Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №947/9545/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3133/26

Справа № 947/9545/25

Головуючий у першій інстанції Цирфа К.А.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колєва Юлія Леонідівна

на рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення опікуна особі, що визнана недієздатною

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з заявою звернувся ОСОБА_1 (далі також – заявник), заінтересовані особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (далі також – заінтересована особа-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – заінтересована особа-2) про призначення його опікуном над своїм братом ОСОБА_2 , який визнаний рішенням суду недієздатним.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що він просить призначити його опікуном над братом, який визнаний судом недієздатним, оскільки раніше функції опікуна виконувала їхня матір, однак наразі, у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я, вона не може забезпечити належного догляду за сином. Відповідне подання органу опіки та піклування відносно заявника як потенційного опікуна долучено до матеріалів справи. Заявник здоровий та може виконувати функції опікуна.

У своєму поданні від 05.02.2025 за № К-1251 Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном свого брата ОСОБА_2 ..

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовлено.

До призначення ОСОБА_2 опікуна, тимчасово покладено на Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду вмотивовано тим, що заявником не доведено перед судом належними та допустимими доказами доцільність призначення та можливість фактичного виконання обов`язків опікуна відносно ОСОБА_2 та факт його недієздатності на час розгляду справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колєва Ю.Л. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про призначення його опікуном над братом — ОСОБА_2 ..

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що уцій справі суд першої інстанції не врахував, що обов`язковою умовою призначення опікуна є наявність належного подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення конкретної особи, а сам по собі факт проходження особою військової служби не може бути підставою для відмови в призначенні її опікуном, оскільки чинним законодавством України не встановлено ані особливого порядку призначення опікунів у період воєнного стану, ані заборони на призначення мобілізованих військовослужбовців опікунами недієздатних осіб.

З огляду на викладене на думку сторони скаржників суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав належної оцінки доказам, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Акцентується увага на тому, що суд не надав оцінки тому, що мати заявника — ОСОБА_3 — є особою, яка сама потребує стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК, і ОСОБА_1 є єдиною особою, яка погодилася виконувати обов`язки опікуна над недієздатним братом і здатна забезпечити йому належні умови життя.

Також, в скарзі зауважується на тому, що суд неправомірно і всупереч вимогам ЦПК долучив до розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_2 та недієздатну особу ОСОБА_2 , тип паче зобов`язавши явку останнього до суду. Наголошується, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи підгрупи “А” з дитинства та за рішенням суду визнаний недієздатним. Рішення суду від 31.03.2003 року про визнання ОСОБА_2 недієздатним не скасовано та втратило законної сили, і закон не встановлює обов`язку повторної експертизи для таких осіб, а тому висновки суду з цього приводу не є слушними.

З приводу висновку суду, щодо невмотивованості подання органу опіки та піклування з приводу призначення опікуном військовозобов`язаної особи, стороною скаржників зазначено, що такий висновок є безпідставним, оскільки орган опіки передусім оцінює не військовий статус, а здатність особи забезпечити належний догляд, особисті стосунки з підопічним, наявність умов проживання та відсутність інших осіб, знадних виконувати ці обов`язки, що і було зроблено органом опіки.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Колєва Ю.Л. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавали.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку осіб що з`явились, щодо подальшого розгляду справи за відсутності осіб що не з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

05.02.2025 за № К-1251 Київською районною адміністрацією Одеської міської ради, як органом опіки та піклування, на адресу суду видано подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Згідно з рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2003 у справі № 2-38/2003, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнаний недієздатним.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, від 14.08.2003 № 1168, недієздатному ОСОБА_2 призначено опікуна – його матір ОСОБА_3 , 1955 року народження.

Згідно з медичним висновком ЛКК від 04.11.2024 № 225 у ОСОБА_3 виявлено когнітивні порушення, характерні для громадян похилого віку, унаслідок яких вона потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, від 04.02.2025 № 81, ОСОБА_3 звільнено від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 ..

Родинні відносини між братами підтверджено копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) та серії НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ), де батькам обох зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ..

Згідно з наданими документами, які характеризують особу ОСОБА_1 , установлено, що останній на наркологічному обліку не перебуває (довідка від 30.09.2024 № 623 КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради»), не має ознак психічного розладу (довідка від 06.11.2024 № 696 КНП «Міський психіатричний диспансер Одеської обласної ради»), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (витяг з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Департаменту інформатизації МВС України від 19.10.2023 № ФОВА-002535885), за місцем проживання характеризується позитивно (характеристика начальниці дільниці № 4 КП «ЖКС «Чорноморський» Одеської міської ради від 11.11.2024).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 04.04.1994 за реєстровим № 4-6085, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, за ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 13.11.2024 № К4-260596-ф/о за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з комісійним актом обстеження житлово-побутових умов б/н від 01.07.2025 Київської районної адміністрації Одеської міської ради установлено, що в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Квартира перебуває в задовільному стані. Кожен із мешканців має свою кімнату.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.10.2025 № 287 ОСОБА_1 мобілізований до лав ЗСУ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Стаття 55 ЦК України визначає, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині 1 статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу (частина 2 статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах 2-5 статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно статті 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.03.2003 у справі № 2-38/2003, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнаний недієздатним.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, від 14.08.2003 № 1168, недієздатному ОСОБА_2 призначено опікуна – його матір ОСОБА_3 , 1955 року народження.

Згідно з медичним висновком ЛКК від 04.11.2024 № 225 у ОСОБА_3 виявлено когнітивні порушення, характерні для громадян похилого віку, унаслідок яких вона потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, від 04.02.2025 № 81, ОСОБА_3 звільнено від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять подання Київської районної адміністрації про доцільність призначення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Проте, фактично вказане подання органу опіки та піклування ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного.

Також, заявником не було надано належних доказів на підтвердження факту відсутності у ОСОБА_2 , саме на час розгляду заяви, здатності усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Отже, органом опіки і піклування застосовано суто формальний підхід до вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном, а тому подання не є належним чином обґрунтованим.

З огляду на наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не доведено перед судом належними та допустимими доказами доцільність призначення та можливість фактичного виконання обов`язків опікуна відносно ОСОБА_2 , та факт його недієздатності на час розгляду справи.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржників про те, що чинне законодавство не покладає на заявника додаткових обов`язків в поданні окремих доказів, окрім висновку про призначення опікуна, оскільки призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості, бути належним чином мотивоване та містити мотиви необхідності в призначенні опікуна.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що хоча саме органу опіки та піклування законодавець визначив дискреційні повноваження щодо визначення фізичної особи опікуна над недієздатною особою, проте, згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України остаточне рішення про встановлення опіки та призначення конкретної особи опікуном належить виключно до компетенції суду, який приймає його на підставі відповідного подання.

Щодо твердження сторони скаржників, з приводу того, що судом було враховано що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, колегія суддів зауважує, що факт проходження військової служби ОСОБА_1 не використовувалось судом першої інстанції як самостійна підстава для відмови у задоволенні заяви про призначення його опікуном ОСОБА_2 . Саме невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, а також не надання доказів відсутності у ОСОБА_2 , саме на час розгляду заяви, здатності усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, стало підставою для такої відмови.

Крім того, додатково колегія суддів зазначає, що за висновками Верховного Суду, які зазначені у постанові від 28 травня 2025 року справа № 641/7190/23, саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що недієздатний ОСОБА_2 дійсно потребує призначення опікуном саме ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18.07.2006, заява № 63566/00, § 23).

З огляду на викладене, суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колєва Юлія Леонідівна - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький