Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №227/2314/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7027/26 Справа № 227/2314/24 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Покровського нотаріального округу Донецької області Клепанова Олена Анатоліївна,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Спаї В.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2024року ОСОБА_1 подала в суд заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, вказавши заінтересованими особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріусу Покровського нотаріального округу Донецької області Клепанову Олену Анатоліївну з вимогами: встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1952року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 2011року до дня його смерті.

Існування таких вимог заявниця пов`язувала з тим, що вона фактично проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період часу з 2011року до дня його смерті.

Зазначала, що встановлення вказаного факту необхідно їй для набуття права власності на майно, яке було придбано разом з померлим ОСОБА_4 за час спільного проживання та для вступу у спадщину після його смерті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив з того, що заявником не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальність сімейних відносин, свідчили про спільне проживання заявника та ОСОБА_4 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 2011року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявність спільного бюджету, побуту та взаємних прав та обов`язків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

30 квітня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подала до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду та задоволення її заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду скаржниця пов`язувала з тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам, на які заявник посилався у своїй заяві, порушив норми процесуального права та не дотримався норм матеріального права.

Стверджувала, що надані заявником докази є достатніми доказами спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та спільного бюджету.

Наголошувала, що суд першої інстанції не викликав свідків, які могли б підтвердити факт спільного проживання однією сім`єю заявниці з ОСОБА_4 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

04 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра справу №227/2314/24; та 13 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

28 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 11 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його місце проживання за життя було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією належного йому паспорту громадянина України /а.с. 15 — 16/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть /а.с. 18/.

Згідно довідки, яка складена 22 липня 2024року квартальним ОСОБА_6 , довідка видана ОСОБА_1 , 1945року народження, про те, що вона дійсно з 2011року проживала з ОСОБА_4 , 1952року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ). Довідка складена на бланку «Відділ з питань екології, природних ресурсів та комунального господарства» та скріплена печаткою виконавчого комітету Добропільської міської ради /а.с. 24/.

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відміткою у паспорті /а.с. 33/.

На підставі розрахунку суми на організацію поховання від 06 лютого 2024року судом встановлено, що вартість поховання становить 24 890,00грн. /а.с. 35-36/. Доказів про особу, яка фактично понесла витрати на поховання ОСОБА_4 та про їх розмір, суду не надано.

На підставі спадкової справи, судом встановлено, що 02 липня 2024року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Клепановою О.А. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на спадкове майно, до складу якого входить автомобіль марки DACIA, комерційний опис SANDERO, випуску 2009року, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований ТСЦ 1444 16 березня 2023року та грошові кошти, які зберігаються на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Державний ощадний банк», оскільки після вивчення спадкової справи не встановлено факту існування шлюбних стосунків між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 та належності автомобіля і грошових коштів, які входять до складу спадщини, на праві спільної сумісної власності подружжя /а.с. 112 – 152/.

Заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 було подано ОСОБА_3 /а.с. 115/.

В АТ «Ощадбанк» станом на 02 серпня 2024року наявна інформація про рахунки на ім`я ОСОБА_4 /а.с. 139/; про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на транспорті засоби надана інформація з ТСЦ МВС №1451 /а.с. 141-142/.

Ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_4 у період з 15 червня 2011року по 05 лютого 2024року у шлюбі не перебували /а.с. 147 – 150/.

У декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та яка підписана 12 травня 2018року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зазначений, як довірена особа пацієнта /а.с. 13 - 14/.

Матеріали справи містять спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 /а.с. 19 - 23, 27 - 30, 37, 64 - 74/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що надані заявником докази, зокрема, спільні фото, декларація про вибір лікаря, розрахунок суми на організацію на поховання без доказів фактичного понесення витрат та особи, яка понесла такі витрати, довідка квартального (квартальний не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, уповноваженим видавати довідки, які підтверджують місце проживання особи) не є доказами факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Суд виснував, що вказані заявником обставини на обґрунтування поданої в порядку окремого провадження заяви, а саме спільний відпочинок, спільні світлини зі свят та відпочинку, самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між заявником та ОСОБА_4 склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У пункті 5 частини першої статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення вказаного факту необхідно їй для набуття права власності на майно, яке було придбано разом з померлим ОСОБА_4 за час спільного проживання та для вступу у спадщину після його смерті.

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи надано заявником достатньо належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 .

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі — СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства /частина четверта статі 3 СК України/.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків (зокрема права спільної сумісної власності на майно).

У постанові від 03 липня 2019року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки /статті 3, 74 СК України/.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Тож предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Щоб встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки, тобто передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не доведено належними та достатніми доказами факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з 2011року по день його смерті. Надані докази у своїй сукупності однозначно не підтверджують в повній мірі ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зазначений в заяві період.

Натомість заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були зареєстровані за різними адресами.

Згідно довідки, яка складена 22 липня 2024року квартальним ОСОБА_6 , довідка видана ОСОБА_1 , 1945року народження, про те, що вона дійсно з 2011року проживала з ОСОБА_4 , 1952року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вказаної довідки апеляційний суд звертає увагу, що зазначена в цій довідці інформація містить ознаки лише проживання осіб, тож сама по собі ця довідка не може достеменно свідчити про те, що відносинам між цими особами були притаманні ознаки сімейних.

Оцінюючи інші надані заявником докази, колегія суддів зазначає, що без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, вони не можуть свідчити про те, що заявниця у зазначений в заяві період проживала з ОСОБА_4 саме однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Тож, суд першої інстанції надав правильну оцінку вказаним доказам заявника.

Щодо розрахунку суми на організацію поховання та декларації про вибір лікаря, то такі докази жодним чином не свідчать про те, що заявник проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вказані документи засвідчують лише суму на організацію поховання ОСОБА_4 та факт зазначення ОСОБА_1 в декларації про вибір лікаря, ОСОБА_4 як довірену особу пацієнта.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. /частина перша, друга статті 77 ЦПК України/.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування /стаття 78 ЦПК України/.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявник з ОСОБА_4 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, заявником суду не надано.

З наданих доказів ніщо не вказує на те, що сторони мали спільний бюджет, спільне харчування, збирали чи витрачали кошти на спільні потреби, спільно дбали про благоустрій житла тощо.

Обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин у вказаний період не встановлено.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду про те, що надані суду докази не підтверджують факт, який у своїй заяві просила встановити заявниця.

Надані заявником докази у своїй сукупності однозначно не підтверджують в повній мірі ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Взаємний зв`язок доказів в їх сукупності вказують на їх недостатність для вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

На підставі доказів, поданих заявником, суд першої інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги заявника про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягає у зв`язку з їх недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не викликав свідків, які могли б підтвердити факт спільного проживання однією сім`єю заявниці з ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки згідно висновків Верховного Суду, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тож враховуючи, що жодні з решти наданих заявницею доказів не підтверджують факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, то покази самих лише свідків не були б спроможними довести необхідні обставини.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи та висновків, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 294, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026року.

Судді: