Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №185/14558/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6671/26 Справа № 185/14558/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Головін В.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2025року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 122207,00грн, з яких: 75990,93грн – прострочене тіло кредиту; 46216,07грн – відсотки за користування кредитом.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 08 листопада 2021року між АТ «Альфа-Банк» (найменування змінено на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, з лімітом кредитної лінії у розмірі 69 000,00грн (максимально до 200 000,00грн) та річною процентною ставкою – 35.99% річних, які зобов`язався повернути з процентами на умовах обумовлених в договорі, однак взятих на себе зобов`язань не виконав, через що утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026року позовні вимоги Банку задоволено в повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

20 квітня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та просив про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Стверджував, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору та надання кредиту відповідачеві після підписання 08 листопада 2021року анкети-заяви про банківське обслуговування та оферти про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Вважав, що виписка по рахунку не може сама по собі свідчити про укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Наголошував, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження узгодження пролонгації строку кредитування позивачем суду не надано.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

22 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області справу №185/14558/25; та 05 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

21 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 11 серпня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

08 листопада 2021року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

АТ «Альфа-Банк» здійснив акцепт пропозиції ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно з Паспортом споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , сума/ліміт кредиту становить 69 000грн, строк кредитування 12 місяці з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору, процентна ставка фіксована 35,99% річних.

Згідно з акцептом пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Паспортом споживчого кредиту, клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, для клієнта випущена міжнародна платіжна карта MasterCard World строком дії 5 років з моменту випуску, максимальна сума кредитної лінії 200 000,00грн, процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії 35,99% річних, тип процентної ставки — фіксована, строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 08 листопада 2021року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 122 207,00грн, з яких: 75 990,93грн – прострочене тіло кредиту; 46 216,07грн – відсотки за користування кредитом.

Випискою по рахунку НОМЕР_1 за договором підтверджується, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку та суд погодився із наданим Банком розрахунком заборгованості.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не повністю відповідають обставинам справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

У справі встановлено, що для підписання складових кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма умовами договору, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, не оспорював кредитний договір в частині або в цілому; кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, укладання правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Та доводи апеляційної скарги про недоведеність надання позивачем відповідачеві кредиту колегія суддів до уваги не приймає як безпідставні з огляду на наступне.

З виписки по рахунку НОМЕР_1 за кредитною карткою вбачається, що після укладення з банком Угоди, тобто 08 листопада 2021року, Банком на рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти за договором у розмірі 69 000,00грн, та в подальшому відповідач активно користувався грошовими коштами з кредитного рахунку, здійснюючи покупки та перекази з картки на картку, а отже очевидним є те, що на рахунку були наявні грошові кошти.

Будь-яких підстав вважати, що на цьому рахунку починаючи з 08 листопада 2021року зберігались особисті кошти відповідача, матеріали справи не містять та стороною відповідача таких доказів не надано.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі №760/7792/14-ц.

Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування цими коштами.

Суд апеляційної інстанції вважає встановленим, що Банк зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, встановивши відповідачу кредитну лінію.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) /частина перша статті 530 ЦК України/.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з виписки по рахунку за кредитною карткою та розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідач користувався наданими Банком кредитними коштами та знімав кошти з рахунку у період з 08 листопада 2021року по 07 березня 2024року, а також вносив кошти на часткове погашення заборгованості за договором.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги АТ «Сенс Банк» в повному обсязі погодився з тим, що заборгованість відповідача за кредитним договором розрахована позивачем за період з 08 листопада 2021року по 04 липня 2025року.

Між тим, суд першої інстанції, стягуючи заборгованість за кредитним договором за період з 08 листопада 2024року по 04 липня 2025року не врахував, що строк кредитування був встановлений протягом 12 місяців, з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

Протягом перших 12 місяців строку кредитування та декілька разів у подальшому відповідач умов договору фактично не порушував та після 08 листопада 2022року, і після 08 листопада 2023року продовжував користуватись встановленою Банком кредитною лінією, а тому наявні правові підстави вважати, що з 08 листопада 2023року строк кредитування було пролонговано на такий же строк, тобто до 08 листопада 2024року.

Відсутність в матеріалах справи додаткових угод про продовження строку кредитування після 08 листопада 2022року сама по собі не свідчить про те, що відновлювальна кредитна лінія не була пролонгована, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

На підтвердження пролонгації свідчить те, що відповідач до 07 березня 2024року знімав кошти з рахунку та періодично вносив кошти на часткове погашення заборгованості за договором.

Водночас, після чергової пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк відповідач почав допускати порушення строку виконання зобов`язань, кошти в рахунок погашення заборгованості за договором вносив не щомісячно. За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що після 08 листопада 2024року укладений між сторонами кредитний договір був пролонгований на новий строк.

Доказів пролонгації кредитного договору після 08 листопада 2024року матеріали справи не містять.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що строк кредитування за угодою від 08 листопада 2021року сплинув 08 листопада 2024року.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що зі спливом строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Одночасно, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12.

Установлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за користування кредитом можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушує баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з відповідача передбачених договором процентів за користування кредитом за період з 08 листопада 2021року до 08 листопада 2024року.

Крім того, з виписки по рахунку вбачається, що після припинення відповідачем виконання своїх зобов`язань за Угодою, Банк щомісячно почав збільшувати відповідачу кредитний ліміт та за рахунок збільшення кредитного ліміту щомісячно списував проценти за користування кредитом та комісію. Тобто, Банк штучно збільшував відповідачу заборгованість за тілом кредиту, після чого на збільшений розмір заборгованості за тілом кредиту знову нараховував проценти.

Водночас, Банк не надавав жодних пояснень щодо правових підстав для збільшення заборгованості за тілом кредиту за рахунок щомісячного збільшення ним кредитного ліміту та списання з цього ліміту процентів та комісії.

Але, суд першої інстанції на вказані обставини увагу не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Угодою за період з 08 листопада 2024року по 04 липня 2025року.

Оскільки строк кредитування сплинув 08 листопада 2024року, то суд не приймає до уваги всі інші розрахунки заборгованості позивача щодо тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, що здійснені позивачем за період з 08 листопада 2024року по 04 липня 2025року

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк», оскільки позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором за період з 08 листопада 2021року по 08 листопада 2024року, яка згідно з розрахунком заборгованості за цей період становить 91795,44грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту — 60693,93грн; та заборгованості за відсотками за користування кредитом - 31101,51грн.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, а тому рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості за тілом кредиту до стягнення з 75990,93грн до 60693,93грн, суми заборгованості за відсотками за користування кредитом до стягнення з 46216,07грн до 31101,51грн, загальної суми заборгованості за кредитом до стягнення зі 122207,00грн до 91795,44грн.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи /пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України/.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, слід зазначити, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025року згідно якого, за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду – 375,00грн; за отримання рішення суду – 225,00грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника – 7,85%.

Апеляційний суд вважає, що при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, стягуючи її у розмірі 10 193,25грн, суд першої інстанції правильно врахував характер наданих послуг та їх складність, водночас, оскільки апеляційним судом вирішено зменшити розмір стягнутої кредитної заборгованості, слід зменшити і розмір витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тож, витрати позивача на професійну правничу допомогу, у суді першої інстанції, становлять 7805,94грн (із розрахунку: 375,00грн + 225,00грн + 91795,44грн х 7,85 %). Саме такий розмір витрат буде об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положеннями частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 1 819,67грн (91795,44 / 122 207,00 х 2422,40 = 1 819,67).

Відповідно з позивача АТ «Сенс Банк» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 904,23грн (30 411,56 / 122 207,00 х 3633,60 = 904,23).

Водночас, згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тож, застосовуючи частину десяту статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат по сплаті судового збору, з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» остаточно підлягає стягненню 915,44грн ( 1 819,67грн - 904,23 грн = 915,44).

Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, загальної суми заборгованості за кредитним договором, витрат на професійну правничу допомогу та скасуванню в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, заборгованості по кредитному договору від 08 листопада 2021року та витрат на професійну правничу допомогу — змінити, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту до стягнення з 75990,93грн до 60693,93грн, суму заборгованості за відсотками за користування кредитом до стягнення з 46216,07грн до 31101,51грн, загальну суму заборгованості за кредитом до стягнення зі 122207,00грн до 91795,44грн, витрати на професійну правничу допомогу до стягнення з 10193,25грн до 7805,94грн.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судових витрат по сплаті судового збору - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 915,44грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026року.

Судді: