Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №587/4507/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Суми

Справа №587/4507/24

Номер провадження 22-ц/816/145/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Щербаченко М. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

у присутності :

позивача – ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Верещагіна Дмитра Борисовича,

відповідача ОСОБА_3 та її представника – адвоката Смирнової Ольги Леонідівни,

експертів - Титаренка Костянтина Євгеновича та ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 лютого 2025 року у складі судді Степаненка О.А., ухваленого в м. Суми,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, який мотивували тим, що їм на праві спільної часткової власності по частини кожному належить житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними, господарськими і побутовими будівлями та спорудами. 10 вересня 2024 року близько 14 год. 00 хв. відповідачка ОСОБА_3 вчинила підпал будинку позивачів. Відповідно до акту про пожежу від 10 вересня 2024 року (додаток №10) внаслідок грубого порушення ОСОБА_3 елементарних правил протипожежної безпеки і розпалювання багаття у безпосередній близькості до житлового будинку останньою знищено належну позивачам будівлю АДРЕСА_2 та належні позивачам господарські, надвірні і побутові будівлі та споруди. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (додаток №13) за №12024200600000846 зареєстровано факт грубого порушення встановлених законодавством вимог протипожежної безпеки, яким спричинена пожежа, чим позивачам заподіяно майнову шкоду у великих розмірах. Такі дії кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.270 КК України. Винуватість відповідачки у порушенні вимог нормативно-правових актів у сфері пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту документально підтверджена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Садівської сільської ради Сумського району, зокрема, протоколом №3 засідання адміністративної комісії Садівської сільської ради від 14 жовтня 2024 року і постановою №3 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення від 14 жовтня 2024 року за ст.152 КУпАП.

Посилаючись на викладене, позивачі просили стягнути з відповідачки 245707 грн 00 коп. завданої матеріальної шкоди, 6812 грн 00 коп. витрат на оплату експертних робіт та по 250 000 грн 00 коп. на користь кожного моральної шкоди.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 122853 грн 50 коп. завданої матеріальної шкоди, 3406 грн 00 коп. витрат на проведення експертизи, 50000 грн 00 коп. моральної шкоди, а всього 176259 грн 50 коп. завданої шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 122853 грн 50 коп. завданої матеріальної шкоди, 3406 грн 00 коп. витрат на проведення експертизи, 50000 грн 00 коп. моральної шкоди, а всього 176259 грн 50 коп. завданої шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2535 грн 00 коп. судових витрат, пов`язаних з сплатою судового збору в доход держави.

Стягнуто з ОСОБА_3 в доход держави 2535 грн 00 коп. судового збору.

Відмовлено в інший частині позовних вимог за необґрунтованістю позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині стягнення матеріальної шкоди, ухваливши нове рішення, яким в цій частині вимог відмовити, змінити рішення в частині присудженого до стягнення розміру моральної шкодим, зменшивши розмір відшкодування кожному позивачеві з 50000 грн 00 коп. до 5000 грн 00 коп.

Просила прийняти додаткові докази долучені до апеляційної скарги та дослідити їх в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що вона не погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачами розміру спричиненої їм майнової шкоди. Так, позивачами долучено до матеріалів справи висновок експерта не в повному обсязі, а саме відсутня фототаблиця на 4 арк та кошторис на 12 арк, який є важливою частиною даного документу. Звертає увагу і на те, що її не було повідомлено про дату та час проведення огляду пошкодженого будинку, у зв`язку з чим виникають сумніви у його правильності.

Вважає завищеними визначені за результатами проведення комплексного будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 01 жовтня 2024 року суми відновлювального ремонту, адже пошкоджений будинок позивачів є дуже старим, а пошкодження незначними.

Заявник апеляційної скарги не погоджується з присудженим до стягнення судом першої інстанції розміром моральної шкоди та вважає його завищеним, так як не було враховано, що вона є особою з інвалідністю 3-ї групи, розмір отримуваних доходів є незначним. Належним відшкодуванням моральної шкоди, на думку відповідача, є сума, яка не перевищує 10 000 грн 00 коп., тобто по 5000 грн 00 коп. кожному.

Представником позивачів – адвокатом Верещагіним Д.Б. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника , які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача та її представника, пояснення експертів, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у рівних долях успадкували житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними, господарськими і побутовими будівлями та спорудами (а.с.15).

10 вересня 2024 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 вчинила підпал будинку позивачів. Відповідно до довідки Сумського районного управління ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Сумській області, акту про пожежу від 10 вересня 2024 року внаслідок грубого порушення ОСОБА_3 елементарних правил протипожежної безпеки і розпалювання багаття у безпосередній близькості до житлового будинку останньою знищено будівлю АДРЕСА_2 та належні позивачам господарські, надвірні і побутові будівлі та споруди (а.с. 16, 17).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200600000846 зареєстровано факт грубого порушення встановлених законодавством вимог протипожежної безпеки, яким спричинена пожежа, чим довірителям заподіяно майнову шкоду у великих розмірах. Такі дії кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.270 КК України (а.с. 20).

Винуватість відповідачки у порушенні вимог нормативно-правових актів у сфері пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту документально підтверджена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Садівської сільської ради Сумського району, зокрема протоколом №3 засідання адміністративної комісії Садівської сільської ради від 14 жовтня 2024 року і постановою №3 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення від 14 жовтня 2024 року за ст.152 КУпАП (ар.с.18, 19).

Відповідно до висновку експертів №130/30 за результатами проведення комплексного будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження від 01 жовтня 2024 року вартість ремонтно-будівельних робіт з демонтажу конструктивних елементів, які знаходяться у зруйнованому або аварійному стані, об`єкта нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_2 , пошкодженого внаслідок пожежі, складає 23397 грн.; відновлена вартість пошкодженого нерухомого майна (розмір матеріального збитку) - 222 310 грн.; загальна вартість витрат на відновлення об`єкта нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_2 , пошкодженого внаслідок пожежі, складає - 245 707 грн. (а.с. 22-31).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідачки у спричинені позивачам шкоди встановлена в судовому засіданні і підтверджується наданими позивачами належними та допустимими доказами, тому на користь позивачів слід стягнути завдану матеріальну шкоду, у визначеному у висновку експертів розмірі.

Врахувавши, що шкода була завдана не умисними, а необережними діями, взявши до уваги глибину моральних страждань позивачів, матеріальне становище заподіювача шкоди, яка є пенсіонеркою і має незначні доходи, суд вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідачки на користь позивачів по 50000 гривень моральної шкоди, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог, оскільки всупереч положенням ст. 12, 81 ЦПК України позивачі не надали суду доказів на підтвердження того, що моральна шкода завдана їм в більшому розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення матеріальної шкоди, а доводи апеляційної скарги в цій частині вважає непереконливими, з огляду на наступне.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Судом першої інстанції встановлена і не спростовується відповідачем, що належне позивачем домоволодіння було пошкоджено з вини саме відповідачки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачами розміру спричиненої їм майнової шкоди.

Так, перелік пошкодженого та знищеного майна позивачем визначений у акті про пожежу, складеному 10 вересня 2024 року, в тому числі за участю ОСОБА_3 , від якої заперечень не надходило. Згідно цього акту пожежею в АДРЕСА_2 було знищено покриття господарської будівля по всій площі, речі домашнього вжитку, вікно та покрівля на площі 4 кв.м. житлового будинку, інструменти, що знаходилися в будівлі, та було пошкоджено покриття житлового будинку на площі до 8 кв.м.

За результатами проведеного за замовлення ОСОБА_1 комплексного будівельно-технічного та оціночно-будівельного дослідження, складеного 01 жовтня 2024 року висновок експертів №130/30, під час проведення дослідження судовими експертами було обстежено на місцевості об`єкт нерухомого майна садиби по АДРЕСА_2 та виявлено наступні пошкодження: у житловому будинку «А-1» перекриття – в приміщеннях №№1, 2 та 3 сліди протікання на стелі, у приміщенні №4 прогин стелі; дах та покриття– пошкоджено площею 2,7*4.45=12 кв.м.; у прибудові «а» перекриття – пошкоджено повністю, дах та покрівля – пошкоджено повністю, вікна – пошкоджені повністю; у сараї «Е» стіни – пошкоджено повністю (руйнування кладки по всій площі), дах та покрівля – пошкоджені повністю (відсутнє), вікна –пошкоджено повністю, двері – пошкоджено повністю, інженерне обладнання – пошкоджено повністю, у сараї «В» стіни – пошкоджено повністю (руйнування кладки по всій площі), дах та покрівля – пошкоджено повністю (відсутнє), дерев`яні одинарні покрівля – пошкоджено повністю, інженерне обладнання – пошкоджено повністю. Судовими експертами визначена загальна вартість витрат на відновлення об`єкта нерухомого майна (вартість матеріального збитку) – будинковолодіння АДРЕСА_2 в повному обсязі на час складання цього висновку з урахуванням коштів, на демонтаж залишків та відновної вартості пошкодженого майна складає 245 707 грн 00 коп. (а.с. 22-31).

Положенням пункту 3.9. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції від 26 грудня 2012 року №1950/5), на яку посилається заявник апеляційної скарги, визначено, що якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб.

Тобто, виклик учасників процесу та інших осіб при проведенні огляду об`єкта дослідження за його місцезнаходженням здійснюється виключно за потреби, а тому неповідомлення відповідача не є порушенням вимог вказаної Інструкції.

На переконання колегії суддів, не долучення до матеріалів судової справи додатків до висновку експертів №130/30, складеного 01 жовтня 2024 року, не свідчить про неналежність чи недопустимість цього висновку, як доказу. Вподальшому, представником позивача в суді апеляційної інстанції було долучено до матеріалів справи додатки до висновку експертів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона позивача не зазначала про неналежність, як доказу висновку експертів.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про необґрунтоване завищення розміру майнової шкоди, з посиланням на те, що пошкодження є незначним, а будинок дуже старим, колегія суддів звертає увагу на те, що перелічені у висновку експертів пошкодження узгоджуються з зазначеним в акті про пожежу переліком спричиненого пожежею пошкоджень належних позивачем будівель та споруд.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції належним чином оцінив висновок експертів, що узгоджується з іншими доказаними, дійшов до обґрунтованого висновку про доведення позивачами розміру спричиненої їм діями відповідача майнової шкоди, що становить 245 707 грн 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

За змістом ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідачем не спростовуються правильність висновків суду першої інстанції про спричинення позивачам моральної шкоди внаслідок пошкодження належного їм майна, але вона не погоджується з присудженим до стягнення розміром моральної шкоди.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, та вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі взяв до уваги матеріальне становище відповідача, яка є особою з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності , а також те, що майно позивачів було пошкоджено в наслідок необережних дій відповідача.

Враховуючи обсяг та глибину моральних страждань позивачів, спричинених в результаті пошкодження належного їм домоволодіння, змін у їх житті пов`язані з необхідність звернення до суду за захистом свого порушеного права, колегія суддів вважає, що з відповідачки на користь позивачів належить стягнути по 20 000 грн 00 коп. кожному моральної шкоди. Такий розмір відшкодування моральної шкоди позивачам узгоджується з вимогами розумності, виваженості та справедливості, і не призведе до їх безпідставного збагачення.

Таким чином, у відповідності до положень п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині присудженого до стягнення розміру моральної шкоди, стягнувши з відповідачки на користь позивача по 20 000 грн 00 коп. кожному моральної шкоди.

Рішення суду підлягає зміні і в частині вирішення питання розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У в`язку з частковим задоволенням позовних вимог, та звільнення судом першої інстанції позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору, з відповідачки, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_2 та на користь держави належить стягнути по 1448 грн 27 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 виснувала, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язані із проведенням експертизи на загальну суму 6812 грн 00 коп., які пропорційно до частки задоволених позовних вимог, що становить 3946 грн 24 коп., також підлягають стягненню з відповідачки на її користь.

Також, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги, з позивачів в дольовому порядку на користь відповідачки належить стягнути 900 грн 00 коп., тобто по 450 грн 00 коп. з кожного, судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 лютого 2025 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат.

Викласти другий та третій абзаци рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 лютого 2025 року в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 122 853 гривні 50 копійок завданої матеріальної шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 122 853 гривні 50 копійок завданої матеріальної шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди.»

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3946 гривень 24 копійки, понесених нею витрат за проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1448 гривень 27 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь на користь держави 1448 гривень 27 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 лютого 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дольовому порядку на користь ОСОБА_3 900 гривень 00 копійок, тобто по 450 гривень 00 копійок з кожного, судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складене 12 серпня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: А. П. Сидоренко

М. В. Щербаченко