Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №336/6761/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/6761/26

Номер провадження: 1-кп/336/1326/2026

ВИРОК

іменем України

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100007786 від 13 листопада 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Роздільна Одеської області, громадянина України, військовослужбовця, який проходив військову службу на посаді старшого стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта № НОМЕР_1 ) стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_2 НГУ, солдата, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю:

прокурора – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_5

встановив:

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) від 14.03.2025 № 77 ОСОБА_3 зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_2 НГУ та на всі види забезпечення, поновлено пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців і призначено на посаду стрільця 1-го відділення 1-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 4-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_2 НГУ.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ (по особовому складу) від 31.07.2025 № 43 о/с ОСОБА_3 призначено на посаду старшого стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта № НОМЕР_1 ) стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_2 НГУ.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128, 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 02.09.2025 солдату ОСОБА_3 , на підставі його рапорту, надано звільнення з військового об`єкта з 17 години 02.09.2025 до 08 години 03.09.2025.

Зі звільнення ОСОБА_3 був зобов`язаний прибути до місця служби, а саме до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 НГУ, розташованого на території АДРЕСА_2 .

Однак, будучи обізнаним про цей обов`язок, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з`явився до вказаного місця служби у визначену дату.

Тобто, 03.09.2025, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128, 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не з`явився вчасно на службу, а саме до місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_2 НГУ, розташованого на території АДРЕСА_2 зі звільнення з розташування військової частини та був відсутній у місці несення військової служби до 12.06.2026, а саме до моменту його виявлення співробітниками правоохоронного органу та повернення до місця служби.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав, пояснив, що 03.09.2025 не з`явився вчасно на службу, а саме до місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_2 НГУ, розташованого на території АДРЕСА_2 зі звільнення з розташування військової частини та був відсутній у місці несення військової служби до 12.06.2026, а саме до моменту його виявлення співробітниками правоохоронного органу та повернення до місця служби. У вчиненому розкаюється, осуджує свою поведінку.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст обставин провадження і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до тяжкого злочину.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 вину визнав, розкаявся у вчиненому, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, до нього було застосовано звільнення в порядку передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, дані про його особу, за місцем служби характеризується посередньо, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, у лікувальні заклади не звертався, прокурор просив призначити мінімальне покарання передбачене санкцією статті, обвинувачений та захисник також просили призначити мінімальне покарання.

Суд враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України.

Враховуючи особу винного, обставини вчиненого та вимоги чинного законодавства, підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

До обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року.

Прокурор просив залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Суд не знаходить підстав для скасування або зміни раніше обраного судом щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого для забезпечення його належної процесуальної поведінки та для запобігання ризиків, що продовжують існувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

В даному кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395, 532, 615 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з 26 червня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1