Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №636/624/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/624/26 Головуючий суддя І інстанції Оболєнська С. А.

Провадження № 33/818/1491/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Андренка В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Андренка В.Ю. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 30 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 03.01.2026 року о 10:08 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом « Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Харківська область, дорога Київ – Довжанський, 547 км, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки у встановленому порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудного відеореєстратор Тескар 2809/324, від керування тз відсторонений шляхом паркування транспортних засобів без порушення ПДР України. Чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В своїй апеляційній скарзі захисник Андренко В.Ю. просив скасувати судову постанову та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, що потягло необґрунтоване, передчасне застосування санкцій ст. 130 КУпАП, не сприяв повному, об`єктивному її розгляду, а тому, вважав, що постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Також зазначав, що працівники поліції порушили вимоги чинного законодавства під час пропонування проведення огляду, а також під час складення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився.

Поряд з цим в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Андренко В.Ю. повідомив, що ОСОБА_1 повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 , оскільки позиція захисту між ними повністю узгоджена.

Враховуючи наведене, а також вимог ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної без участі ОСОБА_1 за обовёязковою участю його захисника – адвоката Андренка В.Ю.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Андренка В.Ю., який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як на докази, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння; направленні на огляд водія; відеозаписі, який був долучений працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 03.01.2026 року керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та тремтіння кінцівок рук), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України.

Зі змістом цього протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його власноручні підписи у відповідних графах цього протоколу (арк. 1).

Тобто ОСОБА_1 , знав, що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 267 КУпАП відсторонення від керування транспортними засобами, а також огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути оскаржено у вищестощий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосовував ці заходи, або до суду.

Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

В апеляційній скарзі зазначено, що працівники поліції у час, який зафіксований у протоколі, незаконно себе поводили стосовно ОСОБА_1 , а саме не реагували на повідомлення останнього про бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та під час складання матеріалів, чим порушили вимоги чинного законодавства.

Однак належить врахувати, що ОСОБА_1 скориставшись правом на залучення захисника – професійного адвоката, не скористався правом оскарження дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього та матеріалів, які були долучені до нього.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу та відсутність будь-яких рішень відповідних компетентних органів щодо неправомірності дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в цьому протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу, а такі твердження захисника розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк. 7), з відомостей якого об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на блок посту, що свідчить про те, що саме він був водієм транспортного засобу.

Крім цього, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер або в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовився. Цю відмову ОСОБА_1 працівник поліції зафіксував та повідомив, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Належить також врахувати, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово просив працівника поліції вимкнути нагрудну бодікамеру та «вирішити питання щодо не складення протоколу стосовно нього», на що працівник поліції категорично відмовився та повідомив, що факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований та стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.

Такі відомості відеозапису вочевидь свідчать про те, що ОСОБА_1 усвідомлював наслідки вчиненого правопорушення та намагався будь-яким чином уникнути відповідальності.

При цьому, в матеріалах справ містяться відомості про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (арк. 6).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає ПДР України.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Крім того, з відеозапису вбачається, що після того, як працівник поліції зафіксував усвідомлену відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та завершував складання протоколу, ОСОБА_1 дійсно просив пройти огляд на стан сп`яніння, однак працівник поліції повідомив, що він вже заповнює протокол саме за відмову у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим належить врахувати, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому твердження апелянта про те що працівник поліції ігнорував бажання ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння не відповідають дійсності та є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Андренка В.Ю. - залишити без задоволення.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 30 квітня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков