Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/14305/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/14305/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Шаратова Ю.А.

секретар судового засідання - Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.06.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.04.2026

у справі № 910/14305/25 (суддя - Карабань Я.А.)

за позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

до Ор`я Ахмад Рашад

про стягнення 449 719,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Ор`я Ахмад Рашад (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 449 719, 86 грн, з яких: 254 446,40 грн основний борг, 27 282, 93 грн 3% річних, 113 320,27 грн інфляційні втрати та 54 670, 26 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 51-52, 526, 530, 549, 598-609, 625, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №ДНП-2019-09/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 30.09.2019 (далі за текстом - Договір), у частині повної та своєчасної оплати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 позовні вимоги Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Ор`я Ахмад Рашад на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" 254 446 (двісті п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок шість) грн 40 коп. основного боргу, 26 785 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн 12 коп. 3% річних, 112 676 (сто дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 95 коп. інфляційних втрат, 51 911 (п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот одинадцять) грн 37 коп. пені та 5 349 (п`ять тисяч триста сорок дев`ять) грн 84 коп. судового збору.

Своє рішення суд мотивував тим, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 256 446,40 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки нараховані позивачем 3% річних, пеня та інфляційні втрати за період з липня по листопад 2021 не відносяться до спірного періоду, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 254 446,40 грн основного боргу, 26 785,12 грн 3% річних, 112 676,95 грн інфляційних втрат та 51 911,37 грн пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 року у справі № 910/14305/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних - 497,81 грн, інфляційних витрат - 643,32 грн, пені - 2 758,29 грн, судових витрат - 46,80 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Ор`я Ахмад Рашад на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" зазначених вище сум.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалене рішення порушує права та законні інтереси позивача, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Звертає увагу колегії суддів, що судом першої інстанції було безпідставно звужено період нарахування санкцій за порушення грошового зобов`язання, виключивши період липень - листопад 2021 року із розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

20.05.2026 до апеляційної інстанції через "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" - Волосюк Тетяни Сергіївни надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 106255 від 19.05.2026 на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25, призначено її до розгляду на 30.06.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14305/25.

01.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14305/25.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Ор`я Ахмад Рашад у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 30.06.2026 представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних - 497,81 грн, інфляційних витрат - 643,32 грн, пені - 2 758,29 грн, судових витрат - 46,80 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Ор`я Ахмад Рашад на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" зазначених вище сум.

Ор`я Ахмад Рашад явку свого уповноваженого представника в судове засідання, що призначено 30.06.2026 не забезпечив, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.09.2019 між позивачем (далі за текстом - сторона-1) та відповідачем (далі за текстом - сторона-2) укладено договір № ДНП-2019-09/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Святошинський район, Кільцева дорога біля буд. 62 по вул. Зодчих в межах III територіальної зони паркування міста Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 40 (сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Згідно з п. 2.2.6. договору сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

Відповідно до п. 3.3. договору майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п. 7.13. У випадку не підписання стороною-2 акту повернення з експлуатації майданчика для паркування сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення стороні-2, після чого майданчик вважається повернутим стороні-1.

Пунктом 3.4. договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Згідно з п. 4.2. договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 25, 01 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 4, 17 грн. Загальна ціна договору становить 128 115, 00 грн, у т. ч. ПДВ 21 352, 50 грн (п. 4.1. та п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, загальна ціна договору становить 1 206 082, 24 грн, у тому числі ПДВ 201 013, 71 грн.

Пунктом 4.5. договору визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, у якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 числа наступного місяця.

Умовами п. 4.6. та п. 4.7. договору визначено, що сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати визначену п.4.5. цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов`язань щодо оплати.

Згідно з п. 4.9. договору визначено, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги в сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.1. та п. 7.2. договору).

Пунктами 7.7. та 7.7.2 договору визначено, що сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - у будь який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2.

Згідно з п. 7.9. договору у випадку дострокового розірвання договору в порядку п. 7.7.2 сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні.

Відповідно до п. 7.10. договору закінчення строку, або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

30.09.2019 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 45 машиномісць за адресою: місто Київ, Святошинський район, Кільцева дорога біля буд. 62 по вул. Зодчих в межах III територіальної зони паркування міста Києва (а.с.39).

30.03.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 4551/4592, яким було звільнено власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", тобто було встановлено безкоштовне паркування у м. Києві.

14.05.2022 рішенням № 4577/4618 Київської міської ради було виключено п. 1.3.1. та 1.3.2. зазначеного вище рішення та відновлено платне паркування.

Позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість за експлуатацію платних міць паркування за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року у розмірі 254 446, 40 грн, яку останній в порядку визначеному договором не сплатив, при тому, що з 01.04.2022 по 16.05.2022 оплата за договором відповідачу не нараховувалась.

На виконання умов договору, за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року, позивач надав послуги, а відповідач прийняв їх на загальну суму 258 103, 20 грн, що підтверджується:

- рахунками на оплату: № 6906 від 01.12.2021 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 651 від 01.01.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, №521 від 01.02.2022 на загальну суму з ПДВ 28 011, 20 грн, № 1450 від 01.03.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 1955 від 16.05.2022 на загальну суму з ПДВ 16 006, 40 грн, № 2288 від 01.06.2022 на загальну суму з ПДВ 30 012, 00 грн, №2764 від 01.07.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 3308 від 01.08.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 3965 від 01.09.2022 на загальну суму з ПДВ 29 011, 60 грн;

- актами надання послуг: № 1663 від 31.03.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, № 2530 від 30.06.2022 на загальну суму з ПДВ 30 012, 00 грн, № 3045 від 31.07.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, актом надання послуг № 3701 від 31.08.2022 на загальну суму з ПДВ 31 012, 40 грн, актом надання послуг № 4179 від 30.09.2022 на загальну суму з ПДВ 29 011, 60 грн.

Вказані акти надання послуг за період з березня по вересень 2022 року не підписані представником відповідача.

Як зазначає позивач, відповідачем за надання послуг у грудні 2021 року було здійснено часткову оплату в розмірі 3 656, 80 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3614 від 06.11.2025, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року складає 254 446, 40 грн (258 103, 20 грн (сума боргу з урахуванням рахунків на оплату) - 3 656, 80 грн (оплата)).

30.08.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 053/05-2061 від 29.08.2022 про сплату заборгованості за надані послуги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0505095824506, списком згрупованих відправлень АТ "Укрпошта" від 30.08.2022 та фіскальним чеком від 30.08.2022.

03.10.2022 позивачем листом № 053/05-2434 від 30.09.2022 повідомлено відповідача про припинення договору з 30.09.2022, у зв`язку невиконанням його умов відповідачем та про наявність заборгованості за надані послуги у розмірі 254 446, 40 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0504504374244, списком згрупованих відправлень АТ "Укрпошта" від 03.10.2022 та фіскальним чеком від 03.10.2022.

27.10.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 053/05-2630 від 26.10.2025, у якому позивач просить сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 254 446, 40 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень АТ "Укрпошта" від 26.10.2022 та фіскальним чеком від 27.10.2022.

06.02.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 053/05-420 від 06.02.2023, у якому позивач просить сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 254 446, 40 грн, а також зазначає про одностороннє підписання акту про повернення майданчику у порядку п. 3.3. договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0504535425394, списком згрупованих відправлень АТ "Укрпошта" від 06.02.2023 та фіскальним чеком від 06.02.2023.

08.01.2025 позивачем на адресу відповідача листом № 053/05-2061 від 08.01.2025 направлено акти звірки взаємних розрахунків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0505231515229, списком згрупованих відправлень від 08.01.2025 та фіскальним чеком від 08.01.2025.

Відповіді на зазначені вище листи матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 497,81 грн 3 % річних, 643,32 грн інфляційних втрат, 2 758,89 грн пені та відповідної частини судових витрат.

Підставою для оскарження рішення в цій частині позивач визначає те, що місцевий господарський суд, на його думку, безпідставно виключив із розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат період з липня по листопад 2021 року.

Отже, в межах наведених доводів апеляційної скарги з`ясуванню підлягає питання наявності правових та фактичних підстав для здійснення позивачем відповідних нарахувань на суми грошових зобов`язань, які, за його твердженням, були прострочені відповідачем у липні-листопаді 2021 року.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.09.2019 між Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» та Ор`я Ахмад Рашад укладено договір № ДНП-2019-09/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Пунктом 3.4 договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку непідписання стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Відповідно до п. 4.5 договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100 % місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів у місяці, за який проводиться оплата, не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно з умовами цього договору проводиться за період з дати підписання акта приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.

Згідно з п. 5.2 договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

30.09.2019 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 45 машиномісць за адресою: місто Київ, Святошинський район, Кільцева дорога біля будинку 62 по вул. Зодчих в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, необхідною передумовою застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України правових наслідків є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Відповідно, для вирішення питання про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат необхідним є встановлення не лише факту існування між сторонами договірних правовідносин, а й конкретного грошового зобов`язання, його розміру, строку виконання та періоду прострочення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, передбачена п. 5.2 договору пеня також може бути нарахована лише за наявності несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, розмір якого та період прострочення його виконання мають бути встановлені на підставі належних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, саме на позивача покладено обов`язок довести обставини, з якими він пов`язує виникнення права на стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та пені, зокрема факт виникнення відповідних грошових зобов`язань, їх розмір, строки виконання та факт прострочення.

Як убачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, Комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» визначило основною заборгованістю відповідача за договором заборгованість за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року у розмірі 254 446,40 грн.

Саме щодо цього періоду позивач зазначав про надання відповідачу послуг на загальну суму 258 103,20 грн та, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати у розмірі 3 656,80 грн, визначив залишок основної заборгованості у розмірі 254 446,40 грн.

На підтвердження надання послуг та виникнення відповідних грошових зобов`язань позивач надав рахунки на оплату № 6906 від 01.12.2021 на суму 31 012,40 грн, № 651 від 01.01.2022 на суму 31 012,40 грн, № 521 від 01.02.2022 на суму 28 011,20 грн, № 1450 від 01.03.2022 на суму 31 012,40 грн, № 1955 від 16.05.2022 на суму 16 006,40 грн, № 2288 від 01.06.2022 на суму 30 012,00 грн, № 2764 від 01.07.2022 на суму 31 012,40 грн, № 3308 від 01.08.2022 на суму 31 012,40 грн та № 3965 від 01.09.2022 на суму 29 011,60 грн.

Матеріали справи також містять акти надання послуг № 1663 від 31.03.2022, № 2530 від 30.06.2022, № 3045 від 31.07.2022, № 3701 від 31.08.2022 та № 4179 від 30.09.2022.

Отже, надані позивачем документи, на підставі яких ним обґрунтовано заявлений до стягнення основний борг, стосуються заборгованості починаючи з грудня 2021 року.

Водночас матеріали справи не містять рахунків на оплату, актів приймання-передачі наданих послуг чи інших доказів за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2021 року, з яких можливо було б встановити факт надання послуг у кожному із зазначених місяців, їх обсяг та вартість, розмір грошового зобов`язання відповідача за відповідний місяць і строк його виконання.

Не надано позивачем і доказів, які б давали можливість встановити, що у відповідача існувала непогашена заборгованість за липень-листопад 2021 року, її конкретний розмір, дату настання строку виконання кожного відповідного грошового зобов`язання та період його прострочення.

При цьому наявна у матеріалах справи оборотно-сальдова відомість по рахунку 3614 від 06.11.2025 використана самим позивачем на підтвердження часткової оплати відповідачем у розмірі 3 656,80 грн саме за послуги, надані у грудні 2021 року, та для визначення залишку основної заборгованості за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року.

Доказів, які б підтверджували розмір непогашених щомісячних платежів за липень-листопад 2021 року або дати їх фактичного погашення, матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4.9 договору обов`язок здійснювати оплату виник у відповідача з дати підписання акта приймання-передачі майданчика в експлуатацію і тривав до дати його фактичного повернення.

Водночас сама по собі чинність договору та передача майданчика відповідачу в експлуатацію не підтверджують наявності простроченої заборгованості у конкретному розмірі за липень-листопад 2021 року.

Для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 5.2 договору недостатньо встановити, що у відповідний період сторони перебували у договірних правовідносинах. Необхідним є встановлення того, яке саме грошове зобов`язання не було виконано відповідачем у визначений строк, розміру такого зобов`язання та тривалості прострочення його виконання.

Не спростовує такого висновку і посилання апелянта на п. 3.4 договору, за умовами якого у випадку непідписання стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа такий акт вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Вказана умова договору визначає правові наслідки непідписання відповідачем відповідного акта приймання-передачі наданих послуг, однак не звільняє позивача від установленого процесуальним законом обов`язку подати суду докази, на підставі яких можливо встановити факт надання послуг, їх обсяг та вартість у тому періоді, на заборгованість за який здійснені відповідні нарахування.

За відсутності у матеріалах справи актів, рахунків або інших доказів за липень-листопад 2021 року сама лише умова договору про прийняття послуг без зауважень у разі непідписання акта не дає можливості встановити конкретний розмір грошового зобов`язання за кожен із цих місяців, факт його невиконання та період прострочення.

Так само п. 4.5 договору визначає строк внесення щомісячного платежу, однак установлення договором строку виконання відповідного зобов`язання саме по собі не доводить існування непогашеного грошового зобов`язання у конкретному розмірі.

Колегія суддів також зазначає, що складений позивачем розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені є похідним від основного грошового зобов`язання та сам по собі не підтверджує факту виникнення такого зобов`язання, його розміру і прострочення.

Вихідні дані, покладені в основу відповідного розрахунку, повинні бути підтверджені належними доказами, оскільки саме від розміру простроченої суми та тривалості прострочення залежить розмір нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пені, передбаченої договором.

При цьому відсутність заявленої до стягнення основної заборгованості за липень-листопад 2021 року сама по собі не виключає можливості стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені за цей період у разі погашення основного боргу до звернення кредитора до суду.

Однак у такому випадку позивач повинен довести існування відповідного грошового зобов`язання, його розмір, строк виконання, дату фактичного погашення та період прострочення.

Таких доказів щодо грошових зобов`язань відповідача за липень-листопад 2021 року позивачем до матеріалів справи не надано.

Отже, довід апелянта про те, що місцевий господарський суд безпідставно звузив період нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, не враховує, що визначальним для здійснення таких нарахувань є не сам факт чинності договору у липні-листопаді 2021 року, а доведений належними доказами факт існування та прострочення конкретного грошового зобов`язання відповідача за цей період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд першої інстанції встановив, що до загальної заявленої суми 27 282,93 грн позивач включив 497,81 грн 3 % річних за період з 16.07.2021 по 01.12.2021, нарахованих на суми грошових зобов`язань, виникнення та прострочення яких належними доказами у цій справі не підтверджено.

Так само до заявленої суми інфляційних втрат у розмірі 113 320,27 грн включено 643,32 грн інфляційних втрат, нарахованих за липень-листопад 2021 року на суми заборгованості, наявність якої за відповідний період матеріалами справи не підтверджена.

До заявленої до стягнення пені у розмірі 54 670,26 грн позивач включив 2 758,89 грн пені, нарахованої за період з 16.07.2021 по 01.12.2021 на суми грошових зобов`язань, факт виникнення, розмір та прострочення яких позивачем не доведено.

Водночас щодо заборгованості за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року позивачем надано відповідні докази, у зв`язку з чим суд першої інстанції стягнув з відповідача 26 785,12 грн 3 % річних, 112 676,95 грн інфляційних втрат та 51 911,37 грн пені.

Таким чином, місцевий господарський суд не здійснив довільного скорочення періоду відповідних нарахувань, а виключив із розрахунку ті суми, щодо яких позивач не довів фактичних обставин, необхідних для виникнення права на їх стягнення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 497,81 грн 3 % річних, 643,32 грн інфляційних втрат та 2 758,89 грн пені, нарахованих у зв`язку з грошовими зобов`язаннями за липень-листопад 2021 року, існування та прострочення яких належними доказами не підтверджено.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не підтверджують наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 в оскаржуваній частині та задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС».

Оскільки вимога апеляційної скарги щодо зміни розподілу судових витрат є похідною від вимог про скасування рішення в частині відмови у стягненні 497,81 грн 3 % річних, 643,32 грн інфляційних втрат та 2 758,89 грн пені, підстави для її задоволення також відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 покладаються на Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 910/14305/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.08.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді І.М. Скрипка

Ю.А. Шаратов