Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №947/24770/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/24770/26

Провадження № 2/947/5869/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2026 року зареєстровано позовну заяву, в якій позивач просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 18.06.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12.08.2026 року на 12.00 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України, у судове засідання не з`явилися.

Позивач – ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 12.08.2026 року, не з`явилася, повідомлена належним чином.

Представник позивача – ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач – ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, 07.08.2026 року до канцелярії суду звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про розірвання шлюбу, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 16 травня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб у Київському районному у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 388 від 16 травня 2020 року, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі в них народилася дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 12.12.2020 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню тому, що родина фактично розпалася і її відновлення неможливе за обставин, зазначених позивачем у позовній заяві. Під час розгляду справи, судом також було встановлено, що у позивача відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз розпався та існує формально.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 27.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбі, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка – ОСОБА_3 та жінки – ОСОБА_2 й збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення. Примирення між сторонами неможливе. Спорів з приводу розподілу спільного майна подружжя немає.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу і суд переконався у дійсному волевиявленні позивача.

Також судом враховується той факт, що один із членів сім`ї (чоловік чи жінка) або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України) й це право підлягає судовому захисту.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 105 СК України).

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги №11/26 від 11.06.2026 року, додаток до Договору про надання правової допомоги №1 від 11.06.2026 року, акт прийому передачі юридичних послуг до Договору про надання правової допомоги від 11.06.2026, квитанція до прибуткового касового ордера № 11/26 від 11.06.2026.

Вирішуючи дане питання, суд приходить до висновку, що вимоги щодо відшкодування правничої допомоги підлягають задоволенню.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Додатковій постанові від 20.05.2026 року у справі № 911/969/24, в яких, серед іншого наголошено, що: за принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок довести їх неспівмірність. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Відповідач з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу не звертався. Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 10000 гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 110, 111, 112, 113, 161, 180 СК України, ст. ст. 10, 206, 265, 354 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 16.05.2020 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 388.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений приподанні позову судовий збір в сумі 1331,20 грн. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко