Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №951/174/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/174/26

Провадження №3/951/93/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. розглянувши матеріали справи, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

у с т а н о в и л а :

06.03.2026 до Козівського районного суду Тернопільської області надійшов адміністративний матеріал з Сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Гриновець О. Б.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598654 від 23.02.2026.

23.02.2026 02:21 на вул. Тернопільська в селищі Козова Тернопільської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest 6820 ARLJ0581», тест № 850, результат якого становить 1, 81%. Внаслідок чого порушив вимоги п. 2.9. а. ПДР.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Бабій Н. І. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримав у судовому засіданні. Звернув увагу суду на те, що поліціянткою безпідставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, як на особу яка керувала транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння; працівники поліції не з`ясували належним чином хто керував транспортним засобом «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 23.02.2026, натомість на місці вчинення даного порушення неодноразово наголошувалось, що таким керувала ОСОБА_2 . Всупереч цим нез`ясованим обставинам безпідставно складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 598654 від 23.02.2023. Докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, а сам протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними і допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного порушення. Також обов`язок не вживати алкоголь поширюється саме на водія у разі керування транспортним засобом, а з огляду на те, що ОСОБА_1 не керував таким, тому останній не може бути суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отож просить закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні 05.05.2026 свідок ОСОБА_2 показала як насправді розвивались події 23.02.2026. Разом із чоловіком були у товаристві друзів й засиділись до пізна. Дорогою в зворотному напрямку з селища Козова до села Вівся Тернопільського району вона була вимушена зупинитись так як виникла нагальна потреба й вийшла з автомобіля, а чоловік коли приїхали працівники поліції з проблисковим світлом, відкрив древку зі сторони пасажира щоб не було видно. Через свої хвилювання, усвідомлення щодо порушень комендантської години, вийшла до працівників поліції, однак останні підійшли до дверей водія й ствердно звернулися до її чоловіка, констатуючи, що ними зафіксовано факт керування саме ним й почали вимагати у нього документи (посвідчення водія, технічний паспорт тощо). Після чого притягнули до адміністративної відповідальності через відсутність посвідчення водія, згодом склали протокол і визнали ОСОБА_1 таким який 23.02.2026 керував транспортним засобом у селищі Козова в стані алкогольного сп`яніння, автомобіль не конфіскували, тимчасовий дозвіл на право керування не одержували. Однак у неї як водійки будь-яких пояснень не відбирали, посвідчення водія не вимагали.

Суддею у судові засідання викликались працівники поліції, однак не з`явилась.

01.06.2026 суддею до Сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області направлявся запит щодо скерування відеозапису з місця події у даній справі оскільки DVD-R диск долучений до матеріалів справи № 951/174/26 не відтворювався.

4.06.2026 канцелярією суду зареєстровано відповідь на запит №1973/26-Вх й у такому наявний DVD-R диск з відеозаписом місця події 23.02.2026.

Заслухавши доводи захисника, пояснення свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшла такого висновку.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» і інші), отже адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду, тощо.

Відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Водночас процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп`яніння визначена:

- Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція);

- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі по тексту Порядок).

У даній справі відносно ОСОБА_1 про вчинення зазначеного адміністративного правопорушення у судовому засіданні досліджено такі докази:

- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6709812 від 23.02.2026 згідно з якої ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та до останнього застосовано адміністративне стягнення /а. с. 3/;

- роздруківку з приладу «Drager Alcotest 6820», прилад ARLJ 0581, принтер ARLJ 0553, тест № 850 від 23.02.2026, з якого видно, що ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння, результат тесту – 1, 81 ‰ /а. с. 4/;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів, поведінці, що не відповідає обстановці за допомогою приладу «Alcotest 6820». Результат огляду на стан сп`яніння – позитивний 1.81 ‰ проміле, з результатом якого водій погодився /а. с. 5/;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 на огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння у КНП «Козівська ЦРЛ КСР» не доставлявся /а. с. 6/;

- довідку начальника Сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області С. Бобришова № 29033-2026 від 05.03.2026, з якої видно, що гр. ОСОБА_1 згідно з бази даних ІПНП не притягався протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21.02.2021 /а. с. 8/;

- відеозапис на DVD-R диску /а. с. 29/.

- копію посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 03.02.2025 на ім`я ОСОБА_2 /а. с. 37/.

Положеннями п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз`яснено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.

Так об`єктивна сторона ч. 1 ст. 130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту «а» п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2 загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).

Тож поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Так, поліцейський зобов`язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров`я.

Згідно з п. 8 Р. І Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 22 Р. ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Згідно з п. 11 розділу ІІ Інструкції оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.

У справі Проніна проти України, № 63566/00 від 18.07.2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Серед іншого, необхідно приймати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Тож оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суддя враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Водночас у процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Юридичний склад адміністративного правопорушення це ипередбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення. Отже, склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону правопорушення.

Повнота і цілісність цієї системи є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є правопорушенням.

Суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є водій транспортного засобу, а обов`язковою ознакою правопорушення - є саме керування транспортним засобом.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року (із змінами) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Так, під час розгляду справи суддею досліджено відеозапис (один DVD-R диск), що наявний у матеріалах справи.

Як видно із долученого відеозапису, на ньому зафіксовано подію, що відбувалася 23.02.2026 року (у нічний час доби) за адресою: селище Козова, вул. Тернопільська.

Суддею встановлено, що відеозапис починається з моменту, коли працівники поліції, виходять, йдуть до транспортного засобу, який перебуває у нерухомому стані, попереду виходить жінка. Особа, з якою спілкуються працівники поліції (як потім встановлено ОСОБА_1 ), сидить на пасажирському сидінні. Поліціянтка ствердно говорить, що на нагрудній відеокамері чітко зафіксовано як жінка вийшла з пасажирського сидіння. На вимогу працівників поліції пред`явити документи, особа повідомила, що керувала дружина автомобілем, не він. Складається постанова на А. Лаврика так як відсутнє посвідчення водія, роздруковують таку й вручають.

Надалі працівники поліції, посилаючись на виявлені в особи ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», хоча ОСОБА_1 знову стверджує, що водій є його дружина. Однак поліціянтка йде до авто, у багажному відділенні наявний прилад, дає трубку особі чоловічої статі й такий продуває. Роздрукувавши драгер працівниця поліції йде до автомобіля, формує документи, згодом просить підійти ОСОБА_1 , який знайомиться з тим, що такий пройшов огляд, підписує роздруківку з драгера, оголошується протокол й вручається особі.

Так, суддя зазначає, що досліджений відеозапис підтверджує, що на момент початку відеофіксації ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля на пасажирському сидінні, заразом не здійснюючи жодних дій, які б свідчили про процес керування транспортним засобом або намір привести його в рух.

Суддя стверджує, що надані відеоматеріали не містять безпосередньої фіксації моменту руху (керування) ОСОБА_1 автомобілем «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 або процесу його зупинки інспекторами поліції.

Навпаки, відеозапис зафіксував факт стоянки транспортного засобу з увімкненим двигуном та перебування особи в салоні авто на пасажирському сидінні, що підтверджується версією ОСОБА_1 й свідка ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні підтвердила факт керування цим автомобілем 23.02.2026.

Так як у справі відсутні докази, які б фіксували транспортний засіб у русі під керуванням ОСОБА_1 , то суддя вважає, що факт керування особою транспортним засобом не є підтверджений належними й допустимими доказами.

З погляду на те, що керування є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а суб`єктом даного правопорушення може бути виключно водій, відсутність беззаперечного підтвердження факту керування в даному конкретному випадку виключає склад вказаного адміністративного правопорушення в діях особи.

Крім того у п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 598654 пусто, проте в порушення вимог законодавства не вказано марку технічного пристрою, за допомогою якого здійснювався запис, а також відсутні відомості про його сертифікацію та місце розміщення під час фіксації.

Суддя наголошує, що згідно з п. 5 розділу II Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, відеозйомка має вестися безперервно з моменту початку виконання службових обов`язків до їх завершення.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (п. 2 розділу III Інструкції).

У даній справі відеореєстратор мав бути увімкнений від самого початку контакту з особою і до закінчення складання адміністративних матеріалів, чого забезпечено не було.

При оцінці доказів суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 де зазначено, що відеозапис не може вважатися належним доказом у разі відсутності у рішенні про притягнення особи до відповідальності посилань на конкретний технічний засіб, за допомогою якого такий запис було здійснено.

В пункті 13 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 598654 відсутній підпис особи, якій роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи.

Заразом суддя вважає, що поліціянтом була дотримана процедура щодо оформлення постанови про накладення адміністративного стягнення у даній справі за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а за ч. 1 ст. 130 КУпАП - ні.

Як видно із роздруківки тесту Alcotest 6820, прилад № ARLJ 0581, принтер № ARLJ 0553, останнє калібрування приладу проводилось 13.05.2025 року. А це означає, що даний прилад використовувався 23.02.2026 з простроченим терміном обов`язкового шестимісячного калібрування, що є порушенням вимог п. 4 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння та Інструкції з експлуатації газоаналізатора Alcotest 6820.

Рапорт працівника поліції не може бути належним доказом з огляду на те, що поліціянт є зацікавленою особою під час розгляду справи, вказане може бути підставою сумніву дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування відповідних обставин. Так рапорт не може бути доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Досліджене судом направлення на огляд водія транспортного засобу від 23.02.2026 містить перелік ознак сп`яніння, серед яких зазначено запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та поведінка, що не відповідає обстановці. Проте зміст цього документа у сукупності з іншими матеріалами справи свідчить про його формальний характер. Зокрема, внесення до акту огляду тверджень про порушення координації рухів й поведінка, яка не відповідає обстановці, коли особа перебуває у нерухомому транспортному засобі на пасажирському сидінні та послідовно обґрунтовує свою позицію, вказує на керування транспортним засобом його дружиною, не ним. Такий формалізм при складанні матеріалів за відсутності належних доказів самого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 ставить під сумнів законність підстав для висунення вимоги про проходження медичного огляду та свідчить про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що використання доказів, які не дозволяють належним чином перевірити їх зміст та достовірність, порушує принцип справедливого судового розгляду, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема рішення у справах «Бочаров проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»). За відсутності чіткої, безперервної та зрозумілої фіксації процесуальних дій сумніви щодо доведеності вини особи не можуть тлумачитися проти неї.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами у даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Суддя вважає, що працівниками поліції не надано інших доказів щодо доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої у ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини») згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Суддя, за встановлених у судовому засіданні всіх обставин даної справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності дійшла висновку, що направлені до Козівського районного суду Тернопільської області матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення та є сумнівними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Тож керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно з якого, серед іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суддя дійшла висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 284 й ст. 247 КУпАП не має підстав для стягнення судового збору.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 33, 130, 247, 251, 256, 266, 276-285, 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а :

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О. Б. Гриновець