповідача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення Відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Позивача та даними щодо остаточної алокації відборів Позивача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність Відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

За пунктом 3.6 Договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Відповідачу обсяг газу, згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

У відповідності до пункту 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658 грн 33 коп., ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136 грн 576 коп., крім того ПДВ 20% - 27 грн 315 коп., всього з ПДВ 163 грн 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553 грн 89 коп..

У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 2 786 571 грн 48 коп., крім того ПДВ 557 314 грн 30 коп., разом з ПДВ 3 343 885 грн 78 коп..

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманні-передачі природний газ здійснюється Відповідачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Відповідач повинен сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Відповідачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору.

Як визначено пунктом 5.3 Договору, оплата за природний газ здійснюється Відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача, зазначений у розділі 14 Договору. Відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 Договору.

У відповідності до підпункту 4 пункту 6.3 Договору, Позивач має право отримати оплату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором.

У разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 Договору, Відповідач зобов`язався сплатити Позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і сторони не могли передбачити їх.

Згідно пункту 10.2 Договору строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Між тим пунктом 10.3 Договору визначено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

У відповідності до пункту 13.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30 квітня 2025 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

У пункті 14 Договору сторони зазначили власні адреси та реквізити, зокрема електронні адреси постачальника: ngt@naftogaztrading.com.ua та споживача: sk-osvita@i.ua.

Договір підписаний 15 жовтня 2024 року у сервісі Вчасно електронними підписами представників сторін та скріплені електронними печатками сторін.

20 лютого 2025 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої узгоджено: пункт 2.1 Договору викласти в такій редакції: "Позивач передає Відповідачу на умовах цього Договору замовлений Відповідачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 198,66839 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2024 року - 9,18869 тис. куб. м; у листопаді 2024 року - 34,46860 тис. куб. м; у грудні 2024 року- 44,42372 тис. куб. м; у січні 2025 року - 46,25320 тис. куб. м; у лютому 2025 року - 30,00000 тис. куб. м; у березні 2025 року - 30,00000 тис. куб. м, у квітні 2025 року - 4,33418 тис. куб. м."; пункт 4.1 Договору викласти в такій редакції: "ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: у розрахункових періодах жовтень-грудень 2024 ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 13 658 грн 33 коп., ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед" у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136 грн 576 коп., крім того ПДВ 20% - 27 грн 315 коп., всього з ПДВ - 16389 грн за 1000 куб. м. Всього в розрахункових періодах жовтень-грудень 2024 року ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням, тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед", становить 16554 грн 99 коп.. У розрахунковому періоді січень-квітень 2025 року ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ становить 13 658 грн 33 коп., ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501 грн 97 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед" у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552 грн 167 коп., крім того ПДВ 20% - 110 грн 433 коп., всього з ПДВ - 662 грн 60 коп. за 1000 куб. м. Всього в розрахунковому періоді січень-квітень 2025 року ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності "на добу наперед", становить 17052 грн 60 коп."; пункт 4.3 Договору викласти в такій редакції: "загальна вартість цього Договору становить 2 786 571 грн 48 коп., крім того ПДВ 557 314 грн 30 коп., разом з ПДВ 3343885 грн 78 коп."; інші умови Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами. Ця додаткова угода набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати підписання шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) удосконаленого електронного підпису (УЕП), відбитків підписів електронної печатки (за наявності) з використанням сервісів для обміну електронними документами та поширює свою дію на відносини, що склалися на 1 січня 2025 року.

Додаткова угода №1 до Договору підписана 20 лютого 2025 року у сервісі Вчасно електронними підписами представників сторін та скріплені електронними печатками сторін.

На виконання умов зазначеного Договору Позивач у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року включно передав у власність Відповідача природний газ в обсязі 229,8705 тис. куб. метрів на загальну суму 3 875 962 грн 03 коп. з ПДВ, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 12 листопада 2024 року за жовтень 2024 року в обсязі 9,18869 тис. куб. метрів на суму 152 108 грн 53 коп. з ПДВ; від 12 грудня 2024 року за листопад 2024 року в обсязі 34,46860 тис. куб. метрів на суму 570589 грн 31 коп. з ПДВ; від 13 січня 2025 року за грудень 2024 року в обсязі 44,42372 тис. куб. метрів на суму 735385 грн 25 коп. з ПДВ; від 12 лютого 2025 року за січень 2025 року в обсязі 46,25320 тис. куб. метрів на суму 788 737 грн 15 коп. з ПДВ; від 11.03.2025 за лютий 2025 року в обсязі 50,71302 тис. куб. метрів на суму 864 788 грн 66 коп. з ПДВ; від 11 квітня 2025 року за березень 2025 року в обсязі 32,33122 тис. куб. метрів на суму 551 331 грн 24 коп. з ПДВ; від 12 травня 2025 року за квітень 2025 року в обсязі 12,49205 тис. куб. метрів на суму 213 021 грн 89 коп. з ПДВ.

Вказані акти підписані Позивачем та скріплені його печаткою. Акти від 12 грудня 2024 року, 13 січня 2025 року, 12 лютого 2025 року, 11 березня 2025 року підписані Відповідачем та скріплені його печаткою. Водночас, акти від 12 листопада 2024 року, 11 квітня 2025 року, 12 травня 2025 року підписів Відповідача не містять.

Підписані Позивачем акти приймання-передачі природного газу від 12 листопада 2024 року, від 11 квітня 2025 року та 12 травня 2025 року надіслані Позивачем Відповідачу на електронну адресу sk-osvita@i.ua 12 листопада 2024 року, 11 квітня 2025 року та 12 травня 2025 року відповідно, що підтверджується наданими Позивачем до матеріалів справи електронними листами.

Водночас, Відповідач листом від 17 грудня 2025 року №ТОВВИХ-25-20421 надав Позивачеві інформацію щодо обсягу природного газу, використаного Відповідачем з ЕІС-кодом 56ХS0000POPLK003 за період з 16 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, внесеного в алокацію постачальника, вказавши, що він становить з 16 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року - 9 188,69 м3, з 1 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року - 34 468,60 м3, з 1 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 44 423,72 м3, з 1 січня 2025 року по 31 січня 2025 року - 46 253,20 м3, з 1 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року - 50 713,02 м3, з 1 січня 2025 року по 31 березня 2025 року - 32 331,22 м3, з 1 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року - 12 492,05 м3.

За твердженням Позивача на виконання Договору Відповідачем за отриманий природний газ фактично сплачено 3 343 885 грн 75 коп., що підтверджується реєстром документів в АТ "Ощадбанк" за період з 15 жовтня 2024 року по 15 грудня 2025 року.

Враховуючи несплачену суму заборгованості по Договору, Позивач звернувся до суду з метою захисту, порушеного, на його думку права, з даним позовом.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом статтей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В то йже час, колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цього колегія суду констатує, що за результатами розгляду справи та дослідження поданих доказів судом першої інстанції, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 532 076 грн 25 коп. основного боргу, 8 751 грн 19 коп. 3% річних та 8 975 грн 92 коп. інфляційних втрат.

Разом з тим, апеляційна скарга Позивача не містять доводів щодо вимог стосовно стягнення боргу, річних та інфляційних. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаних частинах судового рішення, що не оспорена апелянтом.

В той же час, апеляційна скарга Позивача зводиться до заперечень в частині зменшення пені на 50% та відмов в стягненні 43094 грн 80 коп. пені.

З огляду на вказане, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно зменшено штрафні санкції на 50 %, колегія суддів зауважує таке.

Тобто, предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені. Водночас, предметом апеляційного оскарження є рішення в частині відмов в стягненні пені в сумі 43094 грн 80 коп. пені.

Оцінюючи оспорювану частину судового рішення суду апеляційної інстанції констатує, що у пункті 7.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку, згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 Договору Відповідач зобов`язався сплатити Позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши проведені Позивачем нарахування пені в сумі 86 189 грн 60 коп. (а.с. 37-38), колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість нарахування пені в заявленій сумі (як і місцевий господарський суд).

Разом з тим, Відповідач у відзиві на позов суд першої інстанції просив суд першої інстанції відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені), зменшивши їх до 0,00 грн, тобто на 100%. Тож досліджуючи доводи апеляційної скарги в розрізі існування поданого клопотання щодо зменшення пені колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується факт прострочення строків поставки товару, однак, як пояснив представник Відповідача в місцевому господарському суді, такі незначні затримки пов`язані виключно із затриманням бюджетного фінансування та першочергове спрямування коштів на потреби оборони та захищення статтей видатків у період воєнного стану.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

В той же час суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (у разі їх нарахування у більшому розмірі ніж визначено Законом), оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Аналогічні висновки наведені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України від 18 березня 2020 року в справі №902/417/18.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

В силу дії частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 березня 2024 року у справі №917/612/23.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок наведено також і у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №922/266/20).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суду також констатує, що у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення неустойки; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

У справі, що розглядається, при вирішенні питання про зменшення розміру пені, судом апеляційної інстанції враховуються такі обставини: ступінь виконання зобов`язання: Відповідач виконав зобов`язання за Договором на 86,27%; пеня нарахована за відносно короткі періоди прострочення, при цьому відсутні докази зловживання правами з боку Відповідача чи навмисного ухилення від виконання договірних зобов`язань; відсутність понесення Позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов`язання саме за Договором; іншого матеріали справи не містять; статус Відповідача як бюджетної неприбуткової установи, діяльність якої спрямована на забезпечення суспільно важливих потреб населення та бюджетної сфери; неустойка є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення; факт того, що неустойка не є боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі; неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Позивач, крім пені, заявив до стягнення також 3% річних та інфляційні втрати, що вже частково компенсують наслідки несвоєчасного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищеописані фактори, суд апеляційної інстанції вважає, що в даній справі наявні обставини, що надасть право суду зменшити суму нарахованої пені та погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності зменшення розмірі пені на 50%.

У розрізі зазначеного вище апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати, що таке зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язання і проявом балансу між інтересами обох сторін, узгоджується з нормами Закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також виступає способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вказує на наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення суми пені з урахуванням ступені виконання зобов`язання, відсутність доведення Позивачем збитків, як і не доведення, що розмір пред`явлених вимог щодо стягнення пені перевищує розмір збитків Позивача, що в свою чергу (з призми дії частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України) і надає право суду на відповідне зменшення.

Колегія суду також констатує, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статтей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду (та за наявності підстав, обумовлених цими статтями, і описаних вище у даній постанові).

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути однакових умов, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій: Верховний Суд не надавав у наведених вище справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при застосуванні судами власної дискреції, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним. Колегія суду констатує, що подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі №910/6471/20.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення місцевим судом власних дискреційних повноважень та неправильне застосування висновків Верховного Суду. При цьому апеляційний господарський суд переглядаючи справу та оспорюване судове рішення прийшов до аналогічних висновків щодо можливості у даній судовій справізменшити розмір цих штрафних санкцій на 50%.

Крім того, відхиляючи аргументи скаржника, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях наявності/відсутності підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на їх варіабельність фактично неможливо говорити про подібність правовідносин, оскільки у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Отже, аналіз наведених скаржником у апеляційній скарзі висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах свідчить про те, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у справі, що розглядається.

Приходячи до відповідних висновків колегія суду наголошує, що подібна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі №920/1176/21.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов`язання саме за Договором.

Як вже констатувалося судом апеляційної інстанції, згідно з чинним законодавством розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій не врегульований, а тому таке питання має вирішуватися судом з урахуванням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи судова колегія зазначає, що за відсутності в Законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій та за обставин, що описані в даному судовому рішенні, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень Господарським судом Хмельницької області норм законодавства при зменшенні пені на 50%. При цьому апеляційний господарський суд прийшов до аналогічних висновків.

Отже, зважаючи на все вищеописане, колегія суддів прийшла висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованої Позивачем пені та стягнення їх в розмірі 50% від нарахованого на підставі пункту 7.2 Договору, а саме: 43 094 грн 80 коп. пені. Відповідно в задоволенні решти пені суд апеляційної інстанції відмовляє.

Дане рішення було прийняте і місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, та констатує, що зазначені доводи не спростовують законність оспорюваного рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги Позивача частково, а відтак залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року по справі №924/124/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2026 року по справі №924/124/26 - залишити без змін.

3. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

4. Справу №924/124/26 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.