Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №742/3881/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/790/26

Єдиний унікальний № 742/3881/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП –

за участі:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисник-адвокат Жайворонко І.В.

УСТАНОВИВ:

01.07.2026 р., о 17 год 16 хв, у м. Прилуки по вул. Ярмаркова, 100, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA CX-7 /номерний знак НОМЕР_2 /, у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком КНП «Прилуцька ЦРЛ» №52 від 01.07.2026 р., чим порушив вимоги п.2.9 «А» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 у присутності захисника - адвоката Жайворонка І. В. вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що 01.07.2026 р., у зв`язку з його участю в ДТП, співробітниками поліції за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки проведено огляд на стан сп`яніння, за результатами якого зафіксовано 0,72 ‰. Будучи не згодним із цим результатом, він пройшов огляд у КНП «Прилуцька ЦРЛ», де лікар також констатував перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Узагальнений зміст заперечень ОСОБА_1 зводився до того, що його фактичний огляд у КНП «Прилуцька ЦРЛ» здійснювала медична сестра, а не лікар ОСОБА_2 , який склав висновок № 52 від 01.07.2026 р. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що в закладі охорони здоров`я було проігноровано його прохання здати біологічний матеріал (кров або сечу), яке було обумовлене необхідністю з`ясування причини позитивного результату огляду, оскільки він вживає лікарські засоби і не виключав, що саме вони могли вплинути на показники приладу, чим його позбавили можливості спростувати звинувачення.

Захисник - адвокат Жайворонко І. В. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та звернув увагу на відсутність у матеріалах справи результатів обстеження, проведених у закладі охорони здоров`я. Окрім того, не оспорюючи факт проведення огляду водія саме лікарем ОСОБА_2 , захисник звертав увагу суду на відсутність відеозапису самого процесу проведення огляду в медичному закладі, що на його думку, свідчить про перервність відеофіксації процесу оформлення та проведення огляду.

Крім того, ОСОБА_1 та його захисник посилалися на надані суду медичні виписки та наявність у його підзахисного статусу особи з інвалідністю, зазначаючи про систематичне вживання ним у зв`язку з цим лікарських препаратів, які могли вплинути на результати вимірювальних приладів. При цьому під час розгляду справи судом захисник - адвокат Жайворонко І.В. жодних процесуальних клопотань (у тому числі про витребування додаткових доказів чи виклик свідків) не заявляв.

З метою забезпечення повноти, всебічності та об`єктивності судового розгляду, з огляду на висловлену позицію та заперечення сторони захисту щодо процедури проведення огляду, суд з власної ініціативи викликав у судове засідання та допитав як свідка лікаря ОСОБА_2 .

Допитаний у судовому засіданні як свідок лікар ОСОБА_2 підтвердив, що він є уповноваженим лікарем на проведення оглядів водіїв на стан сп`яніння, а також пояснив перебіг особистого проведення огляду ОСОБА_1 та складення за результатами огляду та отриманих за допомогою приладу «Драгер» даних, з дотриманням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції /далі - Інструкція № 1452/735/, висновку № 52 від 01.07.2026 р. Свідок акцентував увагу на тому, що огляд він проводив особисто, а медична сестра за його дорученням здійснювала лише технічну процедуру відбору видихуваного ОСОБА_1 повітря за допомогою приладу «Драгер».

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9 «А» ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень ч.1 ст.130 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення від 01.07.2026 року та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 01.07.2026 р. о 17 год. 16 хв. у м. Прилуки по вул. Ярмаркова, 100, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA CX-7 /номерний знак НОМЕР_2 / в стані алкогольного сп`яніння.

В силу положень ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягається до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом матеріалів справи, кожен з яких стосується окремого елемента складу правопорушення: факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом MAZDA CX-7 /номерний знак НОМЕР_2 / підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №708147 від 01.07.2026 р. та відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції; факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком КНП «Прилуцька ЦРЛ» №52 від 01.07.2026 р.

Згідно з відеозаписом з портативного відеореєстратора, підставою для проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння стала його участь у дорожньо-транспортній пригоді та виявлені працівником поліції ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», прилад ARPC 0259. За результатами огляду встановлено позитивний результат - 0,72 ‰. Водночас під час огляду іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди за допомогою того самого спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», прилад ARPC 0259, результат був негативним.

Не погодившись із результатом огляду, проведеного за допомогою технічного засобу, ОСОБА_1 був направлений до КНП «Прилуцька ЦРЛ» для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. За результатами медичного огляду у нього було зафіксовано 0,32 ‰. Після проведення медичного огляду ОСОБА_1 висловив незгоду з його результатами та повідомив медичному працівнику, що алкогольні напої вживав лише напередодні.

Крім того, з відеозапису вбачається, що він звертався до медичного персоналу з приводу можливості здати біологічний матеріал - сечу або кров. У подальшому ОСОБА_1 повідомив про неможливість надати біологічний матеріал у зв`язку з тим, що перед цим скористався туалетом.

Вищезазначені докази оцінені судом кожен окремо та у їх сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для вирішення справи.

Жодних суперечностей між доказами, які тлумачилися б на користь особи, яка притягається до відповідальності, судом не встановлено. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За встановлених фактичних обставин справи суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , порушивши вимогу п.2.9 «А» ПДР, вчинив правопорушення, передбачене диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки викладені факти його вини є переконливими, достатніми, узгодженими між собою, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи і були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом, а неусувних сумнівів, які підлягали б тлумаченню на його користь, судом не встановлено.

Позиція сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд оцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Що стосується аргументів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки він не довіряє технічному приладу «Alcotest Drager 6820» суд приходить до наступних висновків.

Відповідно п.7 розділу ІІ Інструкції встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результат тесту ОСОБА_1 , отриманий в закладі охорони здоров`я, має цифровий показник 0,32 ‰ алкоголю, що згідно вказаної Інструкції є встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що зазначені вимірювання проводились послідовно, з часовим інтервалом, зумовленим необхідністю доставки ОСОБА_1 з місця зупинки транспортного засобу до закладу охорони здоров`я для проведення повторного огляду.

Зниження показника з 0,72 ‰ до 0,32 ‰ узгоджується із закономірним процесом поступового виведення алкоголю з організму людини з плином часу і не свідчить про недостовірність жодного з проведених вимірювань, а, навпаки, підтверджує послідовність, фізіологічну логічність та внутрішню узгодженість отриманих результатів обох оглядів.

При цьому суд враховує, що результати огляду отримані послідовно під час проведення двох передбачених процедурою досліджень, однак кожне з них засвідчило наявність алкоголю в організмі ОСОБА_1 . Крім того, результати огляду узгоджуються з зафіксованими працівником поліції клінічними ознаками алкогольного сп`яніння, які стали підставою для проведення огляду.

Таким чином, оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що на момент керування транспортним засобом ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Пояснення ОСОБА_1 про вживання пива напередодні суд оцінює у двох окремих аспектах. По-перше, як фактичне визнання самого факту вживання алкоголю, що узгоджується з об`єктивними показниками обох оглядів і додатково підтверджує достовірність результатів газоаналізатора. По-друге, як юридично неспроможну спробу пояснити позитивний результат: посилання на вживання «напередодні» не спростовує встановлених результатами оглядів обставин та не виключає перебування алкоголю в його організмі на момент керування транспортним засобом у концентрації, що перевищувала встановлену законодавством допустиму межу, оскільки швидкість виведення алкоголю з організму є індивідуальною, а закон не встановлює винятків залежно від часу його вживання - юридичне значення має лише факт наявності алкоголю в організмі водія в момент керування транспортним засобом.

Отже, незгода ОСОБА_1 з результатом огляду на місці сама по собі не спростовує його результат, оскільки проведений за його вимогою медичний огляд в медичній установі також підтвердив наявність алкоголю в організмі. Навпаки, результати обох оглядів, незважаючи на відмінність кількісних показників, узгоджуються в основному питанні - наявності алкоголю в організмі водія на час проведення оглядів.

Відповідно до пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103), огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець прямо передбачив використання в закладі охорони здоров`я спеціальних технічних засобів як основного способу встановлення стану алкогольного сп`яніння, а чинний порядок проведення медичного огляду на стан сп`яніння не ставить дійсність висновку лікаря у залежність від обов`язкового очікування результатів лабораторного аналізу крові, якщо стан алкогольного сп`яніння встановлений на підставі інших допустимих і передбачених законодавством методів дослідження, зокрема візуального огляду та результатів газоаналізатора.

Отже, позитивний результат, отриманий із застосуванням газоаналізатора, за умови дотримання встановленої процедури, є самостійною та достатньою підставою для складення лікарем висновку про стан алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що положення п. 10 Порядку № 1103 та п. 6 Інструкції №1452/735 не суперечать одне одному, а регулюють різні за предметом ситуації. Пункт 10 Порядку № 1103 визначає газоаналізатор як основний і самодостатній спеціальний технічний засіб для встановлення саме алкогольного сп`яніння, тоді як обов`язковість лабораторного дослідження за п. 6 Інструкції № 1452/735 стосується виключно випадків виявлення наркотичного або психотропного сп`яніння.

Законодавець свідомо розмежував ці два режими доказування: для встановлення алкогольного сп`яніння достатньо позитивного показника газоаналізатора, і відсутність результатів лабораторного аналізу крові в такому випадку не є прогалиною доказової бази, а є прямим наслідком того, що закон не вимагає лабораторного підтвердження саме для цієї категорії правопорушень. Лабораторне дослідження крові у такому випадку не є обов`язковою передумовою для складення висновку лікаря, а має додатковий, підтверджувальний характер та спрямоване на перевірку вже встановлених результатів огляду.

Доводи захисника щодо відсутності відеозапису з кабінету лікаря та перервності відеофіксації судом відхиляються, оскільки чинне законодавство регулює обов`язок безперервної відеофіксації бодікамерами саме для працівників поліції при оформленні правопорушення. Здійснення відеозйомки безпосередньо в кабінеті лікаря під час медичного огляду не є обов`язковим з огляду на необхідність дотримання лікарської таємниці та прав пацієнта.

Твердження ОСОБА_1 про проведення огляду виключно медичною сестрою повністю спростовуються послідовними показаннями лікаря ОСОБА_2 . Залучення середнього медичного персоналу до виконання технічних дій із забору видихуваного повітря під безпосереднім керівництвом та у присутності лікаря відповідає встановленому порядку проведення медичного огляду та не применшує значення самого клінічного обстеження, проведеного лікарем.

Крім того, справність та точність приладу «Alcotest Drager 6820» (прилад ARPC 0259) додатково підтверджується тим фактом, що під час огляду іншого учасника цієї ж ДТП прилад зафіксував негативний результат (0,00 ‰), що виключає ймовірність системної помилки або технічної несправності приладу. Варто також зауважити, що п. 8 Інструкції № 1452/735 дозволяє використовувати для проведення огляду спеціальні технічні засоби, яким у даному випадку є газоаналізатор Drager Alcotest 6820.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що працівниками медичної установи було відмовлено у проходженні огляду на стан сп`яніння із забором біологічних зразків (сечі та крові), чим порушено порядок, передбачений ст.266 КУпАП та п.7 Інструкції № 1452/735, а ненадання йому можливості пройти лабораторне дослідження крові на вміст алкоголю свідчить про істотне процесуальне порушення, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки лабораторне дослідження, в силу п.6 Інструкції № 1452/735, є обов`язковим лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Щодо доводів про нібито відмову медичного персоналу в наданні можливості здати біологічний матеріал, суд зазначає, що вони спростовуються самим же відеозаписом, дослідженим судом у судовому засіданні: за його змістом ОСОБА_1 сам повідомив про неможливість надати біологічний матеріал у зв`язку з тим, що перед цим скористався туалетом.

Таким чином, встановлено не факт відмови з боку медичного закладу в реалізації права ОСОБА_1 на здачу біоматеріалу, а об`єктивну неможливість проведення такого дослідження з причин, які виникли з боку самого ОСОБА_1 . За таких обставин доводи про порушення його права на спростування результатів огляду шляхом лабораторного дослідження є безпідставними, а сама по собі ця обставина не може розцінюватися ні як доказ перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, ні як обставина, що спростовує результати проведеного медичного огляду, під час якого стан сп`яніння був оцінений за сукупністю встановлених медичних показників.

Щодо доводів захисника про відсутність у матеріалах справи паперової роздруківки результатів обстеження з медичного закладу, суд зазначає, що хоча відповідний чек приладу в матеріалах справи дійсно відсутній, процедура огляду та сам показник приладу «Драгер» у розмірі 0,32 ‰ чітко зафіксовані на відеозаписі з відеореєстратора.

Крім того, під час проходження огляду у лікарні сам ОСОБА_1 не оспорював цей факт та зафіксований результат, а лише намагався пояснити його тим, що вживав пиво напередодні. За таких обставин, за наявності у справі висновку лікаря № 52 від 01.07.2026 р., складеного за результатами огляду, та за наявності відеофіксації самого процесу оголошення результату тестування, відсутність паперової роздруківки не є істотним порушенням процедури та не спростовує факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо наданих медичних виписок та наявності у ОСОБА_1 інвалідності, суд зазначає, що статус особи з інвалідністю та стан здоров`я особи самі по собі не звільняють водія від обов`язку дотримуватися ПДР та не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за керування ТЗ у стані сп`яніння. При цьому, відповідно до п. 2.9 «А» ПДР, водієві категорично забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Якщо водій у зв`язку з наявним захворюванням чи інвалідністю приймає лікарські засоби, які можуть вплинути на швидкість реакції чи давати позитивний результат при тестуванні, він зобов`язаний утриматися від керування транспортним засобом.

Окрім того, показник у 0,72 ‰ на місці та 0,32 ‰ у закладі охорони здоров`я в сукупності з поясненнями самого ОСОБА_1 про вживання пива напередодні свідчать саме про наявність алкогольного сп`яніння, а не лише про вплив медикаментозного лікування.

Стороною захисту не наведено суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП визначено, що суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання правопорушнику, згідно зі ст.34, 35 КУпАП, суд не вбачає.

З урахуванням ступеня суспільної небезпечності вчиненого правопорушення проти безпеки дорожнього руху, значного рівня алкогольного сп`яніння правопорушника, його особи, ступеня вини та ставлення до вчиненого діяння, відсутності обставин, що пом`якшують покарання, а також з метою досягнення цілей адміністративного стягнення, визначених ст. 23 КУпАП, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що є співмірним вчиненому та необхідним для запобігання вчиненню ним подібних правопорушень надалі.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.23, 24,33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 /шістсот шістдесят п`ять/ грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г. Павлов