Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №685/974/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/974/25

Провадження № 33/820/351/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника Бурлаки О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Бурлаки О.М. на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2026,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Роз`яснено ОСОБА_1 порядок сплати штрафу та строки оскарження постанови суду, у відповідності до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП.

Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави, судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

За постановою суду, 04 жовтня 2025 року о 02:35 год у селі Святець Хмельницького району Хмельницької області по вулиці Калинова 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» та в закладі охорони здоров`я громадянин ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, унаслідок чого поліцейський сектору поліцейської діяльності № 1 (селище Теофіполь) відділу поліції № 2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старший сержант поліції Максимчук О.П. на місці зупинки транспортного засобу склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472862.

Не погоджуючись з постановою суду захисник Бурлака О.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі. Свої вимоги аргументує тим, що матеріали справи не містять жодних фактичних даних, які б вказували на керування транспортним засобом ОСОБА_1 з вказаними у протоколі ознаками алкогольного сп`яніння. На відеозаписі видно лише увімкнене світло фар автомобіля, який стоїть на місці. Твердження поліцейських про рух автомобіля є лише припущенням, і не підтверджується доказами. Зазначає, що в місцевому суді працівник поліції ОСОБА_2 повідомив, що з порожнини рота ОСОБА_1 запаху алкоголю не було, такий він відчув з салону автомобіля, що могло бути запахом від склоомиваючої рідини. Тому переконує, що при відсутності запаху алкоголю з порожнини рота та інших ознак сп`яніння, підстав вимагати у водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не було. Переконує, що вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була поставлена не як до водія, що керує транспортним засобом на місці його зупинки, а до громадянина, який перебуває у власному автомобілі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Бурлаки О.М., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції, пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.

В судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що у момент, коли до автомобіля, в якому він перебував, під`їхали працівники поліції, він транспортним засобом не керував, а перебував в автомобілі, спілкуючись з іншою особою, двигун працював, оскільки він з пасажиром в автомобілі грілися, на запитання працівників поліції, куди він їде, відповів, що додому, бо не зобов`язаний звітувати, однак ознак стану сп`яніння у нього не було, тому вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння вважав незаконною, що і стало причиною відмови від проходження такого огляду.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 свої вини його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими місцевим та апеляційним судом доказами.

З даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472862 слідує, що 04 жовтня 2025 року о 02:35 год у селі Святець Хмельницького району, Хмельницької області по вулиці Калинова, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , належним ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» та в закладі охорони здоров`я громадянин ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а саме поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (селище Теофіполь) відділу поліції № 2 (м. Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старшим сержантом поліції Максимчуком О.П. Наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими суддею по справі.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме даними:

- направлення на огляд водія транспортного засобу в медичний заклад, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.10.2026, з якого вбачається, що поліцейським у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження такого огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

- розписок про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу та роз`яснення прав і обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

З приводу апеляційних доводів про відсутність в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами, зокрема, наявними у матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Так, з матеріалів справи та відеозапису, долучених до матеріалів справи (а.с.7), вбачається, що 02:36 год 04.10.2025 в автомобілі, який перебуває на проїжджій частині дороги, увімкненні фари та заведений двигун. ОСОБА_1 перебуває на місці водія транспортного засобу, поряд з ним на передньому пасажирському сидінні перебуває пасажирка. ОСОБА_1 повідомив працівника поліції, що їде додому, надав працівнику поліції посвідчення водія, поводився як водій транспортного засобу, не заперечував факту керування транспортним засобом, На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння у зв`язку з виявленими у нього ознаками о 02:36 год 04.10.2025 відмовився. Після чого о 02:44 год 04.10.2025, у розмові з поліцейським, каже, останньому, що шкодує, що не поїхав іншим маршрутом, щоб його не зупинили, бо тут його чекала поліція, о 02:49 год 04.10.2025 сказав, що їхав з городу, вказував напрямок, звідки їхав; о 02:51 год 04.10.2025, в телефонній розмові, ОСОБА_1 повідомив співбесіднику, що від нього було чутно запах алкоголю. При ознайомленні ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, він не стверджував, що транспортним засобом не керував, а повідомив працівників поліції при складанні протоколу, що «випив пляшку гаражика».

Зафіксовані відеозаписом обставини дають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Місцевим судом, в якості свідка, було допитано працівника поліції ОСОБА_2 , який складав протокол, стосовно ОСОБА_1 , який підтвердив, що 04 жовтня 2025 року о 02:35 год., під час його чергування в складі екіпажу патрульної поліції, він та його колега здійснювали патрулювання, зі сторони ферми. Звернули увагу на увімкнені фари автомобіля, який рухався, здійснили розворот та поїхали на зустріч цьому автомобілю. Автомобіль зупинився, надалі розпочав рух заднім ходом, автомобіль перебував у зоні видимості на відстані приблизно 50 метрів від нього, після чого вони зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 з причини порушення комендантської години. Під час спілкування з ОСОБА_1 , який перебував в автомобілі, працівник поліції почув запах алкоголю, інших ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 за спливом часу не пригадує, однак у нього виникла підозра щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, тому він висунув ОСОБА_1 вимогу пройти відповідний огляд, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.

Крім того, за клопотанням сторони захисту була допитана свідок ОСОБА_3 , яка повідомила, що ОСОБА_1 є для неї близькою особою, проте вона бажає дати суду показання, відтак, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за введення суду в оману, повідомила, що ОСОБА_1 заїхав за нею, в дату та час, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вона проводила час разом з ним і вони перебували в автомобілі, алкогольних напоїв не вживали, автомобіль стояв на місці, вони час від часу вмикали обігрів автомобіля, пізніше до них під`їхали працівники поліції, які почали вимагати від ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. До приїзду працівників поліції ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля. Після приїзду працівники поліції вимагали від ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, і склали протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 за кермо автомобіля не сідав.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо критичної оцінки тверджень свідка про не керування ОСОБА_1 автомобілем, оскільки свідок повідомила, що вона є його близькою особою, а тому є зацікавленою в розгляді справи, та з моменту події було достатньо часу, щоб сформулювати в своїй свідомості виправдальну та зручну для водія ОСОБА_1 неправдиву версію події, оскільки вони є знайомими.

Ці обставини спростовують, наведенні в апеляційній скарзі сторони захисту доводи та дають підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Суд обґрунтовано дійшов висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Посилання сторони захисту на інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі та у судовому засіданні, не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2026 стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бурлаки О.М. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Л.М.Кулеша