Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №522/12965/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12965/26

Провадження № 2-а/522/364/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Абухіна Р.Д.,

за участі секретаря судового засідання – Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 07.07.2026 року надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2025 року на позивача було складено постанову № М/791/1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою на нього накладено штраф у сумі 17 000 грн. Постанову вважає незаконною, оскільки 05.09.2025 він пройшов військово-лікарську комісію в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того зауважує, що 12.09.2025 року, позивач намагаючись привести свої справи до ладу та сплатити штраф за скоєне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за не проходження ВЛК до 05.06.2025 року, сформував в Резерв + заяву про визнання правопорушення. Заява була прийнята і позивач 12.09.2025 року сплатив 8 500,00 грн. штрафу згідно постанови №№76338 від 12.09.2025 року.

05.09.2025 року пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №2025-0905-1431-2994-3 від 05.09.2025 року.

На початку березня 2026 року, позивачу було заблоковано його грошові рахунки і як він з`ясував пізніше, арешт було накладено в рамках ВП№80205648 з примусового виконання Постанови № М/1054/1 від 05 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. (за не проходження ВЛК).

Враховуючи те, що постановою №№76338 від 12.09.2025 року, позивач вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК та поніс призначене покарання, сплативши штраф, повторне притягнення його до адміністративної відповідальності за рішенням, викладеним у постанові М/1054/1 від 05 вересня 2025 року, суперечить положенням Конституції України і іншим законодавчим актам та є незаконною.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову № М/1054/1 від 05 вересня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2026 також було задоволено заяву позивача та забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на виконання постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № М/791/1 від 19 серпня 2025 року, за якою головним державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 80003041, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 522/12965/26.

У судове засідання 23.07.2026 року з`явився позивач , надав свої пояснення та у зв`язку з повторним повідомленням про розгляд справи відповідача судове засідання було відкладено на 11.08.2026 р.

11.08.2026 позивач подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, був повідомлений у встановленому законом порядку через систему «Електронний суд». Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, розгляд даної справи проводиться судом за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк дії може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Між тим, основним принципом в адміністративному судочинстві є дотримання критерію розумності для встановлення строків розгляду справ у суді. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, адже будь-яке зволікання (необґрунтоване) може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. Відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Відповідно до КАС України, розумним строком вважається найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Окрім того, процесуальні строки є обов`язковими для дотримання та безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності , зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (п. 45 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.98 р.).

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

В обґрунтування доводів для поновлення строку звернення з адміністративним позовом позивач зазначив, що про постанову від 19.08.2025 року він дізнався лише 30.06.2026, оскільки було накладено арешт на його банківські рахунки в рамках виконавчого провадження і з`ясувалось що 26.01.2026 державним виконавцем Пересипського ВДВС було відкрито виконавче провадження №80003041 з примусового виконання вказаної постанови, а тому просить поновити йому строк на звернення до суду з позовом. Позов подано 07.07.2026 року. Це обґрунтування не спростовано відповідачем належним чином, на думку суду є поважним, підтверджено належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Суду надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80003041 від 26.01.2026 головним державним виконавцем Пересипського ВДВС в місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн. на підставі постанови №М/791/1 від 19.08.2025р.

З огляду на викладене з метою дотримування критерію розумності встановлених строків для розгляду справи та принципу юридичної визначеності, суд вважає за необхідне поновити строк на подання даного позову.

Судом встановлено, що 19.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено постанову № М/791/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у якій встановлено: « ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме: в термін до 05.06.2025 року не пройшов військово-лікарську комісію щодо встановлення придатності до військової служби». Накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За правилами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як "обмежено придатний до військової служби" та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-IX від 12.02.2025 року було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції: "Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Законом України від 21.03.2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» чітко визначено, що необхідність проходження повторного медичного огляду стосується усіх громадяни України віком від 25 до 60 років (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом.

Так, до внесення змін до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-IX від 12.02.2025, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов`язаних громадян України. Водночас, після внесення змін до вищевказаних положень Законом України N 4235-IX від 12.02.2025 року саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Оскаржувана постанова не була розглянута за участю ОСОБА_1 , про що встановлено відсутністю підпису позивача про отриманні постанови, та поясненнями позивача в судовому засіданні.

Також встановлено що ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено постанову № М/1054/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у якій встановлено: « ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме: в термін до 05.06.2025 року не пройшов військово-лікарську комісію щодо встановлення придатності до військової служби». Накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Зазначений штраф було позивачем сплачено в межах виконавчого провадження.

Сплата штрафу за не проходження ВЛК не звільняє громадянина від самого обов`язку пройти медичний огляд.

Відповідачем надано суду копію направлення ОСОБА_1 на ВЛК від 01.09.2025р.

Судом встановлено, що підтверджується копією витягу з «Резерв+» що позивач має відстрочку за п.1.ч.3 ст.23 Закону , придатний, пройшов ВЛК 05.09.2025р.

Зазначені обставини не спростовано належними доказами з боку відповідача.

Також, встановлено, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову № М/1054/1 від 05 вересня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі, вищевказаного, рішення суду, постановою Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.07.2026 року, провадження з примусового виконання постанови № М/1054/1 виданий 05.09.2025 року закінчено.

Відповідно до постанови № М/1054/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у якій встановлено: « ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме: в термін до 05.06.2025 року не пройшов військово-лікарську комісію щодо встановлення придатності до військової служби». Накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Вбачається, що 19.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 також, було складено постанову № М/791/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у якій встановлено: « ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме: в термін до 05.06.2025 року не пройшов військово-лікарську комісію щодо встановлення придатності до військової служби». Накладено штраф у розмірі 17 000 грн

Таким чином вбачається, що відносно позивача тричі складено постанови за одне й те саме правопорушення, а саме №R76338 (яка сформовано у додатку Резерв+), № М/791/1 від 19.08.2025 та № М/1054/1 від 05.09.2025, яка скасована рішенням суду від 29.05.2026 у справі №522/1809/26.

Згідно зі Статтею 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.

Зі змісту ст. 247 КУпАП вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до ч 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 280 КУпАП (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.

У зв`язку з чим позов у підлягає задоволенню.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У зв`язку із задоволення позову про скасування постанови та закриття провадження у справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 9, ч. 3 ст. 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 118, 122, 123, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом.

Визнати протиправною та скасувати постанову №М/791/1 від 19 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. та закрити провадження по зазначеній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Р.Д. Абухін

11.08.26