Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №216/6615/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2026/26 Справа № 216/6615/25 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г. М. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Вершиніної О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Івасик Т.Р. на постанову суді Центрально – Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2025 р. о 01:20 год. в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг пр. Ассирійський, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем KIA Cerato д\н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі КП КПНД ДОР водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодилась захисник Івасик Т.Р. та оскаржила в апеляційному порядку .

В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не доведено факт відмови водія від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, не надано належної оцінки доводам сторони захисту на забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 після складання протоколу, самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов медичний огляд, за результатами якого останній не перебував с стані наркотичного сп`яніння.

Також, сторона захисту звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять підтвердження факту керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 .

До початку розгляду справи Шукліним Д.О. подано клопотання про закриття провадження у справи, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Позиції учасників:

В судовому засіданні захисник Вершиніна О.М. та особа щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримали клопотання про закриття кримінального провадження та апеляційну скаргу, просили їх задовольнити.

Висновки суду:

Перевіривши доводи клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням стоку накладення адміністративного стягнення, вислухавши думку учасників, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема : закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, було вчинено 09 серпня 2025 року. Судом першої інстанції рішення за результатами розгляду цієї справи було винесено 22 червня 2026 року.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Таким чином, суд першої інстанції повністю дотримався процесуальних строків та ухвалив рішення в межах установленого законом строку.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не минули, правові підстави для закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у суду апеляційної інстанції відсутні.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 417066 від 09.08.2025 року з відміткою поліцейського про відмову від підпису та його отримання ОСОБА_1 , складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.08.2025 року;

роз`ясненням про відсторонення ОСОБА_1 від права керування транспортним засобом від 09.08.2025 року;

рапортом інспектора полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області Руденка М. від 09.08.2025 р., відповідно до якого зупинено транспортний засіб KIA Cerato, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками патрульної поліції у водія виявлено ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, та поведінка, що не відповідає обстановці. Водій погодився пройти у встановленому законом порядку огляд в медичному закладі задля встановлення стану сп`яніння, однак під час руху до медичного закладу ОСОБА_2 повідомив, що хоче до вбиральні, де залишився та відмовився виходити. Подальші дії водія розцінено, як відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння;

довідкою інспектора відділення адміністративної практики ПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 ;

відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано події 09.08.2025 року;

карткою обліку адміністративного правопорушення від 09.08.2025 року .

Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Згідно наявного в матеріалах справи відеозапису ОСОБА_1 погодився на вимогу працівника патрульної поліції пройти огляд у встановленому законом порядку. Однак у подальшому дії останнього суд апеляційної інстанції розцінює, як затягування часу з метою ухилення від проходження такого огляду з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зазначає, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами, в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були зафіксовані на нагрудні відеокамери патрульних поліції.

Перевіряючи вказане твердження, суд апеляційної інстанції встановив, що долучений до матеріалів справи відеозапис містить факт руху транспортного засобу KIA Cerato д\н НОМЕР_1 . Після зупинки вказаного транспортного засобу з водійського місця вийшов ОСОБА_1 ,також під час спілкування з працівниками патрульної поліції останній не заперечував факту керування транспортним засобом та діяв у статусі водія.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказану позицію сторони захисту сприймає, як намагання уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за інкриміноване йому правопорушення. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не приймає до уваги.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту щодо недоведеності факту відмови водія від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки з матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на умисне ухилення від його проходження. Водій на пропозицію поліцейського зобов`язаний пройти встановленому в законом порядку огляд .

Крім того, суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у діях працівників патрульної поліції, натомість дії водія ОСОБА_1 були безпосередньо спрямовані на умисне ухилення від виконання свого обов`язку. Така поведінка ОСОБА_1 , яка полягала у створенні штучних перешкод для завершення процедури освідування, зокрема, тривале перебування у вбиральні під час прямування до закладу охорони здоров`я, повністю нівелює його початкову згоду на проходження огляду та свідчить про свідоме бажання уникнути фіксації стану наркотичного сп`яніння. За таких обставин, факт відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку є повністю доведеним та належним чином зафіксованим.

Щодо твердження апелянта про самостійне проходження ОСОБА_1 медичного огляду, суд зазначає, що положеннями ст. 266 КУпАП визначено імперативний порядок проведення цієї процедури за направленням та у присутності працівників поліції. Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які фактично унеможливили фіксацію його стану, склад адміністративного правопорушення є закінченим. Подальше самостійне звернення водія до лікарні поза межами процедури, визначеної ст. 266 КУпАП, не спростовує факт умисного ухилення від виконання законних вимог правоохоронних органів під час безпосереднього оформлення матеріалів справи.

Апеляційний суд не вбачає підстав для сумніву в достовірності складеного працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та документів доданих до нього, в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського повністю узгоджується з іншими доказами у справі, а тому є належним та допустимим доказом.

Інші доводи апеляційної скарги суд не приймає до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника Івасик Т.Р. залишити без задоволення.

Постанову судді Центрально – Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: