Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №946/5392/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1496/26

Номер справи місцевого суду: 946/5392/25

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Юцикова Д.Є.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – Янковської Олени Петрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Янковської Олени Петрівни,

на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього захід впливу у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Янковська О.П. просить скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2026 року по справі № 946/5392/25 та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на відеозаписі не зафіксовано рух автомобілю ОСОБА_1 та керування ОСОБА_1 автомобілем в період руху, на відеозаписі автомобіль припаркований біля будинку, тому у працівників поліції не було законних підстав для висунення звинувачення у керуванні транспортним засобом в стані сп`яніння.

Зазначає, що не відповідає дійсності запис в направленні про те, що ОСОБА_1 доставлено на огляд у заклад охорони здоров`я, оскільки згідно відеозапису він постійно знаходився з поліцейськими та залишився біля автомобілю коли поліцейські виїхали.

Посилається, що ОСОБА_1 перебуває на військової службі в в/ч НОМЕР_1 на посаді водія - електрика відділення ударних безпілотних, а тому позбавлення його права на керування транспортними засобами може негативно вплинути на виконання ним службових обов?язків.

30.07.2026 року захисник Янковська О.П. подала до суду доповнення до апеляційної скарги, які повернуті постановою суду, проголошеною протокольно в судовому засіданні 03.08.2026 року, оскільки постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області постановлена 25.06.2026 року, з апеляційною скаргою захисник Янковська О.П. звернулася до суду 07.07.2026 року, з доповнення до апеляційної скарги захисник Янковська О.П. звернулася 30.07.2026 року, тобто з істотним пропуском строків апеляційного оскарження. Адвокат Янковська О.П. в поданих доповненнях до апеляційної скарги не порушує питання про поновлення строків на апеляційне оскарження та не наводить поважних причин пропуску процесуального строку.

Захисник Янковська О.П. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП до суду надано протокол серії ЕПР1 № 391936 від 15.07.2025 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 391936 від 15.07.2025 року, 15.07.2025 року о 00 год. 38 хв. у м. Ізмаїл по вул. М. Вербицького, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ C 250», днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на ПВР № 1, чим порушив п.2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучені: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.07.2025 року; диск з відеозаписом; довідку про отримання особою посвідчення водія та довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391936 від 15.07.2025 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.07.2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, наданим відеозаписом з диску тощо. Тобто, своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103(далі Порядок).

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391936 від 15.07.2025 року містить посилання на технічний засіб відеозапису ПВР 1.

Відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Наданий відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає і повністю відтворює обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, зазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо не повного відеозапису.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає належними та допустимими доказами, які містять інформативний, позбавлений упередження характер, є послідовними і містять відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відсутності факту зупинки транспортного засобу працівниками поліції апеляційний суд зазначає наступне.

З відеозапису з ПВР убачається, що працівники поліції на службовому автомобілі переслідують транспортний засіб. Після зупинки працівник підійшов до зупиненого транспортного засобу, який був із заведеним двигуном та ввімкненим світлом фар та повідомив водія, що транспортний засіб зупинено згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з пересуванням в період дії комендантської години.

Під час спілкування ОСОБА_1 поводився зухвало у відношенні працівників поліції. При цьому, ОСОБА_1 зазначав мовою оригіналу: «Ну приехал, и что ты хочешь?», «надо было… откуда вы за мной ехали», «или вы хотели чтобы я поехал дальше» (ПВР 00:39). Крім того, згідно відеозапису пасажир, яка перебувала в транспортному засобі ОСОБА_1 також зазначала, що вони їхали з роботи додому, проте затримались, через що порушили комендантську годину.

Відтак, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи. Крім того, є аналогічними тим, які зазначалися захисником в суді першої інстанції і яким судом було надано правову оцінку. Вказані висновки суду скаржником не спростовані.

Після встановлення особи водія, в ході спілкування у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці (ПВР 00:37), у зв`язку з чим, працівники поліції на адресу водія висунуто вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Аlcotest Drager на місці зупинки транспортного засобу, від проходження відповідного огляду ОСОБА_1 відмовився, після чого працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я від проходження якого ОСОБА_1 також відмовився (ПВР 00:38).

Після чого працівники поліції роз`яснили, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд встановив, що працівники поліції діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, дії працівників поліції, що складали протокол та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги, що не відповідає дійсності запис в направленні про те, що ОСОБА_1 доставлено на огляд у заклад охорони здоров`я, оскільки згідно відеозапису він постійно знаходився з поліцейськими та залишився біля автомобілю коли поліцейські виїхали, апеляційний суд зазначає наступне.

Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складено у відповідності, до п. 8 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, № 1452/735 від 09.11.2015. Разом із тим, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, як за допомогою приладу алкотестер Drager, так і в медичному закладі, а тому не було підстав для доставлення водія до медичного закладу, що підтверджується відеозаписом. В направленні зазначено, що огляд не проводився (відмовився), результат огляду – не проводився (відмовився), отже зазначені доводи не дають достатніх підстав для скасування оскаржуваної постанови

Крім того, захисник посилається, що Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області постановою від 25 червня 2026 застосовано до ОСОБА_1 захід впливу у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не адміністративне стягнення, а захід впливу. Апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, зазначено, що при обранні виду стягнення суд враховує характер правопорушення, обставини його вчинення, та положення ст. 24 КУпАП. А тому апеляційний суд вважає, що вказані доводи не є слушними, оскільки вони не спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити описку.

Апеляційний суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2026 року є законним та обґрунтованим, отже відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

За змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом.

Така логіка законодавця обумовлена характером інкримінованого правопорушення, яке полягає у використанні джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, особою, яка знаходиться у стані сп`яніння, що свідчить про підвищену протиправність діяння.

Безальтернативність стягнення також спрямована на досягнення у суспільстві превентивною мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень, як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 перебуває на військової службі в в/ч НОМЕР_1 на посаді водія - електрика відділення ударних безпілотних, а тому позбавлення його права на керування транспортними засобами може негативно вплинути на виконання ним службових обов?язків, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2026 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Янковської Олени Петрівни, залишити без задоволення.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова