Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №185/7048/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6979/26 Справа № 185/7048/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Комунальним підприємством «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Болдирєва У.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025року Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (далі — КП «Павлоградтеплоенерго», Підприємство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 , в якому виклало вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 107563,39грн, з яких: сума основного боргу 101118,66грн, інфляційні втрати 4828,72грн, 3% річних 1487,82грн, пеня 128,19грн.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що відповідачка є споживачем послуг з централізованого опалення, що надаються до квартири АДРЕСА_1 . Однак, відповідачка оплату за спожиту теплову енергію фактично не проводила, у результаті чого за період з 01 січня 2010року по 01 червня 2025року утворилася заборгованість у сумі 101118,66грн. Крім того, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 4828,72грн, 3% річних у сумі 1487,82грн та пеню у сумі 128,19грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року позов КП «Павлоградтеплоенерго» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01 січня 2010року по 01 червня 2025року у розмірі 101118,66грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що Підприємством надаються послуги з теплопостачання за адресою, де відповідачка зареєстрована, а тому фактично споживала надані послуги, проте заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 січня 2010року по 01 червня 2025року у розмірі 101118,66грн не сплатила, у зв`язку з цим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідачки інфляційних втрат, 3% річних та пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки на день розгляду справи в Україні діє правовий режим воєнного стану та покладення на споживача комунальних послуг додаткової відповідальності в цей складний час не відповідатиме загальним засадам цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

29 квітня 2026року КП «Павлоградтеплоенерго» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, 3% річних та пені з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог Підприємства.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував, що Підприємство має законні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені та положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022року №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану” не поширюються на Павлоградську міську територіальну громаду, яка не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

30 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області витребувано цивільну справу №185/7048/25; та 12 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

28 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1610год 11 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради здійснює надання послуг з постачання теплової енергії.

За змістом довідки про реєстрацію місця проживання особи від 27 червня 2025року №1708, за відомостями відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 з 12 серпня 1986року по теперішній час /а.с. 27/.

Згідно з наданим до суду особистим рахунком 4-609003068 за період з 01 січня 2010року по 01 червня 2025року за адресою: АДРЕСА_2 нарахована заборгованість за спожиту теплову енергію становить 101118,66грн /а.с. 6-8/.

Позивачем за період з 01 квітня 2019року по 24 лютого 2022року та за період з 01 березня 2024року по 01 червня 2025року нараховано інфляційні втрати у розмірі 4828,72грн та 3% річних у розмірі 1487,82грн, а також за період з 03 червня 2024року по 01 червня 2025року нараховано пеню у розмірі 128,19грн /а.с. 9-14/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вирішального значення надав тому, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та оскільки відповідачка зареєстрована за адресою надання позивачем послуг з теплопостачання, то вона споживала надані послуги та відповідно має сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію.

Водночас, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені задоволенню не підлягають з тих підстав, що на день розгляду справи в Україні діє правовий режим воєнного стану та покладення на споживача комунальних послуг додаткової відповідальності в цей складний час не відповідатиме загальним засадам цивільного судочинства.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені – тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, які задоволені, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи щодо вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Тож, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З наведених вище норм законодавства вбачається наявність встановленого законом обов`язку споживачів сплачувати за одержані комунальні послуги, оскільки вони зареєстровані у житловому приміщенні за адресою, де надаються послуги, зокрема, з постачання теплової енергії. Вказаний обов`язок поширюється на всіх осіб, що зареєстровані чи проживають за адресою надання послуг, і його виконання може бути заявлене до будь-кого з солідарних боржників окремо чи до усіх разом.

Надавши оцінку наданим у справі доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії та наявність заборгованості по її оплаті за період з 01 січня 2010року по 01 червня 2025року у розмірі 101 118,66грн.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги /частина перша статті 367 ЦПК України/.

Та оскільки процесуальним законом чітко визначені повноваження апеляційного суду щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, з урахуванням того, що скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то висновки суду про стягнення з відповідачки заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію не є предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог КП «Павлоградтеплоенерго» в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені суд першої інстанції виходив з того, що на день розгляду справи в Україні діє правовий режим воєнного стану та покладення на споживача комунальних послуг додаткової відповідальності в цей складний час не відповідатиме загальним засадам цивільного судочинства.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання /частина третя статті 549 ЦК України).

Частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, на всій території України було заборонено у період з 24 лютого 2022року по 29 грудня 2023року у зв`язку з дією постанови КМУ від 05 березня 2022року №206 у редакції, що діяла до 29 грудня 2023 року.

Проте, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: “1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);”.

Тож, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Павлоград Дніпропетровської області, де зареєстрована відповідачка та де позивачем надаються послуги з постачання теплової енергії, не входило та не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, можливі бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022року №309.

Отже, КП «Павлоградтеплоенерго» правомірно ставить питання про стягнення з відповідачки пені, 3% річних, інфляційних втрат, які є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, в межах заявленого у позовній заяві періоду, а саме інфляційних втрат у розмірі 4828,72грн та 3% річних у розмірі 1487,82грн за період з 01 квітня 2019року по 24 лютого 2022року та за період з 01 березня 2024року по 01 червня 2025року, а також пені у розмірі 128,19грн за період з 03 червня 2024року по 01 червня 2025року.

За наведених умов, колегія суддів приймає та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки 3% річних, інфляційних втрат та пені.

На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив та неправильно застосував норми матеріального права.

Висновки місцевого суду про можливість звільнити споживача послуг теплопостачання від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат за період, про який у позовній заяві просив позивач, з підстав введення в Україні воєнного стану, є помилковими та не ґрунтуються на нормах Закону.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені з мотивів невідповідності цих вимог засадам справедливості, добросовісності та розумності не навів детального пояснення своїх міркувань та не пояснив причин такого процесуального підходу.

Тож, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги КП «Павлоградтеплоенерго», оскільки позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в частині доводів, що стали предметом апеляційного оскарження, не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, здійснені з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування судового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь Підприємства 3% річних у розмірі 1 487,82грн, інфляційні втрати у розмірі 4 828,72грн та пеню у розмірі 128,19грн. В решті рішення суду не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції та законність і обґрунтованість рішення суду не перевірялась.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Отже, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції частково скасувати із ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про задоволення апеляційної скарги та стягнення з відповідачки 3% річних, інфляційних втрат та пені, з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позов Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради 3% річних у розмірі 1 487,82грн, інфляційні втрати у розмірі 4 828,72грн та пеню у розмірі 128,19грн.

В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026року.

Судді: