Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №490/9320/25 — Миколаївський апеляційний суд

12.08.26

33/812/317/26

Справа №490/9320/25

Провадження № 33/812/317/26

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Букура М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Букура Максима Євгеновича, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яку ухвалив суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Подзігун Г.В. у приміщенні цього суду 22 грудня 2025 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП, закрито провадження у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення,

у с т а н о в и в :

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2025 р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

07 липня 2026 р. представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Букур М.Є. подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції разом із клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження.

Мотивуючи клопотання про поновлення строку, адвокат зазначає, що ОСОБА_2 не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Представник потерпілого дізнався про закриття провадження відносно ОСОБА_1 лише з матеріалів іншої справи про адміністративне правопорушення, у якій ОСОБА_2 є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, за фактом тієї ж ДТП. Лише після отримання протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №575586 від 26 січня 2026 р. апелянтом було вжито заходів щодо укладення договору про надання правової допомоги. Адвокат Букур М.Є. невідкладно 06 травня 2026 р. звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» із заявою про ознайомлення із матеріалами справи, однак його заява залишилася без належного реагування. У зв`язку з цим 18 травня 2026 р. представником потерпілого повторно на адресу суду надіслано заяву про ознайомлення із матеріалами справи. Лише на дану заяву судом першої інстанції надано можливість представнику потерпілого ознайомитися із матеріалами справи, однак достовірну дату долучення матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановити не вдалося, оскільки суд першої інстанції протягом тривалого часу не відповідав на вказану заяву, представником потерпілого прийнято рішення повторно (втретє) звернутися до суду із заявою про ознайомлення, та лише 03 липня 2026 р. представник потерпілого виявив, що матеріали справи долучені судом першої інстанції до реєстраційної картки вхідного документа №17616/26-Вх від 18 травня 2026 р. після чого представником було складено апеляційну скаргу.

Заслухавши представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Букуру М.Є., який клопотання підтримав, просив строк для подання апеляційної скарги поновити, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який заперечував проти поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на обізнаність ОСОБА_2 про зміст постанови у цій справі у зв`язку із складанням вже відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи в межах доводів клопотання про поновлення строку, перевіривши доводи, які містить клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» виснував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред`являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою.

За загальним правилом (відповідно до ч. 2статті 294 КУпАП) перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається від дня винесення постанови суду першої інстанції, а підстави його поновлення у разі пропуску пов`язані з доведенням цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи в суді та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів або наявність інших об`єктивних причин, що стали перешкодою для вчасного подання апеляційної скарги.

В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»).

Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Тому в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який апеляційний суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Втім, оцінюючи обставини звернення представника потерпілого Самсоненка А.О. з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду від 22 грудня 2025 р. з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП, слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, зокрема поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно.

Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, з наступних міркувань.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова судді першої інстанції відносно ОСОБА_1 була винесена 22 грудня 2025 р. за відсутності потерпілого ОСОБА_2 . Також у справі відсутні докази повідомлення потерпілого про місце, день та час розгляду справи в порядку, визначеному частиною 2 статті 277-2 КУпАП.

З огляду на положення статті 294 КУпАП щодо строку оскарження постанови судді місцевого суду останнім днем на подання апеляційної скарги було 31 грудня 2025 року.

Відповідно до частин 1-3 статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Так, матеріали справи, що розглядається, не містять заяви потерпілого про надіслання йому копії постанови за наслідками розгляду справи, або заяви від його представника про таке, як то передбачено ч. 2 ст. 285 КУпАП.

Згідно змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови представника Самсоненка А.О. та його пояснень в суді апеляційної інстанції, достеменно про зміст постанови у справі № 490/9320/25 потерпілий ОСОБА_2 дізнався при ознайомленні з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 490/817/26 щодо нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за фактом тієї ж ДТП, що є предметом дослідження у справі № 490/9320/25.

З тексту постанови судді про розгляд заяви особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 у справі № 490/817/26, яка є у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень та досліджена в судовому засіданні судом апеляційної інстанції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135389365), вбачається, що ОСОБА_2 у цій справі щодо вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, 26 березня 2026 року подав заяву, в якій просив відвести суддю Подзігун Г.В., посилаючись на те, що остання висловила свою думку про події під час розгляду протоколу щодо іншого учасника ДТП. Згідно пояснень представника ОСОБА_3 апеляційному суду заява про відвід була мотивована саме ухваленням суддею Подзігун Г.В. постанови у справі № 490/9320/25 про закриття провадження щодо ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_2 визнаний потерпілим.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 станом на 26 березня 2026 року – день подання заяви про відвід судді у справі № 490/817/26 був достеменно обізнаний про результати розгляду справи № 490/9320/25 та зміст постанови суду у цій справі.

Натомість лише 06 травня 2026 року представник ОСОБА_2 вперше подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

При цьому у клопотанні про поновлення строку не наведено обставин, за яких ОСОБА_2 , який знав про ухвалену у справі № 490/9320/25 постанову ще у березні 2026 року, мав представника в суді - адвоката, був об`єктивно позбавлений можливості отримати копію постанови судді або подати заяву про надіслання йому копії та про ознайомлення з матеріалами справи негайно після того, як йому стало відомо про зміст ухваленої судом постанови, тобто діяти в порядку, передбаченому ч 2 ст. 285 КУпАП, положення якої щодо надання копій постанов суду у справах про адміністративні правопорушення потерпілим є загальнодоступними та відомими, та, відповідно, подати апеляційну скаргу з дотриманням законодавчо встановленого строку.

Разом з тим, діюче законодавство передбачає надсилання судом копії постанови про адміністративне правопорушення потерпілому саме на його прохання.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_2 не був позбавлений можливості, дізнавшись про зміст оскаржуваної постанови суду від 22 грудня 2025 року станом на 26 березня 2026 року, подати апеляційну скаргу у стислі строки, тоді як подав апеляційну скаргу лише 08 липня 2026 року, поважних причин такого зволікання він не навів.

Зважаючи, на принцип диспозитивності, який передбачає, що кожна особа користується своїми правами на свій власний розсуд і використовує той обсяг прав, передбачений КУпАП, який вважає за потрібне, та враховуючи обізнаність потерпілого ОСОБА_2 про зміст оскаржуваної постанови, принаймні з 26 березня 2026 року, апеляційний суд дійшов висновку, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення її до суду у розумний період часу після цього. При цьому, обставини, на які посилається особа, яка подає апеляційну скаргу, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації потерпілим своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, представник потерпілого Самсоненка А.О. не надав апеляційному суду переконливих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції на такий тривалий строк. За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню, враховуючи також, що у разі задоволення клопотання потягне невиправдане втручання в остаточне судове рішення, яке набрало законної сили.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Букура Максима Євгеновича, в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 грудня 2025 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суд Т.М.Базовкіна