Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №522/25712/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1169/26

Номер справи місцевого суду: 522/25712/25

Головуючий у першій інстанції Коваленко В. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Щелакової Катерини Валеріївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29 січня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 10.11.2025 о 09.00 годині в м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 88/1, керував транспортним засобом Ford Fusion, д/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук та блідість покрову обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Щелакова К.В., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 відсутній;

- наявний в матеріалах справи відеозапис, який начебто мав би підтвердити даний факт, неповністю відображає всю картину подій, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , оскільки такий відеозапис є неповним та небезперервним (посил. на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2024 року по справі № 243/2867/23, постанову Олександрівського районного суду від 03 січня 2025 року, постанову Верховного Суду у справі № 404/4467/16-а);

- відеозаписи, які додані до матеріалів справи, налічують лише один відеофайл тривалістю 1 год 06 хв 08 секунд з нагрудної бодікамери поліцейського;

- в матеріалах справи на відеозаписі відсутній проміжок часу, коли був зупинений автомобіль;

- поліцейськими здійснювались свої службові обов`язки з порушенням приписів Закону України «Про Національну поліцію», оскільки на записі о 08 год 59 хв видно, як поліцейський, спілкуючись з ОСОБА_2 вже складає протокол, при цьому поліцейським не було роз`яснено останньому, передбачене ст. 63 Конституції України право не надавати пояснень щодо себе, не роз`яснено права взагалі, чим свідомо допущено порушення процесуальних прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності;

- на відеозаписі відсутня пропозиція поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, чим допущено порушення встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- не зафіксовано факту нібито відмови ОСОБА_3 від огляду на стан наркотичного сп`яніння;

- з того ж відеозапису на 16 хв 53 секунді чутно, що ОСОБА_4 не знав, що відносно нього складається протокол саме через водіння у стані наркотичного або алкогольного сп`яніння, також ОСОБА_4 неодноразово наголошує, що він має бажання пройти огляд, що просить залучити свідків (понятих), просить роз`яснити, що йому необхідно зробити аби пройти огляд на стан сп`яніння, проте йому було відмовлено;

- в протоколі зазначено, що ОСОБА_4 є громадянином України, проте це є неправдивою інформацією, оскільки він є громадянином Республіки Молдова, додані поліцейськими до матеріалів даної справи протокол є сфабрикованим та відображає події так, щоб незаконно притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності;

- ОСОБА_5 не був вручений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 508635 від 10.11.2025 року та про його існування він не знав, натомість отримав протокол ЕНА № 6121169 про порушення ПДР зі штрафом на суму 340 грн, і в той же день цей штраф сплатив;

- протокол про адміністративне правопорушення, який містить виклад обставин вчинення адміністративного правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є беззаперечним доказом вини особи.

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що судової повістки на 29.01.2026 ОСОБА_6 не отримував, і в матеріалах справи відсутні докази отримання, що свідчить про його необізнаність про розгляд справи, при цьому повістки направлялися не за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_7 текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_6 ознайомився 05.05.2026, що підтверджується відповідною заявою, яка наявна в матеріалах справи.

В судовому засіданні 03.06.2026 захисник ОСОБА_8 – адвокат Щелакова К.В. підтримала доводи апеляційної скарги. До судового засідання 29.07.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_6 та захисник Щелакова К.В. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлені: ОСОБА_6 отримав судову повістку поштовим відправлення 06.07.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 58), отримав телефонограму 07.07.2026 та повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 57-57зв.); захиснику Щелаковій К.В. доставлено судову повістку-повідомлення в електронний кабінет 02.07.2026 о 06:44:36 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 56).

25.07.2026 захисник Щелакова К.В. надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі та ОСОБА_8 , що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведене та зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_8 та захисника Щелакової К.В.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова винесена 29.01.2026 за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_9 .

Судову повістку про призначення розгляду справи 29.01.2026 направлено поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 , яке повернулася на адресу суду з відміткою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 11).

При цьому з протоколу про адміністративне правопорушення, який містить, зокрема відомості про місце проживання ОСОБА_8 , вбачається, що останній відмовився від його підписання, у зв`язку з чим відсутні докази того, що йому було вручено копію протоколу чи роз`яснено інформацію щодо подальшого судового розгляду справи.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

05.05.2026 ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та з якими ознайомився – 06.05.2026, про що свідчить розписка на заяві.

З апеляційною скаргою звернувся до суду 15.05.2026.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає наведені підстави поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та вважає за можливе поновити захиснику Щелаковій К.В., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Згідно з п. 12 вказаної Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 508635 від 10.11.2025 року; довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції до КЕП «ОО МЦПЗ» ООР; диском з відеозаписами з нагрудних камер співробітників УПП.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_10 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 508635 від 10.11.2025, яким зафіксовано, що 10.11.2025 о 09.00 годині в м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 88/1, ОСОБА_11 керував транспортним засобом Ford Fusion, д/з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук та блідість покрову обличчя, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, від підпису протоколу відмовився (а.с. 1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2025, від огляду якого ОСОБА_6 відмовився (а.с. 6);

- наявним в матеріалах справи відеозаписом, який було оглянуто в ході розгляду справи, яким підтверджено наступне.

Поліцейський повідомив ОСОБА_12 , що відносно нього буде винесена постанова за ч. 1 ст. 122 КУпАП (порушення п. 7.4) (08:54:21), надалі поліцейський запропонував пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгер або проїхати в найближчий медичний заклад (08:56:46). Згодом вказав, що вбачає ознаки наркотичного сп`яніння - виражене тремтіння пальців рук та запропонував проїхати в медичний заклад для встановлення факту, на що ОСОБА_6 відповів, що не готовий (08:57:29). На уточнююче питання, чи відмовляється, ОСОБА_6 відповів: «А чего я должен?» (08:57:33). Поліціант вказав, так як вбачає у ОСОБА_8 ознаки наркотичного сп`яніння (08:57:36), на що ОСОБА_6 почав питати: «Я не увидел, чтоб вы представились, где ваша бодикамера, где ваши документы ?» (08:57:45) Поліцейський роз`яснив, що буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надалі ОСОБА_6 казав: «Давайте делайте ваш тест», та поліцейський повідомив, що пропонував, проте ОСОБА_6 відмовився (09:04:25). О 9:06 ОСОБА_6 вимагав надати йому постанову та мав намір піти з місця. Складаючи вже протокол, поліцейський попросив номер телефону, на що ОСОБА_6 сказав: «Я не понял, почему это?» (09:10:36), та поліцейський роз`яснив, що на нього складено протокол за відмову (09:10:37). На що ОСОБА_6 почав казати: «Я не отказываюсь тогда пройти при понятих» (09:10:39). Надалі поліцейський повідомив, що винесено постанову та складено протокол, на що ОСОБА_6 казав, що це не приймає, не відмовляється, поліцейські не провели ніяких досліджень (09:25:00).

Таким чином, із аналізу дослідженого відеозапису вбачається, що після неодноразових пропозицій працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, ОСОБА_11 не виконував законну вимогу поліцейських, що слід вважати обраною ним формою відмови, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України або обтяження такої відмови обставинами, які не передбачені у якості обов`язкових під час складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме – залучення понятих, заперечення підстав для проходження медичного огляду, незважаючи на роз`яснені йому поліцейським підстави для такого та ознаки наркотичного сп`яніння, а також не проведення досліджень (в даному випадку йдеться не про керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а про відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння).

Апеляційний суд зазначає, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

Сукупність вищевказаних доказів засвідчують відмову ОСОБА_1 , як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, встановленого законом, що є підтвердженням об`єктивної сторони скоєного останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Оцінюючи доводи скарги, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 відсутній, апеляційний суд вказує, що таке підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною поліцейським безпосередньо на місці вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, що узгоджується з доводами самого ОСОБА_8 , який у своїй апеляційній скарзі також посилається на факт винесення щодо нього зазначеної постанови.

Посилання на те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, є неповним та не відображає всіх обставин події, не може бути підставою для визнання його неналежним або недопустимим доказом.

Відеозапис оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі, а його доказове значення не залежить виключно від того, чи зафіксовано на ньому абсолютно всі моменти події. Важливим є те, що наявний запис містить відомості щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дозволяє перевірити законність дій працівників поліції.

Сам по собі факт відсутності на відеозаписі окремих фрагментів події не свідчить про його неналежність або навмисне приховування певних обставин. Для висновку про недопустимість такого доказу необхідно встановити конкретні порушення порядку його отримання, збереження чи використання, чого ОСОБА_2 не доведено.

Посилання на окремі судові рішення щодо оцінки неповних відеозаписів не змінює обставин цієї справи, оскільки кожне судове рішення приймається з урахуванням конкретних фактичних даних, наявних у відповідній справі. Сам факт того, що в інших справах суди оцінювали відеозаписи як недостатні, не означає автоматичного застосування такого висновку до даних правовідносин.

Наявний у матеріалах справи відеозапис є одним із доказів, який підлягає оцінці разом із протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями учасників та іншими матеріалами справи. Сукупність таких доказів дає можливість встановити фактичні обставини події та надати їм належну правову оцінку.

Отже, твердження про неповноту та безперервність відеозапису саме по собі не спростовує фактів, зафіксованих у ньому, та не є підставою для визнання доказів у справі недопустимими.

Відсутність у відеозаписі окремого фрагмента, на якому зафіксовано безпосередньо момент зупинки автомобіля, не означає, що така зупинка не відбувалася або що подальші дії працівників поліції були незаконними.

Крім того, особою, яка посилається на неповноту відеозапису, не надано доказів того, що відсутній фрагмент містить обставини, які могли б істотно вплинути на правильність вирішення справи, або що відеозапис був навмисно змінений чи неповно сформований з метою приховування певних фактів.

Таким чином, відсутність у відеозаписі моменту зупинки транспортного засобу не є безумовною підставою для визнання такого доказу неналежним чи недопустимим, а доводи щодо його неповноти є припущеннями, які не підтверджені належними доказами.

Посилання на те, що працівниками поліції було порушено вимоги Закону України «Про Національну поліцію» та процесуальні права ОСОБА_3 , є безпідставними, оскільки складання протоколу може здійснюватися одночасно з встановленням обставин події, отриманням пояснень та з`ясуванням позиції особи.

Положення законодавства не містять заборони щодо складання протоколу під час спілкування поліцейського з особою, стосовно якої здійснюється оформлення матеріалів адміністративної справи. Навпаки, саме під час такого спілкування уповноважена особа встановлює необхідні відомості та фіксує обставини події.

Твердження про те, що ОСОБА_5 не було роз`яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та іншими нормами законодавства спростовується дослідженим відеозаписом – 08:54:50 хв.

Посилання ОСОБА_3 на те, що на відеозаписі відсутня пропозиція поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та що не зафіксовано факту нібито відмови від огляду на стан наркотичного сп`яніння, є неспроможними, з огляду на таке.

З відеозапису вбачається, що поліцейський запропонував ОСОБА_12 пройти огляд для встановлення стану сп`яніння у медичному закладі, оскільки у нього були виявлені ознаки, які, на думку поліцейського, могли свідчити про наркотичне сп`яніння, зокрема виражене тремтіння пальців рук.

На зазначену пропозицію ОСОБА_6 о 08:57:29 відповів, що «не готовий» пройти огляд. Після уточнюючого запитання поліцейського, чи відмовляється він від проходження огляду, ОСОБА_6 не висловив згоди на його проходження, а відповів: «А чего я должен?». Надалі замість погодження на проходження огляду він почав вимагати від поліцейського пред`явлення документів, бодікамери та з`ясування інших обставин.

Після цього поліцейський прямо повідомив ОСОБА_12 , що у зв`язку з відмовою буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Лише о 09:04:25, вже після спливу певного часу та після повідомлення про наслідки відмови, ОСОБА_6 заявив: « ОСОБА_13 делайте ваш тест», однак поліцейський пояснив, що пропозиція пройти огляд уже була зроблена, а ОСОБА_6 від неї відмовився.

Особливо важливо, що під час складання протоколу ОСОБА_6 не заявляв про свою первісну згоду на проходження огляду, а лише згодом, о 09:10:39, зазначив: «Я не отказываюсь ... пройти при понятых». Тобто така заява була зроблена вже після того, як поліцейський зафіксував відмову та розпочав оформлення відповідних матеріалів.

Крім того, посилання ОСОБА_8 на необхідність проходження огляду «при понятих», не була передбаченою законом умовою, від якої залежала можливість проведення огляду, оскільки відповідні обставини вже фіксувалися за допомогою відеозапису.

Отже, вимога ОСОБА_8 провести огляд саме «при понятих» фактично була висунута ним як додаткова умова проходження огляду, яка не була передбачена порядком його проведення.

Таким чином, з послідовності зафіксованих на відеозаписі дій та висловлювань убачається, що в момент безпосередньої пропозиції пройти огляд ОСОБА_6 не погодився на його проходження та фактично відмовився від огляду, що було чітко доведено до його відома поліцейським.

Подальші висловлювання ОСОБА_8 про готовність пройти огляд, зроблені вже після спливу часу, необхідного для фіксації відмови та складання протоколу, не спростовують факту первісної відмови, оскільки на момент належної пропозиції пройти огляд добровільної згоди на його проходження ним надано не було.

Отже, наведена послідовність подій дає підстави для висновку, що ОСОБА_6 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а його подальші заяви про готовність пройти огляд були зроблені після фактичної фіксації відмови та не змінюють обставин, що мали місце в момент первісної пропозиції пройти огляд.

Сам факт можливого зазначення у протоколі помилкових або неточних відомостей щодо громадянства особи, на що звертає увагу заявник, не свідчить про фальсифікацію документа чи навмисне спотворення обставин справи. Такі відомості могли бути внесені на підставі наявної у працівників поліції інформації або внаслідок технічної помилки під час оформлення матеріалів.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який фіксує обставини, встановлені уповноваженою особою на момент його складення, та сам по собі не визначає винуватість особи. Для визнання протоколу сфальсифікованим необхідне надання належних і допустимих доказів умисного внесення неправдивих відомостей із метою незаконного притягнення особи до відповідальності.

Отже, твердження про те, що працівники поліції нібито сфабрикували протокол та навмисно виклали обставини події з метою незаконного притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, є лише припущенням, яке не підтверджене жодними належними доказами.

Твердження про те, що ОСОБА_5 не вручався протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 508635 від 10.11.2025 року та що він не був обізнаний про його існування, є необґрунтованим, оскільки сам факт отримання особою іншого процесуального документа — постанови (протоколу) серії ЕНА № 6121169 щодо порушення Правил дорожнього руху та сплати накладеного штрафу — не свідчить про відсутність у працівників поліції підстав для складання інших матеріалів у межах встановленої процедури.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 508635 від 10.11.2025 року був складений уповноваженою посадовою особою відповідно до вимог законодавства. Наявність підпису особи, відмітки про відмову від підпису чи інші відомості, що містяться в матеріалах справи, підтверджують факт належного оформлення процесуального документа.

Водночас сама по собі необізнаність особи про складений протокол, за відсутності доказів порушення порядку його оформлення, не може бути підставою для визнання матеріалів справи недопустимими.

Щодо доводу скарги, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить виклад обставин вчинення адміністративного правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є беззаперечним доказом вини особи, апеляційний суд вказує таке.

Відповідно до вимог законодавства протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який складається уповноваженою посадовою особою та містить відомості про обставини виявленого правопорушення, пояснення особи та інші дані, необхідні для вирішення справи. Такий документ є одним із передбачених законом джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому оцінка протоколу здійснюється судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Водночас відсутність інших доказів або незгода особи з викладеними у протоколі обставинами не позбавляє його доказового значення та не свідчить автоматично про відсутність події правопорушення чи вини особи.

Протокол складено уповноваженою особою в межах її повноважень, він містить опис встановлених обставин події та відповідає вимогам до процесуального документа. Будь-яких належних доказів його недостовірності, фальсифікації або незаконності складання особою не надано.

Отже, посилання на те, що протокол не є беззаперечним доказом вини без підтвердження іншими доказами, не може бути підставою для його повного ігнорування, оскільки він є належним процесуальним джерелом доказів та підлягає оцінці разом з іншими матеріалами адміністративної справи.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Щелаковій Катерині Валеріївні, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу Щелакової Катерини Валеріївни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова