Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №679/891/25 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 3/679/7/2026

Справа № 679/891/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Нетішин

Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Грибанова Л.О., розглянувши адміністративний матеріал, наданий ВнП №2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Вараш (Кузнєцовськ) Рівненської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої журналістом газети «Громадська безпека», зареєстрованої у АДРЕСА_1 , проживаючої у АДРЕСА_2 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, –

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №415329 від 11 червня 2025 року (а.с.2) вбачається, що 27 травня 2025 року, приблизно о 15:00 годині, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні Нетішинського міського суду Хмельницької області, по проспекту Незалежності, 12, міста Нетішин, висловлювала образи нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , погрожуючи фізичною розправою, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, вчинивши дрібне хуліганство.

В обґрунтування доведеності провини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, ВнП №2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області надано:

– рапорт інспектора чергового СРПП ВПД №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Остапчука О.О. від 27 травня 2025 року (а.с.4), зі змісту якого вбачається, що 27 травня 2025 року, приблизно о 15 годині 13 хвилин, до відділку поліцейської діяльності зі служби «102» надійшла інформація за повідомленням співробітника Нетішинського ВДВС ОСОБА_2 щодо неправомірної поведінки у приміщенні Нетішинського міського суду, по проспекту Незалежності, 12, міста Нетішин, з боку боржника у ВП Чепури О.В., яка на адресу заявника, під час перебування суду у нарадчій кімнаті, словесно погрожувала вбивством, а під час судового засідання – погрожувала фізичною розправою,

– протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27 травня 2025 року (а.с.5-6), зі змісту якого вбачається, що 27 травня 2025 року до правоохоронців з відповідною заявою звернувся головний державний виконавець Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області ЦМУ МЮ (місто Київ) Данюк М.А., повідомивши, щодо неправомірної поведінки ОСОБА_1 , яка 27 травня 2025 року під час судового засідання, у приміщенні Нетішинського міського суду, по проспекту Незалежності, 12, міста Нетішин, погрожувала фізичною розправою та вбивством на адресу заявника, всіляко принижуючи честь та гідність останнього,

– письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 від 27 травня 2025 року (а.с.7), зі змісту яких вбачається, що 27 травня 2025 року під час судового засідання, у приміщенні Нетішинського міського суду, по проспекту Незалежності, 12, міста Нетішин, ОСОБА_1 ображала честь та гідність заявника, погрожувала фізичною розправою та вбивством.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 своєї провини у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, – не визнала, зазначивши, що у визначений у протоколі серії ВАД №415329 від 11 червня 2025 року час, а саме, 27 травня 2025 року, приблизно о 15 годині, вона взагалі не перебувала в приміщенні Нетішинського міського суду, по проспекту Незалежності, 12, міста Нетішин, і, відповідно, не ображала честь та гідність потерпілого ОСОБА_2 , а також, не погрожувала останньому фізичною розправою та вбивством, водночас, додатково зазначивши щодо існування судових справ за її скаргами на дії/бездіяльність головного державного виконавця Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області ЦМУ МЮ (місто Київ) Данюка М.А., які перебувають в провадженні Нетішинського міського суду, та для розгляду яких вона періодично приїжджає до міста Нетішин, однак, перебуваючи у судових засіданнях, поводить себе чемно та стримано, намагаючись встановити істину у справі, і, відповідно, жодного разу на адресу потерпілого ОСОБА_2 не висловлювала ані погрози, ані образи, у зв`язку з чим, вважає, що в її діях – відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, і, відповідно, рахує, що справа стосовно неї за ознаками ст.173 КУпАП – підлягає закриттю.

Суд, дослідивши матеріали справи, скеровані ВнП №2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, до адміністративної відповідальності, і, оцінюючи надані докази, в їх сукупності, приходить до висновку, що, в даному випадку, – відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

У відповідності до положень ст.1 КУпАП – завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення – є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

І провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст.7 ч.2 КУпАП).

Тож, ніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, що повністю резюмується з положеннями ст.62 Конституції України, відповідно до якої – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, і ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також, на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року – кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 1995 року (справа «Allenet de Ribemont v. France») наголосив, що принцип презумпції невинуватості – перш за все гарантія процесуального характеру по кримінальним справам, однак, сфера застосування зазначеного принципу значно ширша: він обов`язковий не тільки для кримінального судочинства, що вирішує питання обґрунтованості обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За змістом ст.8 Конституції України – в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Кожен, чиї права та свободи, визнані у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року «Право на ефективний засіб правового захисту»).

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

І завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення – є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення, при цьому, для кожного виду адмінправопорушення, передбаченого КУпАП, в залежності від органу (посадової особи), якому підвідомче правопорушення, існує своя форма адмінпротоколу, зразки якого вміщуються в Інструкціях/Положеннях/Порядках оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення.

Тож, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи, і, якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це, також, зазначається в протоколі (ст.256 ч.1 КУпАП).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 ч.1 КУпАП).

Водночас, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення, за своїм характером, не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

При цьому, склад адміністративного правопорушення (проступку) включає в себе ознаки, які об`єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: об`єкт адміністративного проступку, об`єктивну сторону проступку, суб`єкт адміністративного проступку, суб`єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, наявність яких обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, і у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж – не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, – діяння адміністративним правопорушенням (проступком) не являється.

Тож, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму дії або бездіяльності, проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, і саме наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП – доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та які встановлюються – протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото/кінозйомки, відеозапису чи засобів фото/кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також, іншими документами.

Відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто, нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, – визначена ст.173 КУпАП.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, – є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку – обумовленої потребами суспільства та врегульованої правовими та іншими соціальними нормами системи відносин, що складається у громадських місцях в процесі спілкування людей, яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, – виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян, обов`язковою ознакою якої – є місце скоєння, а саме, громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, під`їзди, підземні переходи, стадіони, тощо, при цьому, хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності.

Суб`єкт адміністративного проступку, передбаченого ст.173 КУпАП, – загальний.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, – характеризується наявністю вини у формі умислу з обов`язковим елементом у вигляді хуліганського мотиву вчинених дій, пов`язаним з задоволенням індивідуальних потреб шляхом самоствердження через ігнорування гідності інших людей.

Таким чином, за приписами ст.173 КУпАП – до дрібного хуліганства законодавець відносить нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Тож, нецензурна лайка в громадських місцях – одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності, яка, хоча і не загрожує життю та здоров`ю людей, проте виявляє грубе, образливе ставлення до оточуючих, знижує рівень людського спілкування, завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність, тощо.

Образливе чіпляння до громадян – докучлива поведінка, пов`язана з діями щодо ображання, які зневажають честь та гідність людини, а також, утискають волю, у грубій розв`язній манері, що може виявляється у хапанні за одяг, насильницькому утриманні за кінцівки, демонстрації зухвалості, навмисному створенні перешкод та загороджувань входу/виходу/проходу, вимогі дати цигарку, пусканні в обличчя диму від паління, непристойній пропозиції та інших подібних дій, характерним для яких є ігнорування бажання оточуючих, прагнення нав`язати свою волю та свавілля.

Інші подібні дії – насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком, що може виявлятися у безпідставному порушенні спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`ї по телефону, співанні пісень з вживанням нецензурної лексики, розповіданні вульгарних анекдотів групам людей, вигуках, свисту під час демонстрації кінофільмів, ґвалту, криках з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час, публічному справлянні природних потреб у невідведених для цього місцях, появі у громадському місці в оголеному вигляді, самовільному, без потреби, зупиненні громадського/комунального транспорту, нанесенні непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері, а також, вчинення написів нецензурного змісту, неправдивому повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків, ображанні та проявом неповаги до громадян у чергах, безпричинному знищенні або пошкодженні майна у незначних розмірах, зриванні афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів, умисній (з бешкетництва) швидкій їзді на ТЗ по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей, тощо.

Водночас, наданий до суду матеріал щодо вчинення з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, в тому числі, і доданий до останнього безпосередньо протокол серії ВАД №415329 від 11 червня 2025 року (а.с.2), – у фабулі якого мова йдеться про те, що – 27 травня 2025 року, приблизно о 15:00 годині, остання, перебуваючи у приміщенні Нетішинського міського суду Хмельницької області, по проспекту Незалежності, 12, міста Нетішин, висловлювала образи нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , погрожуючи фізичною розправою, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, вчинивши дрібне хуліганство, – не містить будь-яких ґрунтовних доказів, на підставі яких, у відповідності до положень ст.251 КУпАП, у визначеному законом порядку, можливо було б встановити в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, що, у даному випадку, – повинно виявлятися у конкретних умисних діях, які підпадали б під ознаки дрібного хуліганства, в тому числі, вчинених з хуліганських мотивів, що є обов`язковою ознакою адміністративного проступку, передбаченого ст.173 КУпАП, та які, відповідно, беззаперечно свідчили б про вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення з боку винної особи.

Так, рапорт інспектора чергового СРПП ВПД №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Остапчука О.О. від 27 травня 2025 року (а.с.4) – лише підтверджує надходження повідомлення зі служби «102» за зверненням ОСОБА_2 щодо неправомірної поведінки з боку боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 .

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27 травня 2025 року (а.с.5-6) з письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 27 травня 2025 року (а.с.7) свідчать лише про звернення заявника ОСОБА_2 до правоохоронців з приводу вчинення протиправних дій на його адресу з боку ОСОБА_1 , яка під час судового засідання 27 травня 2025 року, у приміщенні Нетішинського міського суду, ображала честь та гідність, погрожувала фізичною розправою та вбивством.

Тож, аналізуючи надані докази суд приходить до висновку, що рапорт інспектора чергового СРПП ВПД №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Остапчука О.О. від 27 травня 2025 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27 травня 2025 року з письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 27 травня 2025 року – лише вказують на звернення до правоохоронців потерпілої особи з повідомленням щодо вчинення неправомірних дій, та, які, відповідно, слугували б підставою для проведення необхідної перевірки, з`ясування обставин з подальшим вирішенням питання про наявність/відсутність події і складу адміністративного правопорушення та притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, за умов наявності події і складу конкретного адміністративного проступку, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КУпАП.

Відповідно, надані та досліджені під час судового розгляду справи докази, – жодним чином не підтверджують вчинення дрібного хуліганства саме з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , що має бути встановлено, у відповідності до положень ст.251 ч.2 КУпАП, приписами якої визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП, оскільки, навіть факт визнання особою (правопорушником) події правопорушення – не звільняє особу, уповноважену на складання протоколу, яка виявила факт правопорушення, від доведення правомірності притягнення до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що сам по собі перелік протиправних дій, відображених у протоколі серії НОМЕР_2 від 11 червня 2025 року, зокрема, висловлювання образ нецензурною лайкою, погроз фізичною розправою, – ще не свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , що має бути доведено належними та допустимим доказами поза розумним сумнівом, у відповідності до вимог діючого законодавства, як і мотив дій особи, яка скоїла дрібне хуліганство, – як головний елемент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана, спрямований саме на задоволення індивідуальних потреб шляхом самоствердження та ігнорування гідності інших людей, на неповагу до оточуючих та суспільства, та є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, за відсутності якого дії не можуть визначатися дрібним хуліганством.

В той час, як деталі будь-якого обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (рішення від 25 липня 2000 року (справа «Маттоціа проти Італії»), при цьому, суд не має права самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки, як наголошено у рішеннях ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (заява №36673/04 («Malofeyeva v. Russia») та від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (заява №926/08 («Karelin v. Russia») – у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки, це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки, особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

До того ж, відповідно до практики ЄСПЛ, – вина особи повинна бути обґрунтована доказами, і така доведеність провини може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто, таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки, наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року (справа «Ireland v. the United Kingdom»), критерій доведення якого – «поза розумним сумнівом» застосовує ЄСПЛ що при оцінці доказів (рішення від 21 липня 2011 року (справа «Коробов проти України»).

При цьому, ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

І, у зв`язку з тим, що у судовому засіданні не здобуто належних та допустимих доказів, які б достеменно б свідчили про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 за визначених у протоколі обставин, скоїла дрібне хуліганство, і, відповідно, – враховуючи, що ВнП №2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області – не надано достатньо доказів, які б свідчили про умисне вчинення будь-яких діянь, що підпадали б під ознаки дрібного хуліганства, визначених диспозицією ст.173 КУпАП, в тому числі, і вчинених обов`язково – з хуліганських мотивів, як цього вимагає об`єктивна та суб`єктивна сторона інкримінованого адміністративного проступку, і, як наслідок, встановлювали б в діях причетної особи наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, в тому числі, і винність у його вчиненні, суд, – надаючи оцінку вказаним обставинам в їх сукупності, у відповідності до завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, визначених ст.245 КУпАП, якими, зокрема, – є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, поза розумним сумнівом, – вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, відносно ОСОБА_1 – підлягає закриттю:

так як, згідно положень ст.247 КУпАП, – провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате – підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення,

оскільки, виходячи з загальноприйнятого принципу, закріпленому, в тому числі, і у ст.62 Конституції України, – усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, звинувачення та докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас, суд вважає доцільним наголосити, що Європейський суд з прав людини, в контексті усталеної практики ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зазначає, що – у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, і, хоча ст.6 п.1 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, і питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», №4909/04, §58, рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain», №303-А, §29).

Таким чином, суд, підсумовуючи вищенаведене, і, відповідно, оцінюючи наявні докази, – за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, вважає, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 – відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, що підтверджується здобутими та дослідженими у судовому засіданні об`єктивними даними, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що підлягають доказуванню і відповідають адміністративному правопорушенню, визначеному Особливою частиною КУпАП.

Питання щодо сплати судового збору, у зв`язку з закриттям справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , – вирішенню не підлягає, оскільки, у відповідності до вимог ст.40-1 КУпАП, – судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення.

Речові докази у справі – відсутні.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.173, ст.247 ч.1 п.1), ст.251, ст.252, ст.284, ст.289, ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, відносно ОСОБА_1 – закрити, на підставі ст.247 ч.1 п.1) КУпАП, за відсутності події і складу вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: