Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №915/1776/23(915/1362/24) — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокум. Одеса Справа № 915/1776/23(915/1362/24)

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Богатир К.В., Павленко Н.А.,

секретар судового засідання Пелешок Т.С.,

за участю представників учасників справи:

від скаржника: не з`явився,

від ліквідатора: Пляка С.В.,

від відповідачів: Ільків Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Деліція”

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 р., ухвалене суддею Давченко Т.М.,

у справі № 915/1776/23(915/1362/24)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Союз кондитерів Н” арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича

до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника

у справі № 915/1776/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Союз кондитерів Н”,

встановив:

У рамках справи про банкрутство ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Союз кондитерів Н” (далі – ТОВ ,,Союз кондитерів Н”) подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника, в якій просить:

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ ,,Союз кондитерів Н” на особу, що є засновником та виконувала повноваження керівника ТОВ ,,Союз кондитерів Н”, ОСОБА_1 ;

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ ,,Союз кондитерів Н” на особу, що є засновником ТОВ ,,Союз кондитерів Н”: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ТОВ ,,Союз кондитерів Н” 1183372,90 грн у солідарному порядку.

В обґрунтування заяви вказано, що:

- стан ТОВ ,,Союз кондитерів Н” знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою всіх відповідачів, оскільки ними не вживалися будь-які своєчасні, необхідні, розумні дії щодо запобігання банкрутству ТОВ ,,Союз кондитерів Н”, зокрема керівником здійснювалось неефективне управління підприємством;

- з метою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника арбітражним керуючим направлено запит № 02-01/320 від 28.09.2024 р. колишньому керівнику ОСОБА_1 з вимогою передати усі фінансово-господарські документи та матеріальні цінності боржника. Вказаний лист повернувся ліквідатору ,,за закінченням строку зберігання”;

- у зв`язку з ухиленням осіб від передачі документації ліквідатор здійснив аналіз фінансово-господарської діяльності без первинної, установчої та фінансово-господарської документації банкрута за матеріалами, наявними у судовій справі та витребуваними ліквідатором. З аналізу отриманої інформації зроблено висновок про те, що керівник та засновники боржника вчинили дії та проявили по відношенню до боржника бездіяльність, чим створили умови для його стійкої неплатоспроможності, тобто умисно довели боржника до банкрутства. Керівником не приймалося будь-яких рішень, необхідних для запобігання банкрутству та недопущення збитків кредиторів;

- поточна неплатоспроможність зумовлена неправомірними діями відповідальних осіб боржника, в т.ч. його засновників, зменшенням купівельної здатності населення та суб`єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків;

- усі кошти, отримані боржником від кредиторів, використані ТОВ ,,Союз кондитерів Н” не за цільовим призначенням, без мети отримання прибутку, що мало наслідком втрату платоспроможності та банкрутство цього підприємства;

- на дату подання позову ліквідаційну масу не сформовано у зв`язку з відсутністю будь-яких майнових активів, дебіторську заборгованість списано як безнадійну (за відсутності первинної документації та спливом строку позовної давності). Вартість ліквідаційної маси товариства на даний час дорівнює 0,00 грн, а встановлена судом заборгованість боржника перед кредиторами – 1183372,90 грн;

- існує прямий зв`язок між поведінкою колишнього керівника та учасників боржника з його фінансовими проблемами, оскільки боржник набув стану неплатоспроможності саме у зв`язку з бездіяльністю, неефективними та протизаконними діями, а також особистою зацікавленістю зазначених осіб залишити підприємство без майна та можливості повернути кошти кредитору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 р., зокрема, заяву ліквідатора ТОВ ,,Союз кондитерів Н” про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників прийнято до розгляду в межах справи № 915/1776/23 про банкрутство ТОВ ,,Союз кондитерів Н”, відкрито провадження у справі та присвоєно їй № 915/1776/23(915/1362/24).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 р. у справі № 915/1776/23(915/1362/24) (суддя Давченко Т.М.) у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ ,,Союз кондитерів Н” арбітражного керуючого Пляки С.В. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника відмовлено.

Місцевий господарський суд вказав, що відповідно до ч.2 ст.61 КУзПБ арбітражним керуючим не зазначено, які саме дії/бездіяльність керівника та засновників призвели до відкриття ліквідаційної процедури відносно товариства.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ліквідатором не надано доказів умисних та неправомірних дій відповідальних осіб боржника, як і не надано доказів того, що усі кошти, отримані боржником від кредиторів, використані не за цільовим призначенням та без мети отримання прибутку.

Також місцевий господарський суд зауважив, що відсутність належних доказів підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства) та позбавляє можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні зазначено, що ліквідатор не довів використання особами (учасниками/керівником) належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед ними з використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню. Отже, дії або бездіяльність щодо погіршення фінансового стану боржника, які б очевидно призвели до банкрутства, жодними доказами не підтверджено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, кредитор – Приватне підприємство ,,Деліція” (далі – ПП ,,Деліція”) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 р. у справі № 915/1776/23 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора Пляки Сергія Валерійовича про притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:

- як вбачається з матеріалів справи та інформації, розміщеної в загальному доступі на сайті ,,Опендатабот”: за результатами 2020 р. боржник мав дохід 10205900,00 грн та активи в розмірі 1993000,00 грн; в 2021 р. – січні 2022 р. боржник як дистриб`ютор отримав від ПП ,,Деліція” продукцію, яку реалізував в торгівельній мережі, але розрахунки з ПП ,,Деліція” не провів; за результатами 2022 р. боржник мав дохід 3123000,00 грн та активи 1209000,00 грн, тобто більше, ніж достатньо для того, аби погасити в повному обсязі борг перед ПП ,,Деліція”, який складав 602998,98 грн; в 2024 р. у боржника вже були відсутні будь-які майнові активи, а вартість ліквідаційної маси складає 0,00 грн;

- суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність названих обставин, дійшов парадоксального висновку про те, що в діях/бездіяльності відповідачів відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення, за яке передбачена субсидіарна відповідальність, та не застосував навіть очевидну імперативну норму ч.3 ст.40 КУзПБ, відповідно до якої у разі ухилення від виконання обов`язків щодо передачі протягом трьох днів розпоряднику майна бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей відповідні посадові особи боржника несуть відповідальність за збитки, завдані боржнику або кредиторам таким ухиленням;

- у ст.61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Обставини недостатності майна ліквідаційної маси (не просто недостатність, а повна відсутність) мала б переконати суд першої інстанції в тому, що має місце саме той випадок, коли презумпцію, закріплену в ст.61 КУзПБ, мають спростовувати відповідачі, які заперечують вчинення ними дій/бездіяльності, що призвели до банкрутства, а ненадання відповідачами будь-яких документів є відмовою від такого спростування з усіма негативними для них наслідками, проте місцевий господарський суд фактично звільнив відповідачів від такого спростування, повністю переклавши тягар доведення на ліквідатора, який повідомив, що йому не було передано відповідачами жодної документації;

- до відзиву на заяву відповідачами не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються, в т.ч.: зайняття його складів ЗСУ у лютому – березні 2022 р.; передачі товарів або їх вилучення ЗСУ; укладення договору оренди складу за адресою: м. Одеса, вул. Є. Чикаленка, 86; доказів перевезення товарів на склад за адресою: м. Одеса, вул. Є. Чикаленка, 86. У відзиві не зазначено навіть період, коли саме товари було перевезено на склад в м. Одесі. При цьому договори оренди складу та перевезення є двосторонніми, тобто їх примірники наявні у іншої сторони. Між тим, відповідачами їх копії не надано, проте суд фактично звільнив відповідачів від їх надання, розуміючи, що всі доводи про ЗСУ та пожежу не мають документального підтвердження;

- цікавими є посилання у відзиві на те, що пожежа на складі в м. Одесі сталася 03.05.2024 р., тобто через понад рік після того, як рахунки боржника було заблоковано на виконання рішення суду у справі № 915/272/22 про стягнення боргу на користь ПП ,,Деліція”. Таким чином, боржник, маючи з початку 2022 р. заборгованість перед ПП ,,Деліція”, яку визнано рішенням суду 10.01.2023р. у справі № 915/272/22, залишеним без змін постановою апеляції від 23.03.2023 р., ще понад рік якимось чином здійснював господарську діяльність, сплачував за оренду складу, перевозив на нього продукцію, реалізовував її. При цьому, як зазначено у відзиві на заяву, валовий прибуток (не дохід, а саме прибуток) боржника станом на 01.01.2023 р. склав 2013200,00 грн, а запаси готової продукції на 01.01.2023 р., тобто вже після того, як ЗСУ, начебто, з`їли все печиво та навіть сухарі в лютому-березні 2022р., складали 1658400,00 грн. Що саме перешкоджало керівнику та учасникам боржника за наявності такого прибутку та товарних залишків перерахувати борг ПП ,,Деліція” у розмірі 602998,98 грн, запобігши банкрутству товариства, і куди цей прибуток разом з товарними запасами раптом зник станом на квітень 2023 р., коли було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду справі № 915/272/22 про стягнення заборгованості та виявлено цілковиту відсутність коштів на рахунках та майна, суд першої інстанції не встановив та взагалі не досліджував, дійшовши висновку, що відповідачі не повинні доводити відсутність їх вини;

- саме відповідачі складали всі органи управління боржника, в т.ч. його виконавчий орган, тому раптове зникнення коштів та майна не могло відбутися без їх свідомих, узгоджених та цілеспрямованих дій/рішень, тому не ліквідатор має доводити причинно-наслідковий зв`язок між діями та рішеннями відповідачів, а також раптовим зникнення коштів, товарних запасів та всіх активів, а відповідачі повинні пояснити, куди спрямовано всі кошти та майно товариства в період з січня по березень 2023 р. і яким чином сталося так, що виконавець у травні 2023 р. не знайшов жодних коштів чи майна, але через рік, в травні 2024 р., це майно згоріло на складі в м. Одесі;

- посилання суду на те, що ліквідатором не додано до заяви жодних доказів на підтвердження того, що керівником та учасниками боржника здійснювалось неефективне управління підприємством та, зокрема, докази того, що у зв`язку з їх бездіяльністю, неефективними діями боржник набув стану неплатоспроможності, є помилковими, зважаючи на те, що повне зникнення всіх коштів з усіх рахунків та всього майна боржника в січні – березні 2023 р. під час розгляду господарськими судами справи № 915/272/22 є беззаперечним доказом вчинення дій, наслідком яких стала неплатоспроможність боржника, а те, чи називати такі дії ефективними, залежить від того, яку вони мали мету;

- в даному випадку відповідачами є директор боржника (виконавчий орган) та всі бенефіціари, проте доказів на підтвердження того, що рішення щодо діяльності боржника могли приймати не ці особи, а інші, або ці особи були під впливом інших осіб, матеріали справи не містять, а, відтак, суд першої інстанції мав виходити з презумпції про те, що, оскільки боржником є ТОВ ,,Союз кондитерів Н” , то всі рішення щодо його діяльності приймають збори учасників, а реалізує директор, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що будь-які рішення приймалися зборами учасників не шляхом голосування, жоден з відповідачів не повідомив суд про те, що він не брав участі у зборах учасників або голосував на них ,,проти”. Всі фінансові операції боржника здійснювалися безпосередньо директором. Якщо директор не надав доказів того, що він лише виконував відповідне рішення зборів учасників, то суд повинен був, як мінімум, притягнути директора до субсидіарної відповідальності;

- у випадку, якщо прибуткове товариство під час розгляду справи про стягнення з нього боргу, протягом 2-х місяців виводить всі кошти з рахунків та все своє майно, включаючи товарні запаси, і зводить свої активи до нуля, то, на переконання скаржника, це свідчить про наявність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності його керівника та тих учасників, які не доведуть, що вони голосували проти відповідних рішень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП ,,Деліція” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 р. у справі № 915/1776/23(915/1362/24); встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 10.04.2026 р.

У строк, встановлений судом, від представника всіх відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 р. без змін, а апеляційну скаргу ПП ,,Деліція” – без задоволення.

У відзиві зазначено, що можливість боржника повернути скаржникові заборгованість у розмірі 602998,98 грн, яку представник ПП ,,Деліція” обґрунтовує виключно посиланнями на електронний ресурс ,,Опендатабот”, не є об`єктивно доведеною та такою, що може братися до уваги при розгляді справи, враховуючи положення ст.ст.74,76 ГПК України та те, що інформація з названого сайту не являється достеменною та походить з джерел, не відомих жодному з учасників справи.

Також у відзиві вказано те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників) або інших осіб, у т.ч. керівника боржника, при наявності підтвердження вини цих осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Законодавець чітко не визначив, які саме дії осіб, що притягаються до субсидіарної відповідальності, можуть оцінюватися такими, що доводять вину в доведенні боржника до банкрутства (неплатоспроможності). Для коректного визначення таких дій варто брати до уваги положення ч.3 ст.91 КУзПБ, в яких зазначено, що доведенням до банкрутства визнається стійка неплатоспроможність боржника, викликана умисними діями (бездіяльністю) керівника (органів управління), власника майна (органу, уповноваженого управляти майном), а також інших осіб, якщо це завдало матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів і господарським судом боржника визнано банкрутом.

Для того, аби визнати засновників та директора товариства особами, які притягуються до субсидіарної відповідальності, ліквідатор має довести наявність наступних факторів: неплатоспроможність товариства є стійкою; така неплатоспроможність викликана умисними діями (бездіяльністю) керівника (органів управління), власника майна (органу, уповноваженого управляти майном), а також інших осіб.

Обов`язковими умовами для притягнення осіб до субсидіарної відповідальності є наявність дій (бездіяльності) та причинно-наслідкового зв`язку між ними та доведенням до банкрутства, обов`язок доведення яких повністю покладається на ліквідатора як на особу, яка подає відповідну заяву згідно зі ст.61 КУзПБ. Натомість скаржник намагається викривити очевидні норми законодавства, вимагаючи у відповідачів незрозумілим чином доводити відсутність таких дій чи бездіяльності.

При цьому ні ліквідатор, ні скаржник не доводять у своїх заявах (позовній та апеляційній скарзі), що учасниками чи керівником ТОВ ,,Союз кондитерів Н” вчинено будь-які дії (бездіяльність), які б призвели до неплатоспроможності боржника.

Одночасно відповідачі наголошують на тому, що ними не вчинялось жодних дій на шкоду товариству, дій, які б свідчили про умисне особисте збагачення та несли істотну вигоду у вигляді збільшення їх активів, зокрема: нікому не надавалися фінансова допомога без достатніх правових підстав, не надавалися грошові кошти у безоплатне використання; не відчужувались основні засоби; не відчужувались запаси; не відчужувались корпоративні права; не укладалися договори, у т.ч. фіктивні, на відчуження майна товариства; не виводились кошти з товариства на пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб; не здійснювалось нецільове використання коштів.

Також відповідачі звертають увагу на те, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, адже такий звіт сам по собі не підтверджує наявності дій (бездіяльності) осіб, які можуть бути розцінені як такі, що потягли за собою неплатоспроможність. До того ж, враховуючи те, що ліквідатору не вдалося отримати інформацію щодо економічної звітності товариства ні від органів статистики, ні з інших джерел, не зрозуміло, на підставі яких даних проведено аналіз діяльності підприємства, описаний у звіті.

Крім того, відповідачі повідомляють, що посилання скаржника на порушення передбаченого ч.3 ст.40 КУзПБ зобов`язання передати розпоряднику майна документи мають бути відхилені, оскільки його невиконання не пов`язане зі спірними правовідносинами (не є передумовою для притягнення до субсидіарної відповідальності) та відбулось внаслідок збройної агресії (докази, які містяться в матеріалах справи, доводять ненадання документів внаслідок форс-мажорних обставин).

Від ПП ,,Деліція” надійшла заява із запереченнями проти відзиву на апеляційну скаргу. Скаржник повторно наголошує на тому, що КУзПБ закріплює презумпцію вини осіб у доведенні до банкрутства та передбачає можливість притягнення їх до субсидіарної відповідальності, якщо вони не спростують цю презумпцію та не доведуть, що отримані від реалізації продукції ПП ,,Деліція” та інші кошти зникли з рахунків боржника за відсутності неправомірної поведінки відповідачів. При цьому апелянт вказує, що інформація про фінансові операції, які здійснювалися ТОВ ,,Союз кондитерів Н”, зберігається у банківських установах, а примірники договорів могли бути отримані від контрагентів, з урахуванням чого доводи про втрату чи знищення первинних документів не тільки не підтверджено належним чином, але й не мають правового значення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 р. призначено справу № 915/1776/23(915/1362/24) за апеляційною скаргою ПП ,,Деліція” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 р до розгляду в судовому засіданні та повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 13.05.2026 р.

Судове засідання, призначене на 13.05.2026 р., не відбулось у зв`язку з оголошенням тривалої повітряної тривоги у м. Одесі, в зв`язку з чим секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 р., зокрема: постановлено розгляд справи здійснити в розумні строки; повідомлено учасників справи про судове засідання, яке відбудеться 03.06.2026 р.; забезпечено ПП ,,Деліція” та арбітражному керуючому проведення засідання суду у справі № 915/1776/23(915/1362/24) в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 р.: оголошено перерву у судовому засіданні до 07.07.2026 р. для надання додаткової оцінки обставинам справи; забезпечено участь представникам сторін у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 07.07.2026 р. представник скаржника не з`явився. Про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується, зокрема, письмовою заявою (виступ у дебатах), в якій просив провести засідання без участі апелянта.

У судовому засіданні 07.07.2026 р. за правилами ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що повний її текст буде підписано 10.08.2026 р. у зв`язку з перебуванням одного з членів колегії у відпустці.

Обговоривши за правилами ч.1 ст.269 ГПК України апеляційну скаргу в межах її доводів та заперечення проти них, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, КУзПБ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст.2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Основним завданням провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Одним з юридичних механізмів досягнення гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини ,,пронизування корпоративної вуалі”, згідно з якою суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені ГК України, який втратив чинність 28.08.2025 р., ЦК України та КУзПБ.

Апеляційний господарський суд враховує, що 28.02.2025 р. набрав чинності, а 28.08.2025 р. введено в дію Закон України ,,Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб”. Згідно зі ст.17 зазначеного закону з 28.08.2025 р. втратив чинність ГК України. Однак, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подання заяви та її розгляду судом першої інстанції ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Згідно з ч.1 ст.215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, а після змін, внесених Законом України від 20.03.2023 р. № 2971-IX, також кредитор, має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч.2 ст.61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Потрібно зазначити, що в приписах ст.61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясування наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності повинен дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Одночасно, враховуючи за правилами ч.4 ст.236 ГПК України висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 р. у справі № 906/1155/20(906/1113/21), колегія суддів зазначає, що:

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч.1 ст.1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у т.ч. керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вина суб`єкта правопорушення);

- щодо змісту правопорушення – він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо.

Таким чином, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. Вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Також потрібно зауважити, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст.64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності. Право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення з урахуванням положень ст.ст.74,76,77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на заявника.

Поряд з цим, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та, відповідно, позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

Колегія суддів наголошує, що субсидіарна відповідальність може бути покладена лише за умови наявності умисних дій, спрямованих на доведення юридичної особи-боржника до неплатоспроможності, та за відсутності доказів іншої об`єктивної причини, яка могла б призвести до цього фінансового стану.

При цьому встановлення підстав для покладення субсидіарної відповідальності належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП ,,Деліція” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ,,Союз кондитерів Н”.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2024 р. у справі № 916/1776/23 до реєстру вимог кредиторів ТОВ ,,Союз кондитерів Н” включено визнані судом вимоги на загальну суму 1183372,90 грн, а саме: грошові вимоги ПП ,,Деліція” у загальному розмірі 1038766,29 грн, з яких 87140,00 грн – 1 черга, 951626,29 грн – 4 черга; грошові вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області у загальному розмірі 144606,61 грн, з яких 4844,80 грн – 1 черга, 22788,81 грн – 2 черга, 116633,00 грн – 3 черга, 340,00 грн – 6 черга.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2024 р. у справі № 916/1776/23, зокрема, ТОВ ,,Союз кондитерів Н” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича.

У рамках провадження у даній справі ліквідатор банкрута просить притягнути до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 як керівника та учасника, а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як учасників за доведення до банкрутства ТОВ ,,Союз кондитерів Н”.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ТОВ ,,Союз кондитерів Н” є юридичною особою, яка перебуває в стані припинення; керівником ТОВ ,,Союз кондитерів Н” є ОСОБА_1 ; засновниками товариства є ОСОБА_2 (розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) – 4500,00 грн), ОСОБА_3 (розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) – 4500,00 грн), ОСОБА_1 (розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) – 7500,00 грн), ОСОБА_4 (розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) – 9000,00 грн), ОСОБА_5 (розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) – 4500,00 грн).

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14, ці методичні рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації (далі – аналіз). Об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, органи податкової служби, керівництво).

Аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволяє ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

З метою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності арбітражним керуючим направлено запит № 02-01/320 від 28.09.2024 р. керівнику ТОВ ,,Союз кондитерів Н” з вимогою передати усі фінансово-господарські документи та матеріальні цінності боржника. Вказаний лист повернувся ліквідатору ,,за закінченням строку зберігання”. У відзиві, поданому суду першої інстанції, відповідачі підтвердили факти незнаходження за адресою реєстрації та ненадання документів, пославшись на наслідки війни в країні, які призвели до знищення документації та матеріальних цінностей в результаті ракетної атаки на орендований склад.

У зв`язку з ухиленням осіб від передачі документації арбітражний керуючий здійснив аналіз фінансово-господарської діяльності за витребуваними ним матеріалами, отриманими від державних органів та установ, які, зокрема, здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна.

Під час здійснення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ ,,Союз кондитерів Н” станом на 12.10.2024 р. ліквідатором Плякою С.В. встановлено, що:

- показники поточної неплатоспроможності ТОВ ,,Союз кондитерів Н” по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (з 01.01.2021 р. по 01.01.2024 р.), мають від`ємний результат;

- відповідно до п.3.2.1 Методичних рекомендацій фінансовий стан підприємства, у якого на початку та в кінці звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Таким чином, стосовно ТОВ ,,Союз кондитерів Н” мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника;

- ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, так як за підсумками останнього звітного періоду, що передував прийняттю рішення щодо подальшої долі ТОВ ,,Союз кондитерів Н”, мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показник покриття (Кп), забезпечення власними засобами та коефіцієнт автономії (Ка) у кінці звітного періоду менші його нормативного значення;

- станом на 01.01.2024 р. ТОВ ,,Союз кондитерів Н” знаходиться у стані понадкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом кредиторських вимог можливе тільки шляхом застосування до боржника ліквідаційної процедури;

- починаючи з 01.01.2021 р., відбулось різке зменшення розміру показника чистих активів ТОВ ,,Союз кондитерів Н” на фоні стійкої критичної неплатоспроможності. В результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ТОВ ,,Союз кондитерів Н” за період з 01.01.2021 р. до 01.01.2024 р. встановлено наявність ознак дій, що призвели до різкого погіршення фінансового стану підприємства, які можна визнати доведенням до банкрутства ТОВ ,,Союз кондитерів Н”;

- в діяльності ТОВ ,,Союз кондитерів Н” не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на початок останнього звітного періоду, який передував прийняттю кредитором боржника рішення про звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, були присутні всі ознаки його критичної неплатоспроможності;

- арбітражний керуючий не має яких-небудь підтверджуючих даних відносно надання боржником контрагентам недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майновий стан, який фактично характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності;

- прогнозні показники щодо імовірності банкрутства ТОВ ,,Союз кондитерів Н” свідчать про такий стан підприємства, коли розрахунки з кредиторами можливі тільки при застосуванні до боржника ліквідаційної процедури.

Колегією суддів також з`ясовано, що у серпні 2022 р ПП ,,Деліція” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ ,,Союз кондитерів Н” про стягнення 806055,99 грн, з яких 602998,98 грн основного боргу за договором поставки від 01.04.2020 р. № 34/2020, а решту заявлених сум складають інфляційні втрати, пеня, штраф та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2023 р. у справі № 915/272/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 р., позов задоволено.

Господарськими судами під час розгляду справи № 915/272/22 встановлено, що в січні та лютому 2022 р. ПП ,,Деліція” на виконання договору від 01.04.2020 р. № 34/2020 поставило ТОВ ,,Союз кондитерів Н” товар на загальну суму 1340237,55 грн, що підтверджується складеними сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними. Отриманий товар оплачено частково, натомість за умовами п.5.1 договору покупець повинен був розрахуватися за отриманий товар в день отримання продукції та підписання видаткових та товарно-транспортних накладних.

Таким чином, станом на початок березня 2022 р. у ТОВ ,,Союз кондитерів Н” вже існував борг перед ПП ,,Деліція” у сумі 602998,98 грн, підтверджений рішенням суду у справі № 915/272/22, яке набрало законної сили 20.03.2023 р.

При цьому зі складеного ліквідатором аналізу фінансово-господарського стану ТОВ ,,Союз кондитерів Н” вбачається, що станом на 01.01.2023 р. чистий дохід (виручка) ТОВ ,,Союз кондитерів Н” від реалізації товарів дорівнював 3117300,00 грн, запаси товару були еквівалентні 1658400,00 грн, баланс складав 1696600,00 грн.

Між тим, за посиланнями скаржника, які не спростовано відповідачами, у квітні 2023 р. виконавцем під час примусового виконання рішення суду у справі № 915/272/22 виявлено цілковиту відсутність у ТОВ ,,Союз кондитерів Н” коштів на рахунках та будь-якого майна.

Як вже зазначено вище, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

Виходячи з наведеного, того, що, маючи об`єктивну можливість розрахуватись з кредитором на момент розгляду справи № 915/272/22, в т.ч. ухвалення рішення суду першої інстанції, та того, що боржник раптово втратив таку можливість на момент набрання рішенням законної сили, апеляційний господарський суд вказує, що об`єктивні сумніви в тому, що виконавчий орган ТОВ ,,Союз кондитерів Н” в названий період діяв не на шкоду інтересам кредиторів, має спростувати саме директор боржника, на якого переходить тягар доведення того, що відсутність коштів/майна в результаті його дій стала наслідком звичайного господарського обороту, а не викликана використанням ним своїх можливостей для ухилення від сплати боргу та його стягнення в примусовому порядку. Крім того, керівник ТОВ ,,Союз кондитерів Н” повинен пояснити причини невиконання передбаченого ч.3 ст.40 КУзПБ обов`язку щодо передачі бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей арбітражного керуючому, внаслідок чого унеможливлюється виконання останнім своїх повноважень, в т.ч. тих, які пов`язані з виявленням активів боржника для включення до ліквідаційної маси та перевіркою поведінки посадових осіб та учасників боржника на предмет доведення до банкрутства в аспекті можливості притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

У відзиві на заяву, поданому місцевому господарському суду, спільний представник усіх відповідачів повідомив, що: на початку повномасштабного вторгнення на складі ТОВ ,,Союз кондитерів Н” за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 96/2 зберігались усі товарні запаси товариства (продукція) та вся первинна документація; у кінці лютого 2022 р. – на початку березня 2022 р. склад був зайнятий Збройними Силами України; продукція (печиво, сухарі тощо), що знаходились на складі, була передана товариством на потреби ЗСУ; ТОВ ,,Союз кондитерів Н” змогло частково забрати документи, що зберігалися на складі; після передислокації підрозділів ЗСУ в інше місця через деякий час склад зазнав ракетного обстрілу та був частково зруйнований; товариство здійснило територіальну релокацію для продовження здійснення своєї діяльності до м. Одеси, для чого орендувало складське приміщення по вул. Євгена Чикаленка (Академіка Вільямса), 86; 01.05.2024 р. на складські приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка (Академіка Вільямса), 86, здійснено ракетну атаку, за результатами якої всі документи ТОВ ,,Союз кондитерів Н”, що залишилися, знищено.

Відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, а згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, посилаючись те, що запаси товару та документи знищено в результаті влучання ракет в різні проміжки часу, відповідачі, в т.ч. директор боржника як один з них, мали надати докази з метою доведення таких тверджень, в т.ч. щодо оренди складів, їх ураження тощо.

Єдиним доказом, долученим відповідачами з цією метою, є акт про пожежу від 02.05.2024 р., згідно з яким влучанням вибухонебезпечного приладу пошкоджено будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 86, власником (орендарем) якої являється ВКФ ,,Телекарт”. При цьому жодної згадки про ТОВ ,,Союз кондитерів Н”, його зв`язок з постраждалою особою та наявність відповідного статусу у боржника цей акт не містить.

Крім того, заслуговують на увагу доводи ПП ,,Деліція” про те, що пожежа на складі в м. Одесі сталася в травні 2024 р., тобто через понад рік після того, як рахунки боржника заблоковано виконавцем на виконання рішення суду у справі № 915/272/22 про стягнення боргу, тому її взаємозв`язок зі спірними правовідносини не доведено.

У цьому контексті слушними є посилання скаржника на те, що у відзиві не зазначено навіть період, коли товари було перевезено на склад в м. Одесі, та на те, що відповідачі могли б надати примірники договорів оренди складу та перевезення товару, які можуть бути у контрагентів за угодами, або принаймні звернутись до них з відповідним проханням, що зроблено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що всупереч існуючого в нього обов`язку виконавчий орган ТОВ ,,Союз кондитерів Н” в особі директора ОСОБА_1 не надав належних доказів того, що неможливість розрахуватись з кредиторами внаслідок відсутності коштів/майна стала результатом звичайного господарського обороту або обставин непереборної сили, в зв`язку з чим названа посадова особа має понести негативні наслідки невчинення процесуальних дій шляхом притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника за доведення до банкрутства.

Щодо учасників товариства ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) колегія суддів зазначає, що в їх діях наявна бездіяльність, яка сприяла виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Так, в ст.5 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” учасники товариства наділені правами: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства…

За змістом ч.ч.1-3 ст.31 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Річні загальні збори учасників обов`язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір. Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства.

Крім того, в ч.1 ст.41 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” закріплено, що на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками.

Таким чином, учасники товариства наділені законодавцем певним обсягом прав, розумно реалізуючи які, вони сприяють належному функціонуванню товариства, в якому зацікавлені не тільки в контексті фінансової вигоди від його діяльності (отримання прибутку у вигляді дивідендів), але й з огляду на можливі негативні наслідки, зокрема у вигляді субсидіарної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.61 КУзПБ.

В даному випадку, маючи можливість дізнатись із загальнодоступних джерел про розгляд справи № 915/272/22, в рамках якої судами двох інстанцій вирішувався спір про стягнення боргу на користь ПП ,,Деліція”, жоден з учасників ТОВ ,,Союз кондитерів Н” не вчиняв дій, направлених на скликання загальних зборів з метою встановлення причин виникнення заборгованості та шляхів її погашення/зменшення, не витребував у товариства в особі виконавчого органу інформацію про господарську діяльність, в т.ч. документи щодо відносин з ПП ,,Деліція”, не ініціював аудит звітності товариства, фінансовий стан якого за незначний період часу змінився з прибуткового підприємства на банкрута.

Також з матеріалів справи не вбачається, що хтось з учасників вимагав скликання загальних зборів на підставі ч.3 ст.31 Закону України ,,Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, зважаючи на те, що вартість чистих активів товариства знизилася до 0 (нуля) в період з січня 2023 р. до квітня 2023 р., коли під час примусового виконання рішення суду у справі № 915/272/22 виявлено відсутність у ТОВ ,,Союз кондитерів Н” коштів на рахунках та будь-якого майна.

Важливим для встановлення неправомірної бездіяльності учасників товариства є й те, що при розгляді справи за заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності в судах першої та апеляційної інстанцій інтереси всіх відповідачів представляв спільний представник, який письмово та усно навів позицію щодо відсутності в діях керівника боржника неналежного ставлення до виконання своїх обов`язків. При цьому будь-який з учасників навіть не намагався довести суду свою незгоду з поведінкою директора, чим фактично визнав його бездіяльність правильною, не повідомив про спробу скликати збори у зв`язку з незадовільним фінансовим станом підприємства, про неможливість скликання зборів через недостатність його голосів, про відмову у наданні документів на запит, про оскарження в судовому порядку такої відмови тощо.

Проаналізувавши наведені вище обставини у сукупності та встановивши наявність в поведінці відповідачів елементів/складових, необхідних для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство (суб`єкт – директор та учасники ТОВ ,,Союз кондитерів Н”; об`єкт – майнові права кредиторів, перед якими утворився борг у сумі 1183372,90 грн; об`єктивна сторона (необґрунтовані дії та бездіяльність керівника, які унеможливили погашення боргу перед кредиторами, в т.ч. перед ПП ,,Деліція”, при тому, що достатні активи протягом 2021-2022 рр. були, однак з невідомих причин зникли на момент ухвалення рішення про стягнення боргу; бездіяльність учасників, які не цікавились долею товариства, не вживали заходів для його фінансового оздоровлення, з`ясування причин виникнення кризової ситуації, що призвело до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів); суб`єктивна сторона – вина суб`єктів правопорушення полягає у вчиненні свідомої умисної бездіяльності, направленої на доведення до банкрутства), апеляційний господарський суд вказує на існування достатніх передумов для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, оскільки підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діяннями керівника та учасників ТОВ ,,Союз кондитерів Н” з обставинами доведення до банкрутства та неможливістю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок майна боржника.

Викладене помилково не враховано в оскаржуваному рішенні, яке слід скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а заяву ліквідатора – задовольнити.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідачів про те, що скаржник намагається викривити очевидні норми законодавства, вимагаючи від директора та учасників боржника незрозумілим чином доводити відсутність своїх дій чи бездіяльності, які призвели до банкрутства, адже правову презумпцію, закріплену в ч.2 ст.61 КУзПБ, мають спростувати саме особи, що притягуються до субсидіарної відповідальності, надавши докази своєї добросовісності під час проведення господарських операцій, результатом яких стала неплатоспроможність.

Натомість у даному випадку відповідачі не тільки економічно не довели об`єктивність обставин, які не дозволили розрахуватись з кредиторами за наявності такої можливості в 2022 р., а й взагалі не обґрунтували повну втрату активів протягом кількох місяців в 2023 р. на момент, коли набуло законної сили рішення про стягнення боргу на користь ПП ,,Деліція”, чим зумовили реальні сумніви в добросовісності поведінки, які не спростовано в ході розгляду справи.

При цьому, наполягаючи на тому, щоб ліквідатор та скаржник документально довели вчинення учасниками чи керівником ТОВ ,,Союз кондитерів Н” дій/бездіяльності, які призвели до неплатоспроможності боржника, відповідачі ігнорують той факт, що без достатніх для цього фактичних або правових підстав ліквідатору не було передано документацію та матеріальні цінності боржника.

Одночасно колегія суддів зауважує, що відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, які відображають реальний фінансовий стан боржника, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Відтак, якщо ліквідатор з посиланням на ті чи інші докази, самостійно отримані під час виконання повноважень, належно обґрунтував необхідність притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів унаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті для підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

У разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази воно має кваліфікуватися згідно з ч.2 ст.74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких посилається процесуальний опонент. Така відмова є додатковим підтвердженням ухилення від погашення боржником заборгованості перед кредиторами, ознакою доведення боржника до банкрутства та підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, становлячи об`єктивну сторону правопорушення у вигляді бездіяльності, направленої на неможливість дослідження причин неплатоспроможності.

Посилання відповідачів на невчинення ними жодних дій на шкоду товариству, дій, які б свідчили про умисне особисте збагачення та несли істотну вигоду у вигляді збільшення їх активів, апеляційний господарський суд відхиляє та зазначає, що вони (посилання) доказово не підтверджені, в т.ч. з урахуванням відсутності в матеріалах справи з вини боржника відомостей про проведені ним у досліджений період господарські операції (додана до відзиву на заяву картка рахунку таким доказом не є, оскільки її складено в односторонньому порядку боржником без посилання на докази, покладені в основу наведеної інформації).

Щодо доводів відповідачів про те, що ПП ,,Деліція” обґрунтовує свою позицію даними, отриманами з електронного ресурсу ,,Опендатабот”, колегія суддів вказує, що роздруківка з цього сайту не подавалась до суду першої інстанції, тому за правилами ч.3 ст.269 ГПК України не приймається та не аналізується судом апеляційної інстанції.

Решта доводів сторін на остаточний результат розгляду справи ніяк не впливають, а, відтак, залишаються апеляційним господарським судом без правової оцінки.

Керуючись ст.ст.232,233,236,269,270,275,277,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Деліція” задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2026 р. у справі № 915/1776/23(915/1362/24) скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Союз кондитерів Н” арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Союз кондитерів Н” 1183372,90 грн у солідарному порядку.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 10 серпня 2026 р. у зв`язку з перебуванням у період з 13 липня 2026 р. по 07 серпня 2026 р. включно судді Богатиря К.В. у плановій щорічній відпустці.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді: Богатир К.В.

Павленко Н.А.