Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №538/1795/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1795/25 Номер провадження 11-кп/814/1000/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченої – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025175600000128 за апеляційною скаргою прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 19.11.2025,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Ромни сумської області, громадянку України, із середньою освітою, не працюючу, не заміжню, маючу на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.05.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.,

визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.05.2025 вирішено виконувати самостійно.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу, речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

05.09.2025, близько 17 год 00 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшла до житлового будинку своєї знайомої ОСОБА_9 , що розташований по АДРЕСА_1 , де у спальні вказаного будинку відпочивала ОСОБА_10 , з якою обвинувачена вчинила сварку та у подальшому на грунті неприязних відносин, маючи прямий умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , взяла правою рукою металеву кочергу, яка стояла поруч із плитою, та підійшовши до ОСОБА_10 , яка лежала на ліжку на правому боці, нанесла їй один удар кочергою по стегну лівої ноги, після чого нанесла один удар кочергою по лівій лопатці та ще один удар кочергою по верхній третині лівого плеча, чим спричинила потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 01.10.2025 близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у вищезазначеному домогосподарстві на грунті неприязних відносин вчинила сварку з ОСОБА_10 , яка в послідуючому переросла у бійку. Під час бійки ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , стоячи навпроти потерпілої нанесла їй останній один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої губи. Чим спричинила ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити рішення, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 150 годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за чим вироком, приєднати невідбуте покарання за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.05.2025 у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.), яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що місцевий суд безпідставно не застосував вимоги ст. 71 КК України при призначенні покарання, оскільки обвинувачена була раніше засуджена до штрафу та вчинила нове кримінальне правопорушення до відбуття покарання за попереднім вироком.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора, в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинувачену, яка не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється, докази стосовно фактичних обставин кримінального провадження місцевим судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченої, яка раніше судима, має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває; наявність обставин, які пом`якшує покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та обставину, яка обтяжує покарання – вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Тому, призначене обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 125 КК України в межах санкції відповідної статті у виді громадських робіт, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Разом з тим апеляційні доводи прокурора про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування ст. 71 КК України, при призначенні ОСОБА_7 покарання, є слушними.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 була раніше засуджена вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.05.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.). На теперішній час покарання за вказаним вироком обвинувачена не відбула.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Також, з висновків зроблених Об?єднаною палатою ККС ВС від 01.06.2020 у справі №766/39/17 вбачається, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили .

Якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).

Враховуючи викладене вище та те, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні після постановлення вироку Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.05.2025, але до повного відбуття призначеного ним покарання, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 остаточного покарання з урахуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Тому з урахуванням викладеного вище, покарання у виді штрафу, призначене вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.05.2025, необхідно виконувати самостійно.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 19.11.2025, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, приєднати невідбуте покарання за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.05.2025 у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.), яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3