Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №214/7654/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2221/26 Справа № 214/7654/26 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1445 гривень ,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2026 о 16 годині 52 хвилин в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на перехресті вул. Вільної Ічкерії та вул. Медова, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Alfa Romeo з державним номерним знаком НОМЕР_2 , під час рух при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував стан дорожньої обстановки, не здійснив безпечне керування транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом з камер безпечного міста, чим створив небезпеку та перешкоду для руху інших транспортних засобів та здоров`я громадян, які перебували в безпосередній близькості до керованого водієм транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.1.4, 1.5, 2.3д, 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.122 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку .

В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, а вищевказані висновки, які містяться у постанові, не відповідають дійсності.

Апелянт вказує на порушення судом першої інстанції його права на захист, оскільки йому не було надано можливості в повному обсязі ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що відеофіксація, додана до протоколу, не містить обставин зупинки транспортного засобу, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження створення водієм аварійної обстановки.

Позиції учасників:

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Мотиви суду:

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Крім того, суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддя місцевого суду дотримався не в повному обсязі, внаслідок чого прийшов до передчасного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Встановлюючи вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції послався на протокол серії ЕПР1 № 701668 від 24.06.2026, довідку про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 та відеозапис з фіксацією події.

Вказані докази суд апеляційної інстанції не може визнати такими, що узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» і свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного праповорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, виходячи з такого.

Диспозиція ч. 5 ст. 122 КУпАП передбачає склад адміністративного правопорушення, як порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення складений таким чином, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, протокол за ч. 5 ст. 122 КУпАП, окрім загальних відомостей, обов`язково повинен містити детальний опис дій водія, які призвели до створення аварійної ситуації, а також відомості про осіб, які стали потерпілими від таких дій, із зазначенням їхніх анкетних даних, адрес проживання, марок та державних номерних знаків їхніх автомобілів. Крім того, обов`язковою умовою є долучення до протоколу письмових пояснень цих учасників дорожнього руху або фіксація їхньої відмови від надання пояснень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вимоги закону під час складання протоколу стосовно ОСОБА_1 дотримані не були. У фабулі правопорушення уповноваженою особою поліції не зазначено жодного учасника дорожнього руху, якого водій транспортного засобу Alfa Romeo примусив би раптово змінити швидкість чи траєкторію руху, не вказано марку чи номерні знаки будь-якого іншого автомобіля, водій якого був змушений вжити екстрених заходів безпеки. Матеріали справи не містять пояснень жодних осіб, які б підтвердили факт створення ОСОБА_1 загрози для їхнього життя чи здоров`я. Відсутність у протоколі детального опису цих обставин та невідповідність його змісту реальним даним відеозапису свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису, зафіксованого камерами системи «Безпечне місто», подія мала місце 21.06.2026. Вказаний відеозапис фіксує дорожню обстановку безпосередньо під час виконання маневру розвороту на перехресті вул. Вільної Ічкерії та вул. Медової. У кадрі присутні зустрічні транспортні засоби, яким водій автомобіля «Alfa Romeo» з державним номерним знаком НОМЕР_2 надав перевагу в русі, а також транспортні засоби, що рухалися сусідніми смугами в попутному напрямку. Вказаний транспортний засіб на дозволений сигнал світлофора здійснив маневр розвороту, не створюючи будь-яких перешкод для учасників дорожнього руху. Жоден із цих учасників дорожнього руху не змінював швидкості чи напрямку руху, не вживав екстреного гальмування або інших заходів безпеки, тобто на записі відсутні будь-які ознаки створення аварійної обстановки в розумінні ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Сама по собі фіксація маневру розвороту працівниками поліції, без наявності реальних наслідків у вигляді примусової зміни траєкторії руху іншими водіями, не може слугувати самостійною підставою для кваліфікації діяння за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Слід зазначити, що згідно ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та збирати докази, оскільки це суперечить принципу справедливого судового розгляду, змагальності та об`єктивності розгляду справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява №39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки його вина не доказана належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладених обставин, здійснюючи перегляд постанови судді місцевого суду стосовно ОСОБА_1 , прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: